Рішення № 83506059, 08.07.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/63325/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Козлова Р.Ю.,

при секретарі - Іваненку С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Балзен Гмбх унд Ko. КГ (Bahlsen Gmbh &Co. KG) до ОСОБА_1 , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності», про припинення порушення прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Балзен Гмбх унд Ko. КГ (Bahlsen Gmbh &Co. KG) звернувся до суду із вказаним позовом до Відповідачів, просив суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 114915/ЗМ/18 заявкою № m 2017 03321 на знак для товарів і послуг від 20 лютого 2017 року, поданою ОСОБА_1 . Також Позивач просив суд зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України відхилити реєстрацію заявки № m 2017 03321 на знак для товарів і послуг від 20 лютого 2017 року, поданою відповідачкою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він є виробником борошняних кондитерських виробів - печива під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», виготовленого у формі силуетів різних птахів і звірів. Це печиво належним чином допущено до реалізації, як на території Німеччини, так і на території України. Права інтелектуальної власності Позивача на знак для товарів і послуг (торговельну марку) «ІНФОРМАЦІЯ_1», охороняються в Україні відповідно до міжнародної реєстрації № НОМЕР_1. Позивач стверджує, що відповідачка, подавши заявку № m 2017 03321 на знак для товарів і послуг від 20 лютого 2017 року, яка містить зображення знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке належить позивачу, посягнув на його виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1», в тому числі забороняти іншим особам використовувати без його згоди, позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг. Відтак, подання відповідачкою заявки № m 2017 03321 від 20 лютого 2017 року є свідомим актом посяганням на права на торгівельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_1 . Своїми діями відповідачка намагається, отримати свідоцтво України на знак для товарів послуг для того, щоб мати право на використання цього знаку, у складі якого є знак «ІНФОРМАЦІЯ_1» за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_1 , яка належить позивачу. У зв`язку з чим, позивач, на підставі ч. 8 ст. 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» 30 жовтня 2017 року подавав мотивоване заперечення проти заявки № m 2017 03321 від 20 лютого 2017 року. Проте позивачу стало відомо, що 08 листопада 2018 року відповідач Міністерство економічного розвитку і торгівлі України прийняв рішення № 114915/ЗМ/18 про реєстрацію знака за заявкою № m 2017 03321 від 20 лютого 2017 року. Однак, на підставі ст. 12 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» публікація про видачу свідоцтва на знак для товарів та послуг не була здійснена в офіційному бюлетені «Промислова власність», одночасно з якою Міністерством не було зареєстровано знак для товарів та послуг та не видано свідоцтво України, оскільки на адресу відповідача надійшла ухвала Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 757/61068/18-ц, якою вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення зазначених дій. У зв`язку з вищевказаним позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

У своєму відзиві на позовну заяву представник Мінісетсрва економічного розвитку і торгівлі України проти позову заперечував, посилаючись на те, що науково-технічна експертиза заявки № m 2017 03321 була проведена Укрпатентом відповідно до Закону та встановлених на його основі Правил. При проведенні кваліфікаційної експертизи заявлене до реєстрації позначення було перевірено на відповідність умовам надання правової охорони, визначених Законом. При цьому, використовувалась інформаційна база закладу експертизи. Однак, публікація про видачу свідоцтва на знак для товарів та послуг не була здійснена в офіційному бюлетені «Промислова власність», одночасно з якою Мінекономрозвитку не було зареєстровано знак для товарів та послуг та не видано свідоцтво України, оскільки на адресу Мінекономрозвитку надійшла ухвала Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 757/61068/18-ц, якою вжито заходи забезпечення позову. Разом з цим представник відповідача посилався на те, що позовні вимоги про зобов`язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відхилити реєстрацію знаку для товарів і послуг за заявкою № m 2017 03321 є формою втручання в дискреційні повноваження як органу державної влади. За таких обстави представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_1 у своєму відзиві на позовну заяву проти позову заперечував в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування чого зазначив, що позивач порівнював упаковки, що є не коректним, оскільки для реєстрації упаковки існує така форма як промисловий зразок. Позивач наводить в якості доказу оманливість позначення та/або можливості введення в оману відносно виробника товарів і (або) послуг, але не наводить жодного доказу на свою користь (наприклад, маркетингове дослідження). Позивач наводячи таку підставу, як-то оманливість позначення та/або можливості введення в оману громадськості, ігнорував інші, більш доречні, органи для захисту своїх прав та (або) інтересів, так на захисті інтересів громадськості стоїть не Укрпатент чи Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, а Антимонопольний комітет України. Більш того, представник відповідача зазначає, що в світі є 248 реєстрацій (в тому числі і в Україні) із використанням слова «ІНФОРМАЦІЯ_1», з яких 16 реєстрацій має реєстрацію саме в 30 класі, але позивач чомусь заперечує і ініціює судовий процес саме з українським виробником.

