Рішення № 83510655, 25.07.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2019 р. Справа № 480/1814/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

представника позивача Авраменко А.О. ,

представника відповідача Дудченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який представник позивача підтримав в судовому засіданні та мотивує тим, що ТОВ "Фавор" за зовнішньоекономічним контрактом ввезено на територію України та пред`явлено до митного оформлення іншу арматуру кріплення" ручні пристрої для закривання, затискачі для обруча. Заявлена вартість визначена у відповідності до вимог ст. 58 МК України та становила 63528,46 доларів США (1644600,30 грн.) та вартість перевезення на митну територію України 30901,27 грн. Рішенням від 16.05.2019 Сумською митницею ДФС № UA805180/2019/000118/2 проведено коригування митної вартості до 76039,74 дол. США.

У графі 33 Рішення відповідачем зазначено обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувались. Основний метод не застосовувався у зв`язку з повідомленням декларантом відомостей, що не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально. Виявлені розбіжності. Відповідно до уимов постачання до митної вартості мала бути включена вартість транспортування. Рахунок мав бути оплачений протягом трьох банківських днів. Доказів його оплати позивачем не надано. Підстава для визначення митної вартості - цінова інформація наявна в ЄАІС МД № UA807190/2019/008138 від 11.03.2019.

Вважає таке рішення відповідача протиправним. Для митного оформлення були надані усі необхідні документи. На електронний запит про надання додаткових документів повідомлено, що страхування товару не проводилось електронні документи відсутні. В порушення вимог ст. 53 МК України відповідачем у запит не зазначено які саме складові митної вартості викликали сумніви та мають бути підтверджені додатковими документами. Відповідач зазначив, що не було подано доказів оплати рахунку послуг транспортування, але при цьому вимагає надати докази оплати комісійних, посередницьких послуг. У рішенні відповідач зазначає обставину, що не була зазначена ним у вимозі про надання документів.

Відомості про вартість перевезення можуть бути підтверджені будь-яким документом у кому така вартість зазначена. п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено необхідність надання документу, що містить відомості про вартість перевезення і не встановлено обов`язку подання документу, що підтверджує здійснення оплати таких послуг. Платіжне доручення про оплату вартості транспортних послуг не є документом, що підтверджує митну вартість і позивач не зобов`язаний був його надавати.

У тексті рахунку про оплату транспортних послуг дійсно міститься інформація про обов`язок його оплати протягом 3 банківських днів, але не зазначено з якого моменту ці дні обліковуються. Відповідно до додаткової угоди до договору транспортного експедирування рахунок оплачується протягом 3 банківських днів з моменту його виставлення, якщо інше не обумовлено у заявці Клієнта. Позивачем подано заявку від 07.03.2019 відповідно до якої рахунок має бути оплачений протягом 3 банківських днів з моменту доставки товару на ст. Торопилівка. На момент подання митної декларації час оплати рахунку не закінчився. До митного оформлення позивачем надавались рахунок, коносамент, залізнична накладна, тобто транспортні (перевізні документи) та документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів.

У рішенні, яке оскаржується, відповідачем взагалі не наведено обґрунтувань висновку про необ`єктивність повідомлених декларантом відомостей та недостатнє їх документальне підтвердження. Також у рішенні не наведено обґрунтування застосування методу визначення митної вартості щодо подібних товарів. Крім посилання на декларацію від 11.03.2019 відповідачем на зазначено ніяких відомостей, що свідчили б про подібність товарів.

Просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації від 16.05.2019.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав із зазначених підстав. Пояснив, що у запиті про надання додаткових документів відповідачем не повідомлено про виникнення сумнівів саме щодо вартості перевезення. Документи, надання яких вимагалось взагалі не стосуються перевезення. Крім того, товар, оформлений за декларацією на яку посилається у рішенні відповідач, за функціональним призначенням є відмінним від товарів, задекларованих позивачем та не може вважатися подібним.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що при митному оформленні партії товару, що ввозиться позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту з території Китаю було встановлено розбіжності в поданих документах щодо вартості послуг транспортування. Рахунок на оплату послуг мав бути оплачений протягом 3 днів, але докази його оплати надані не були. Товар доставлявся на територію України за договором експедирування, тобто придбаватися через посередників. Документи про оплату комісійних послуг та послуг посередника надані не були. У зв`язку з відсутністю інформації щодо ідентичних товарів було застосовано третій метод визначення митної вартості. Вважає, що рішення та картка відмови винесені правомірно, просить у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 17.11.2017 позивачем укладено з зовнішньоекономічний контракт № 496-FTA про постачання товарів у кількості та асортименті, що визначається специфікаціями до договору (а.с. 21-26). Відповідно до специфікації від 29.11.2018 передбачено постачання затискачів для обруча загальною вартістю 62356,80 дол. США (а.с. 27) .

Позивачем пред`явлено для митного оформлення партію затискачів, що використовуються для кріплення кришки на жерстяне відро вказаної вартості. Подано декларацію від 16.05.2019 № UA 805180/2019/014001/ До декларацій було додано контракт. Додаткові угоди до нього, доповнення до контракту, специфікацію, рахунок-фактуру, коносамент, пакувальний лист, залізничну накладну, платіжні доручення від 03.12.2018 та від 15.03.2019, рахунок від 02.05.2019. Митна вартість визначена за основним методом (а.с. 21-37). Ця обставина відповідачем не оспорюється.

