Рішення № 83491841, 04.07.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/1686/19

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Біляченко Д.О.,

за участю: представника позивача Пилипенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень № ЖТ0381/94/АВ/П від 08.02.2019,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" звернулося до суду з вказаним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень № ЖТ0381/94/АВ/П від 08.02.2019, що виданий Управлінням Держпраці у Житомирській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ".

В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач указував, що акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЖТ0381/94/АВ від 08.02.2019 та припис про усунення виявлених порушень № ЖТ0381/94/АВ/П від 08.02.2019, яким ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" зобов`язано забезпечити виконання вимог ч.3 ст.119 КЗпП відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , є неправомірними та такими, що порушують норми законодавства України. Стверджував, що при винесенні припису відповідач не розглянув подані ними зауваження, чим порушив вимоги п.п.21, 24, 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 №295, в частині винесення приписів. Також позивачем зазначено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були звільнені правомірно, адже станом на дату їх звільнення в Україні кризова ситуація, що загрожує національній безпеці, не виникала, воєнний стан введено не було, як і взагалі був відсутній стан "особливого періоду" в розумінні, що має значення для застосування приписів ч.3 ст.119 КЗпП України, тобто підстав необхідності збереження місця роботи, посади і середнього заробітку за такими працівниками не було. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , кожен у свій спосіб, надав до підприємства накази, зі змісту яких вбачається, що кожним з них було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, тому видані відповідні накази про звільнення вказаних працівників відповідно до п.3 ст.36 КЗпП України.

Додатково позивач зауважив, що 03.01.2018 Управлінням Держпраці у Житомирській області було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" щодо дотримання прав і соціальних гарантій військовослужбовців, за наслідками якого винесено припис про усунення виявлених порушень №06-03-044/0001-0001 від 11.01.2018 щодо увільнення від займаної посади працівника підприємства ОСОБА_2 на період проходження ним служби із збереженням робочого місця (посади) і середнього заробітку. Проте такий припис скасований начальником управління Держпраці у Житомирській області на виконання ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 №806/674/18, а тому підстави для визначення порушення з боку позивача відносно ОСОБА_2 є необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання у справі на 03.04.2019.

Ухвалами суду в справі № 240/1686/19 від 27.02.2019 та від 25.03.2019 відмовлено в задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "КромбергЕндШуберт Україна ЖУ" про забезпечення позову.

03.04.2019 у зв`язку з неотриманням представником позивача відзиву на позов, оголошено перерву до 10.04.2019.

10.04.2019 підготовче засідання в справі не відбулося, оскільки представник відповідача не прибув до суду. Наступне підготовче засідання в справі було призначено на 22.04.2019.

22.04.2019 за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Розгляд справи по суті за згодою представників сторін розпочато 22.04.2019. У зв`язку з неможливістю вирішення справи в судовому засіданні 22.04.2019, судом оголошено перерву до 08.05.2019.

08.05.2019 під час судового розгляду справи представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для забезпечення явки в судове засідання перевіряючого, представник позивача щодо клопотання не заперечував. Судом клопотання представника відповідача задоволено та продовжено перерву в справі до 24.06.2019.

24.06.2019 внаслідок неможливості забезпечення представником відповідача явки до суду інспектора, продовжено перерву в справі 04.07.2019.

Управлінням Держпраці у Житомирській області в строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі, направлено до суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач стверджує, що на підставі наказу від 04.02.2019 №252 та направлення на проведення заходу державного контролю від 04.02.2019 №220/04 посадовими особами Управління під час здійснення заходу державного контролю було досліджено дотримання позивачем вимог законодавства про працю та інших нормативно-правових актів в частині гарантій для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків, що відповідає вимогам ч.1 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V та пп.7 п.5 Порядку здійснення державного контролю. За результатами інспекційного відвідування складено акт, в якому зафіксовано порушення відносно трьох працівників, які після укладення контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу були звільнені з роботи на підставі ч.3 ст.36 КЗпП України (вступ працівника на військову службу). Зауважив, що твердженням позивача щодо відсутності дії особливого періоду на території України є помилковим, оскільки в силу положень Указу Президента України від 14 січня 2015 року "Про часткову мобілізацію", Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період в Україні діє від 17.03.2014 після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014. Відтак, звільнення позивачем працівників, які уклали контракт на службу в ЗСУ під час оголошення часткової мобілізації, тобто дії особливого періоду, свідчить про порушення Товариством ч.3 ст119 КЗпП України.