У відповіді на відзив Позивач вказує на те, що твердження представника відпвідачки, щодо неоднорідності товарів для яких зареєстровано знак «ІНФОРМАЦІЯ_1» за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_1 та товарів для яких подана заявка № m 201703321 є такими, що не відповідають матеріалам справи. Зазначені твердження є помилковими, та спростовуються Висновком експертного дослідження об`єктів права інтелектуальної власності № 312/18 від 7 грудня 2018 року, проведеного атестованими судовими експертами Федоренко Владиславом Леонідовичем , Фоєю Оксаною Анатоліївною , Чабанець Тетяною Миколаївною , які працюють у Науково-дослідному центрі судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства Юстиції України, яким обґрунтовано встановлено, що: товари, які зареєстровані Позивачем відповідно до міжнародної реєстрації № НОМЕР_1 є спорідненими з товарами, для яких подано на реєстрацію позначення за заявкою № m 201703321.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року відкрито провадження в справі.

Ухвалою суду Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача, пред`явлені вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідачки ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував у повному обсязі та підтримав викладені у своєму відзиві доводи.

Представник відповідача Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яки одночасно є представником третьої особи Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності», проти задоволення позову заперечував.

Суд заслухавши думку учасників процесу, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Статтею 16 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (надалі - Закон) передбачено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Згідно з п. 4 ст. 16 Закону використанням знака, зокрема, визнається нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Відповідно до п. 1 ст. 20 Закону будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Судом встановлено, що позивачу належить право інтелектуальної власності на торгову марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_1, зареєстрованою в Україні на ім`я Балзен Гмбх унд Ko. КГ. Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 08 листопада 2018 року прийнято рішення № 114915/ЗМ/18 про реєстрацію знака за заявкою № m 2017 03321 від 20 лютого 2017 року. Науково-технічна експертиза заявки № m 2017 03321 була проведена Укрпатентом відповідно до Закону та встановлених на його основі Правил. При проведенні кваліфікаційної експертизи заявлене до реєстрації позначення було перевірено на відповідність умовам надання правової охорони, визначених Законом. 30 жовтня 2017 року на адресу Укрпатенту надійшло мотивоване заперечення проти реєстрації знаку за заявкою від позивача, оскільки заявлене позначення:

є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_1, зареєстрованою в Україні на ім`я Балзен Гмбх унд Ko. КГ;

є таким, що вводить в оману споживача щодо особи, яка виробляє товари з використанням позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідно до міжнародної реєстрації № НОМЕР_1 (частина 2 статті 5 Закону);

суперечить публічному порядку принципам гуманності і моралі (частина 1 статті 5 Закону).

17 травня 2018 року Укрпатентом отримана відповідь на мотивоване заперечення від відповідачки.

Відповідачка стверджувала про відсутність семантичної, графічної, та фонетичної схожості заявленого та протиставленого знаків. Крім того, заявник посилався на те, що подавець заперечення не надав докази введення в оману споживачів, наприклад, маркетингове дослідження тощо.

Враховуючи те, що позивач не обґрунтував та не навів достатніх підстав невідповідності заявленого на реєстрацію позначення умовам надання правової охорони, за результатами проведеної кваліфікаційної експертизи заявки було установлено, що заявлене на реєстрацію позначення відповідає умовам надання правової охорони. А тому, відповідно до установленої процедури, на підставі висновку про відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, Мінекономрозвитку було прийнято рішення про видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг.

Однак, на підставі ст. 12 Закону публікація про видачу свідоцтва на знак для товарів та послуг не була здійснена в офіційному бюлетені «Промислова власність», одночасно з якою Мінекономрозвитку не було зареєстровано знак для товарів та послуг (п. 1 ст. 13 Закону) та не видано свідоцтво України, оскільки на адресу Мінекономрозвитку надійшла ухвала Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 757/61068/18-ц, якою вжито заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими та електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Користуючись правом передбаченим наведеною нормою, разом з позовом позивач подав Висновок № 312/18 від 07 грудня 2018 року.

Відповідно до ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до змісту висновку експертів № 312/18 складеного 07 грудня 2018 року, який було надано позивачем в порядку ст. 106 ЦПК, судовими експертами у сфері інтелектуальної власності вбачається, що «Товари, які зареєстровані позивачем відповідно до міжнародної реєстрації № НОМЕР_1 є спорідненими з товарами, для яких подано на реєстрацію позначення за заявкою № m 2017 03321. Позначення за заявкою № m 2017 03321 є схожим настільки, що його можна сплутати, із знаком за міжнародною реєстрацією НОМЕР_1, зареєстрованою в Україні на ім`я Bahlsen GmbH & Co. KG. Позначення за заявкою № m 2017 03321, може вводити в оману споживача щодо особи, яка виробляє товари з використанням позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідно до міжнародної реєстрації № НОМЕР_1, зареєстрованою в Україні на ім`я Bahlsen GmbH & Co. KG».

