Рішення № 8350993, 26.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/63026.01.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Епос»

до           публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»в

особі Подільської філії публічного акціонерного товариства «Акціонерний

комерційний банк «Київ»

про           стягнення збитків в розмірі 17764,43 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Черпак І.Є. –представник за довіреністю б/н від 15.01.2010 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Епос»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»в особі Подільської філії публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»про стягнення збитків в розмірі 17764,43 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, позивачем в Подільській філії АКБ «Київ»було відкрито розрахункові рахунки в іноземній валюті, а саме: № 26003200079770 та № 26009200079730.

26.01.2009 року позивач надав відповідачеві для виконання платіжні доручення № 7 для перерахування з рахунку № 26009200079730 кошти в сумі 15896,22 доларів США та № 8 для перерахування з рахунку № 26003200079770 кошти в сумі 24203,10 доларів США.

Зазначені кошти не надійшли на рахунок одержувача.

12.02.2009 року позивач звернувся до відповідача листом № 72/01 з проханням повернути кошти для подальшого продажу та погашення заборгованості по кредитній лінії, відкритій згідно з договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 05-КК від 10.07.2008 року.

Листом від 26.02.2009 року відповідач повідомив, що вказані кошти списані з рахунків позивача та перераховані на баланс АКБ «Київ».

Вищевказані кошти були повернені на рахунки позивача тільки після звернення позивача від 19.05.2009 року за № 229/01.

Тільки 14.05.2009 року відповідачем було прийнято рішення про задоволення вимог позивача на продаж вищезазначених коштів для спрямування цих коштів на погашення заборгованості по кредиту.

22.05.2009 року кошти від продажу валюти у сумі 120523,55 грн. та 255721,74 грн. були зараховані на поточний рахунок позивача і 27.05.2009 року списані в рахунок погашення заборгованості по кредиту.

25.05.2009 року з цього ж рахунку були списані кошти для погашення відсотків за договором у сумі 26334,24 грн.

Внаслідок порушення відповідачем свого зобов’язання позивач позбавлений можливості достроково частково погасити кредит на суму, на яку було здійснено продаж валютних коштів –376275,29 грн. і відповідач нарахував позивачеві відсотки, які не були б нараховані у разі належного виконання відповідачем свого обов’язку.

За умови належного виконання відповідачем свого обов’язку позивач повинен був сплатити відсотки у сумі 8569,81 грн., а сплачено - 26334,24 грн. Таким чином позивач зайво сплатив відсотки і зазнав збитків в частині зайво сплачених відсотків на суму 17764,43 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.10.2009 року порушено провадження у справі № 33/630 і призначено до розгляду на 30.11.2009 року.

30.11.2009 року у судове засідання з’явився представник позивача та подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадженння у справі № 33/630 від 05.10.2009 року та подав заяву про продовження строку розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, ухвали суду про порушення провадженння у справі № 33/630 від 05.10.2009 року не виконав, проте через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 18.01.2010 року.

У судове засідання 30.11.2009 року з’явились представники сторін. Представник відповідача подав відзив на позов, відповідно до якого позов не визнав.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі, судом оголошується перерва до 26.01.2010 року.

У судове засідання 26.01.2010 року з’явився представник позивача, надав додаткові документи та пояснення по справі та просив стягнути з відповідача збитки у сумі 17764,43 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 177,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

04.01.2001 року між Акціонерним комерційним банком «Київ»в особі Подільської філії та товариством з обмеженою відповідальністю «Епос»укладений договір про відкриття та ведення поточного валютного рахунку, відповідно до п. 1.1. якого банк відкриває клієнту поточні валютні рахунки в доларах США та Євро відповідно до Інструкції «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»та здійснює його розрахунково-касове та банківське обслуговування.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 стаття 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.1 стаття 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Позивачем в Подільській філії АКБ «Київ»було відкрито розрахункові рахунки в іноземній валюті, а саме: № 26003200079770 та № 26009200079730.

Згідно з пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

26.01.2009 року позивач надав відповідачеві для виконання платіжні доручення № 7 для перерахування з рахунку № 26009200079730 кошти в сумі 15896,22 доларів США та № 8 для перерахування з рахунку № 26003200079770 кошти в сумі 24203,10 доларів США.

Зазначені кошти не надійшли на рахунок одержувача.

Пункт 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

12.02.2009 року позивач звернувся до відповідача листом № 72/01 з проханням провести розслідування у зв’язку з ненадходженням коштів до отримувача в АКБ «Правекс Банк» і у випадку ненадходження вищевказаних коштів повернути кошти для подальшого продажу та погашення заборгованості по кредитній лінії, відкритій позивачем у відповідача згідно з договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 05-КК від 10.07.2008 року.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії № 05-КК від 10.07.2008 року.

Листом від 26.02.2009 року за № 437 відповідач повідомив, що вказані кошти списані з рахунків позивача та перераховані на баланс Головної контори АКБ «Київ», а також про введення в банку мораторію строком на 6 місяців станом з 09.02.2009 року до 09.08.2009 року.

Листом від 26.02.2009 року за № 98/01 позивач звернувся листом до тимчасового адміністратора повторно з’ясувати причини ненадходження грошових коштів.

У відповідь на лист позивача № 98/01 відповідач повідомив про введення у відповідача тимчасової адміністрації.