Представник позивача надав відповідь на позов, в якій стверджує, що відповідач у відзиві не навів жодних доводів щодо фактів порушення порядку інспекційного відвідування зазначених позивачем у позові. Наголошував, що особливий період (період мобілізації) в Україні діяв з 18 березня 2014 року по 2 травня 2014 року; з 7 травня 2014 року по 21 червня 2014 року; з 24 липня 2014 року по 7 вересня 2014 року; з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року, та по закінченню строку, на який було оголошено проведення кожної хвилі часткової мобілізації, Президентом України було видано Указ про звільнення в запасі військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, по зазначених указам Президента України про часткову мобілізацію. Відмітив, що в період коли працівники, які були звільнені позивачем, підписали контракти про проходження військової служби, особливого періоду в країні не було, як і не було оголошено чергової хвилі мобілізації.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив ТОВ "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ". Відповідно до змісту цих заперечень, відповідач не погоджується із аргументами позивача, викладеними у відповіді на відзив, підтримавши заперечення, обґрунтовані у відзиві та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача також були подані додаткові пояснення до позовної заяви. У цих поясненнях представник позивача відмітив, що проведення відповідачем позапланового заходу державного нагляду на підставі звернень працівників, які раніше працювали на ТОВ "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" не відповідає вимогам законодавства. Зазначив, що припис винесений безпідставно, оскільки позивачем гарантії військовослужбовців не порушені, зокрема, гарантовано, що вони у випадку бажання можуть повернутися на роботу після завершення військової служби. Також зауважив, що Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою КМУ від 26.04.2017 №295, був визнаний нечинним Шостим апеляційним адміністративним судом у справі №826/8917/17. Вважає, що відповідач здійснив інспекційне відвідування всупереч вимогам Закону, а саме: відсутності спеціального закону, який регулює порядок здійснення таких перевірок.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив суд позов задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві, відповіді на відзив і додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним. Надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю участі у судовому засіданні Карпенка Я.С. , інспектора праці, який брав участь у проведенні інспекційного відвідування, оскільки він знаходиться у щорічній основній відпустці.

Суд, ураховуючи те, що інспекційне відвідування позивача проводилося також інспектором праці Феськововою Н.В., якою в подальшому прийнято оскаржуваний припис від 08.02.2019, причини неявки якої до суду не повідомлено та неявку уповноважених представників, відповідно до довіреностей, представляти від імені Управління Держпраці в Житомирській області інтереси Управління в судах, без повідомлення причин неявки, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви по суті справи сторін, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що у період з 07.02.2019 по 08.02.2019 посадовими особами Управління Держпраці у Житомирській області, на підставі наказу від 04.02.2019 №252 та направлення на проведення заходу державного контролю від 04.02.2019 №220/04, проведено позаплановий захід державного контролю у формі інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" з питань додержання законодавства про працю в частині гарантій для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи №ЖТ0381/94/АВ від 08.02.2019, яким зафіксовано порушення ТОВ «Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ» вимог ч.3 ст.119 КЗпП України в частині не збереження місця роботи, посади та середнього заробітку на підприємстві за працівниками призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення. Правопорушення встановлено відносно працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ..

08 лютого 2019 року Управлінням Держпраці у Житомирській області винесено припис про усунення виявлених порушень № ЖТ0381/94/АВ/П, яким зобов`язано ТОВ «Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ» усунути виявлені порушення ч. 3 ст. 119 КЗпП України до 28.02.2019.

