Рішення № 8350979, 12.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/11812.02.10 За позовомКомунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст»

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії

Простягнення 10178676 грн. Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача          Гуцул В.О. (за дов.)

Від відповідача          Кукуєту Л.І. (за дов.)

                    Гудзевата Н.М. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом комунальне підприємство по ремонту та утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст»до відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії про стягнення 170000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно використовує мости та шляхопроводи для розміщення в їх технологічних нішах та колекторах мереж телекомунікації без укладення відповідних господарських угод, внаслідок чого витрати позивача з їх утримання, який є балансоутримувача мостів та шляхопроводів, що знаходяться у комунальної власності територіальної громади міста Києва, підлягають відшкодуванню відповідачем.

Ухвалою суду від 24.02.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/118.

До прийняття рішення по справі позивач збільшив розмір позовних вимог до 10178676 грн., подавши відповідну заяву.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Зокрема, відповідач посилається на те, що пунктом 7 статті 31 Закону України «Про телекомунікації»передбачено, що порядок та умови використання споруд, плата за використання яких є предметом спору, встановлюється договором. Як вказує відповідач, між сторонами не укладено ні договору, ні сервітуту на користування вказаними спорудами, тобто між сторонами відсутні господарські зобов’язання щодо вказаних споруд. Також відповідач вважає, що ним не заподіяно жодних збитків позивачу, у зв’язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

Строк вирішення спору було продовжено на підставі ст. 69 ГПК України.

Розгляд справи неодноразово відкладався в зв’язку з клопотанням сторін про бажання врегулювати спір мирним шляхом.

У зв’язку з відсутністю у матеріалах справи доказів щодо документального підтвердження розміру понесених позивачем витрат, на позивача неодноразово ухвалами суду покладався обов’язок надати документи, які підтверджують понесення витрат в сумі 10178676,00 грн. на обслуговування комунікацій відповідача.

Відповідачем було подано клопотання про оголошення повного тексту рішення, у зв’язку з цим у судових засіданнях 25.01.2010 р., 28.01.2010 р. та 11.02.2010 р. оголошувались перерви.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

На підставі наказів Головного управління майном міста Києва від 25.08.2005 р. № 260 та від 07.12.2007 р. № 404 за комунальним підприємством по ремонту та утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст» були закріплені та передані на баланс 147 одиниць мостів та шляхопроводів, які знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до п. 3.2.1 статуту комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст», предметом його діяльності є виконання необхідного комплексу робіт з технічного нагляду, утримання та ремонту мостів, підземних пішохідних переходів, гідротехнічних та інших споруд.

Одним з користувачів мереж телекомунікації, які знаходяться у мостах міста Києва, протягом тривалого часу є відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської міської філії. Дана обставина відповідачем не оспорюється.

Згідно з наданою в матеріали справи інвентаризаційною відомістю телекомунікаційних мереж, які належать відкритому акціонерному товариству «Укртелеком»в особі Київської міської філії, що проходять по мостах та шляхопроводах міста Києва, загальна кількість кабелів дорівнює 475 одиниць, а їх загальна довжина складає 119,3 км.

Договори на користування технологічними нішами та колекторами мостів та шляхопроводів міста Києва, в яких знаходяться телекомунікації (об’єкти комунікацій зв’язку) між комунальним підприємством по ремонту та утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст»і відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»не укладались.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відсутність договорів порушує його права, оскільки позбавляє його можливості відшкодовувати витрати на утримання у належному стані мостів та шляхопроводів для розміщення в їх технологічних нішах та колекторах мереж телекомунікації.

Приймаючи до уваги те, що стан інженерних споруд, призначених для руху транспортних засобів і пішоходів через природні та інші перешкоди, потребує постійного та безперервного виконання робіт з охорони мостів, їх огляд та обстеження, прибирання, проведення ремонтних робіт для підтримання мостів у належному технічному стані, позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати вартість фактичного користування дорожніми спорудами під розміщення кабелів зв’язку та обслуговування і утримання технологічних ніш та колекторів мостів та шляхопроводів міста Києва за три останніх роки, в розмірі 10178676,00 грн..

