Ухвала суду № 83510283, 08.08.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 серпня 2019 року СєвєродонецькСправа № 1240/2110/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В. , розглянувши у письмовому провадженні заяву адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень – відповідача на виконання рішення суду у адміністративній справі № 1240/2110/18 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2019 року адвокат Щеглов Дмитро Сергійович звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з заявою про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень – відповідача на виконання рішення суду у адміністративній справі № 1240/2110/18 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області в якій заявник просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, щодо не виконання вимог постанови КМУ № 649 від 22.08.2018, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, під час виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 1240/2110/18;

- зобов`язати відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 1240/2110/18, яким зобов`язано виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії з 01.05.2018.

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області протягом тридцяти календарних днів з дня отримання окремої ухвали надати відповідь до Луганського окружного адміністративного суду та позивачу.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 1240/2110/18 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії з 01 травня 2018 року. Зазначене рішення набрало законної сили 21 січня 2019 року. Касаційне провадження не відкрито. 26 березня 2019 року відділом примусового виконання рішень УДВС України у Луганській області відкрито виконавче провадження № 58607831.

На адресу відповідача направлено адвокатський запит. Листом від 19 липня 019 року за № 6437/02-32 відповідач зазначив, що не виконує рішення суду з огляду на те, що не має підтверджень того, що ОСОБА_1 живий.

З огляду на зазначене, своїм листом відповідач підтвердив, що він отримав рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 1240/2110/18 та на виконує його, а також всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, відповідач не вніс рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 1240/2110/18 до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

З огляду на викладене, представник позивача просить заяву задовольнити.

08 липня 2019 року від управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області за вхідним реєстраційним № 41886/2019 надійшли письмові пояснення від 07 серпня 2019 року № 7905/07-33 (арк. спр. 115-116), в яких відповідач зазначив таке.

Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області повідомляє, що рішення Луганського окружного адміністративного суду за № 1240/2110/18 від 05.12.2018 за позовом ОСОБА_1 не внесено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою на підставі Постанови КМУ № 649 від 22.08.2018, яким затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», оскільки цією постановою визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат на виконання судових рішень за рахунок бюджетних коштів та збільшено видаткову частину бюджету Пенсійного форду України за рахунок залишку власних коштів на фінансове забезпечення виплати пенсій, перерахованих відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Згідно ч.1 ст. 73 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - закон № 1058-ІУ) кошти Пенсійного фонду України використовуються на виплату пенсій, передбачених законом № 1058-ІV. Відповідно до пункту 2 статті 72 закону № 1058-ІV, кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Пенсія ОСОБА_1 призначена відповідно до закону № 1058- ІV, тому відсутні підстави для внесення рішення до вказаного реєстру. З огляду на вказане просив залишити заяву ОСОБА_1 без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви (абзац перший частини п`ятої статті 383 КАС України).

Ухвалою від 01 серпня 2019 року суд вирішив розглядати заяву адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень – відповідача на виконання рішення суду в порядку письмового провадження (арк. спр. 100).

Вирішуючи заяву адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень – відповідача на виконання рішення суду, суд виходить з такого.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 1240/2110/18 адміністративний позов адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01 травня 2018 року. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 травня 2018 року на рахунок, відкритий у публічному акціонерному товаристві “Державний ощадний банк України”.

Рішенням від 05 грудня 2018 року у справі № 1240/2110/18, яке набрало законної сили 22 січня 2019 року та підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”, видано виконавчий лист (арк. спр. 94,95).

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 14 березня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 58607831 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 1240/2110/18, виданого Луганським окружним адміністративним судом 04 березня 2019 року, про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 травня 2018 року (арк. спр. 107).

Надаючи правову оцінку діям управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області у межах поданої заяви, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції” наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах “Алпатов та інші проти України”, “Робота та інші проти України”, “Варава та інші проти України”, “ПМП “Фея” та інші проти України”), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Частинами першою, другою, четвертою статті 249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Системний аналіз зазначених вище норм права свідчить, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду” затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649), пунктом 2 якої установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією постановою.

Порядок № 649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 649 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Отже, Порядок № 649 стосується виключно виконання судових рішень щодо виплати пенсії, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

У межах спірних правовідносин судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком, призначення, перерахунок і виплата якої регламентуються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058-IV).

Абзацом двадцять другим статті 1 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1058-IV система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів. Перший рівень - солідарна система загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною другою статті 72, пунктом 1 частини першої статті 73 Закону № 1058-IV кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі – Закон № 2262-ХІІ) передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, оскільки позивач отримує пенсію за віком за рахунок коштів Пенсійного фонду, а не за рахунок коштів Державного бюджету України, правові підстави визнання бездіяльності управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо не виконання вимог Порядок № 649 відсутні.

Отже, у спірних правовідносинах відсутня протиправна бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо невиконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, під час виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 1240/2110/18 та відсутні підстави для зобов`язання відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 1240/2110/18.

Крім того, представник позивача, просить суд визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області та вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 1240/2110/18 про те, рішення у справі № 1240/2110/18 прийнято Луганським окружним адміністративним судом 05 грудня 2018 року, а не 19 жовтня 2018 року.

За відсутності обставин протиправної бездіяльності відповідача щодо виконання рішення суду у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для постановлення окремої ухвали.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень – відповідача на виконання рішення суду у адміністративній справі № 1240/2110/18 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива