Рішення № 8351175, 12.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/54712.02.10 За позовом                     Приватного підприємства «Студена»

До                               Приватного підприємства «Торгово-промисловий дім

                              «Браво Україна»

Про                              стягнення 114916,80 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Леонтьєва І.С., довіреність № 49 від 24.12.2009р.

від відповідача          Авраменко О.В., директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Студена»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Торгово-промисловий дім «Браво Україна»(далі –відповідач) про стягнення з останнього 114916,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 5/25 від 25.05.2009р.

Ухвалою суду від 30.11.2009р. порушено провадження у справі № 1/547 та призначено розгляд на 25.12.2009р.

25.12.2009р. позивач подав до канцелярії клопотання про відкладення розгляду справи

25.12.2009р. відповідач в судове засідання не з’явився, вимог ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Процесуальні документи скеровані на адресу відповідача, повернулись до суду, тому суд вирішив відкласти розгляд справи на 29.01.2010р., для належного повідомлення відповідача.

29.01.2010р. відповідач в судове засідання не з’явився, вимог ухвали про порушення провадження у справі не виконав, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач пояснив, що відповідачем після порушення провадження у справі було здійснено часткове погашення заборгованості, та подав заяву про уточнення позовних вимог, оскільки у первісній позовній заяві було допущено арифметичні помилки.

Суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи на 12.02.2010р

12.02.2010р. позивач підтримав свої вимоги у повному обсязі, з урахуванням часткового зменшення основного боргу.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що у накладних не вказано якої якості товар, проте не зміг пояснити, чому ним було сплачено частину поставленого товару, а також той факт, чому ним було прийнято товар під час неодноразових поставок товару.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 5/25 від 25.05.2009р. (далі –договір), відповідно до якого позивач взяв на себе зобов’язання поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його (п.1.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 240813,05 грн., про що свідчать копії накладних, товаро - транспортних накладних та довіреностей, доданих до матеріалів справи.

В порушення умов договору відповідач за отриманий товар розраховувався частинами та не вчасно.

Станом на день подачі позову до суду борг відповідача перед позивачем складає 108015,05 грн.

Пунктом 5.4 договору за порушення зобов’язання щодо оплати вартості товару відповідач має сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 114916,80 грн. боргу, а саме: 108015,05 грн. - основного боргу, 4974,61 грн. –пені, 1836,26 грн. –інфляційних втрат, 90,88 грн. –3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У судовому засіданні 29.01.2009р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, оскільки відповідачем було додатково частково погашено суму заборгованості, та просив суд стягнути з відповідача: 109550,18 грн. боргу, а саме: 100707,05 грн. –основного боргу, 5254,39 грн. –пені, 768,94 грн. –3%річних, 2819,80 грн. –інфляційних втрат.

12.02.2010р. в судовому засіданні відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що у накладних не вказано якої якості товар, проте не зміг пояснити, чому ним було сплачено частину поставленого товару, а також той факт, чому ним було прийнято товар під час неодноразових поставок товару.

Суд оглянувши спірний договір, прийшов до висновку про те, що у жодному пункті договору не зазначено про те якої якості має бути поставлений товар.

Також суд прийшов до висновку про те, що оскільки відповідач здійснив оплату більшої частини поставленого товару, тим самим визнав якість товару.

Доказів того, що відповідачем здійснено повну оплату за поставлений позивачем товар по спірному договору суду не надано.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 1149,17 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором поставки доведена матеріалами справи і не спростована відповідачем.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням часткового зменшення суми заборгованості.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 222 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Торгово-промисловий дім «Браво України»(01042, м.Київ, вул. І.Кудрі 22-А, код ЄДРПОУ 33784855) на користь Приватного підприємства «Студена»(43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Конякіна 2-А, код ЄДРПОУ 36064357) 100707 (сто тисяч сімсот сім) грн. 05 коп. –основного боргу, 5254 (п’ять тисяч двісті п’ятдесят чотири) грн. 39 коп. –пені, 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 94 коп. – 3% річних, 2819(дві тисячі вісімсот дев’ятнадцять) грн. 80 коп. –інфляційних втрат; 1149 (одну тисячу сто сорок дев’ять) грн. 17 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення частини боргу у розмірі 7308,00 грн. –провадження припинити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                       В.І. Мельник

(Рішення виготовлено та підписано 18.02.2010р.)