Рішення № 83491925, 01.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року Справа № 160/4294/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Ткаченко О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Дніпропетровської митниці ДФС

про визнання протиправними, скасування рішення та картку відмови, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА110080/2019/100015/1 від 20.03.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №.UА110080/2019/00064 від 20.03.2019 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що нею було подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач не погоджується із вказаними рішенням та карткою відмови та вважає їх протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

17.05.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

04.06.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржувані рішення та картка відмови є правомірними та такими, що прийнято відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митних деклараціях та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.06.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

03.07.2019 року у підготовчому судовому засіданні було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

01.08.2019 року відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду не з`явився, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. У судовому засіданні було відмовлено у задоволенні клопотання представник відповідача про відкладення розгляду справи та вирішено розглядати справу по суті.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2019 року позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС з метою оформлення транспортного засобу автомобіля Dacia Doccer, дизель, 2013 року випуску, потужність двигуна 66 кв., робочий об`єм циліндрів 1461 см3, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер DЕ-547 - ТМ, показник одометра - 219500 км, транспортний засіб відповідає екологічним нормам ЄВРО-5, має пошкодження забруднення обшивки салону (даху, стійок боковин, підлоги, дверей), забруднення та потертості обшивки сидінь, сколи лакофарбового покриття кузова шляхом подання електронної митної декларації №UА110180/2019/001994.

Для митного оформлення товару за митною декларацією №UА110180/2019/001994 від 12.03.2019 року позивачем також було надано: - договір купівлі-продажу №128 від 04.03.2019 року, чек договору купівлі-продажу №301736677, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, митна декларація, акт про проведення огляду UA110080/2019/300800, акт проведення огляду UA110080/2019/001994, копія довіреності ННО 570592 від 26.02.2019 року, копія паспорту позивача, касовий ордер.

Дніпропетровською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА110080/2019/100015/1 від 20.03.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №.UА110080/2019/00064 від 20.03.2019 року.

Позивач не погоджується із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови та вважає їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

Згідно ч.1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів документи.

При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. Класифікатор документів, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 1011 від 20.09.2012 (далі - Класифікатор документів).

Згідно ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу ( ч.1-2 ст. 54 МК України).

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, (далі - Методичні рекомендації) у випадках спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до положень ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.5 ч.10 ст.58 МКУ).

Судом встановлено, що за результатами здійснення митного контролю з метою здійснення контролю за правильністю та повного визначення декларантом митної вартості товару відповідно до ч.5 ст.54 МК України, використовуючи право відповідача упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості товарів, відповідачем було запропоновано позивачу протягом 10 календарних днів надати (за наявності): - документи, що містять відомості про вартість перевезення; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

18.03.2019 року електронним повідомленням вих.№18/03-19 позивачем було надано наступні документи: -митна декларація країни відправлення № 19LTLC0100EK0579E0 від 04.03.2019 року; - договір купівлі продажу автомобіля № 128 від 04.03.2019 року; - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 23.06.2015 року; -рахунок № НОМЕР_3 від 14.12.2019 року та його переклад; - лист підтвердження фірми продавця UAB AUKSELA б/н від 13.03.2019 року; - лист - роз`яснення по транспортним витратам б/н від 15.03.2019 року; - довіреність ННО 570592 від 26.02.2019 року; - висновок про ідентифікацію транспортного засобу № 003/15032019 від 15.03.2019; - цінову інформацію з Інтернет ресурсів.

Під час розгляду вказаних документів, було встановлено, що послуги на придбання транспортного засобу за кордоном, перегін до місця проживання ОСОБА_1 здійснювалось за договором доручення на підставі довіреності ННО 570592 від 26.02.2019 виданій ОСОБА_2 Наданий лист - роз`яснення по транспортним витратам б/н від 15.03.2019 року ОСОБА_2 не містить відомостей щодо фактичної вартості витрат на доставку автомобіля від місця купівлі до митного кордону України.

Суд зазначає, що контроль правильності визначення митної вартості ТЗ позивача, заявленого до митного оформлення за вказаною ЕМД, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст.336, 337, 363 МКУ в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками, а підставою прийняття спірних рішення та картки відмови стало невиконання позивачем, на думку митного органу, вимог п.4 та п.6 ч.2 ст.53 МК України, що полягало у не підтвердженні митної вартості ТЗ в контексті витрат на транспортування.

