Рішення № 8351065, 17.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 26/59-34/44017.02.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Незалежна Страхова Компанія»

доСуб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Дмітрєва Олександра Феліксовича

простягнення 306768,14 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Гирич О.В. (довіреність № 43 від 06.10.2009); від відповідача –не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

06.03.2008 рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 26/59 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Правекс-Страхування»до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Дмітрєва Олександра Феліксовича (далі –відповідач) про стягнення 306768,14 грн., позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Правекс-Страхування»302394 грн. страхового відшкодування, 3023,94 грн. витрат по сплаті державного мита та 116,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

08.07.2008 постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 26/59 рішення Господарського суду м. Києва у справі № 26/59 від 06.03.2008 скасовано, у позові в частині стягнення з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Правекс-Страхування»302394 грн. страхового відшкодування відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін.

29.10.2008 постановою Вищого господарського суду України у справі № 26/59 рішення Господарського суду м. Києва у справі № 26/59 від 06.03.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду у справі № 26/59 від 08.07.2008 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Вказана постанова мотивована тим, що:

- господарським судом встановлено, що відповідачем було видано Сулимі О.П. талон-перепустку серії ПП-06 № 000141 від 21.09.2006, проте в якому стані було прийнято автомобіль господарським судом не досліджувалось;

- відповідно до пункту 17 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 115 «Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках»(далі –Правила) транспортні засоби, що знаходяться на автостоянках, повинні бути зачинені на замки, зняті з гальм та передач і зафіксовані від довільного руху. Автостоянки мають бути забезпечені необхідними технічними пристроями для фіксації транспортних засобів. Скло дверцят повинно бути зафіксоване в піднятому положенні, зовнішні дзеркала та щітки зі скла зняті, акумуляторна батарея відключена.

Згідно з пунктом 25 Правил володілець транспортного засобу, який користується послугами автостоянки, зобов'язаний: ознайомитися з цими Правилами, розписатися про це в журналі обліку транспортних засобів і виконувати всі вимоги Правил; оформити транспортний засіб на зберігання згідно з вимогами Правил, подати при цьому черговому приймальнику перелік предметів, які знаходяться в салоні (кабіні) транспортного засобу, але не входять до комплекту обладнання та приладів, передбачених заводом-виробником (телевізор, магнітофон, холодильник та інше майно). Перелік повинен бути внесений до журналу обліку транспортних засобів довготермінового або тимчасового зберігання і засвідчений підписами володільця та чергового приймальника; пред'явити транспортний засіб на огляд черговому приймальнику і після належного оформлення поставити його на місце зберігання, зафіксувавши від довільного руху; внести плату, одержати відповідну квитанцію (касовий чек) або перепустку; виконувати правила техніки безпеки, пожежної безпеки та утримувати зайняте транспортним засобом місце у чистоті; у разі термінового виїзду під час снігових заметів самостійно забезпечувати собі розчистку проїзду; у разі виявлення некомплектності транспортного засобу негайно повідомити про це чергового приймальника і подати з цього питання письмову заяву у двох примірниках, один з яких з відміткою чергового приймальника про її одержання залишити у себе; інші обов'язки володільців транспортних засобів визначаються договором на зберігання транспортного засобу.

Проте господарським судом відповідні обставини не досліджувались;

- для вирішення спору щодо покладення на відповідача відповідальності за пошкодження відповідного транспортного засобу господарський суд мав дослідити відповідні докази та встановити факти, які тягнуть відповідні наслідки. Проте господарський суд попередніх інстанцій відповідні докази не досліджував та фактичної обставини справи не з’ясував та не надав їм належної юридичної оцінки.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду м. Києва Саранюка В.І. від 17.11.2008 матеріали справи № 26/59 передані на новий розгляд судді Сташківу Р.Б.

25.11.2008 ухвалою суду прийнято справу до провадження, присвоєно № 26/59-34/440.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Правекс-Страхування»на підставі пункту 4.1.2 договору добровільного страхування автотранспортного засобу, наданого у заставу серії ТЗЛ № 490901 від 12.04.2006, внаслідок настання страхової події –пожежі виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки GRAND CHEROKEE», державний номерний знак АІ 6741 АК, а тому Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Правекс-Страхування»відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) отримано право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду.

Відповідач позов не визнав мотивуючи це тим, що:

- Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Правекс-Страхування»не повідомив суд, що по факту пожежі автотранспортного засобу є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, що підпалу автотранспортного засобу не було, а займання виникло внаслідок технічної несправності автотранспортного засобу;

- в обґрунтування позовних вимог Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Правекс-Страхування»надані висновок спеціаліста та висновок дослідження спеціаліста причин виникнення та поширення пожежі, які суперечать один одному.

