Ухвала суду № 83508544, 25.07.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39092/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., при секретарі Шевченко А.В., розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідувань у сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації та процесуального керівництва досудовим розслідувань кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України радник юстиції Саврова Руслана Сергійовича про арешт майна у кримінальному провадженні № 62019100000000094 від 30.01.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 240 КК України,

В С Т А Н О В И В :

25.07.2019 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло вищевказане клопотання прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідувань у сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації та процесуального керівництва досудовим розслідувань кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України радник юстиції Саврова Руслана Сергійовича про арешт майна у кримінальному провадженні № 62019100000000094 від 30.01.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 240 КК України, про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018100010007242 від 28.07.2018, згідно вимог якого останній просить накласти арешт на майно, а саме на пісок річковий загальною вагою 11794 (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто чотири) тон, який розміщений на території земельної ділянки, яка не має кадастрового номеру та розташована північніше земельної ділянки загальною площею 0,9667 га із кадастровим номером НОМЕР_1 , та східніше від земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_2 , які розташовані у м. Вишгород Київської області, на суховантажне несамохідне судно «3019» із регістровим номером НОМЕР_3, несамохідний плавучий кран «ПЛК-4» із регістровим номером НОМЕР_4, суховантажне самохідне судно «Волгоград» із регістровим номером НОМЕР_5, несамохідний плавучий кран «Дніпровський 103» без регістрового номеру шляхом заборони користування та розпорядження ним.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор/слідчий не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, прокурор Савров Р.С. подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що Управлінням організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62019100000000094 від 30.01.2019, за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 240 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до ст. 14 Кодексу України Про Надра, надра надаються у користування, у тому числі для видобутку корисних копалин. Відповідно до ст. 16 Кодексу, спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів. Надання спеціальних дозволів на користування надрами, крім випадків користування надрами на умовах угод про розподіл продукції, здійснюється після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб. Власник спеціального дозволу на користування надрами не може дарувати, продавати або в інший спосіб відчужувати права, надані йому спеціальним дозволом на користування надрами, іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних капіталів створюваних за його участю суб`єктів господарювання, а також вносити як вклад у спільну діяльність. Відповідно до ст. 65 Кодексу, порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Частиною 1 ст. 65 Кодексу передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «ПОЗИТИВ-В» (код ЄДРПОУ 38897504) в порушення ст.ст. 14, 16, 17,19 Кодексу України Про Надра, постанови КМУ № 615 від 30.05.2011 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», постанови КМУ № 557 від 12.07.2005 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду», здійснюють незаконний видобуток корисних копалин, які належать територіальній громаді, з метою їх подальшої реалізації та отримання прибутку.

Зокрема, ТОВ «ПОЗИТИВ-В» не маючи спеціального дозволу на користування надрами, з метою створення видимості законності своїх дій, у 2018 році уклало договір про надання послуг по видобуванню піску із ТОВ «Трансфлот» (код ЄДРПОУ 35486576) за допомогою земснаряду «Habermann KB300», який належить замовнику.

Відповідно до ст. 16 Кодексу України Про Надра, власник спеціального дозволу на користування надрами не може дарувати, продавати або в інший спосіб відчужувати права, надані йому спеціальним дозволом на користування надрами, іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних капіталів створюваних за його участю суб`єктів господарювання, а також вносити як вклад у спільну діяльність. Відповідно до ст. 65 Кодексу, порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Частиною 1 ст. 65 Кодексу передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами.

Крім того, результатами проведеної перевірки дотримання законодавства у сфері користування надрами службовими особами ТОВ «Трансфлот», Держгеонадра, у зв`язку із виявленими порушеннями, наказом № 125 від 23.04.2019 зупинило дію спеціального дозволу на користування надрами № 5500 від 26.03.2012 та зобов`язало надрокиористувача зупинити проведення робіт із видобутку корисних копалин в межах Гребенянського родовища. Не дивлячись на зупинення спеціального дозволу, службові особи ТОВ «ПОЗИТИВ-В» продовжують незаконний видобуток.

Незаконний видобуток корисних копалин здійснюється на території Гребенянського родовища (Кагарлицький район Київської області).

Відповідно до протоколу огляду від 25.06.2019 реєстру спеціальних дозволів, держателем якого є Державне науково-виробниче підприємство «Державний інформаційний геологічний фонд України», ТОВ «ПОЗИТИВ-В» не отримувало спеціального дозволу на користування надрами.

Оглядом Публічної кадастрової карти України, держателем якої є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру встановлено, що незаконно добутий пісок перебуває на території земельної ділянки, яка не має кадастрового номеру та розташована північніше земельної ділянки загальною площею 0,9667 га із кадастровим номером НОМЕР_1 , та східніше від земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_2 , які розташовані у м. Вишгород Київської області.