Відповідачем зазначено, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження вартості доставки автомобіля до митного кордону надано довідку №11 від 12.03.2019 року складену ОСОБА_1 , відповідно до якої вказана вартість доставки складає 100 євро.

Згідно з розділом ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача, водночас, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом встановлено, що надана позивачем довідка №11 від 12.03.2019 року про вартість доставки автомобіля до митного кордону, не відповідає вищевказаним вимогам законодавства, оскільки не містить відомостей, що дозволяють ідентифікувати зазначену в ній вартість з транспортування товару саме з заявленої країни відправлення (не зазначено маршрут переміщення) та видана власником товару, який не здійснював перевезення.

Відповідно до п.2.1. розділу ІІ наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості.

Надана позивачем інформація з Інтернет ресурсів містить дані про цінові пропозиції по автомобілях марки DACIA від 490 EUR, 1599 EUR до 2450 EUR, при цьому зазначена інформація стосується фактурної вартості автомобіля без врахування транспортних витрат, також у вказаній інформації відсутнє посилання на інтернет сторінки та дані про характеристики цих транспортних засобів.

Відповідно до графи 31 ЕДМ, транспортний засіб має пошкодження, що мають вплив на його вартість, при цьому судом встановлено, що в наданих до митного оформлення документах відсутнє посилання на вказані пошкодження на момент продажу товару.

Щодо висновку про ідентифікацію транспортного засобу № 003/15032019 від 15.03.2019 року, який визначає ринкову ціну автомобіля на підставі ринкової ціни - 3500$ з урахуванням строку експлуатації використовуючи програмний комплекс DON REST та довідкову літературу, при цьому вказані пошкодження у висновку не конкретизовані пошкодження кузова.

Враховуючи вимоги Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом фонду Державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092 та зазначені в акті експерта обмеження щодо достовірності дослідження, наданий висновок в частині розрахунку за довідковим ресурсом є суб`єктивним, при цьому рахунок № 010713 від 14.12.2019 року інформує про попередню купівлю автомобіля, що оцінюється у французькій фірмі за 2000 EUR .

Згідно з ст. 377 Митного кодексу України та відповідно до п. 6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій ст.53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Таким чином, враховуючи встановлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих позивачем до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) неможливо застосувати, відповідно до п. 6 ст. 54 Митного кодексу України, п.2. ст.58 Митного кодексу України, у зв`язку з чим проводиться консультація з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості.

Відповідно до ст.59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 Митного кодексу України, за основу для визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Відповідно до ст.60 Митного кодексу України (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 і ст.59 Митного кодексу України, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до п.2. ст.60 Митного кодексу України, під подібними розуміються товари, хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції, порівняно з товарами, що оцінюються.

Згідно п.3 ст.60 Митного кодексу України, для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Відповідно до положень п.4 ст.59 та п.5 ст.60 Митного кодексу України, ціна договору щодо ідентичних або подібних товарів береться за основу для визначення митної вартості, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах.

Згідно з п.3 ст.337 Митного кодексу України відповідачем проведено контроль співставлення -автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів.

Відповідно до ст. 33 Митного кодексу України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Рівень заявленої декларантом митної вартості товару - 2900 євро/шт. з урахуванням транспортних витрат - 100 євро.

За результатами проведеного контролю співставлення у відповідності да положень статті 337 Митного кодексу України відповідачем встановлено відсутність інформації щодо митних оформлень ідентичних/подібних товарів відповідно до вимог ст.59-60 Митного кодексу України, у зв`язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення мита вартості товарів, посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 Митного кодексу України, їх митна вартість визначається згідно з положеннями ст.62 Митного кодексу України на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування ст.62 та ст.63 Митного кодексу України може бути зворотною.

Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об`єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів.

Відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів.

У зв`язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості відповідачем послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість товару , визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) органом доходів та зборів митній вартості товару, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, рік виготовлення, технічний стан, за ЕМД №UA101070/2019/016205 від 12.03.2019 на рівні 4951 EUR/шт., за результатом чого прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 20.03.2019 року № UA110080/2019/100015/1.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства та у зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, суд дійшов висновку, що позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано Картку відмови від 19.11.2018 року № UA110160/2018/00061 правомірно відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не доведено та судом не встановлено наявності підстав для скасування оскаржуваних рішення та картки відмови.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Дніпропетровської митниці ДФС (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправними та скасування рішення та картку відмови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 07.08.2019 року.

Суддя М.В. Дєєв