Рішення № 8351143, 17.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/31317.02.10 За позовом Фізичної особи-підприємця Горнєвої Анастасії Михайлівни

доВідкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»

простягнення інфляційної складової суми боргу та 3% річних

СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача –не з’явився; від відповідача –Ейсмонта І.Г. (довіреність № 902-10/025 від 25.01.2010). СУТЬ СПОРУ: Фізична особа –підприємець Горнєва Анастасія Михайлівна (далі –Позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»(далі –Відповідач) інфляційної складової суми боргу та 3% річних. Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням з боку Відповідача:

- Рішення Господарського суду міста Києва по справі № 20/406, залишеного в силі Постановою Апеляційного господарського суду від 09.04.2008 та Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2008 (в цій частині) щодо перерахування на рахунок Позивача стягненої судом суми в розмірі 23309,64 грн. страхового відшкодування та 3296,52 грн. судових витрат;

- Рішення Господарського суду міста Києва по справі № 20/406-34/309 від 29.10.2008, що вступило в закону силу, щодо перерахування на рахунок Позивача стягненої судом суми 2559,03 грн.;

З огляду на порушення Відповідачем строків виконання зобов’язань щодо перерахування зазначених сум на рахунок Позивача, Позивач просить на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України стягнути з Відповідача 3% річних від прострочених сум та інфляційні втрати.

В процесі слухання справи Позивачем було збільшено розмір позовних вимог у зв’язку з збільшенням строку прострочки з часу подання первісної позовної заяви про стягнення інфляційної складової суми боргу та 3% річних до моменту подання даної заяви про збільшення розміру позовних вимог на 201 день.

Ціна первісного позову складала 21249, 16 грн. Станом на 16.11.2009 ціна позову збільшилась на 5492, 48 грн. і становить 26741, 64 грн., які Позивач просить стягнути з Відповідача.

          Відповідач відповідно до ст. 59 ГПК України подав відзив на позовну заяву до Господарського суду міста Києва, відповідно до якої заперечив щодо позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначив, що позов Позивача про стягнення інфляційної складової суми боргу та 3% річних є безпідставним, оскільки Відповідач виконав свої обов'язки згідно з чинним законодавством, не порушив строк виплати страхового відшкодування відповідно до Постанови ВДВС Печерського районного управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження ВП № 9250224 від 25.07.2008 р., та Наказу Господарського суду м. Києва № 20/406-34/309 про примусове виконання рішення від 20.11.2008, котрий набрав законної сили. Сума у розмірі 26 606,16 грн. була перерахована на рахунок зазначений в постанові про відкриття виконавчого провадження, згідно з наказом про виплату суми страхового відшкодування № 2820 від 18.11.2008, що підтверджується платіжним дорученням № 6826 від 18.11.2008.

У зв’язку з зазначеними обставинами, просив суд відмовити Позивачу в задоволені позовної заяви.

У судових засіданнях оголошувались перерви, розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі з метою витребування додаткових доказів у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та представника Відповідача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 25.06.2005, який залишений без змін ухвалою Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 06.09.2005, визнано винним водія Позивача Сущенко С.В. у скоєнні злочину за ст. 286 ч. 2 КК України. У рамках кримінальної справи вирішено цивільний позов потерпілого Тюріна О.М. про стягнення з ПП Горнєвої А.М. як власника джерела підвищеної безпеки на користь потерпілого Тюріна О.М. матеріальної шкоди у розмірі 23 309,64грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 по справі № 20/406 за апеляційною скаргою ВАТ «АСК «Енергополіс»та суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Горнєвої А.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2008 у справі № 20/406 встановлено, що суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Горнєва А.М. сплатила на користь потерпілого Тюріна О.М. 23309,64 грн. на підставі рішення суду, що підтверджується квитанцією № 515 від 14.12.2005 та постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 23.12.2005 при примусовому виконанні в/л 1-76 від 25.06.2005 Жовтневим судом.

Таким чином, сплачена суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Горнєвою А.М. сума в розмірі 23309,64 грн. на підставі Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2008 по справі № 20/406 за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Горнєвої А.М. до ВАТ «АСК «Енергополіс», яке було залишено в силі Постановою Апеляційного господарського суду від 09.04.2008, стягнена в порядку регресу з ВАТ «АСК «Енергополіс»разом з іншими сумами (233,09 грн. - державного мита, 71,35 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, 664,01 грн. - інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, 2 328,07 - витрат на оплату послуг адвоката).