Таким чином, у сторони обвинувачення є достатньо підстав вважати, що службові особи ТОВ «ПОЗИТИВ-В» в супереч ст.ст. 14, 16, 17,19 Кодексу України Про Надра, постанови КМУ № 615 від 30.05.2011 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», постанови КМУ № 557 від 12.07.2005 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду», здійснюють видобуток корисних копалин, які належать територіальній громаді, з метою їх подальшої реалізації.

З метою фіксації обстави вчинення кримінального правопорушення, збирання доказів, стороною обвинувачення на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 18.07.2019 проведено огляд вищевказаної земельної ділянки.

Відповідно до протоколу огляду встановлено, що на її території зберігається піскова суміш у значному об`ємі.

Відповідно до Результатів виміру об`ємів сипучого матеріалу складеного спеціалістом маркшейдером від 18.07.2019 встановлено, що на її території станом на день проведення огляду в чотирьох штабелях (навалах піску) перебувало 7863 (сім тисяч вісімсот шістдесят три) кубічних метрів породи, що у перерахунку на тони складає 11794 (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто чотири) тони породи.

Відповідно до протоколу допиту спеціаліста випробувань зразків ґрунту ОСОБА_1 , яка брала участь у проведенні слідчій дії, встановлено, що зразки породи, які відбирались для проведення досліджень є піском річковим. Враховуючи характеристики піску, його гранулометричний склад і включення ракушняку, можливо припустити, що пісок є намитим піском річковим. При цьому, малоймовірно, що походження досліджуваного піску є іншим.

Крім того, під час огляду на території вищевказаної земельної ділянки виявлено техніку для транспортування, переміщення та вивезення незаконно видобутих корисних копалин, зокрема: екскаватор «DOOSAN» із серійним номером НОМЕР_6 без д.н.з., суховантажне несамохідне судно «3019» із регістровим номером НОМЕР_3, несамохідний плавучий кран «ПЛК-4» із регістровим номером НОМЕР_4, суховантажне самохідне судно «Волгоград» із регістровим номером НОМЕР_5, несамохідний плавучий кран «Дніпровський 103» без регістрового номеру, та екскаватор «САТ» НОМЕР_7 без д.н.з.

Відповідно до відкритого реєстру суден України, держателем якого є Регістр судноплавства України, суховантажне несамохідне судно «3019» із регістровим номером НОМЕР_3 належить державі Україна, несамохідний плавучий кран «ПЛК-4» із регістровим номером НОМЕР_4 належить ТОВ «АРТМА» (код ЄДРПОУ 34804018), суховантажне самохідне судно «Волгоград» із регістровим номером НОМЕР_5 належить ПАТ «Черкаський річковий порт» (код ЄДРПОУ 03150214). Відомості щодо власника несамохідного плавучого крану «Дніпровський 103» без регістрового номеру, у Регістрі судноплавства України відсутні.

У зв`язку із встановленими фактами та здобутими доказами, постановою прокурора від 24.07.2019 пісок річковий загальною вагою 11794 (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто чотири) тон та плавзасоби, а саме: суховантажне несамохідне судно «3019» із регістровим номером НОМЕР_3, несамохідний плавучий кран «ПЛК-4» із регістровим номером НОМЕР_4, суховантажне самохідне судно «Волгоград» із регістровим номером НОМЕР_5, несамохідний плавучий кран «Дніпровський 103» без регістрового номеру - визнано речовим доказом.

Право володіння та користування майном (піском річковим), із пояснень директора ТОВ «Позитив-В» ОСОБА_2 наданих під час огляду, належить ТОВ «ПОЗИТИВ-В» (код ЄДРПОУ 38897504).

Крім того, ОСОБА_2 отримавши дві повістки про виклик, на допит для дачі показів у кримінальному провадженні не з`явився, документів про законність ведення господарської діяльності та походження речових доказів не надав.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зокрема зберегло сліди кримінального правопорушення, тобто є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором стороною обвинувачення, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме на пісок річковий загальною вагою 11794 (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто чотири) тон, який розміщений на території земельної ділянки, яка не має кадастрового номеру та розташована північніше земельної ділянки загальною площею 0,9667 га із кадастровим номером НОМЕР_1 , та східніше від земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_2 , які розташовані у м. Вишгород Київської області, на суховантажне несамохідне судно «3019» із регістровим номером НОМЕР_3, несамохідний плавучий кран «ПЛК-4» із регістровим номером НОМЕР_4, суховантажне самохідне судно «Волгоград» із регістровим номером НОМЕР_5, несамохідний плавучий кран «Дніпровський 103» без регістрового номеру шляхом заборони користування та розпорядження ним.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Т.Г. Ільєва