19.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" до Управління Держпраці у Житомирській області надано пояснення (зауваження) до акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 08 лютого 2019 року №ЖТ0381/94/АВ, в якому Товариство зазначило, що заперечує щодо наявності факту виявленого порушення.

Вважаючи припис Управління Держпраці у Житомирській області про усунення виявлених порушень № ЖТ0381/94/АВ/П від 08.02.2019 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи оскаржуваний припис на відповідність критеріям, установленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ураховує, що підстави призначення та проведення інспекційного відвідування ТОВ «Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ» не були предметом адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. N 96 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 96) визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

За змістом пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6); здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (пп.9).

Згідно із п. 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100, територіальним органом Держпраці на території Житомирської області є Управління Держпраці у Житомирській області.

Положеннями пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. N 295 (надалі - Порядок № 295) визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п.п. 1 п. 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5 - 7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

У пункті 19 Порядку № 295 закріплено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно зі п.п. 20, 21 Порядку № 295, акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до п. 26 Порядку № 295, у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках. Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування. Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 27 згаданого Порядку встановлено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Згідно із п. 24 Порядку № 295, припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ» вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП України та, відповідно, прийняття оскаржуваного припису з вимогою усунення порушення вказаних норм слугувало те, що на підставі наданих під час інспекційного відвідування документів інспекторами з`ясовано, що наказами ТОВ «Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ» були звільнені з роботи на підставі ч. 3 ст. 36 КЗпП України (вступ працівника на військову службу) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .. Звільнення відбулося після укладення вказаними працівниками контрактів про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу. На думку фахівців Управління, добровільний вступ на військову службу при укладенні контракту до закінчення особливого періоду не тягне за особою звільнення працівника на підставі ч. 3 ст. 36 КЗпП України, незалежно від того, вступає на службу добровільно, чи у зв`язку з мобілізацією. Відтак, у відповідності до ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, які уклали контракт на службу в Збройних Силах України, зберігається місце роботи, посада і середній заробіток.

У свою чергу ТОВ «Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ» наполягає на тому, що під час звільнення ОСОБА_2 - 22.11.2017, ОСОБА_5 - 20.12.2017, ОСОБА_1 - 19.12.2018, підстави, з якими законодавство пов`язує необхідність збереження місця роботи, посади і середнього заробітку відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України на Підприємстві були відсутні. При цьому позивач вказував, що станом на вищевказані дати звільнення в Україні кризова ситуація, що загрожує національній безпеці, не виникала, воєнний стан введено не було, як і взагалі був відсутній стан «особливого періоду» в розумінні, що має значення для застосування приписів ч. 3 ст.119 КЗпП України.

Надаючи оцінку викладеним аргументам сторін, суд ураховує наступне.

Відповідно до статті 1 КЗпП України, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Із копій наказів ТОВ «Кромберг Енд Шуберт Житомир» про прийняття на роботу від 20.10.2016 № 2575/К, від 07.07.2016 № 1751/К, від 03.06.2016 № 1482/К вбачається, що ОСОБА_1 з 24.10.2016, ОСОБА_2 з 11.08.2016 та ОСОБА_5 з 06.06.2016 прийнято на роботу на умовах строкового договору у виробничий відділ.

Наказом ТОВ «Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ» про припинення трудового договору (контракту) № 2001-к/тр від 22.11.2017 звільнено з 22 листопада 2017 року ОСОБА_2 , згідно п. 3 ст. 36 КЗпП України (вступ працівника на військову службу). Підставою слугував контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу від 10.10.2017.

