Рішення № 83511496, 08.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/576

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 серпня 2019 року № 826/17795/18

За позовом ОСОБА_1

До Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

Про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про:

визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.09.2018 року;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити, починаючи з 01.09.2018 року виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування законодавства в сфері внутрішньопереміщених осіб негайно після проголошення судового рішення, виплатити компенсацію;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві внести відповідні зміни даних, що вносяться до персональної облікової картки ОСОБА_1 в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ухвалою суду від 03.12.2018 р. відкрито провадження у справі та справу призначено її до розгляду в письмовому провадженні згідно ст. 263 КАС України.

14.01.2019 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву. Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 2009 року отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , видане 29.04.2009 року та до 2014 року перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька.

24.11.2014 року позивача було взято на облік як внутрішньо переміщену особу з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою від 24.11.2014 року № 3002005555.

01.09.2016 року позивач зареєстрував нове місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 та одночасно подав заяву до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про відмову від довідки внутрішньо переміщеної особи на підставі наявності власного житла.

02.09.2016 року Управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації було надіслано лист № 01-05/6843 на адресу Начальника Дарницького відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві ОСОБА_2 , яким повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3002005555 від 24.11.2014 року.

У зв`язку з реєстрацією місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зазначена особа знята з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи скасована.

З жовтня 2016 року до вересня 2018 року органами Пенсійного фонду виплачувалася пенсія позивачу через рахунок та мережу установ "Приватбанк" без обмежень, властивих для внутрішньо переміщених осіб.

З вересня 2018 року було припинено виплату позивачу без будь-яких на те підстав.

01.10.2018 року позивачем на адресу відповідача було направлено запит про надання інформації, а саме щодо причин не виплати йому пенсії з вересня 2018 року, відповіді на який не було отримано.

10.10.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо безпідставного призупинення/припинення пенсії, з вимогою поновити виплату пенсії, відповіді на яку позивачем також не отримано.

Крім того, станом на момент звернення до суду з позовом на порталі Пенсійного фонду України позивач обліковується у статусі "переселенець не зареєстрований".

Позивач - ОСОБА_1 - вважає протиправним припинення виплати пенсії, оскільки це є порушенням його права власності, яке гарантоване Конституцією України та нормами міжнародного права.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач зазначає, що позивачу необхідно надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видану управлінням праці та соціального захисту населення, та заповнити заявку про відмову від статусу внутрішньо переміщеної особи в Управлінні праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації для продовження виплати пенсії за постійним місцем проживання.

Оскільки позивачем до Управлінні праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації не подана заява про відмову від статусу внутрішньо переміщеної особи та позивач не позбавлений статусу внутрішньо переміщеної особи, відсутні будь-які дані, які потребували б змін до реєстру.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ст. 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

В силу ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 Закону № 1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

В даному випадку право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 р. № 13-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно з п. 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що виплату пенсії позивачу припинено, оскільки позивачу необхідно надати довідку або письмову відповідь з відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи.

Водночас, ст. 49 Закону № 1058-IV такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено. Крім того, рішення про припинення виплати позивачу пенсії із зазначенням обґрунтованих причин з посиланням на нормативні акти, відповідачем не приймалось та не направлялось як позивачу, так і до суду.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України від 20.10.2014 р. № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", відповідно до преамбули якого він відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (ст. 1 Закону № 1706-VII).

Ч. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII закріплено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Разом з тим, відповідно до положення аб. 2 п. 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. №207 відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Згідно з відміткою в паспорті позивача щодо місця проживання, ОСОБА_1 з 01.09.2016 року проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом від 02.09.2016 року № 01-05/6843 Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації було повідомлено Начальника Дарницького відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 знято з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи скасована.

Відповідно до положень ст. 33 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 р. №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Позивач реалізував своє право щодо вибору постійного місця проживання, перемістившись до міста Київ, де зареєструвався за новою адресою у встановленому Законом порядку.

Доводи відповідача щодо розповсюдження на позивача положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 р. № 1706 є необґрунтованими, оскільки позивач з 01.09.2016 року фактично проживає на підконтрольній українській владі території за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 та знята з реєстрації у м. Донецьку.

Також безпідставними є посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 637 "Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції" та Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 509, оскільки дані нормативно-правові акти регулюють правовідносини щодо здійснення соціальних виплат та порядок взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та жодним чином не застосовується до пенсійного забезпечення громадян, яке гарантується Конституцією України.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.03.2018 р. по справі № 242/3044/17.

За змістом ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 р. №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. До доходів віднесено, в тому числі, пенсії. Сума компенсації розраховується відповідно до статті 3 цього Закону з урахуванням індексу інфляції. Відповідно відповідачу під час розрахунку суми слід керуватися вимогами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", зокрема статтею 3 Закону.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії з 01.09.2018 року та зобов`язання поновити виплату пенсії з 01.09.2018 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві внести відповідні зміни даних, що вносяться до персональної облікової картки ОСОБА_1 в систему персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд зазначає наступне.

Облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно ст. 5 Закону облік осіб ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до Закону у 2011 році створений Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Персоніфіковані відомості, включені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових та/або електронних носіях за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперового та електронного документів.

Після направлення листа від 02.09.2016 р. № 01-05/6843 Управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на адресу Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про те, що ОСОБА_1 знято з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи скасована, відповідач мав би внести персоніфіковані відомості про позивача до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що останнім зроблено не було.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги у вказаній частині також підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-263, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01.09.2018 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код 42098368) поновити, починаючи з 01.09.2018 року, виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві внести зміни до персональної облікової картки ОСОБА_1 в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

5. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 704, 8 грн. судового збору.

6. Рішення в частині виплати пенсії за один місяць підлягає до негайного виконання.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 08.08.19 р.