Рішення № 83492577, 29.07.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.001329

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

представника позивача Лісника І . В. ,

представника відповідача Яковчука С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису, -

встановив:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (далі - УДВ ФСС України у Львівській області, Позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області, Відповідач), в якій p з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.05.2019 (вх. №16782) просить визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 24.09.2018 № ЛВ1278/592/АВ/П.

Ухвалою суду від 25.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

15.04.2019 від ГУ Держпраці у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить у задоволенні позову УВД ФСС України у Львівській області відмовити в повному обсязі (арк. справи 43-46).

23.04.2019 на адресу суду від Позивача надійшла відповідь на відзив (арк. справи 69-71).

16.05.2019 на адресу суду від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (арк. справи 76-80).

20.05.2019 у підготовчому засіданні представник Відповідача подав відзив на заяву про уточнення позовних вимог (арк. справи 92-93).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що не погоджується з висновками акту інспекційного відвідування від 17.09.2018 № ЛВ1278/592/АВ на підставі якого Відповідач виніс оскаржуваний припис. Наголошує, що Відповідачем порушено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295. Крім того, вказує на відсутність підстав для проведення інспекційного відвідування. Щодо виявлених порушень, які зафіксовані в акті перевірки наголосив, що такі були усунуті Позивачем до винесення припису. Враховуючи наведене, вважає припис протиправним та просить суд його скасувати повністю.

Відповідач позову не визнав. Вказує на те, що підставою для проведення перевірки було звернення колишнього працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю. Зазначив, що за результатами інспекційного відвідування складено акт, у якому зафіксовано виявлені порушення статей 97, 98, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю в Україні (далі - КЗпП України) та статті 24 Закону України "Про оплату праці". Враховуючи встановлені порушення та результати розгляду зауважень до акту інспекційного відвідування, винесено припис про їх усунення. Враховуючи наведене, вважає позовні вимоги Позивача безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Позивач подав відповідь на відзив. Наголосив, що ОСОБА_3 був звільнений з посади 27.06.2018, відтак на момент звернення до Головного управління Держпраці у Львівській області не був працівником Позивача. Враховуючи наведене, вважає призначення інспекційного відвідування на підставі підпункту 1 пункту 5 Порядку № 295 неправомірним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у відмовити Позивачу у задоволенні його позовних вимог.

З`ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 12.09.2018 №2118-П та направлення від 12.09.2018 №1934, ГУ Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області.

Предметом інспекційного відвідування було дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.

За результатами інспекційного відвідування складено акт від 17.09.2018 №ЛВ1278/592/АВ.

20.09.2018 Позивач подав до Головного управління Держпраці у Львівській області зауваження до акту інспекційного відвідування №06-10-2450, у яких зазначав про відсутність порушень.

21.09.2018 Відповідачем надана відповідь на зауваження Позивача.

24.09.2018 Відповідачем винесено припис № ЛВ1278/592/АВ/П.

Як видно з оскарженого припису №ЛВ1278/592/АВ/П від 24.09.2018, Відповідач зобов`язав усунути Позивача у строк до 01.10.2018 такі порушення:

- статті 115, 116, 117 КЗпП України та статті 24 Закону України "Про оплату праці" зі змінами, які полягають у невиплаті ОСОБА_3 надбавки за вислугу років за квітень - травень 2018, невиплати ОСОБА_3 усіх розрахункових коштів у день звільнення;

- статті 97 КЗпП України, а саме відсутність в наказах про преміювання за січень, травень та червень 2018 року прізвища ОСОБА_3 та відсутність службових записок про невиконання ним функціональних обов`язків, наказів про зменшення премії чи наказів про позбавлення премії;

- статті 98 КЗпП України, а саме нарахування заробітної плати не з посадового окладу в розмірі 7300,00 грн., а з посадового окладу 4850,00 грн.

26.09.2018 Відповідач згідно з Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, прийняв рішення №ЛВ1278/592/АВ/ЗБ/ІП щодо розгляду справи про накладення штрафу на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області.

28.09.2018 Позивач подав скаргу №06-10-2529 на припис про усунення виявлених порушень №ЛВ1278/592/АВ/П 24.09.2018.

02.10.2018 Відповідач направив Позивачу виклик на розгляд справи про накладення штрафу, що відбувся 09.10.2018 о 10:30 в приміщенні ГУ Держпраці у Львівській області, за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 8, 7 поверх, приймальня керівника.

09.10.2018 Позивач звернувся до Відповідача з листом, в якому зазначив, що управлінням 28.09.2018 повідомлено ГУ Держпраці у Львівській області про виконання припису №ЛВ1278/592/АВ/П 24.09.2018 та у строк, визначений абз.1 п.30 Порядку №295 подав скаргу на припис.

