Рішення № 83492368, 01.08.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002558

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник - ОСОБА_3

відповідача: представник - Тістечко Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості за №UA209000/2019/000065/2 від 21.01.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови №209190/2019/00133 від 23.01.2019 року;

- стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та за надання правничої допомоги в розмірі 800 грн. на момент подання позову.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/000065/2 від 21.01.2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації №209190/2019/00133 від 23.01.2019 року є незаконними, прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню, оскільки для визначення митної вартості автомобіля позивачем було взято ціну його придбання, що підтверджується декларацією №18PL402010E1203527 від 27.12.2018 року та фактурою №AUK10635 від 11.12.2018 року про придбання автомобіля. Однак, відповідач такі документи проігнорував та вказав, що у нього відсутня інформація для визначення митної вартості товарів про ідентичні та подібні товари, а також відсутня вартісна основа для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Позивач зазначає, що наведене не відповідає фактичним обставинам, оскільки у нього, як у декларанта були наявні та подані відповідачу вищевказані документи з визначенням вартості автомобіля. Будь-якої переписки щодо з`ясування питання митної вартості чи необхідності подання документів Львівській митниці йому не надсилалося, а відтак будь-яких консультацій з питання застосування методів визначення митної вартості ввезеного транспортного засобу з ним не проводилося.

Позивач стверджує про порушення відповідачем частини третьої статті 53, статті 54, статті 57 Митного кодексу України, оскільки: відсутні підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість придбаного автомобіля; відсутні обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не може бути визнано та без будь-якого пояснення чи консультацій щодо визначення вартості автомобіля в розмірі 14250 євро; основним методом визначення митної вартості придбаного автомобіля, який ввезений на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Таким чином, позивач вказує, що нездійснення відповідачем належного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що імпортуються та недотримання порядку визначення митної вартості придбаного автомобіля шляхом послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів грубо порушило його права та спричинило збитки у вигляді необхідності понесення додаткових витрат, на які він не розраховував при купівлі вказаного транспортного засобу.

Саме тому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/000065/2 від 21.01.2019 року та картку відмови №209190/2019/00133 від 23.01.2019 року.

Також позивач просить стягнути в його користь з відповідача витрати за надання правничої допомоги в розмірі 800,00 грн. на момент подання позову.

У поданій 27.06.2019 року відповіді на відзив, позивач додатково зазначає, що посилання відповідача на наявність розбіжностей у митній вартості в поданих документах та те, що такі документи не містять відомостей щодо ціни, яка фактично була сплачена, або підлягає сплаті за транспортний засіб не відповідає дійсності, а такі дані містяться в фактурі № AUK10635 від 11.12.2018 року про придбання автомобіля, декларації польської митниці 18PL402010Е1203527 від 27.12.2018 року, декларації форми МД-2 №UA 209190/2019/0095576. В подальшому висновком автотоварознавчого дослідження №1140 від 09.01.2019 року також підтверджено, що вартість такого автомобіля не є вищою за 8832,46 євро.

Таким чином, не відповідає дійсності посилання відповідача на відсутність у нього відомостей про числові показники митної вартості автомобіля. А оскільки інформації щодо інших ідентичних товарів та аналогічних товарів у митного органу немає та таку інформацію він не вимагав до прийняття рішення про коригування митної вартості, то це свідчить про непроведення консультацій з декларантом щодо даного питання.

Зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних відомостей про наявність розбіжностей та недоліків у поданих декларантом документах, а також відомостей про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності, відповідач прийняв рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Також позивач просить суд звернути увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Однак, даних відомостей в рішенні про коригування митної вартості немає.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечує з підстав, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, як переміщуються через митний кордон України, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації про вартість даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 14250,00 євро. Системою управління ризиків встановлено індикатор ризику для транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, номер кузова - НОМЕР_1 на рівні 14250,00 євро.

За МД №UA209190/2019/002570 індикатор ризику, визначений на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв`язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів, склав 14250 євро, що перевищувало заявлену фактурну вартість (8900 Євро).

Також відповідач вказує, що при перевірці поданої митної декларації №UА209190/2019/002570 від 10.01.2019 та документів, долучених до декларації, митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складові митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортні засіб.

Стверджує, що при розгляді поданих до митного оформлення документів було виявлено наступне: у фактурі №124114 від 11.12.2018 вказано, що оплата здійснювалася готівкою. Однак прихідний касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття готівки від громадянина до митного оформлення не подавалися. Разом з тим, сума оплати (8900 євро) перевищує дозволену межу розрахунків готівкою для підприємств. Банківські платіжні документи до митного оформлення не подавались; поданий до митного оформлення висновок експертного автотоварознавчого дослідження №1140 від 09.01.2019 року при визначені величини корегування пробігу посилається на каталог Schwacke 2017, який до митного оформлення не подавався. Разом з тим, висновок експерта посилається на додаток (№1 фототаблиця на 2 аркушах), який до митного оформлення не подавалися. Це є порушенням п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ, п. 1 ч. ст. 54 МКУ та, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України.