Вимоги позивача про стягнення заборгованості ґрунтуються на главі 32 Цивільного кодексу України право користування чужим майном, яке передбачає обов’язок особи, яка ним користується вносити плату за користування майном (ст. 403 Цивільного кодексу України).

При цьому, позивачем надано розрахунок, відповідно до якого зазначена сума складається з розміру щомісячних витрат на обслуговування та утримання у справному технічному стані складових частин (технологічних ніш та колекторів) мостів та шляхопроводів, яка дорівнює 2,37 грн. за один погонний метр. Загальна довжина кабелів зв’язку, які знаходяться у мережі телекомунікації, що використовується відповідачем, складає 119,3 км. Таким чином, розмір щомісячних витрат позивача на обслуговування та утримання у справному технічному стані складових частин (технологічних ніш та колекторів) мостів та шляхопроводів складає 282741,00 грн. За один календарний рік розмір витрат складає 3392892,00 грн.. За три календарних роки розмір витрат складає 10178676,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 Господарського кодексу України, відповідно до яких господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 7 ст. 31 Закону України «Про телекомунікації», порядок та умови використання діючих трубопроводів, кабельних каналів, колекторів, веж, антен та інших пристроїв особами, яким вони не належать, встановлюються договором з їх власником.

З вищенаведеної норми вбачається, що використання трубопроводів, кабельних каналів, колекторів, веж, антен та інших пристроїв здійснюється виключно на підставі договору.

Як встановлено судом, між сторонами не укладався договір користування дорожніми спорудами під розміщення кабелів зв’язку, технологічними нішами та колекторами мостів та шляхопроводів, плата за використання яких є предметом спору. З огляду на викладене, правовідносини, які виникли між сторонами, не ґрунтуються на зобов’язаннях, що виникають з договору.

Враховуючи те, що сторони не перебувають в безпосередніх договірних відносинах, відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, що випливають з договору, не може мати місце.

Також судом встановлено відсутність складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для настання деліктної відповідальності.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення з наступними елементами: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, у вказаній статті зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1)          втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)          доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Як вбачається з наведених положень законодавства, а також відповідно до практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, майновою шкодою є збитки, заподіяні майну фізичної або юридичної особи внаслідок заподіяння їй шкоди або невиконання укладеного з нею договору. Шкодою майну є знищення або зменшення майнового блага, яке охороняється законом, що спричинило для потерпілого певні негативні матеріальні наслідки (збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-          вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-          додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

-          неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

-          матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення, а саме: порушення цивільного права чи інтересу, протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), завдання збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Натомість, позивачем не надано доказів та відповідних обґрунтувань вчинення відповідачем цивільного правопорушення, не доведено наявність протиправної поведінки відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини відповідача у заподіянні збитків.

Суд не вбачає у правовідносинах сторін зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Правовідносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регламентуються главою 83 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно, зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

Як вбачається з матеріалів справи, вищенаведені обставини у даному випадку –відсутні, а тому до правовідносин сторін не підлягають застосуванню норми глави 83 Цивільного кодексу України.

Також, позивачем не було надано суду належного документального підтвердження понесення витрат на утримання та обслуговування мостів та шляхопроводів у розмірі 10178676,00 грн., а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, встановлені статтею 11 Цивільного кодексу України, статтею 174 Господарського кодексу України, статтею 1212 Цивільного кодексу України у правовідносинах сторін –відсутні.

Посилання позивача на статті 401-404 Цивільного кодексу України як правову підставу виникнення у відповідача зобов'язань з оплати є безпідставним та не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

У відповідності до ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Тобто, право користування чужим майном (сервітут) повинно бути оформлено документально у спосіб, передбачений вищевказаними нормами законодавства.

Однак, позивачем не надано жодних доказів оформлення сторонами права користування чужим майном (сервітуту) та існування між сторонами правовідносин, що випливають з сервітуту.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як передбачено ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, викладених позивачем у позовній заяві, не доведено певними засобами доказування розмір витрат на обслуговування та утримання технологічних ніш та колекторів, в яких знаходяться мережі телекомунікації відповідача.

Зазначені вище обставини в сукупності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст»(01014, м. Київ, вул.. Набережно-Печерська дорога, 2, код 03359018) до Державного бюджету України 23800 грн. державного мита.

Суддя                                                                                           С.А. Ковтун