14.11.2009 Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Правекс-Страхування»в порядку статті 22 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) подало клопотання, відповідно до якого просить суд замінити сторону судового процесу Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Правекс-Страхування»на його правонаступника Відкрите акціонерне товариство «Незалежна Страхова Компанія».

В обґрунтування заявленого клопотання представник Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Правекс-Страхування»надав суду витяг із статуту Відкритого акціонерного товариства «Незалежна Страхова Компанія», в якому зазначено, що Відкрите акціонерне товариство «Незалежна Страхова Компанія»є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Правекс-Страхування»та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Відкритого акціонерного товариства «Незалежна Страхова Компанія».

Відповідно до статті 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

За таких обставин господарським судом м. Києва встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Правекс-Страхування»вибуло у спірному правовідношенні, а його наступником є Відкрите акціонерне товариство «Незалежна Страхова Компанія».

14.01.2009 своєю ухвалою суд замінив Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Правекс-Страхування»на його правонаступника, а саме Відкрите акціонерне товариство «Незалежна Страхова Компанія»(далі –позивач).

14.01.2009 Позивач в порядку статті 22 ГПК України подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 250039 грн. страхового відшкодування.

14.01.2009 Відповідач в порядку статті 22 ГПК України подав клопотання, відповідно до якого просив суд призначити по справі комплексну судову та пожежно-технічну експертизу.

15.04.2009 ухвалою суду призначено у справі № 26/59-34/440 комплексну судову автотехнічну та пожежно-технічну експертизи, проведення яких доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

09.09.2009 до загального відділу суду надійшла справа № 26/59-34/440 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз без висновку експертизи, оскільки вартість призначених експертиз відповідачем сплачена не була.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 11.11.2009 оголошувалась перерва до 14.12.2009.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

          01.01.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київській підрозділ Транспортного Департаменту»(Сторона-1) та відповідачем (Сторона-2) було укладено угоду про роботу нічних місць тимчасового відстою транспортних засобів в Оболонському районі м. Києва № 2/Д (далі –Угода), відповідно до пункту 1.1 якої головною метою даної Угоди є вирішення питань щодо роботи об’єктів платного зберігання транспортних засобів, на підставі угоди від 04.11.2004 № 5/С про спільну діяльність з організації та експлуатації об’єктів платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів у Оболонському районі м. Києва, укладеною Стороною-1 та КП «Транспортсервіс», що дозвлить власникам транспортних засобів, мешканцям та гостям району мати можливість зберігання своїх автомобілів та значно зменшити рівень злочинності, пов’язаної з угонами та крадіжками автомобілів та дозволить створити додаткові робочі місця.

Сторона-1 передає згідно з актом прийому-передачі, а Сторона-2 приймає в роботу нічні місця тимчасового відстою транспортних засобів за наступною адресою: вул. Малиновського 25-27; 30-35 (пункт 2.1 Угоди).

Відповідно до пункту 2.4.1 Угоди Сторона-2 зобов’язана забезпечити збереження транспортних засобів в тому стані, в якому вони були прийняті на нічні місця тимчасового відстою транспортних засобів та вжити всі необхідні заходи для запобігання втрати (викрадення, угону), порчі та пошкодженню транспортних засобів прийнятих на зберігання в термін роботи з 20 години до 8 години і несе повну майнову відповідальність.

При невиконання або неналежному виконанні Сторонами своїх зобов’язань по даній Угоді, вони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 4.2 Угоди).

Сторона, дії або бездіяльність якої спричинили збитки інші Стороні, відшкодовує їх в повному обсязі в місячний термін (пункт 4.3 Угоди).

Згідно з пунктом 4.4 Угоди в разі невиконання Стороною-2 пункту 2.4.1 Угоди, вона зобов’язана відшкодувати власнику транспортного засобу збитки у повному обсязі, заподіяні незабезпеченням належного зберігання транспортного засобу.

Претензії власників транспортних засобів ні в якому разі не стосуються Сторони-1 (пункт 4.5 Угоди).

Пунктом 5.1 Угоди встановлено, що ця Угода вступає в силу з дня її підписання і діє до 31.12.2006.

01.01.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю «Київській підрозділ Транспортного Департаменту»(Сторона-1) та відповідач (Сторона-2) уклали акт прийому-передачі в роботу місця відстою транспортних засобів (далі –Акт), відповідно до якого Сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає місця тимчасового відстою транспортних засобів за наступною адресою: вул. Малиновського 25-27; 30-35, згідно з цим Сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає: схему встановлення постійних технічних засобів організації дорожнього руху, погоджену Управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві; порядок організації роботи нічних місць відстою транспортних засобів у Оболонському районі м. Києва; вогнегасники, буксировочні троси; спеціальні сигнальні жилети в яких повинен працювати черговий приймальник транспортних засобів.