У зв`язку з тим, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України Львівською митницею ДФС виставлена декларанту вимога про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Вказує, що додаткові документи подані не були. У зв`язку з викладеним та відповідно до вимог абз. 3 ч. 10 Тимчасового порядку, вартість транспортного засобу була визначена Львівською митницею ДФС України самостійно.

Джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості від 21.01.2019 №UА209000/2019/000065/2 використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.

Зважаючи на викладене, Львівська митниця ДФС України вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 21.01.2019 року №UА209000/2019/000065/2 та картка відмови №209190/2019/00133 від 23.01.2019 року прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та відсутні підстави для їх скасування.

Саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 23 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху, ухвалою судді від 03 червня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 25.07.2019 року, яка занесена в протокол судового засідання закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд заслухав пояснення представника позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

11 грудня 2018 року позивач придбав у нерезидента на аукціоні транспортний засіб - легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_1 , двигун дизельний об`ємом 1968 см3, потужністю 11 kW, тип кузова - універсал, кількість місць - 5, кількість дверей - 5, колір - сірий, колісна формула - 4x2, рік випуску - 2015, модельний рік - 2015, дата першої реєстрації 22.09.2015 року, призначений для переміщення по дорогах загального користування.

З метою митного оформлення зазначеного автомобіля представник позивача ФОП ОСОБА_2 звернувся до Львівської митниці ДФС України з електронною митною декларацією №UA209190.2019.002570 від 10.01.2019 року, в якій митна вартість транспортного засобу була зазначена в сумі 8900 євро, що по курсу 31,512 становить 280463,04 грн.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) AUK10635 від 11.12.2018 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA209030/2018/75887 від 27.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 22.09.2015 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією №1140 від 09.01.2019 року; договір про надання послуг митного брокера від 21.12.2018 року; заяву на видачу посв. б/н від 10.01.2019 року, заяву на ф/о від 10.01.2019 року; копію митної декларації країни відправлення №18PL402010Е1203527 від 12.12.2018 року; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.008.52773-18 від 29.12.2018 року; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_3 від 27.05.2014 року; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України КС894053 від 17.07.2012 року.

31.03.2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000065/2, відповідно до пункту 30 якого скориговано вартість автомобіля до 14250 євро та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00133.

Предметом спору у даній справі є оцінка правомірності рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/000065/2 від 21.01.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації №209190/2019/00133 від 23.01.2019 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Як зазначено частиною другою статті 64 МК України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм Митного кодексу України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як слідує з матеріалів справи, позивач визначив митну вартість автомобіля за ціною договору, яка зазначена у рахунку-фактурі та становить 8900,00 євро. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) AUK10635 від 11.12.2018 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA209030/2018/75887 від 27.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 22.09.2015 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією №1140 від 09.01.2019 року; копію митної декларації країни відправлення №18PL402010Е1203527 від 12.12.2018 року; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.008.52773-18 від 29.12.2018 року.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Єдиним аргументом відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості автомобіля є вказівка на те, що така «не підтверджена документально» і «не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС».

Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль, оскільки в рахунку-фактурі (інвойс) (Commercial invoice) AUK10635 від 11.12.2018 року чітко вказано ціну угоди - 8900,00 євро, а проведений за цією угодою розрахунок підтверджується фіскальним чеком №1978 від 11.12.2018 року на суму 8900,00 євро і у суду відсутні сумніви у належності даного доказу.

Митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів тощо.

Щодо згадки про «згенеровану АСАУР ДФС» ціну, то відповідач не надав суду адекватних пояснень щодо механізму цього «генерування», а також будь-яких доказів на підтвердження достовірності «згенерованої» ціни в розмірі 14250,00 євро. За таких обставин суд оцінює рішення митного органу в частині, що стосується «генерування» ціни транспортного засобу та обґрунтування сумнівів в задекларованій митній вартості як необґрунтоване, оскільки відповідач не довів обставин, на які посилається, належними та допустимими доказами.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке.

Письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:

- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;

- застосування резервного методу та визначення митної вартості в розмірі 14250,00 євро, базується на твердженні, що це «середня ціна, за яку транспортний засіб, визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі та за умов повної конкуренції».

Оцінюючи таке пояснення, суд вказує, що відповідач не пояснив, чому при аргументації застосування «середньої ціни на транспортний засіб визначеної марки, моделі та комплектації…» митниця не визначала митну вартість за ціною договору подібних (аналогічних) товарів (метод 2б, стаття 60 МК України).

Визначення абревіатури «АСАУР» наведено в Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 року № 684 (в чинному Порядку абревіатуру «АСАУР» замінено на «АСУР»): АСУР - це автоматизована система управління ризиками (далі - АСУР), сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками (далі - СУР) під час митного контролю та/або митного оформлення товарів і транспортних засобів; - модуль АСУР - одна з підсистем АСУР, що входить до складу модуля автоматизованої системи митного оформлення товарів та транспортних засобів (далі - АСМО) або іншого програмно-інформаційного комплексу ДФС (далі - ПІК ДФС) і забезпечує роботу АСУР під час митного контролю товарів і транспортних засобів. Такий введений в експлуатацію в пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, що входить до модуля «Журнал пункту пропуску» автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006» наказом Державної митної служби України № 683 від 28.11.2012 року.