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2008 по справі № 20/406 в цій частині Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2008 та Постанова Апеляційного господарського суду від 09.04.2008 по справі № 20/406 залишено без змін, а в частині відмови у стягненні з ВАТ «АСК «Енергополіс»неустойки в розмірі 15238,20 грн. передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2008 по справі № 20/406-34/309 позов в частині стягнення 15238,20 грн. пені задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «АС «Енергополіс»на користь Фізичної особи - підприємця Горнєвої А.М. 2196, 22 грн. пені; 21,94 грн. державного мита; 6,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 114,99 грн. інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, 219, 16 грн. витрат на послуг адвоката. 20.11.2008 на підставі Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2008 по справі № 20/406-34/309 було видано Наказ Господарського суду міста Києва.

В процесі розгляду справи судом також встановлено, що ВАТ «АС «Енергополіс»було оформлено платіжне доручення № 6826 від 18.11.2008 на перерахування суми в розмірі 26606,16 грн. на розрахунковий рахунок № 37314001004460, що належить ВДВС Печерського районного управління юстиції (код 34979022), відкритого у ГУДК України у м. Києві (код банку 820019). Зазначені платіжні реквізити відповідають тим платіжним реквізитам, які були зазначені в листі Відділу ДВС Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 28.05.2009 № 1038/10 (отримані Відповідачем 06.07.2009. вх. № 19-1759).

Відповідно до наявної на платіжному дорученні № 6826 від 18.11.2008 відмітки ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»зазначене платіжне доручення було проведено банком 18.11.2008.

На запит суду Головне управління Державного казначейства України у місті Києві від 23.11.2009 вих. № 05-04/5557-13640 повідомило, що 18.11.2008 на рахунок 37314001004460 Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (ЄДРПОУ 34799022) надійшли кошти у сумі 26606, 16 грн. від ВАТ «АС «Енергополіс»(ЄДРПОУ 19031693) за п/д № 6826 з призначенням платежу «Страхове відшкодування відповідно до Постанови ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження ВП № 9250224 від 25».

Листом від 27.08.2009 № 2-2180 Головним управлінням юстиції у місті Києві було повідомлено представника Позивача про те, що 18.11.2008 на депозитний рахунок відділу від Відповідача надійшли кошти в сумі 26606,16 грн., перераховані боржником згідно платіжного доручення № 6826.

26.05.2009 на виконання до відділу надійшов наказ Господарського суду м. Києва № 20/406-34/309 від 20.11.2008 про стягнення з ВАТ АСК «Енергополіс» на користь СПД Горнєвої А.М. боргу в сумі 2559,03 грн., які були перераховані на депозитний рахунок відділу боржником 07.07.2009, проте державним виконавцем Гончаром О.В. не здійснено своєчасне перерахування грошових коштів, стягнутих на виконання рішення суду, які в даний час перебувають на депозитному рахунку відділу.

Враховуючи вищевикладені встановлені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справи № 20/406 судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що Позивач повідомляв Відповідача про факт ДТП, який було кваліфіковано як страховий випадок та про розгляд цивільного спору в рамках кримінальної справи.

На підставі зазначеного встановленого факту, Господарським судом при розгляді справи № 20/406-34/309 встановлено, що зобов’язання ВАТ «АС «Енергополіс»щодо сплати страхового відшкодування мало бути виконано Відповідачем у строк до 06.09.2005 включно.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, Відповідач є таким, що прострочив виплату страхового відшкодування в розмірі 23309,64 грн. з 07.09.2005. Обраний Позивачем часовий відлік прострочення Відповідача з 15.12.2005 в даному випадку не є порушенням вимог законодавства та встановлених судом фактів, отже є обґрунтованим.

Керуючись змістом статті 11 ЦК України та частини 2 статті 625 ЦК України суд також знаходить обґрунтованим обраний Позивачем часовий відлік прострочення Відповідача:

- з 10.04.2008 щодо факту несплати судових витрат в розмірі 3296,52 грн., стягнених з Відповідача Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2008 по справі № 20/406, яке набуло законної сили 09.04.2008;

- з 19.11.2008 щодо факту несплати пені та судових витрат в розмірі 2559,03 грн., стягнених з Відповідача Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2008 по справі № 20/406-34/309, яке набуло законної сили 18.11.2008.

Рішення судів, що набрали законної сили, підлягають виконанню незалежно від факту порушення виконавчого провадження, оскільки судові рішення є обов’язковими на всій території України (стаття 115 ГПК України).

Враховуючи, що рішення судів після набуття ними законної сили не були виконанні з боку Відповідача, останній є таким що прострочив з наступного дня, що слідує за днем набуття рішеннями судів законної сили.