Відповідно до частини 2 статті 936 ЦК України договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 940 ЦК України професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої можливості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 № 672903 від 21.11.2002 є суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою, яка здійснює свою діяльність шляхом надання населенню послуг невиробничого характеру, а саме утримання автостоянок, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії Б № 037442 від 01.01.2004, копія якого міститься в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач є професійним зберігачем, оскільки він здійснює утримання автостоянки та зберігання автотранспортних засобів на засадах підприємницької діяльності, а тому відповідач не мав права відмовитись від укладення Угоди з Товариством з обмеженою відповідальністю «Київській підрозділ Транспортного Департаменту».

21.09.2006 Сулим О.П. поставив на автостоянку та здав на зберігання відповідачу автомобіль марки GRAND CHEROKEE», державний номерний знак АІ 6741 АК (далі-автомобіль »), що підтверджується талоном-перепусткою серії ПП-06 № 000141 та записом в журналі відповідача з обліку транспортних засобів на нічному об’єкті по вул. Малиновського, 25-27; 30-38.

Як вбачається з акту пожежі від 22.09.2006, протоколу огляду місця події від 22.09.2006 та довідки відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в м. Києві від 26.09.2006, 22.09.2006 в автомобілі »на проїжджій частині поміж двома житловими будинками по вул. Малиновського, 27/23 та 34 в м. Києві сталася пожежа.

Причиною пожежі є внесення стороннього джерела запалювання з ознаками попередньої підготовки події, здійснене шляхом заливання інтенсифікатору горіння (бензину) у місця, де вбачаються ознаки двох осередкових конусів, а розвитку горіння сприяли обставини, які були складовими підготовки події-вчинення підпалу, що підтверджується висновком спеціаліста № 2340 НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області.

За складання вказаного висновку позивач сплатив НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області 635,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8393, копія якого міститься в матеріалах справи.

28.09.2006 Оболонське РУ ГУ МВС України в м. Києві винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо пожежі, яка сталася з автомобілем », оскільки в даному факті відсутній склад злочину, передбачений ст. 194 КК України.

Відповідно до висновку дослідження спеціаліста причини виникнення та поширення пожежі № 1755 від 23.11.2006 виконаного ТОВ «Центр правової допомоги «Правозахист»причиною виникнення пожежі на автомобілі »є відкрите джерело запалювання, наприклад полум’я факелу, сірника, запальнички і т.п., що привнесені зовні, а горіння відбулось в присутності горючої рідини.

Внаслідок вказаної пожежі було пошкоджено автомобіль », який належить Сулимі О.П.

Загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля »в результаті його пошкодження при пожежі, відповідно до звіту про оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу № 112/12/06, складеного 12.12.2006 ТОВ «УНП «Дека експерт», складає 235854,23 грн.

За складання вказаного звіту позивач сплатив ТОВ «УНП «Дека експерт»450 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8714 від 18.12.2006, копія якого міститься в матеріалах справи.

Даний транспортний засіб було застраховано власником (Страхувальник) у Позивача (Страховик) відповідно до договору добровільного страхування автотранспортного засобу, наданого у заставу серії ТЗЛ № 490901 від 12.04.2006 (далі-Договір страхування).

Відповідно до пункту 8.14.2 Договору страхування у разі, якщо вартість відновлювального ремонту становить більше 75 відсотків страхової суми, тобто має місце повне конструктивне знищення ТЗ, розмір страхового відшкодування визначається однім із зазначених способів, а саме у розмірі оціночної (дійсної) вартості ТЗ на момент страхового випадку за умови передачі пошкодженого ТЗ Страхувальнику. В цьому разі оціночна (дійсна) вартість ТЗ на момент страхового випадку визначається експертом-товарознавцем згідно з діючими нормативно-правовими документами, витрати на зняття ТЗ з обліку в органах ДАІ відносяться на Страхувальника. Цей спосіб може бути використаний тільки у випадку, якщо страхова сума на момент страхового випадку дорівнює оціночній (дійсній) вартості ТЗ на момент укладення Договору.

Згідно пункту 8.18 Договору страхування Виплата будь-якого страхового відшкодування здійснюється вирахуванням франшизи.

На виконання пункту 8.14.2 Договору страхування, 26.12.2006 власник автомобіля »на підставі акта прийому-передачі пригодних залишків пошкодженого автомобіля передав залишки автомобіля »позивачу, який згодом відповідно до біржової угоди Товарної біржі «Укрресурс»від 12.03.2007 було продано громадянину Лозовичу В.А. за 56729,13 грн.

На підставі страхового акта № 3776 від 28.12.2006, розпоряджень на оплату страхового відшкодування та заяви страхувальника позивач, виконуючи свої зобов'язання за вказаним договором страхування, сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 302 394 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 8884 від 28.12.2006 на суму 110898 грн., № 16 від 03.01.2007 на суму 191496 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 250039 грн. право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості (частина 1 статті 951 ЦК України).