Суд вважає, що вищезазначений висновок експерта є таким, що повністю узгоджується з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи та приймається судом в якості належного доказу, який доводить, що товари для яких зареєстровано знак «ІНФОРМАЦІЯ_1» за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_1 та товари для яких зареєстровано знак на підставі рішення Мінеконорозвиитку № 114915/ЗМ/18 є однорідними, позначення за заявкою № m 201703321 є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком за міжнародною реєстрацією НОМЕР_1, зареєстрованою в Україні на ім`я Bahlsen GmbH & Co. KG; позначення за заявкою № m 201703321 є таким, що вводить в оману споживача щодо особи, яка виробляє товари з використанням позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідно до міжнародної реєстрації № НОМЕР_1.

Стосовно тверджень представника відповідачки ОСОБА_1 щодо виявлення у висновку ряду недоліків, які не дозволяють використати його в якості належного засобу доказування та вказують на те, що даний висновок є необґрунтованим і таким, що викликає сумніви в його правильності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 102 ЦПК України, суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Однак в ході розгляду справи представником відповідачки не було заявлено ні клопотання про виклик для допиту експерта, ні клопотання про його відвід, ні клопотання про призначення експертизи судом у зв`язку з сумнівами щодо висновків експертів, які проводили експертизу. Тому суд не погоджується із твердженнями представника відповідачки щодо неможливості використання висновку в якості належного засобу доказування. В ході розгляду справи ні представником ОСОБА_1 , ні представником Міністерства економічного розвитку і торгівлі України даний висновок не спростований іншими належними доказами, тобто обов`язок доказування відповідачами не виконаний. А отже вказані доводи не можна визнати обґрунтованими.

Таким чином, на підставі вимог, викладених у п. 1 ст. 5, абз. 5 п. 2 ст.6, абз. 2 - 3 п. 3 ст. 6, абз. 5 п. 5 ст.16, ст.ст.20 - 21, 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності, враховуючи встановлений судом факт, що позначення за оскаржуваною заявкою № m 2017 03321 на знак для товарів і послуг не відповідають умовам надання правової охорони, а тому мають бути відхиленими від реєстрації.

Суд також вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо визнання незаконним рішення Мінекономрозвитку № 114915/ЗМ/18 за заявкою № m 2017 03321 на знак в 20 лютого 2017 року, оскільки воно прийняте в порушення приписів п. 1 ст. 5, абз. 5 п. 2 ст.6, абз. 2 - 3 п. 3 ст.6, абз. 5 п. 5 ст.16, ст.ст.20 - 21 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності.

Що стосується вимог Позивача про зобов`язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відхилити реєстрацію знака для товарів і послуг за заявкою № m 2017 03321 на знак від 20 лютого 2017 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» заявкою є сукупність документів, необхідних для видачі свідоцтва на знак для товарів і послуг.

Згідно з п. 3 ст. 5 цього Закону право власності на знак засвідчується свідоцтвом.

В свою чергу, згідно абз. 5 п. 2 ст. 6 Закону не допускається реєстрація знаків, які є такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Спеціальний правової механізм захисту прав інтелектуальної власності на добре відомі знаки закріплено у п. (1) ст. 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності, відповідно до якого Країни Союзу зобов`язанні відхиляти реєстрацію і забороняти застосування товарного знака, що становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатні викликати змішування зі знаком, що за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Конвенції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів.

Тобто, встановлений у Паризькій конвенції принцип «відхилення реєстрації товарного знака» означає безумовне недопущення реєстрації знака для товарів і послуг за заявкою у зв`язку із фактом невідповідності заявленого позначення умовам надання правової охорони, встановленого компетентним органом Країни Паризького Союзу.

Термін «відхилення» застосовано також і у п. 4.5. Правил рішення про відхилення заявки та порядок його прийняття.

Встановлений п. 4.5. Правил порядок прийняття рішення про відхилення заявки містить широке коло правових підстав для реєстрації знака для товарів і послуг навіть після попередньої відмови у його реєстрації, що не узгоджується з принципом безумовного недопущення реєстрації товарного знака відповідно до п. (1) ст. 6 bis Паризької конвенції.

Таким чином, зі змісту п. (1) ст. 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності випливає безумовне і гарантоване недопущення реєстрації товарного знака за відповідною заявкою, що також узгоджується із вимогами ч. 2 ст. 41 Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, згідно яким процедури, що стосуються захисту прав інтелектуальної власності, повинні бути справедливими та рівними для всіх. Вони не повинні бути безпідставно ускладнені, вартість їх здійснення не повинна бути високою або супроводжуватися значними матеріальними затратами, містити безпідставні часові обмеження або невиправдані затримки.

Враховуючи ці обставини, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача у частині зобов`язання відповідача Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відхилити реєстрацію знаків для товарів і послуг за спірними заявками № m 2017 03321 на знак для товарів і послуг від 20 лютого 2017 року, поданою ОСОБА_1 .

При цьому суд не приймає до уваги тверджень представника відповідача та третьої особи щодо втручання в такому випадку в дискреційні повноваження Міністерства, як органу державної влади, оскільки задоволення такої вимоги є реалізацією судом спеціального правового механізму захисту прав інтелектуальної власності позивача.

Більш того поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у цій справі, відповідач Міністерство економічного розвитку і торгівлі України помилково вважає повноваження Міністерства дискреційними. Даний відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у спірних правовідносинах не можуть вважатися дискреційними.

Суд також враховує, що експертизу за заявкою № m 2017 03321 від 20 лютого 2017 року уже проведено та прийнято рішення про реєстрацію знака для товарів і послуг за цією заявкою всупереч встановленим судом обставинам справи.

Суд при цьому також зважає на те, що п. 4.3.1.10. Правил передбачено відхилення заявки у разі висновку про неможливість реєстрації заявленого позначення як знака для товарів і послуг у зв`язку з наявністю підстав для відмови в наданні правової охорони, відповідно до пункту 4.3.1.3 а), б), в), г), ґ) Правил.

Зокрема, п. ґ) Правил передбачає встановлення під час експертизи чи не є заявлені на реєстрацію позначення оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Таким чином, встановлена судом можливість позначень за спірною заявкою № m 2017 03321 на знак для товарів і послуг від 20 лютого 2017 року вводити в оману щодо особи виробника товарів, а також визнання судом незаконним рішення відповідного органу про реєстрацію знака для товарів і послуг за заявкою № m 2017 03321 від 20 лютого 2017 року є підставами для зобов`язання судом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відхилити вказані заявки від реєстрації.

У відзиві представником ОСОБА_1 наголошується на відсутності порушеного права позивача, оскільки станом як на дату подання позову, так і на поточну дату, ще не складено висновок чи відповідають дані позначення умовам надання правової охорони, не прийнято рішення про їх реєстрацію або відмову у їх реєстрації. Проте, з матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної кваліфікаційної експертизи заявки було установлено, що заявлене на реєстрацію позначення відповідає умовам надання правової охорони. А тому, відповідно до установленої процедури, на підставі висновку про відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, Мінекономрозвитку було прийнято рішення про видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг. На підставі такого висновку, відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» Установа приймає рішення про реєстрацію знака, при цьому Закон не містить підстав за яких вона має повноваження відхилити такий висновок. До того ж за заявкою № m 2017 03321 таке рішення Міністерство економічного розвитку і торгівлі прийняло 08 листопада 2018 року. А отже посилання позивача на наявність порушення його прав є обґрунтованими.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В свою чергу докази, надані представником позивача, є належними та відповідають способам доказування, визначених ст.ст.76-81 ЦПК України, і є достатніми для вищенаведеного висновку суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, зокрема, належать:

1) витрати по сплаті судового збору;

2) витрати, пов`язані із залученням перекладачів, проведенням судових експертиз;

3) витрати на професійну правничу допомогу;

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, Позивачем понесено витрати за проведення експертизи у розмірі 23 166 (двадцять три тисячі сто шістдесят шість) грн. 00 коп.; витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі - 3 524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором № 01/12 від 4 грудня 2018 року; рахунком № 264 від 4 грудня 2018 року; актом виконаних робіт№ 312/18 від 7 грудня 2018 року; випискою з банківського рахунку з підтвердженням списання коштів.

Враховуючи те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, відповідно до покладених на нього повноважень, не відслідковує порушення прав власників знаків для товарів і послуг, суд вважає, що з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені ними під час розгляду справи в розмірі 26 690, 00 грн.

Керуючись, Правилами розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг, ст.ст.16, 461, 469 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Балзен Гмбх унд Ko. КГ (Bahlsen Gmbh &Co. KG) до ОСОБА_1 , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності», про припинення порушення прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати незаконним рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 114915/ЗМ/18 заявкою № m 2017 03321 на знак для товарів і послуг від 20 лютого 2017 року, поданою ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України відхилити реєстрацію заявки № m 2017 03321 на знак для товарів і послуг від 20 лютого 2017 року, поданою ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Балзен Гмбх унд Ko. КГ (Bahlsen Gmbh &Co. KG) (Подбіелскіштрассе, 11, 30163, Ганновер, Німеччина (DE) (Podbielskistrasse, 11, 30163, Hannover, Germany)) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 524 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 23 166 грн.

Повне рішення суду складено 18 липня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Суддя