Рішення № 83510666, 31.07.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 р. Справа № 480/1946/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповдіача та 3-ї особи - Берестка Б.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа на стороні відповідача - Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради про визнання протиправним рішення,-

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, який він та його представник підтримали в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що позивач є власником земельної ділянки, площею 0,0806 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1) . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка). 26.09.2018 року у відповідності до ст.27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» він звернувся до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради із заявою про видачу будівельного паспорта. Управлінням було відмовлено у видачі будівельного паспорта на забудову земельної ділянки з посиланням на План зонування території міста Суми (зонінг), затвердженого рішенням Сумської міської ради №2180-МР від 06.03.2013, відповідно до якого належна позивачу земельна ділянка знаходиться в зоні Р-4 ( Рекреаційні зони обмеженого користування), переважним видом забудови якої є певні види будівель і споруд, до яких житлові будинки не відносяться.

Позивач просить визнати протиправним рішення Сумської міської ради №2180-МР від 06.03.2013, яким затверджений План зонування території міста Суми у частині функціонального призначення території щодо земельної ділянки площею 0,0806 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування зазначає, що рішення прийняте без врахування вже раніше визначеного функціонального призначення та порушує його право як власника на забудову земельної ділянки житловим будинком.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що згідно з ч.1,3 ст.375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.18 цього Закону функціональне призначення територій встановлюється планом зонування території.

За частинами 1,5 ст.25 Закону режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок. Тобто зміна функціонального призначення ( режиму забудови та планом зонування) не є підставою для припинення права власності на земельну ділянку. Однак, реалізація цього права в частині зведення будівель і споруд здійснюється власником в межах цільового призначення земельної ділянки при дотриманні архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил. Отже право позивача на будівництво закріплене чинним законодавством України, тому оскаржуване рішення не порушує положень стю.375 ЦК України та ст.ст. 24, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

При прийнятті рішення №2180-МР від 06.03.2013, яким затверджений План зонування території міста Суми у частині функціонального призначення території, Сумською міською радою дотримані вимоги ст.18 Закону та Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 16.11.2011 №290.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконкому Червоненської сільської ради Сумського району Сумської області № 12 від 27.02.1998 ОСОБА_3 у приватну власність для індивідуального житлового будівництва передрана земельна ділянка площею 0,08 га, розташована на території Червоненської сільської ради по АДРЕСА_1 , про що 07.05.1998 виданий Державний акт НОМЕР_2 (а.с. 9).

Відповідно до договору дарування від 09.02.2016 він подарував земельну ділянку своєму сину ОСОБА_1 , позивачу по справі (а.с. 10,11).

З метою забудови набутої у власність земельної ділянки, позивач 25.09.2018 подав Управлінню архітектури СМР заяву про видачу будівельного паспорта, у задоволенні якої було відмовлено з посиланням на План зонування території міста Суми, відповідно до якого земельна ділянка віднесена до рекреаційної зони обмеженого користування (Р-4), де будівництво житлових та господарських будівель не передбачено (а.с. 15,17).

Судом також встановлено, що рішенням Сумської міської ради №2180-МР від 06.03.2013 затверджений План зонування території міста Суми ( а.с.37). Відповідно до рішення належна на праві власності позивачу земельна ділянка віднесена до до рекреаційної зони обмеженого користування (Р-4), де будівництво житлових та господарських будівель не передбачено ( а.с.38).

Суд вважає протиправним рішення Сумської міської ради №2180-МР від 06.03.2013 Про затвердження Плану зонування території міста Суми у частині функціонального призначення території щодо земельної ділянки площею 0,0806 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення чи дії суб`єкта владних повноважень на момент їх прийняття мають відповідати критеріям, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме прийнятими ( вчиненими): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Констиутцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо ( неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації ( пункт 42 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Стаття 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Таким чином повноваження місцевого самоврядування, зокрема в частині затвердження містобудівної документації визначаються межами адміністративно-територіальної одиниці, в даному випадку межами міста Суми.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до п.9 ст.1 цього Закону план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Статтею 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Частиною 4 ст.25 Закону встановлено, що узгодження питань щодо забудови визначених для містобудівних потреб територій суміжних територіальних громад здійснюється на підставі відповідних угод, відображається у схемах планування зазначених територій та генеральних планах населених пунктів.

Як вже було встановлено судом План зонування території міста Суми затверджений Сумською міською радою 06.03.2013.

Разом з тим, належна позивачу земельна ділянка площею 0,0806 га, кадастровий номер НОМЕР_1 включена до меж міста Суми лише у 2015 році на підставі Постанови Верховної Ради України від 15.09.2015 №681-VIII «Про зміну і встановлення меж міста Суми Суми в Сумського району Сумської області» ( а.с.82).

Таким чином, приймаючи спірне рішення, Сумська міська рада вийшла за межі своїх повноважень, встановивши режим забудови території, яка не входила до меж адміністративно-територіальної одиниці міста Суми.

Крім того, при прийнятті рішення не було враховано вже визначене функціональне призначення земельної ділянки - для індивідуального житлового будівництва. Таке порушення прав позивача призвело до того, що він обмежений у праві реалізувати всі свої права як власник земельної ділянки, зокрема, використати своє право на її забудову житловим будинком.

Положеннями ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (щодо захисту власності) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення понятгя "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини").

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26.09.2014, за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя.

Враховуючи викладене, а також рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пайл Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" (рішення від 23 жовтня 1991 року), згідно якого концепція "правомірних очікувань" полягає в тому, що в особи, якщо вона дотрималась усіх вимог законодавства, виникають правомірні очікування, тобто особа має усі підстави вважати, що рішення уповноваженого органу є дійсним, та розраховувати на певний стан речей, суд вважає, що позивач, як власник земельної ділянки з визначеним владою функціональним призначенням, мав всі підстави правомірно розраховувати на її використання відповідно до такого призначення. Тому, прийняте Сумською міською радою рішення, яким належна позивачу земельна ділянка віднесена рекреаційну зону обмеженого користування, переважним видом забудови якої є певні види будівель і споруд, до яких житлові будинки не відносяться в цій частині є протиправним та має бути визнане нечинним.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, тому з відповідача належить стягнути на користь позивачів сплачений ним при подачі позову судовий збір по 768,40 грн. ( а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) до Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 23823253, майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40000), третя особа на стороні відповідача - Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 40462253, вул.Воскресенська, 8А, м. Суми, 40000) про визнання протиправним рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним рішення Сумської міської ради від 06 березня 2013 року № 2180-МР "Про затвердження містобудівної документації "План зонування міста Суми" в частині затвердження функціонального призначення "Рекреаційні зони обмеженого користування" земельної ділянки загальною площею 0,0806 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за адерсою: АДРЕСА_1 , належної на праві власності ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 768,40 грн. в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 08 серпня 2019 року.

Суддя Л.М. Опімах