Ухвала суду № 83492361, 05.08.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

05 серпня 2019 року м. Київ № 320/4109/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Білоцерківська» до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області та Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, а також визнання протиправним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили нормативно-правового акта в окремій його частині та визнання його в цій частині не чинним,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Білоцерківська» з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області та Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати повністю рішення Комісії з питань розгляду скарг: № 10702/41009366/2, 10717/41009366/2 та 10716/41009366/2 від 22.02.2019;

зобов`язати зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за порядковими номерами: № 3 від 12.12.2018; № 4 від 14.12.2018; № 5 від 14.12.2018 датою їх фактичного отримання;

визнати протиправними та такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, положення нормативно-правового акту визначені пунктами п. 10, п. 20, п. 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ № 117 від 21.02.2018 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних»;

визнати нечинним положення нормативно-правового акта визначені пунктами п. 10, п. 20, п. 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ № 117 від 21.02.2018 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За наслідком дослідження матеріалів позовної заяви, суддя дійшов висновку про її невідповідність вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням такого.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Так, відповідно до пункту 2 прохальної частини позову позивач просить суд зобов`язати зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за порядковими номерами: № 3 від 12.12.2018; № 4 від 14.12.2018; № 5 від 14.12.2018 датою їх фактичного отримання.

Проте, в порушення вимог пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу, із пункту 2 прохальної частини позову не вбачається, якого конкретно суб`єкта владних повноважень позивач просить суд вчинити певні дії.

Також в якості відповідачів позивачем визначені Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державна фіскальна служба України, Головне управління ДФС у Київській області та Комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у Київській області.

Проте, зі змісту прохальної частини позову не вбачається за можливе встановити до якого конкретно суб`єкта владних повноважень звернута кожна із заявлених позовних вимог.

Крім того, в силу приписів статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Пов`язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.

Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги та які мають значення для судового захисту суб`єктивного права, тобто підстава позову - це частина позову, що відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і докази, що підтверджують позов.

Підстави позову не можна ототожнювати з нормами права, на які посилається позивач. Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який зазначив, що під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.

При цьому, цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин від характеру яких залежить правова кваліфікація спору.

Однак цей адміністративний позов не містить жодних посилань на однаковість підстав виникнення заявлених позовних вимог або поданих доказів; пояснень щодо того, в чому полягає їх однорідність (єдині підстави їх виникнення, доказування яких спирається на однакові докази і обставини, тощо).

Крім того, позивачем залишені поза увагою вимоги частини першої статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів міністерства вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Також частиною першою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною другою статті 94 цього Кодексу передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

При цьому, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04.01.2018 в адміністративній справі № 9901/28/17, копії документів вважаються засвідченими належним чином за умови, якщо учасник справи підтверджує їх відповідність оригіналу, який у нього знаходиться, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Водночас судом встановлено, що позивачем приєднано до позовної заяви ксерокопії документів, які жодним чином не засвідчені, що є порушенням вимог частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновок про те, що подання незасвідчених у передбачений законом спосіб ксерокопій документів є порушенням норм процесуального права, узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17 (К/9901/58858/18).

Крім того, в порушення вимог частини першою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви не додано її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів для відповідачів. Проте, позивачем приєднано описи вкладення з календарними штемпелями ВПЗ на підтвердження надіслання копій позову відповідачам.

Суд констатує, що обов`язок щодо надання доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів покладений частиною другою статті 161 Кодексу виключно на суб`єктів владних повноважень, до яких позивач не відноситься, оскільки звертається до суду за захистом своїх прав як юридична особа.

В силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як встановлено судом позивачем заявлено позовні вимоги, що про визнати протиправним та скасувати повністю 3 рішень Комісії з питань розгляду скарг, а саме: № 10702/41009366/2, 10717/41009366/2 та 10716/41009366/2 від 22.02.2019 та зобов`язати зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за порядковими номерами: № 3 від 12.12.2018; № 4 від 14.12.2018; № 5 від 14.12.2018 датою їх фактичного отримання.

Тобто позивачем заявлено 3 позовні вимоги немайнового характеру у цій частині.

Крім цього, позивач просить суд визнати протиправними та такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, положення нормативно-правового акту; визнати нечинним положення нормативно-правового акта.

Таким чином позивачем заявлено 5 вимог немайнового характеру. Відтак, при зверненні до суду з цим адміністративним позовом позивачеві слід було сплатити 9605, 00 грн. судового збору. На підтвердження сплати судового збору позивачем додано платіжне доручення № 5 від 16.07.2019 на суму 6021, 00 грн., що підтверджує лише часткову сплату збору.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви (відповідно до кількості учасників справи та один екземпляр для суду) з визначеними у ній конкретними позовними вимогами, звернутими до конкретних суб`єктів владних повноважень, а також позовними вимогами, що мають єдині підстави їх виникнення (пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами), з урахуванням висновків суду, що наведені у цій ухвалі, або надати ґрунтовні та деталізовані письмові пояснення, що заявлені позовні вимоги є пов`язаними між собою із наведенням конкретного переліку таких підстав;

- щодо позовних вимог до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України, не пов`язаних єдиними підставами та доказами, - окремого адміністративного позову в загальному порядку з урахуванням виключної підсудності таких справ;

- належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів як для відповідачів, так і для суду.

- оригіналу документа про доплату судового збору відповідно до кількості заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Білоцерківська» до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області та Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, а також визнання протиправним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили нормативно-правового акта в окремій його частині та визнання його в цій частині не чинним, - залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.