Рішення № 83492343, 06.08.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2019 р. справа № 300/945/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» та зобов`язання перевести позивача з 03.01.2019 на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», враховуючи загальний трудовий стаж державного службовця понад 20 років, виходячи із заробітної плати працюючого державного службовця, до якої включаються всі види оплати праці (надбавки, доплати, премії на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань), з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, згідно з довідками про складові заробітної плати №03-10/5, №03-10/6, №03-10/7 від 29.12.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 з 16.05.2014 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж складав 42 роки 6 днів. У період з 02.04.1996 по 02.06.2002 позивач працювала у Калуському міськфінвідділі Калуської міської ради на посаді заступника головного бухгалтера. З 03.06.2002 по 28.07.2002 позивач працювала у Калуському міськфінвідділі Калуської міської ради на посаді заступника начальника відділу доходів. З 29.07.2002 по 25.06.2014 позивач працювала у фінансовому управлінні Калуської міської ради на посаді заступника начальника відділу доходів. З 26.06.2014 по 29.12.2018 позивач працювала у фінансовому управлінні Калуської міської ради на посаді головного спеціаліста бюджетного відділу. 03.01.2019 ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою про переведення її на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідач відмовив ОСОБА_3 у такому переведенні посилаючись на те, що період роботи, починаючи з 04.07.2001, не може бути зараховано позивачу у стаж роботи, який дає право на пенсію державного службовця. Позивач вважає таку відмову протиправною та безпідставною, з приводу чого і звернулася з позовом до суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 проведено заміну відповідача - Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.05.2019. Проти заявлених позовних вимог відповідач заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с.48-49). Суду пояснив, що період роботи ОСОБА_1 починаючи з 04.07.2001, не зараховано до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця, оскільки вказана посада є посадою органу місцевого самоврядування. Стаж державної служби у ОСОБА_1 становить 5 років 3 місяці 2 дні за період роботи з 02.04.1996 по 04.07.2001. Таким чином, право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у позивача відсутнє. В задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

16.05.2014 ОСОБА_3 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Загальний страховий стаж, становив 42 роки 6 днів, що підтверджується трудовою книжкою від 26.12.1975 року (а.с.14-19).

У період з 02.04.1996 по 02.06.2002 ОСОБА_2 працювала у міськфінвідділу Калуської міської ради на посаді заступника головного бухгалтера. З 03.06.2002 по 28.07.2002 позивач працювала у міськфінвідділі Калуської міської ради на посаді заступника начальника відділу доходів. З 29.07.2002 по 25.06.2014 позивач працювала у фінансовому управлінні Калуської міської ради на посаді заступника начальника відділу доходів. З 26.06.2014 по 29.12.2018 позивач працювала у фінансовому управлінні Калуської міської ради на посаді головного спеціаліста бюджетного відділу. Наведене підтверджується записами №15 - №23 трудової книжки позивача від 26.12.1975 року (а.с.18-19).

02.01.2019 позивач звернулася із заявою до відповідача про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с.35-36).

Однак, листом № 2/Г-15 від 15.01.2019 відповідач відмовив ОСОБА_3 у переведенні її з пенсії за віком на пенсію державного службовця, мотивуючи відмову тим, що обчислений стаж роботи на підставі записів трудової книжки, який дає право на призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", становить менше 10 років. Оскільки період роботи з 04.07.2001 на посадах в органах місцевого самоврядування не враховується до стажу, що дає право на пенсію державного службовця (а.с.37-38).

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України періоди роботи на зазначених посадах з 04.07.2001 зараховуються до стажу державної служби. Таким чином, враховуючи те, що на час звернення із заявою ОСОБА_2 мала 22 роки стажу державної служби, то вона мала право на призначення пенсії державного службовця.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.

При вирішенні вказаного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року №2493-III (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

В статті 2 Закону №2493-III визначено поняття посадової особи місцевого самоврядування, зокрема, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Так, посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (стаття 3 Закону № 2493-III).

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону № 2493-III (в редакції станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється Законом України «Про державну службу» в редакції Закону від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон № 3723 - ХІІ).

Водночас, з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктом 10-12 Прикінцевих положень цього Закону.

Так, відповідно до пункту 10-12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» в редакції від 10 грудня 2015 року № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (в редакції від 16 грудня 1993 року № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

В пункті 4 частини 2 статті 46 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII) визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Отже, відповідно пункту 4 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25 березня 2016 року, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».

Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМ України від 03 травня 1994 року № 283 (далі Порядок №283).

Відповідно до п. 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Як встановлено судом, у період з 02.04.1996 по 02.06.2002 ОСОБА_2 працювала у міськфінвідділу Калуської міської ради на посаді заступника головного бухгалтера. З 03.06.2002 по 28.07.2002 позивач працювала у міськфінвідділі Калуської міської ради на посаді заступника начальника відділу доходів. З 29.07.2002 по 25.06.2014 позивач працювала у фінансовому управлінні Калуської міської ради на посаді заступника начальника відділу доходів. З 26.06.2014 по 29.12.2018 позивач працювала у фінансовому управлінні Калуської міської ради на посаді головного спеціаліста бюджетного відділу. Наведене підтверджується записами №15 - №23 трудової книжки позивача від 26.12.1975 року (а.с.18-19).

16.05.2014 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003. На момент виходу на пенсію, ОСОБА_2 мала загальний страховий стаж 42 роки 6 днів (а.с.14-19).

02.01.2019 ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». На момент звернення з такою заявою до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську позивач досягла 61 року.

З огляду на наведені вище правові норми, на переконання суду, період роботи ОСОБА_1 у міськфінвідділі Калуської міської ради на посаді заступника начальника відділу доходів, у фінансовому управлінні Калуської міської ради на посаді заступника начальника відділу доходів, у фінансовому управлінні Калуської міської ради на посаді головного спеціаліста бюджетного відділу, - зараховується до стажу державної служби.

Поряд з тим, щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням 22 років стажу державного службовця, виходячи із заробітної плати працюючого державного службовця, до якої включаються всі види оплати праці (надбавки, доплати, премії на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань), з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, згідно з довідками про складові заробітної плати №03-10/5, №03-10/6, №03-10/7 від 29.12.2018 (а.с.21-23), суд виходить з такого.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав, яке випливає з конституційного положення, закріпленого у статті 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що оскільки відповідний перерахунок з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, ще не проведено, та відповідно позивач не отримувала відмову у здійсненні такого перерахунку пенсії виходячи із даних, вказаних у довідках №03-10/5, №03-10/6, №03-10/7 від 29.12.2018 (а.с.21-23), то, на думку суду, такі позовні вимоги є передчасними, адже, спору в цій частині на час звернення позивача до суду не існує.

За наведених обставин, суд погоджується з доводами ОСОБА_1 , в частині щодо наявності всіх необхідних підстав для переведення позивача на пенсію державного службовця. Однак вважає передчасними позовні вимоги в частині переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», виходячи із стажу та із заробітної плати згідно з довідками про складові заробітної плати №03-10/5, №03-10/6, №03-10/7 від 29.12.2018.

Відтак позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно розподілу судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Відтак, підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань сума сплаченого судового збору в розмірі 384,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», з часу звернення з заявою від 02.01.2019.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івно-Франківської області за рахунок бюджетних асигнувань даного суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 .

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.