В ході перевірки митної вартості товару відповідачем електронними листами повідомлено про спрацювання системи ризиків та необхідність подання документи, що підтверджують митну вартість та обраний метод її визначення: страхові документи, відомості про вартість страхування, рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (оскільки, згідно рахунку № 1013 від 02.05.2019 він має бути оплачений протягом 3 банківських днів), копію митної декларації країни відправлення (а.с. 19). Позивачем надано відповідь на запит відповідача листом від 16.05.2019, повідомлено, що необхідні документи були надані, страхування вантажу не проводилось (а.с. 20).

На підставі наданих документів Сумською митницею зроблено висновок про необ`єктивність повідомлених декларантом відомостей та неналежне їх документальне підтвердження. Визначення митної вартості за ціною контракту визнано неможливим. В зв`язку з цим Сумською митницею ДФС 16.05.2019 винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № UA805180/2019/00282 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA805180/2019/000118/2 (а.с. 15,16).

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ст.51 ч. 2 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до ч.ч 2-4, зазначеної статті Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59, 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як було зазначено вище, позивач додав до декларації документи та визначив митну вартість товарів, які ввозив за ціною контракту.

Відповідно до вимог ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині 2 статті 53 Митного кодексу України. В такому випадку митний орган зобов`язаний витребовувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України, тобто використовувати надане повноваження виключно для виконання покладеної на нього законом функцій. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Позивачем митному органу були надані документи, що передбачені статті 53 Митного кодексу України, повідомлено, що страхування товару не здійснювалось додаткові документи відсутні. В ході судового засідання представник відповідача не заперечував, що числові значення ціни товару, що ввезено позивачем, не містять розбіжностей у наданих документах. Сумніви викликала вартість послуг з перевезення, докази оплати рахунку не були подані. Суд вважає необхідним зазначити, що відповідачем у повідомленні про спрацювання системи ризиків та надання документів не було повідомлено про сумніви саме щодо такої складової митної вартості як вартість транспортування. Витребувані документи ніяким чином не стосуються послуг експедирування. Висновки відповідача про придбання товарів через посередника є хибними та не відповідають обставинам справи, осельки отримання послуг експедирування вантажів не є придбанням товарів через комісіонера чи посередника.

Судом встановлено, що позивачем 16.05.2018 укладено договір транспортного експедирування з ТОВ "Таніт Груп". Відповідно до додаткової угоди до Договору від 26.04.2019 оплата рахунку здійснюється Клієнтом протягом 3 банківських днів з дати його виставлення ( якщо інше не обумовлено в заявці Клієнта, прийнятої до виконання Експедитором ( а.с. 40-44). позивачем 07.03.2019 подано заявку на транспортування у якій передбачено оплату послуг протягом 3 банківських днів з дати доставки вантажу до пункту доставки, тобто до ст. Торопилівка (а.с. 45). З копії залізничної накладної вбачається, що на момент подання митноїх декларації товар до ст. Торопилівка доставлений не був, тобто строк оплати рахунку не закінчився (а.с. 34).

Крім того, відповідно до ст. 53 ч. 2 п.п. 2-6 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. З наведеної норми вбачається, що законом для підтвердження митної вартості товарів вимагається подання платіжних документів про оплату оцінюваних товарів та не вимагається подання таких документів щодо оплати витрат на транспортування. Позивач разом з митною декларацією подано рахунок № 1013 від 02.05.2019 про вартість послуг транспортно-експедиційного обслуговування, організації перевезення, вантажно-розвантажувальних робіт, документального оформлення, тобто документ, що містить відомості про вартість витрат на транспортування товару ( а.с. 37). Суд вважає, що у відповідача не було підставі для витребовувати додаткові доказів вартості таких витрат.

За поясненням відповідача при винесенні рішення ним було застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. При цьому посилається на митну декларацію UA 807190/2019008138 від 11.03.2019 (а.с. 83).

Відповідно до ст. 60 ч.ч. 2-3 МК України під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Як було зазначено, позивачем ввезено партію ручних пристроїв для закривання- металевих затискачів для обручів. Використовуються для кріплення кришки на жерстяне відро. За декларацією на яку посилається відповідач були ввезені металеві ручки для валіз. Суд вважає, що зазначені товари не виконують однакових функцій, а тому не можуть визнаватися подібними.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним рішень. Вважає необхідним визнати протиправними та скасувати картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № UA805180/2019/00282 від 16.05.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA805180/2019/000118/2 від 16.05.2019.

Відповідно до статті 139 КАС України стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при зверненні до суду у розмірі 3842 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС від 16.05.2019 №UA805180/2019/000118/2 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Сумської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2019/00282.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39420037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" (код ЄДРПОУ 30759962) судовий збір в розмірі 3 842 грн., сплачений при зверненні до суду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 30.07.2019.

Суддя О.В. Соп`яненко