Рішення № 83492010, 31.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року о 12 год. 54 хв.Справа № 280/2364/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.

представника позивача - Глух О.В.,

представника відповідача - Штабовенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юр -Твін»

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юр-Твін» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 64918,61 грн.

Ухвалою суду від 27.05.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху. У встановлений строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.06.2019 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження.

Ухвалою суду від 15.07.2019 призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін на 31.07.2019.

В судовому засіданні 31.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Господарським кодексом України та зазначає, що відповідно до поданого відповідачем Звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювала у відповідача, за звітний період склала 41 особу, у зв`язку з чим середньооблікова кількість осіб з інвалідністю повинна складати 2 особи. Позивач вказує, що середньооблікова кількість осіб з інвалідністю у роботодавця за звітний період склала 1 особа, що менше ніж встановлено законодавством, у зв`язку з чим до відповідача правомірно застосовано штрафні санкції.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що протягом 2018 року відповідачем створено робочі місця для інвалідів у встановленому законодавством розмірі, а також здійснено всіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів на вакантні посади «комплектувальник товарів» та «торговий представник», а також повідомлено про наявність вакансій Запорізький міський центр зайнятості. Відповідач зазначає, що на виконання ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», підприємством самостійно запрошено до працевлаштування осіб з І-ІІІ групами інвалідності на вакантні посади шляхом розміщення оголошення про пошук співробітників у газетах «Ринок» і «Робота та навчання», інтернет-ресурсах для пошуку роботи: work.ua, rabota.ua. Вказує, що вжиті заходи призвели для працевлаштування на підприємство громадянки ОСОБА_1 , яка є особою з інвалідністю ІІІ групи. Крім того, відповідач посилався на те, що з 14.02.2018 на підприємстві працює громадянин ОСОБА_2 , якому згідно акту огляду МСЕК від 24.07.2018 встановлено інвалідність ІІ групи, а з 19.09.2018 отримано пенсійне посвідчення інваліда ІІ групи. Отже, відповідач посилається на те, що з липня 2018 року працювало та працюють до цього часу 2 особи з інвалідністю. Більш того, відповідач вказував на те, що оскільки вакансія «комплектувальника товарів» залишилася вакантною, підприємством була направлена звітність для підтвердження зацікавленості у працевлаштуванні інвалідів на вакантну посаду «комплектувальник товарів» за формою 3-ПН до Запорізького міського центру занятості. За таких обставин, відповідач вважає, що підприємством вжито всіх можливих заходів для виконання обов`язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до встановленого чинним законодавством України нормативу, а відтак відсутні правові підстави для накладення штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію викладену в письмових поясненнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 06.02.2019 до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від ТОВ «Юр-Твін» надійшов звіт від 31.01.2019 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік. У рядку 03 звіту відповідачем самостійно визначено кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні», у кількості 2-х осіб.

Відповідно до рядка 02 звіту за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність на підприємстві відповідача фактично за рік становить 1 особа.

У зв`язку з невиконанням, на думку позивача, відповідачем нормативу щодо кількості штатних працівників - осіб з інвалідністю, позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік, яким до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 63733,17 грн. та нараховано пеню в розмірі 1185,44 грн.

Відповідачем у добровільному порядку не було здійснено сплату адміністративно-господарських санкції та пені, що зумовило звернення з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що частиною 8 ст.69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Так, Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ч.1 ст.19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст.19 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до поданого відповідачем звіту за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 41 особа, таким чином, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону №875, у відповідача повинна складати 2 особи.

Згідно приписів частини 1 статті 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно ч.1 ст.217 ГК України господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення. Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Судом встановлено, що підставою для застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій стало те, що кількість працюючих у відповідача інвалідів протягом 2018 року становила 1 особа замість 2-х.

Разом з тим, статтею 18 Закону №875 передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 18-1 Закону №875, інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» вбачається, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, визначених у статті 18 Закону №875.

Судом встановлено, що ТОВ «Юр-Твін» вживались заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме 10.01.2018 видано наказ №14/1 «Про вжиття заходів для створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» (а.с.21).

Також, відповідачем було укладено угоди з ТОВ «Ворк Україна» та ТОВ «Робота Інтернешнл» для розміщення на інтернет ресурсах work.ua, rabota.ua, оголошення про наявні на підприємстві ТОВ «Юр-Твін» вакансії для осіб з інвалідністю (а.с.36-61).

Крім того, відповідачем розміщувались відповідні оголошення в друкованих виданнях «Робота та навчання» та «Ринок» (а.с.62-67).

Також, суд враховує ту обставину, що з 14.02.2018 на підприємстві відповідача працює громадянин ОСОБА_2 , якому з 24.07.2018, відповідно до акту огляду МСЕК, встановлено ІІ групи інвалідності (а.с.34.).

Крім того, з 24.07.2018 на підприємство ТОВ «Юр-Твін» працевлаштована громадянка ОСОБА_1 , якій з 27.10.2016 безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності (а.с.33).

Отже, з липня 2018 року на підприємстві ТОВ «Юр-Твін» працює дві особи з інвалідністю, як того вимагає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

У відповідності до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За результатами судового розгляду адміністративної справи, суд дійшов висновку, що відповідачем вживались дії щодо працевлаштування у 2018 році осіб з інвалідністю, що зумовлює відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

А відтак, твердження позивача про порушення відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій спростовується матеріалами справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69065, м.Запоріжжя, вул.Гоголя, 147, код ЄДРПОУ 20508338) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.08.2019.

Суддя І.В. Новікова