Рішення № 83511798, 07.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/544

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2019 року № 826/17782/18

За позовом ОСОБА_1

До Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

Про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про

визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення з 01.01.2018 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити з 01.01.2018 року ОСОБА_1 основну пенсію в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою суду від 05.11.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в письмовому провадженні згідно ст. 263 КАС України.

13.12.2018 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву. Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві та відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" отримує пенсію за вислугу років.

Станом на грудень 2017 року розмір пенсії позивача було обчислено з розрахунку 90% сум грошового забезпечення за 34 роки вислуги.

З 01.01.2018 року Головним управління Пенсійного фонду України у м. Києві було здійснено перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з 70% сум грошового забезпечення.

25.07.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про відновлення розміру пенсії з розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року.

13.08.2018 р. Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві надано відповідь за №59834/02/Г-3931/1, згідно якої повідомлено, що при проведенні пенсії застосовуються норми Закону, чинні на момент проведення перерахунку та зазначило, що ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає протиправною відмову відповідача у перерахунку пенсії, посилаючись на наявність законодавчих підстав для здійснення перерахунку, а також на порушення його гарантованих конституційних прав.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на правомірність і обґрунтованість проведення перерахунку виходячи з 70% грошового забезпечення.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.92 р. №2262-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

З огляду на вказане положення Закону згідно розрахунку пенсії позивача станом на 01.06.2014 р. зазначено основний розмір пенсії - 90% грошового забезпечення.

Згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції зі змінами згідно Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи в Україні" від 27.03.14 р. №1166-VII) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

У вказаній редакції Закон №2262-ХІІ чинний і станом на 01.01.2018 р., відповідно, вказане обмеження застосовано відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2018 р.

Щодо посилання позивача на порушення ст. 22 Конституції України суд зазначає наступне.

Згідно ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.09.05р. № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) (п. 5.2) скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

У рішенні Конституційного Суду України № 1-42/2011 від 26.12.11р. (п. 2.1) у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" зазначено, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване ст. 48 Конституції України.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 08.10.08р. № 20-рп/2008 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про страхові виплати) (п. 5) види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим… встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

В даному випадку внесенням змін до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.92 р. №2262-ХІІ зменшенням максимального розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення право позивача на пенсію не скасоване, тоді як обмеження максимального розміру пенсії було закладено у ст. 13 Закону і в первісній редакції.

Вказаними змінами не відбулося звуження обсягу існуючого права позивача на призначення пенсії. Так само і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.05р. № 5-рп/2005.

Вказаний підхід застосовано Верховним Судом у рішенні від 04.04.18 р. у справі №822/524/18 (справа про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця).

З врахуванням викладеного суд не може погодитися з твердженням позивача про порушення ст. 22 Конституції України прийняттям Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи в Україні" від 27.03.14 р. №1166-VII, тоді як рішення Конституційного Суду України, на які позивач посилається у позові, не мають відношення до правовідносин сторін.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 07.08.19 р.