Відповідач не пояснив суду, яким чином системою АСАУР було визначено («згенеровано») вартість транспортного засобу в розмірі 14250,00 євро, які складові вплинули на формування саме такої вартості. Орган доходів та зборів не навів жодних розрахунків, за якими було визначено таку вартість транспортного засобу, що свідчить про порушення вимог статті 55 МК України. В оскаржуваному рішенні не наведено і суду не надано доказів, які підтверджують використання при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів інформації спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу.

Отже, відповідач не зміг пояснити процедури (формули) визначення («генерування») «середньої вартості», а також не надав суду будь-яких доказів на підтвердження достовірності «згенерованої АСАУР» середньої ціни транспортного засобу в розмірі 14250,00 євро. Тому рішення в частині визначення митної вартості транспортного засобу в розмірі 14250,00 євро також є необґрунтованим.

Суд враховує, що відповідач серед іншого, як правову підставу оскарженого рішення зазначає норми Постанови Кабінету Міністрів України №1077 від 12.12.2018 року, якою затверджено Тимчасовий порядок виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України (далі - Тимчасовий порядок). З цього приводу суд зауважує, що відповідності до пункту 1 Тимчасового порядку, такий визначає механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 1 січня 2015 р. до 25 листопада 2018 р., а також: 1) перебувають у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа; 2) перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, були вивезені за межі митної території України після 25 листопада 2018 р. та ввезені повторно.

Таким чином пунктом 1 Тимчасового порядку визначено коло транспортних засобів, а також період та умови, за наявності яких митне оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України здійснюється в порядку, передбаченому законодавством, з особливостями, визначеними цим Тимчасовим порядком. Враховуючи те, що транспортний засіб, щодо якого відповідачем прийнято оскаржуване рішення був придбаний позивачем 11.12.2018 року та заявлений до митного оформлення 10.01.2019 року, положення Тимчасового порядку до спірних правовідносин не застосовуються.

Разом з тим, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу №1140 від 09.01.2019 року, вартість увезеного на митну територію України автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , 2015 року виготовлення (без врахування митних платежів та зборів, не розмитненого і не зареєстрованого в Україні автомобіля), станом на момент проведення дослідження, становить 8832,46 євро. Цей доказ доводить, що задекларована позивачем митна вартість транспортного засобу є цілком реальною та достовірною.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000065/2 від 21.01.2019 року є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях та жодним чином не підтверджені. Суд вважає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару. Відтак, висновки Львівської митниці ДФС про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом (за ціною договору) є хибними. Натомість, відповідач не довів правомірності спірного рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля. Отже, рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000065/2 від 21.01.2019 року не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправне.

Оскільки фактичною підставою прийняття рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картки відмови) Львівської митниці ДФС №209190/2019/00133 є протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, похідна позовна вимога про скасування картки відмови підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням Кубара і Партнери та ОСОБА_1 укладено Договір №11-Ш про надання юридичних послуг від 20.05. 2019 року.

Відповідно до п.1.1 даного договору виконавець зобов`язується надати послуги правового характеру, що пов`язані із представленням інтересів Замовника в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а Замовник зобов`язується прийняти виконану роботу і оплатити її.

Пунктом 4.1. даного договору передбачено, що за підготовку правової позиції, позовної заяви, подання позову та представлення інтересів в суді першої інстанції Виконавець сплачує Замовнику 12000 грн., з яких 800 грн. сплачується до моменту винесення рішення судом 1-ї інстанції, а решта після отримання постанови суду 1-ї інстанції. Витрати на правничу допомогу у випадку розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій оплачуються в сумі додатково погодженій сторонами.

Відповідно до квитанції №24 від 30.05.2019 року ОСОБА_1 сплачено 800 грн. на рахунок отримувача Адвокатського об`єднання Кубара і Партнери, призначення платежу: оплата за підготовку позовної заяви.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи відсутні клопотання відповідача про зменшення відповідно до частини шостої статті 134 КАС України витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, відтак, зважаючи на вищенаведене, сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу згідно договору №11-Ш про надання юридичних послуг від 20.05.2019 року є співмірною, належним чином підтвердженою, а тому підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної фіскальної служби України, як відповідача у даній справі.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09 квітня 2019 року (справа №826/2689/15, адміністративне провадження №К/9901/4701/19).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської митниці Державної фіскальної служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови- задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/000065/2 від 21.01.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови №UA209190/2019/00133 від 23.01.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної фіскальної служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 39420875) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) 2491,84 грн. сплаченого судового збору та 800,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII "Перехідні положення" цього Кодексу.

Повне рішення складено 07.08.2019 року.

Суддя Клименко О.М.