Проте, при обрахуванні періоду стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, Позивачем було обрано наступні періоди:

Періоди визначені у позовній заяві від 28.04.2009Періоди визначені у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 16.11.2009

15.12.2005 - 22.04.2009 14.04.2009 –16.11.2009

10.04.2008 –22.04.200914.04.2009 –16.11.2009

19.11.2008 –22.04.200914.04.2009 –16.11.2009 Таким чином, інфляційні втрати та три процентів річних у період з 14.04.2009 по 22.04.2009 нараховуються Позивачем двічі, що не є обґрунтованим та є порушенням норми статті 625 ЦК України.

Задовольняючи позов частково суд виходив з наступних розрахунків суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних:

Несплачена

сума боргу, грн. Період нарахування інфляційних втрат Індекс інфляційного збільшення за періодНарахована сума інфляційних втрат, грн.Нарахована сума 3-х відсотків річних, грн. 23 309,6415.12.2005 - 16.11.20091, 78818368,002745,43 3296,5210.04.2008 - 16.11.20091,241794,46158,77

2559,0319.11.2008 - 16.11.20091,136348,0376,35

19510,492980,55 Таким чином, загальна сума нарахованих інфляційних втрат за визначені періоди щодо прострочи виконання грошових зобов’язань склала 19510,49 грн., нарахована сума 3-х відсотків річних склала 2980,55 грн.

Вимоги позивача щодо відшкодування за рахунок Відповідача документально підтверджених судових витрат у вигляді витрат на оплату державного мита –212,92 грн., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу –118,00 грн., послуг адвоката –2000,00 грн., витрат Позивача на проїзд його представника з Донецька до Києва та у зворотному напрямі з метою представництва інтересів Позивача при розгляді справи № 34/313 у судових засіданнях 01.06.2009, 29.07.2009, 16.11.2009 в сумах 362,43 грн., 423,68 грн., 423,68 грн. суд задовольняє частково, керуючись наступним.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 ГПК України, суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, заявлені Позивачем суми до відшкодування, судом задовольняються частково, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягнення з Відповідача на користь Позивача в розмірі 99,24 грн., витрати на проїзд представника Позивача у зв’язку з розглядом справи № 34/313 та витрати на послуги адвоката –в розмірі 2696,22 грн.; державне мито в сумі 224,91 грн.

Посилання Відповідача на факт належного виконання з його боку грошових зобов’язань, відсутності факту порушення строку виплати страхового відшкодування відповідно до Постанови ВДВС Печерського районного управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження ВП № 9250224 від 25.07.2008 та Наказу Господарського суду м. Києва № 20/406-34/309 про примусове виконання рішення від 20.11.2008, у зв’язку з перерахуванням 18.11.2008 суми у розмірі 26 606,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6826 від 1811.2008, суд не вважає обґрунтованим з огляду на наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином кредитором по грошовим зобов’язанням, які повинен був виконати Відповідач за вищевикладеними обставинами справи є Позивач, а не ВДВС Печерського районного управління юстиції у місті Києві.

Виходячи із зазначеного, Позивач мав право на отримання від Відповідача своєчасного виконання грошового зобов’язань, шляхом здійснення Відповідачем грошового переказу коштів Позивачу відповідно до рішень суду.

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Відповідно до пункту 20.1. статті 20 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»ініціатором переказу коштів може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Пункт 30.1. статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачає, що переказ коштів вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Таким чином, незалежно від того який суб’єкт є ініціатором переказу грошових коштів, переказ коштів є завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»(01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41 ідентифікаційний код 19031693 з будь-кого виявленого під час виконання рішення суду рахунку) на користь Фізичної особи - підприємця Горнєвої Анастасії Михайлівни (87516, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Московська, 44 кв. 22 на рахунок № 26000100514980, відкритий в філіалі «Донецьке РУ»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»ЗКПО 1540015184 МФО 335816, ідентифікаційний номер 1540015184) 19510,49 грн. (дев’ятнадцять тисяч п’ятсот десять гривень 49 коп.) інфляційних втрат, 2980,55 грн. (дві тисячі дев’ятсот вісімдесят гривень 55 коп.) 3% річних, 224,91 грн. (двісті дванадцять чотири гривні 91 коп.) державного мита, 99,24 грн. (дев’яносто дев’ять гривень 24 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2 696,22 грн. (дві тисячі шістсот дев’яносто шість гривень 22 коп.) інших судових витрат.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.