Дійсно, матеріалами справи підтверджено, що між Міністерством оборони України в особі Командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України та громадянином України ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу на 5 років. Наказом Командира військової частини - польова пошта В 1740 (по стройовій частині) від 10.12.2017 № 105 молодшого лейтенанта запасу ОСОБА_2 , який прибув з Житомирського ОМВК Житомирської області, призначеного наказом Командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 14 серпня 2017 року № 47 на посаду начальника зв`язку - командира взводу управління командира дивізіону зенітного ракетно - артилерійського дивізіону, з 10 жовтня 2017 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Наказом ТОВ «Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ» про припинення трудового договору (контракту) № 2115-к/тр від 19.12.2017 звільнено з 20 грудня 2017 року ОСОБА_5 , згідно п. 3 ст. 36 КЗпП України (вступ працівника на військову службу). Підставою слугував витяг із наказу командира В/Ч А 3358 від 15.12.2017 № 272.

Як видно із матеріалів справи, між Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України та громадянином України ОСОБА_5 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу на 5 років. Наказом Командира військової частини А 3358 (по стройовій частині) від 15.12.2017 № 272 капітана запасу ОСОБА_5 , призначеного наказом Міністра оборони України від 30.11.2017 № 868 - старшим помічником начальника організаційно - планового відділу, ВОС-5213003, який прибув із Житомирського ОМВК м. Житомира, для подальшого проходження військової служби за контрактом, з 15 грудня 2017 року зараховано до списків особового складу частини.

Наказом ТОВ «Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ» про припинення трудового договору (контракту) № 3534-к/тр від 18.12.2018 звільнено з 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 , згідно п. 3 ст. 36 КЗпП України (вступ працівника на військову службу). Підставою слугував витяг із наказу командира повітряного командування «Центр» - заступника командувача повітряних сил Збройних Сил України від 16.10.2018 № 121.

Із витягу із наказу командира повітряного командування «Центр» - заступника командувача повітряних сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 16.10.2018 № 121 вбачається, що з лейтенантом Рубаном Сергієм Олеговичем, начальником відділення адміністрування центру автоматизованих систем управління інформаційно - телекомунікаційного вузла батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення, який проходив військову службу за призовом осіб офіцерського складу укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 1 рік та прийнято на військову службу за контрактом.

Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу укладений між Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини А 0820 та громадянином України ОСОБА_1 набрав чинності з 16.10.2018.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 119 КЗпП України встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Аналіз вказаної норми КЗпП України свідчить на користь висновку, що для вирішення питання про наявність прав на гарантій, передбачених ч. 3 ст. 119 КЗпП України, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявності кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Положеннями частини 2 статті 2 вказаного Закону визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

За змістом частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені статтею 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч. 2 ст. 39 вказаного Закону, громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

З аналізу вказаних правових норм випливає, що місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, тощо, зберігається у разі призову на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

За змістом статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Частиною 8 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Отже, за змістом наведених вище норм слідує, що особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію, яка включає не лише процес призову громадян на військову службу з метою виконання ними свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а й передбачає здійснення комплексу відповідних заходів, спрямованих на забезпечення функціонування країни у особливий період.

Так само і процес демобілізації полягає не тільки у припиненні перебування мобілізованих осіб на військовій службі, а й передбачає комплекс заходів, спрямованих на планомірне переведення функціонування держави в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Указом Президента від 14 січня 2015 року оголошено провести протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом. Одночасно оголошено про проведення у період із 18 березня до 01 травня 2015 року звільнення в запас (демобілізацію) військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію».

Таким чином, з моменту прийняття Президентом України Указу від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію" в України настав особливий період, зокрема, Збройні Сили України переведені на функціонування в умовах особливого періоду, а в подальшому Указом Президента України від 15.01.2015 № 113 - VIII переведено національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду.

Крім того, рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 2 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України, та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Відповідно до примітки до статті 4 Закону України «Про Раду Національної безпеки та оборони України» кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.

Наявність кризової ситуації також констатована Законом України від 18.01.2018 № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», який набрав чинності 24 лютого 2018 року, що, як визначив законодавець, виражається у вчинені злочину агресії проти України та здійсненні тимчасової окупації частини її території.

Відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», оголошено часткову мобілізацію, військові формування України, Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту переведено на організацію та штати воєнного часу, у зв`язку з чим в Україні настав особливий період. Тобто, особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, відповідне рішення уповноважена особа держави про його скасування, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, як комплекс заходів визначених законодавством, та переведення на організацію та штати мирного часу військових формувань України, не приймала.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду № 165/1637/16-ц від 16 квітня 2018 року, № 205/1993/17-ц 25 квітня 2018 року, № 619/1192/16-ц від 23 травня 2018 року, № 554/1596/17 від 30 травня 2018 року, № 631/1919/16-ц від 20 червня 2018 року, № 522/24225/16-ц від 26 червня 2018 року.

У вказаних справах суд дійшов висновку, що дія правового режиму - особливого періоду має місце, і в період після закінчення періоду мобілізації, яка тривала протягом 210 діб із дня набрання чинності 20 січня 2015 року Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року № 15.

З урахуванням наведеного, суд вважає помилковими доводи позивача, що із закінченням мобілізації закінчився особливий період, і функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, Збройних Сил України та інших військових формувань відбувається в умовах мирного часу, а також відпала потреба у виконані громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вищевказаними працівниками позивача контракти про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу були укладені під час дії ситуації, що загрожує національній безпеці України, а тому на позивача поширюються гарантії щодо збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, встановлені статтею 119 КЗпП України, частиною другою статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Одночасно слід указати, що контракт, укладений із ОСОБА_1 , містить застереження про те, що його укладено під час дії особливого періоду.

У контракті, укладеному із ОСОБА_5 , іншою умовою зазначено, зокрема: після закінчення особливого періоду, у разі досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби за віком.

За наведених обставин, суд вважає, що твердження позивача, що викладені в якості підстав для задоволення адміністративного позову, щодо відсутності на час звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 особливого періоду є безпідставними та ґрунтуються на помилковому трактуванні та застосуванні правових норм.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ» не було дотримано гарантій працівників, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , передбачених ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача, викладені у позові, відповіді на відзив та письмових поясненнях, щодо не врахування при винесені припису заперечень на акт, позаяк вони не спростовують встановленого під час інспекційного відвідування факту порушення Товариством ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

Проведення відповідачем позапланового заходу державного нагляду на підставі звернень працівників, які раніше працювали на ТОВ "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ", відповідає приписам Порядку № 295.

Стосовно посилання позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17, якою визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», то суд зазначає таке.

26 квітня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка набрала чинності 16 травня 2017 року (публікація в Урядовому кур`єрі від 16 травня 2017 року №88 та в офіційному віснику України від 16 травня 2017 року №38, сторінка 100, стаття 1205, код 85876/2017).

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17, якою визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», набрала законної сили з дати її прийняття, тобто з 14.05.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За загальним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, згідно якої, дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі 1-7/99).

Таким чином, судове рішення у справі № 826/8917/17 за певних обставин може вплинути на права позивача лише з дати набрання ним законної сили.

Втім, як на момент призначення інспекційного відвідування позивача, так і на час прийняття оскаржуваного припису постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» була чинна та, відповідно, правомірно застосовувалась до спірних правовідносин.

Крім того, суд відхиляє посилання позивача на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 в справі № 806/674/18, позаяк предмет розгляду в справі № 806/674/18 був відмінним від предмету розгляду в даній справі.

Беручи до уваги все наведене вище, суд вважає, що Управлінням Держпраці у Житомирській області припис № ЖТ0381/94/АВ/П від 08.02.2019 про усунення виявлених порушень відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а тому оскаржуваний припис є таким, що відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

Згідно із ч.ч. 4, 7 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" і відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі та положення ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" (вул. Садова, 4, с.Оліївка, Житомирський район, Житомирська область, 12402, ідентифікаційний код: 39544054) до Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м.Житомир, 10008, ідентифікаційний код: 39790560) про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень № ЖТ0381/94/АВ/П від 08.02.2019 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 18 липня 2019 року