30.10.2018 Відповідач прийняв рішення №10543/1/07-09, згідно з яким в задоволенні скарги УВД ФСС України у Львівській області на припис про усунення виявлених порушень №ЛВ1278/592/АВ/П 24.09.2018 відмовлено повністю.

Позивач не погоджуючись з вказаним приписом звернувся до суду за захистом свого права.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.1, 2 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 (далі - Положення №386), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Пунктом 7 вказаного Положення Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до положень статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації ст.259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26.04.2017 №295, згідно з якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення; та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, на підставі зверненень працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

З матеріалів справи видно, що підставою проведення вказаного інспекційного відвідування було звернення колишнього працівника ОСОБА_3 про порушення щодо нього законодавства про працю.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 1 пункту 5 Порядку № 295 перевірка може проводитися за зверненням про порушення законодавства про працю всіх без винятку працівників, в томі числі і колишніх.

Таким чином, суд відхиляє твердження представник позивача про неправомірність призначення інспекційного відвідування на підставі підпункту 1 пункту 5 Порядку № 295, оскільки ОСОБА_3 на момент звернення до ГУ Держпраці у Львівській області не був працівником Позивача.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 295, інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку № 295).

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (пункт 20 Порядку № 295).

Пунктом 21 Порядку № 295 визначено, що якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 23, 24 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).

Аналізуючи викладені положення законодавства суд наголошує, що припис виноситься про усунення виявлених порушень, а не всіх порушень, які були допущені об`єктом відвідування.

Щодо порушення статті 115, 116, 117 КЗпП України та статті 24 Закону України "Про оплату праці" зі змінами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В ході інспекційного відвідування встановлено, що ОСОБА_3 не було виплачено надбавки за вислугу років за квітень - травень 2018. Вказана надбавка виплачена 10.07.2018 року.

Крім того, встановлено порушення невиплати усіх розрахункових коштів при звільненні. Такі кошти виплачені ОСОБА_3 10.07.2018.

Як видно з акту інспекційного відвідування від 17.09.2018 № ЛВ1278/592/АВ, ГУ Держпраці у Львівській області проводило інспекційне відвідування в УВД ФСС у Львівській області, у період з 13.09.2018-17.09.2018.

Представник позивача при обґрунтуванні позовних вимог зазначав, що вказані порушення були усунуті Позивачем 10.07.2018, відтак станом на дату проведення інспекційного відвідування вказаних порушень не було.

Аналізуючи положення Порядку №295, порушення законодавства про працю є таке порушення, яке безпосередньо існує на момент проведення перевірки.

Як уже зазначалося, відповідно до пункту 23 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Таким чином, припис відображає порушення, які існують станом на момент проведення інспекційного відвідування. Внесення до припису порушень, які були самостійно усунені Позивачем до проведення інспекційного відвідування, на думку суду суперечить правовій природі припису.

Наведені обставини підтверджують той факт, що вказані вище порушення були усунуті Позивачем ще до початку проведення інспекційного відвідування.

Щодо порушення статті 97 КЗпП України, а саме відсутність в наказах про преміювання за січень, травень та червень 2018 року прізвища ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Судом встановив, що ОСОБА_3 за рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 17.04.2018 поновлено на роботі з 30.12.2017. Крім того, згідно з вказаним рішенням ОСОБА_3 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.12.2017 по 17.04.2018.

Таким чином, суд погоджується з доводами Позивача, що премія за січень 2018 року ОСОБА_3 не підлягала до нарахування. Водночас, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.12.2017 по 17.04.2018, яку ОСОБА_3 отримав за рішенням суду, розрахована з врахуванням премії за жовтень та листопад 2017.

Відповідно до статті 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що порушення Позивачем статей 97 та 98 КЗпП України, які були виявлені в ході вказаного інспекційного відвідування уже аналізувалися судом в межах розгляду адміністративної справи №1340/5222/18 за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови від 09.10.2018 №ЛВ1278/592/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 3723 грн.

Вказана постанова винесена Відповідачем на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України, за порушення позивачем вимог статті 97 КЗпП України та статті 98 КЗпП України у зв`язку з невиконанням вимог припису №ЛВ1278/592/АВ/П від 24.09.2018.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.10.2018 року №ЛВ1278/592/АВ/ФС.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 №857/3547/19 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №1340/5222/18 залишено без змін.

Так, вказаним рішенням було встановлено, що згідно з п.4.1 Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду від 08 лютого 2017 року №14 (в редакції постанови від 10 жовтня 2017 року № 52) преміювання працівників Фонду здійснюється з метою посилення матеріальної зацікавленості у своєчасному і сумлінному виконанні посадових обов`язків, підвищенні якості виконуваної роботи та рівня відповідальності за доручену ділянку роботи і здійснюється відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи органу Фонду.