Частиною 2 статті 950 ЦК України передбачено, що професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Отже, приписи частини 2 статті 950 ЦК України встановлюють підвищену відповідальність професійного зберігача, яка полягає у тому, що він має відшкодувати поклажодавцеві збитки, завдані втратою (нестачею) або пошкодженням речі, навіть у тому випадку, коли буде відсутня його вина і лише дія непереборної сили може звільнити зберігача від відповідальності.

Таким чином, приписи частини 2 статті 950 ЦК України спонукають професійних зберігачів до створення ними умов для якомога ефективнішого забезпечення схоронності майна шляхом постійного вдосконалення організаційно-технічних засобів його зберігання.

Відтак, відповідач приймаючи рішення професійно займатися зберігальною діяльністю, знав завідомо про її підвищений ризик, а тому, свідомо взяв на себе підвищену відповідальність за незбереження майна, зокрема, автомобіля ».

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання ухвали суду від 25.03.2009 відповідач у своїх поясненнях зазначив, що нічне місце відстою не забезпечене технічними пристроями для фіксації транспортних засобів, тому що місце відстою –проїжджа частина вул. Маяковського, а схема погоджена з Управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві.

Відповідно до пункту 17 Правил автостоянки мають бути забезпечені необхідними технічними пристроями для фіксації транспортних засобів.

Таким чином, Відповідач визнав за собою порушення пункту 17 Правил.

Крім того, у вказаних поясненнях Відповідач зазначає, що черговий приймальник заносив необхідні дані до відповідного журналу обліку транспортних засобів та видавав талон-перепустку (квитанцію).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2006 Сулим О.П. поставив на автостоянку та здав на зберігання відповідачу автомобіль », що підтверджується талоном-перепусткою серії ПП-06 № 000141 та записом в журналі відповідача з обліку транспортних засобів на нічному об’єкті по вул. Малиновського, 25-27; 30-38.

Матеріали справи не свідчать про те, що у журналі відповідача з обліку транспортних засобів на нічному об’єкті по вул. Малиновського, 25-27; 30-38 зареєстровано будь-які аварійні пошкодження або некомплектність вказаного автомобіля.

У вказаних поясненнях відповідач також зазначає, що в деяких випадках належне виконання Правил черговим приймальником ускладнювалось, тому що власники транспортних засобів нехтують Правилами, а саме брак часу, встановлення транспортного засобу до 20-00, відмова від сплати за зберігання транспортного засобу тощо.

Відповідно до частини 1 статті 942 ЦК України зберігач зобов’язаний вжити усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з пункту 2.4.1 Угоди відповідач зобов’язаний забезпечити збереження транспортних засобів в тому стані, в якому вони були прийняті на нічні місця тимчасового відстою транспортних засобів та вжити всі необхідні заходи для запобігання втрати (викрадення, угону), порчі та пошкодженню транспортних засобів прийнятих на зберігання в термін роботи з 20 години до 8 години і несе повну майнову відповідальність.

Таким чином, відповідач зобов’язаний був вжити усіх заходів для збереження автомобіля », а у разі не вжиття вказаних заходів Відповідач несе повну майнову відповідальність за порчу та пошкодження автомобіля ».

Отже, посилання відповідача на те, що власники транспортних засобів порушують вимоги Правил є безпідставними та необґрунтованими, оскільки до обов’язків Відповідача належить забезпечення збереження транспортних засобів в тому стані, в якому вони були прийняті на нічні місця тимчасового відстою транспортних засобів та вжиття всіх необхідних заходів для запобігання втрати (викрадення, угону), порчі та пошкодженню транспортних засобів прийнятих на зберігання.

Матеріали справи свідчать про те, що суд ухвалою від 25.03.2009 вимагав від відповідача надати письмові пояснення з приводу належного виконання ним приписів пунктів17 та 25 Правил.

Проте, відповідач не надав суду письмових пояснень щодо належного виконання ним пунктів 17 та 25 Правил.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи та положення ЦК України, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не довів факту того, що шкоду автомобілю »було завдано внаслідок непереборної сили, або через такі властивості автомобіля », про які відповідач, приймаючи його на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності власника автомобіля ».

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Дмітрєва Олександра Феліксовича (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 15-б, кв. 85 ідентифікаційний номер 2640719970 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства «Незалежна Страхова Компанія»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, ідентифікаційний код 20036721, р/р 2650600004267 в АКБ «Правекс-Банк», МФО 321983) 250039 (двісті п’ятдесят тисяч тридцять дев’ять) грн. майнової шкоди, а також 2 500 (дві тисячі п’ятсот) грн. 39 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.