Рішення № 83509824, 08.08.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року м. Житомир справа №240/8091/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 звернувся із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, викладену в листі вих. №М -1937/0-1394/0/22-19 від 24 квітня 2019 року;

- зобов`язати відповідача Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 (два) гектара, яка розташована в адміністративних межах Хорошівського району;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 (два) гектара, яка розташована в адміністративних Хорошівського району.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, однак відповідач протиправно відмовляє у наданні такого дозволу з підстав, не передбачених Земельним кодексом України.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

19 червня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до змісту якого Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що позивачем при зверненні до суду було надано графічні матеріали щодо земельної ділянки відмінні від тих, що попередньо подавалися ОСОБА_1 до відповідача. Наголошує, що оскільки земельна ділянка за вказаним позивачем кадастровим номером на момент розгляду клопотання ОСОБА_1 вже була передана у комунальну власність Хорошівської об`єднаної територіальної громади, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області при винесенні оскаржуваної відмови діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (а.с. 22-24).

У зв`язку із неявкою позивача підготовче засідання, призначене на 20 червня 2019 року на 10:00, було відкладено на 09 липня 2019 року о 10:00 (а.с. 36).

24 червня 2019 року на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с. 40).

09 липня 2019 року на офіційну електронну поштову адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшло клопотання в порядку статті 79 КАС України з додатками (а.с. 41-63). Вказані матеріали повторно надійшли до відділу документального забезпечення суду 10 липня 2019 року (а.с. 67-89).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) учасників справи (а.с. 64-65).

Положеннями частини третьої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Позивач як у строк та в порядку, визначеному статтею 163 КАС України та встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, так і станом на 08 серпня 2019 року відповідь на відзив не надіслав. Доказів наявності поважності причин для пропуску процесуального строку для подання відповіді на відзив позивачем також надано не було.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини другої статті 193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області віз заявою від 27 березня 2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Хорошівської об`єднаної територіальної громади Хорошівського району Житомирської області (а.с. 26).

До вказаного клопотання, зокрема, було додано графічні матеріали щодо земельної ділянки за кадастровим номером № НОМЕР_1 загальною площею 52,3389 га (а.с. 27).

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом вих. №М -1937/0-1394/0/22-19 від 24 квітня 2019 року відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, що земельна ділянка за кадастровим номером № НОМЕР_1 передана у комунальну власність Хорошівської об`єднаної територіальної громади (а.с. 30).

Не погоджуючись із наданою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувану відмову на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 13 Основного Закону проголошено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Положеннями статті 19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до положень статті 144 Основного Закону , органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №280/97-ВР).

Положеннями статті 25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III (далі - Земельний кодекс України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями частини третьої статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини першої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Частиною другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною п`ятою статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Так, положеннями статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, позивачем до матеріалів позовної заяви було долучено викопіювання з кадастрової карти (плану) від 18 квітня 2019 року (а.с. 13).

Водночас, із заявою про надання дозволу про виготовлення проекту землеустрою до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області позивач звертався 27 березня 2019 року, а тому вказані графічні матеріали не могли бути долучені позивачем до клопотання та не могли бути покладені відповідачем в основу оскаржуваної відмови.

Наведене узгоджується із наявною у матеріалах справи копією графічних матеріалів щодо земельної ділянки за кадастровим номером № НОМЕР_1 загальною площею 52,3389 га, які подавалися позивачем разом із клопотанням (а.с. 27) та відрізняються від графічних матеріалів, наданих позивачем до суду.

Враховуючи вищевикладене, викопіювання з кадастрової карти (плану) від 18 квітня 2019 року не є належним та достовірним доказом в розумінні статей 73, 75 КАС України

Суд також звертає увагу, що Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" №60-р від 31 січня 2018 року, яким Держгеокадастру доручено з 01 лютого 2018 року розпочати передачу усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад, крім тих земельних ділянок, які не можуть бути передані у комунальну власність.

Як встановлено із матеріалів справи, відповідно до статей 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року №308, наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-5022/14-18-СГ від 22 грудня 2018 року (а.с. 70) передано Хорошівській селищній раді Хорошівського району Житомирської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6112,1872 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Хорошівської селищної об`єднаної територіальної громади Хорошівського району Житомирської області, згідно із актом приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну установу від 22 грудня 2018 року (а.с. 71-88).

При цьому, земельна ділянка за кадастровим номером № НОМЕР_1 , яка вказана у наданих позивачем графічних матеріалах, з 22 грудня 2018 року передана в комунальну власність Хорошівській селищній раді Хорошівського району Житомирської області, яка і є в даний час її розпорядником.

Однак, позовні вимоги спрямовані до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яке в свою чергу не є розпорядником вказаної земельної ділянки.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером № НОМЕР_1 , яка перебуває у комунальній власності, її передача у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України та надання земельної ділянки у користування відноситься до повноважень Хорошівської селищної ради.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні повноваження щодо розпорядження вищезазначеною земельною ділянкою.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи відсутність у головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером № НОМЕР_1 та обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39765513) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 08 серпня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова