Рішення № 83511814, 06.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 серпня 2019 року № 640/20269/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести індексацію його пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з червня 2014 року по вересень 2017 року включно 200,7% та з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію. 11.10.2018р. позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою про проведення індексації пенсії позивача відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", починаючи з 01.01.2014 року. Але у проведенні індексації позивачу було відмовлено. Також, позивач стверджує, що застосування із 01.10.2017р. величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є протиправним, оскільки попередня редакція частини першої статті 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлювала більш вигідні умови для розрахунку пенсії. Позивач вважає, що такі дії відповідача є незаконними, та такими, що порушують його права, а тому просить суд задовольнити позов.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач не має права на таку індексацію.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

11.10.2018р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив повідомити про здійснену йому індексацію пенсії щомісячно з 01.06.2014 року по вересень 2017 року з урахування індексу інфляції в розмірі 200,7% та повідомити яка кратність у відсотковому значенні коефіцієнту стажу застосовується для його пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 103258/02 від 01.11.2018 року позивача було повідомлено, що індексацію проведено відповідно до норм чинного законодавства.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 року, відповідно до ст. 1 якого індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 року визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

За змістом статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 року (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2016 року, було внесено зміни до частини першої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» шляхом підвищення порогу індексації з 101 до 103 відсотків.

Таким чином, наведеними нормами визначено підстави, за яких проводиться індексація, а також розмір грошового доходу, який підлягає індексації. Підставою індексації грошових доходів населення визначено перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, який встановлено в розмірі 101 відсотка (до 01.01.2016р.) і 103 відсотка (після 01.01.2016р.).

В той же час, 28 грудня 2014 року до Закону № 1282-ХІІ були внесені зміни, зокрема доповнено ст. 5 частиною 6 такого змісту: "Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік".

Водночас, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2015 рік, а норми і положення Закону № 1282-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2015 рік.

Суд звертає увагу на те, що наведені норми є чинними та не скасовані в установленому законом порядку, а вимоги п.9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" не визнані неконституційними.

Таким чином, з 01 січня 2015 року проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок № 1078), відповідно до п. 3 якого (у редакції від 24.03.2008 , чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до об`єктів індексації, визначених у п.2, не відносяться зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.

Так, індексація пенсії позивача є складовою загальної суми пенсійної виплати.

За приписами абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Абзацом 1 п. 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.

З вищевказаного вбачається, що пенсія, яку отримує позивач, є об`єктом індексації, яка має нараховуватись щомісячно, за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Верховний Суд України у постанові від 17.02.2016 року по справі № 21-5368а15 дійшов висновку про те, що відповідно до статей 3, 4 Закону № 1282-ХІІ індекс інфляції споживчих цін, що перевищив поріг 101 відсоток, може бути застосованим для індексації пенсії тільки у місяці, що настає після опублікування індексу споживчих цін за попередній місяць, що слідує за базовим, але у зв`язку з тим, що вказаний місяць, коли може бути застосована індексація, збігається із щоквартальним підвищенням пенсії, відповідно до приписів абзацу першого пункту 5 Порядку індексація у базовому місяці не проводиться. Таким чином, підстав, які ґрунтувалися б на законі, для здійснення індексації пенсії немає.

Разом з тим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, оскільки він є чинним та не скасований у встановленому законом порядку, а вимоги прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015,2016,2017 роки" не визнані неконституційними.

З аналізу вищезазначеного вбачається, що проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Бюджетами Пенсійного фонду України на 2014, 2015, 2016, 2017 роки взагалі не закладено коштів на проведення індексації пенсії.

Згідно з п. 4 Порядку перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 року № 795, перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» проводиться шляхом збільшення заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, зазначеної у п. 3 цього Порядку, на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік. Зазначений коефіцієнт визначається щороку у межах бюджету Пенсійного фонду України Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що оскільки, Кабінет Міністрів України не визначив коефіцієнт зростання середньої заробітної плати (доходу) Україні, тому суд вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для здійснення позивачу перерахунку та виплати підвищення до пенсії згідно ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійні страхування".

Таким чином, суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

З огляду на викладене, позовна вимога про зобов`язання відповідача провести позивачу індексацію пенсії з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з червня 2014 року по вересень 2017 року включно 200,7%, задоволенню не підлягає.

Щодо посилань позивача на той факт, що частина 2 статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» про проведення індексації в порядку передбаченому Кабінетом міністрів України, визнано неконституційною Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 № 10-рп/2008, суд зазначає наступне.

Дійсно Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнано неконституційними зміни внесені в статтю 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Однак суд зазначає, що самі положення Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Кабінетом міністрів України від 17.07.2003 №1078 не конституційними не визнані, та не протирічать, на думку суду, положенням Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» саме в частині взаємодії при обчисленні індексації пенсій, та є чинними на час розгляду адміністративної справи.

Крім того, суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 №10-рп/2008 мотивовано виключно незаконністю внесення змін в Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Також суд зазначає, що посилання позивача в обґрунтування вимог, на рішення Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 758/9406/16-а, № 754/3626/17 є помилковим, оскільки не співпадає предмет спору, в даній судовій справі загальне право позивача на індексацію пенсії не заперечується.

Верховний Суд України у своїй постанові від 08 вересня 2015 року № 21-606а15, постановленій у порядку перегляду з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зазначив, що до об`єктів індексації, визначених у пункті 2 Порядку, не відносяться, зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України № 1058-IV); додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги у частині зобов`язання відповідача провести індексацію є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання провести перерахунок пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%, суд зазначає наступне.

Так, Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у частині першій статті 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» друге речення абзацу п`ятого викладено в такій редакції: «За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%».

Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII набрав законної сили 11.10.2017.

Проте, згідно із положеннями абз. 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII у разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Вищевказаним спростовуються доводи позивача про те, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % в порівнянні з 1,35% призведе до звуження вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності.

Крім того, позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії.

Необхідно зазначити, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 року перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн.

Відтак вказані зміни не погіршили умов отримання пенсії позивачем.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв`язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII не визнано неконституційним Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Велікода проти України» від 03.06.2014. В зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відповідач, в свою чергу, при нарахуванні та виплаті пенсії позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством України.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій