Рішення № 8350935, 27.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/33027.01.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 1634235,88 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Цурка Н.О.,

від відповідача Черняєва О.М.

СУТЬ СПОРУ :

у травні 2009 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним як правонаступником Підприємства “Київські кабельні мережі ВЕО “Київенерго” та відповідачем як правонаступником Державного комунального підприємства житлового господарства Ленінградського району м. Києва договору № 1410002 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22 грудня 1989 р. останній не в повному обсязі оплатив спожиту протягом грудня 2008-березня 2009 років теплову енергію, заборгувавши станом на 1 квітня 2009 р. 1577314,02 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 49740,04 грн., три проценти річних з простроченої суми 7181,82 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у поясненнях на позовну заяву, його представник в судовому засіданні проти позову заперечував, посилався на невідповідність проведених позивачем нарахувань встановленим тарифам на теплову енергію. У попередньому судовому засіданні заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Шевченківським районним судом міста Києва адміністративної справи № 8/131 за позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Престиж” до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпоряджень. У задоволенні клопотання судом відмовлено, оскільки розгляд вищевказаної адміністративної справи не перешкоджає розгляду даного господарського спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 22 грудня 1989 р. між Підприємством “Київські кабельні мережі ВЕО “Київенерго” та Державним комунальним підприємством житлового господарства Ленінградського району м. Києва було укладено договір № 1410002 на постачання теплової енергії у гарячій воді. На підставі наказів Міністерства енергетики та електрифікації України №№ 31 від 17 лютого 1995 р., 177 від 31 серпня 1995 р. перше підприємство реорганізоване на Акціонерну енергопостачальну компанію “Київенерго”. На підставі розпорядження Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації № 61 “Про створення Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва” від 10 жовтня 2001 р. на базі Державного комунального підприємства житлового господарства Ленінградського району м. Києва було створене Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва, яке є його правонаступником.

За умовами договору позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води до належних відповідачу будинків згідно переліку (додатки №№ 8, 9) до договору для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 19722 Гкал/рік, а відповідач –щомісячно до 10-13 числа місця, наступного за розрахунковим, оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити розрахунковим способом за тарифами встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

Строк дії договору відповідно до умов п. 21 договору встановлений з дня його підписання до 22 грудня 1990 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів спожитої теплової енергії. Так, згідно з наявними у справі табуляграмами, розрахунком, позивачем протягом грудня 2008–березня 2009 років було поставлено відповідачу 32965,55498 Гкал теплової енергії.

Згідно з твердженнями позивача, поданим ним розрахунком протягом указаного періоду він поставив відповідачу теплової енергії за договором вартістю 3775295,87 грн.

Суд критично оцінює указані докази, оскільки розрахунок вартості поставленої за договором теплової енергії проведений позивачем не на підставі тарифів на теплову енергію, чинних протягом позовного періоду.

З пояснень позивача, матеріалів справи, вбачається, що вартість поставленої на підставі спірного договору теплової енергії протягом грудня 2008-лютого 2009 років для потреб інших споживачів (крім населення) позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1780/1 від 25 грудня 2008 р., 127, 128 від 5 лютого 2009 р.

Згідно з Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від 3 лютого 2009 р., 76/2009 від 9 лютого 2009 р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, для потреб інших споживачів були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009 р. з 10 лютого 2009 р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

За таких обставин суд вважає необхідним проводити нарахування плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008-лютого 2009 років, за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 643 від 30 травня 2007 р. та № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Таким чином, вартість поставленої теплової енергії на підставі чинних на час передачі тарифів на теплову енергію становить 3749258,11 грн. (22609,33561 Гкал х 94,64 грн. х 20 % ПДВ)+(10256,17964 Гкал х 94,33 грн. х 20 % ПДВ)+(100,03973 Гкал х 171,62 грн. х 20%ПДВ).

Поданим позивачем розрахунком стверджується, що одержана теплова енергія оплачена відповідачем у загальному розмірі 2197981,85 грн., з урахуванням переплати 12144,54 грн., що існувала на початок грудня 2008 року.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив оплату за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 625 ЦК України підлягає стягненню 1551276,26 грн. боргу (3749258,11-2197981,85), а також 48734,89 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 7148,73 грн. три проценти річних з простроченої суми з урахуванням фактичного розміру прострочених сум.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (03170, м. Київ, вул. Прилужна, 6, код 03366552) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 1551276,26 грн. боргу, 48734,89 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 7148,73 грн. три проценти річних з простроченої суми, 16071,60 грн. витрат по оплаті державного мита, 307,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар