Рішення № 83493296, 06.08.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року справа № 580/1878/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просить:

1) визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Черкаській області, викладену у листі від 18.04.2019 № 29/К-65, та у висновку від 18.04.2019 щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності;

2) скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18.04.2019 про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності;

3) зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію" та наказу МВС України від 11.01.2016 № 4 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до положень статей 97, 99 Закону України «Про Національну поліцію» і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 №4, у зв`язку із отриманням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції. Проте у виплаті зазначеної допомоги відмовлено, оскільки звільнення його на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) не відповідає вимогам статті 97 вказаного Закону. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають вимогам закону.

Позивач також стверджує, що положення п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» має ознаки дискримінації та суперечить вимогам ст. 24 Конституції України. Аналіз підстав призначення одноразової грошової допомоги, визначених в п.п. 4-6 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» свідчить про те, що законодавець надав працівникам поліції право на отримання одноразової грошової допомоги з менш тяжкими наслідками для їх здоров`я, не встановлюючи при цьому такі дискримінаційні ознаки як підставу звільнення зі служби за власним бажанням та строки встановлення втрати працездатності.

16 липня 2019 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти адміністративного позову та зазначає, що враховуючи те, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулось за власним бажанням, а не з підстав, зазначених у пунктах статті 97 Закону У країни «Про Національну поліцію», тобто через хворобу та з моменту звільнення з поліції (20.04.2018) до визначення інвалідності (13.02.2019) пройшло більше шести місяців, тому, Головне управління Національної поліції в Черкаській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 та прийняття рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, затвердження висновку про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та ст. 97, 99 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4, тому немає правових підстав для задоволення позову.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П. від 08.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, які містяться у справі, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 20.04.2018 №152 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) 20 квітня 2018 року.

Відповідно до довідки Медичної військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» від 11.04.2018 №65 захворювання позивача пов`язане з проходженням служби в поліції ; придатний до служби в поліції.

Згідно з довідкою до Акта огляду Медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №133630 від 13.02.2018 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах поліції, інвалідність встановлено безтерміново.

Відповідно до довідки Обласної МСЕК №1 м. Черкаси серії 12 ААА №023974 від 13.02.2019 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках позивачу встановлено 80% ступінь втрати професійної працездатності.

28 березня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги по інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції.

16 квітня 2019 року начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , яким відповідно до п. 2 розд. 4 наказу МВС України від 11.01.2016 №4 одноразову грошову допомогу не призначено.

Листом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18.04.2019 №29/К-65 позивача повідомлено про те, що при звірці даних його особової справи з наданими матеріалами встановлена невідповідність причини звільнення, за якою призначається одноразова грошова допомога відповідно до Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, з моменту звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції (20.04.2018) до визначення інвалідності (13.02.2019), термін передбачений пунктом 4 частини 1 статті 97 вказаного Закону перевищений та становить 9 місяців 24 дні. З огляду на вищезазначене, правові підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції, відсутні.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Закон № 580-VIII набрав чинності 07 листопада 2015 року.

Частина перша статті 97 Закону № 580-VII визначає, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у випадках, передбачених у вказаній частині.

Згідно з частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до статей 97 - 101 Закону України "Про Національну поліцію" та з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4).

Згідно із пунктом І Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

1. інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2. інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3. причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 20.03.2019 № 823/1924/18, від 22.01.2019 у справі №2340/2663/18, від 19.09.2018 у справі №373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі №296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі № 822/3788/17.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав втрату працездатності внаслідок проходження служби в органах внутрішніх справ, яка була встановлена пізніше 6 місяців з дати звільнення з поліції, причина звільнення - рапорт про звільнення за власним бажанням.

Таким чином, встановивши, що у позивача відсутні дві з обов`язкових умов на призначення одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських, а саме, причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути хвороба, що зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, а також те, що інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому суд виходить з того, що положення п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» не визнано неконституційними, не скасовано, є чинними, а тому відповідач при прийнятті спірного наказу зобов`язаний був діяти відповідно до вимог законодавства у контексті вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

Щодо посилань позивача на те, що звільнення його за власним бажанням не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням поліцейському інвалідності, що пов`язана з проходженням служби в органах поліції, є необґрунтованим та не відповідає положенням Закону України «Про Національну поліцію», оскільки зміст ч. 1 ст. 97 цього Закону вказує на вичерпний перелік випадків, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги. При цьому, розширеному тлумаченню дана норма Закону не підлягає.

Стосовно клопотання позивача від 03.07.2019, в якому просить суд звернутись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для надання висновку щодо наявності дискримінаційних положень в п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги працівникам поліції, у разі визначення їм інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ними служби в поліції, при обов`язковому звільненні їх з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті (за хворобою) та визначення інвалідності протягом шести місяців після звільнення з поліції, суд зазначає таке.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що тлумачення приписів п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» має ознаки дискримінації та суперечить вимогам ст. 24 Конституції України, яка встановлює рівність прав і свобод громадян перед законом, а також положенням ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст. 1 Першого протоколу.

Відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у рамках здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина та захистом прав кожного на території України і в межах її юрисдикції запобігає будь-яким формам дискримінації та здійснює заходи щодо протидії дискримінації, а саме - надає висновки у справах про дискримінацію за зверненням суду.

Водночас, аналіз змісту заявлених позовних вимог дає підстави для висновку, що дана адміністративна справа стосується правомірності дій ГУ НП в Черкаській області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, а відтак не є справою про дискримінацію.

Питання дискримінації, яке позивач порушує у позовній заяві, а також у заявленому до суду клопотанні, є додатковим обґрунтуванням заявлених ним позовних вимог у справі.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Таким чином, посилання позивача про допущену стосовно нього дискримінацію є предметом перевірки суду під час розгляду адміністративної справи та прийняття рішення у справі. За наслідками розгляду такої справи, судом не встановлено будь-яких форм дискримінації відносно позивача.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 , який звільнений від сплати судових витрат згідно Закону України Про судовий збір, не підлягають задоволенню, а відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене 06.08.2019.

Суддя В.П. Тимошенко