Листом від 16.03.2009 року за № 113/1 позивач попросив надати відповідь по суті звернення.

Листом від 20.03.2009 року № 5-09/1619 відповідач повідомив, що платежі позивача обліковуються на позабалансовому рахунку та враховуються на балансі АКБ «Київ», а також, що відкликання платіжних доручень клієнтів здійснюється за наявності письмового звернення ініціатора переказу.

Листом від 19.05.2009 року за № 229/01 позивач в черговий раз звернувся до відповідача з проханням повернути грошові кошти на рахунок позивача.

Вищевказані кошти були повернені на рахунки позивача тільки після звернення позивача від 19.05.2009 року за № 229/01.

Тільки 14.05.2009 року відповідачем було прийнято рішення про задоволення вимог позивача на продаж вищезазначених коштів для спрямування цих коштів на погашення заборгованості по кредиту та відсотках.

Листом від 20.05.2009 року за № 231/01 позивач звернувся до відповідача з проханням виконати свої зобов’язання.

Листом від 26.05.2009 року за № 1509 відповідач повідомив позивачеві, що проведено договірне списання коштів з його поточного рахунку на погашення прострочених відсотків (до 30 днів) у сумі 8876,71 грн. та прострочених відсотків (більше 30 днів) у сумі 17457,53 грн.

Листом № 1682 від 10.06.2009 року відповідач повідомив позивачеві, що станом на 09.06.2009 року у позивача заборгованість по відсотках за користування кредитом у травні 2009 року становить 7719,20 грн., враховуючи, що кредит було достроково повернено 28.05.2009 року.

Листом від 09.06.2009 року за № 256/01 позивач попросив відповідача перерахувати суму зайво сплачених відсотків.

Листом № 5-02/3395 від 09.07.2009 року відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахування коштів.

Згідно ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 2 статті 193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.7 статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частини 1 статті 1074 ЦК України передбачає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За твердженням представника позивача, у разі належного виконання свого обов’язку відповідачем відсотки мали б нараховуватись:

З 01.02.2009 року до 12.02.2009 року із суми 450000,00 грн.

З 13.02.2009 року до 26.05.2009 року із суми 73724,00 грн.

З 27.05.2009 року із суми 39612,00 грн.

Таким чином, загальна сума відсотків, які були б нараховані відповідачем позивачу становила би 8569,81 грн.

У відзиві відповідач не заперечує, що 12.02.2009 року позивач звернувся до нього з листом № 72/01, в якому просив повернути кошти з метою погашення заборгованості за договором № 05-КК про відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 10.07.2008 року.

Також у листі банку від 20.03.2009 року за № 5-09/1619, за підписом в.о. тимчасового адміністратора Пономар В.Ф., повідомляється, що при наявності відповідного письмового звернення клієнта-ініціатора переказу, банк повертає ці платежі без виконання із забезпечення мораторію порахунку клієнта на суму відкликаних платіжних доручень.

Відповідно до наведеного вище, оскільки 12.02.2009 року позивач просив повернути кошти з метою погашення заборгованості за договором № 05-КК про відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 10.07.2008 року, відповідач порушив право позивача на повернення коштів.

25 травня 2009 року відповідач списав з поточного рахунку позивача 26334,24 грн. для погашення відсотків за договором про відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії № 05-КК від 10.07.2008 року.

У випадку своєчасного виконання відповідачем звернення позивача та повернення платежів з метою погашення заборгованості по кредитній лінії позивач оплатив би 8569,81 грн., а фактично позивачем оплачено 26334,24 грн.

Таким чином, позивач зайво сплатив відсотки у сумі 17764,43 грн. з вини відповідача.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення:

- протиправної поведінки;

- збитків;

- причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;

- вини.

При відсутності хоч би одного з цих елементів цивільна відповідальності не наступає.

Судом встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

-          протиправність поведінки відповідача (відповідачем порушено умови договору про відкриття та ведення поточного валютного рахунку від 04.01.2001 року укладеного між Акціонерним комерційним банком «Київ»в особі Подільської філії та товариством з обмеженою відповідальністю «Епос»);

-          збитки, як результат протиправної поведінки ( у результаті порушення умов договору відповідачем завдано позивачеві збитки);

-          причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками (саме у зв'язку неналежним виконанням договірних зобов'язань позивачеві були завдані збитки у розмірі зайво сплачених відсотків у сумі 17764,43 грн.);

-          вина особи, що заподіяла збитки (відповідно до статті614 ЦК України та ч.2 статті218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідач не надав жодного доказу по справі на підтвердження того, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення втрати вантажу).

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що наявний причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 17764,43 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 53 від 06.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Київ»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 09.02.2009 до 09.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.2009 року до 09.08.2009 року.

Відповідно до постанови Правління Національного Банку України № 465 від 06.08.2009 року у відповідача продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 10.08.2009 року до 09.02.2010 року.

Відповідно до частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію: 1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» в особі Подільської філії публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, к/р 26000178901 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 14371869) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Епос»(04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 44, р/р 26000052774152 в Печерській філії ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 3007118, код ЄДРПОУ 21503308) збитки у сумі 17764 (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 43 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 177 (сто сімдесят сім) грн. 65 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 15.02.2010 року.