Відповідно до п.4.8 Положення № 14 конкретний розмір премії, в тому числі працівникам відповідного відділення, встановлює начальник управління.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2019 року начальник Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області подав службову записку, в якій вказав, що у пропозиціях щодо преміювання працівників Червоноградського відділення за квітень - червень 2018 року не подано на преміювання завідувача сектору організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення ОСОБА_3 , оскільки у зв`язку з відсутністю посади, яку останній обіймав у штатному розписі Червоноградського відділення він не виконував функціональних обов`язків та завдань, що покладені на відділення згідно з положенням про Червоноградське відділення управління.

Матеріалами справи підтверджується, що 20.09.2018 року Позивач видав наказ про внесення змін до наказів від 27.04.2018 року, 31.05.2018 року та 27.06.2018 року про преміювання в частині позбавлення ОСОБА_3 премії до 100 відсотків за квітень, травень та червень 2018 року, про що Відповідача повідомлено в зауваженнях до акту інспекційного відвідування від 20.09.2018 року.

Разом з тим, при розгляді зауважень до акта інспекційного відвідування факт усунення порушення Відповідач до уваги не взяв.

Аналізуючи встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що оскільки на момент винесення припису про усунення порушень у визначений строк, таке було усунуто Позивачем самостійно, підстав для його внесення до оскаржуваного припису не було.

Щодо суті виявленого під час вказаного інспекційного відвідування порушення Позивачем статті 98 КЗпП України, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №1340/5222/18, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 №857/3547/19, встановлено таке.

Відповідно до статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Частиною 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачає, що кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.

Оплата праці працівників Управління здійснюється на підставі Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду від 08.02.2017 № 14 (в редакції постанови від 10.10. 2017 № 52).

Відповідно до підпункту 9.1.9 пункту 6.1 розділу 6 Статуту Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду від 11 квітня 2017 року № 28 одним із джерел формування коштів Фонду є асигнування з державного бюджету.

Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу застрахованим особам, віднесеним до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Постановою правління Фонду соціального страхування України "Про схвалення проекту бюджету Фонду соціального страхування України на 2018 рік" від 14.12.2017 року № 70 передбачено надходження з державного бюджету на виплату допомоги в пільгових розмірах громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 року № 936, витрати, пов`язані з оплатою особам, застрахованим у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, листків непрацездатності за період лікування в санаторіях, виплати понад установлені законодавством розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності (у тому числі допомоги по догляду за хворою дитиною), вагітності та пологах здійснюються підприємствами за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов`язаними з народженням та похованням.

Мінсоцполітики відшкодовує Фонду соціального страхування (до завершення заходів, пов`язаних з його утворенням, - Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) зазначені витрати за рахунок коштів, передбачених відповідною бюджетною програмою.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що асигнування з державного бюджету, передбачені п.п.9.1.9. п.6.1. Розділу 6 Статуту, надаються Фонду соціального страхування України у формі відшкодування витрат на виплату допомоги в пільгових розмірах громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" чи іншими законами не передбачено фінансування оплати праці працівників Фонду соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області за рахунок коштів Державного чи місцевого бюджетів.

Організаційно-правовою формою Фонду соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області є інші організаційно-правові форми, центральний чи місцевий орган виконавчої влади до сфери управління якого належать Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області- відомості відсутні, що стверджується з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не встановлено, що Позивач належить до установ чи організацій.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки положення статті 98 КЗпП України стосуються лише установ і організацій, оплата праці працівників яких проводиться за рахунок та в межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів, то норми цієї статті не поширюється на Позивача, який не фінансується за рахунок коштів Державного чи місцевого бюджетів, а тому висновки Відповідача про можливість застосування вказаної статті за порушення, допущені Позивачем, є безпідставними та необґрунтованими.

Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що Відповідачем протиправно не враховано доводів Позивача, які були викладені у зауваженнях до акту інспекційного відвідування №06-10-2450 від 20.09.2018, а в подальшому у скарзі на оскаржуваний припис, в яких зазначалося про відсутність триваючих порушень законодавства про працю щодо ОСОБА_3 .

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що припис про усунення виявлених порушень №ЛВ1278/592/АВ/П від 24.09.2018 є протиправним, а тому його слід скасувати.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень № ЛВ1278/592/НД/АВ/ФС від 24.09.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, площа Міцкевича, буд. 8, код ЄДРПОУ: 39778297) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (місцезнаходження: 79041, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, корп. 8, код ЄДРПОУ: 41322361) судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 07.08.2019.

Суддя Мричко Н.І.