Рішення № 83479308, 17.07.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/6826/18

Провадження № 2/727/258/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

за участю секретаря судових засідань Ільчук М.В.

за участю сторін:

- позивача ОСОБА_1 в його інтересах представника, адвоката Савосюк Н.П.

- відповідача ОСОБА_2 в її інтересах представника Крамар І.І.

- представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Крамар І.І.

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_5 (місце проживання АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до ОСОБА_6 (місце проживання АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (місце проживання АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_3 ) про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_5 звернувся в суд із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної немайнової шкоди, мотивуючи тим, що він з дружиною ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на першому поверсі. Посилається на те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, співвласниками квартири НОМЕР_3 у цьому ж будинку є ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , яка померла. Зазначає, що кухня, площею 10,9 кв.м та ванна, площею 2,7 кв.м знаходяться у їх спільному користуванні. Вказує, що 29.07.2015 року відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 внаслідок недбалого ставлення до сантехнічних приладів залили їх квартиру каналізаційними стоками, у результаті чого, були пошкоджені стеля коридору, стеля ванної кімнати, стіни у коридорі та кімнатах, дверне заповнення між коридором і кімнатою та їм довелося все це заактувати запрошеними працівниками КЖРЕП-№14, якими фактично і було виявлено факт пошкоджень квартири через залив сусідами, про що був складений, за участю сусідів а також і мешканки квартири НОМЕР_3 ОСОБА_2 ; саме акт від 29.07.2015 року, відповідно до якого вказується, що внаслідок каналізаційних мереж з квартирі НОМЕР_3 в квартирі АДРЕСА_1 , мали місце такі пошкодження конструктивних елементів квартири: стіни у коридорі та кімнаті, стеля у коридорі і у ванній кімнаті.

Причиною аварійної ситуації вказує, що став забитий каналізаційний стояк у квартирі НОМЕР_3 . Також, констатовано, за даними акту КЖРЕП-14, що характер пошкоджень, які були виявлені в АДРЕСА_1 , при її візуальному обстеженні працівниками КЖРЕП-14, свідчать про те, що спричинена їхньому майну шкода сталася з вини жильців кв. 2 цього ж будинку.

Відповідно до висновку експерта - оцінювача від 04.09.2015 року, вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідно провести у приміщеннях квартирі АДРЕСА_1 , та будівельних матеріалів, необхідних для усунення пошкоджень, спричинених внаслідок залиття, в загальному становить 9644,00 грн. Рішенням Шевченківського районного суду від 09.07.2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 03.11.2004 року відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було зобов`язано відшкодувати матеріальні та моральні збитки. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29.03.2010 року та рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 16.06.2010 року відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_6 були визнані винними у залитті їхньої квартири з стягненням на їхню користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди солідарно 3650,00 грн. Проте відповідачі продовжують безвідповідально ставитися до експлуатації сантехнічного обладнання, внаслідок чого 17.05.2013 року вони знову залили нашу квартиру, про що свідчить акт обстеження від 17.05.2013 року, складений працівниками КЖРЕП-14. Причиною заливу було протікання крану у квартирі відповідачів; він самотужки відремонтував стелю на кухні, не звертаючись до відповідачів.

Однак, повторно, в період з 29.07.2015 та 06.10.2015 року сталися нові заливи його квартири та збитки, які були спричинили йому, внаслідок залиття відповідачами квартири його, для нього є значними. Зазначає, що до цього часу, ремонт вони не зробили; на його звернення до відповідачів із проханням відшкодувати завдану шкоду у грошовому виразі або усунути її шляхом ремонту пошкоджених частин його квартири, відповідачі проігнорували.

Крім наведеного, обґрунтовує доводи вимог і тим, що внаслідок зазначених дій відповідачів, йому була завдана також і моральна шкода, яка полягає у спричиненні психологічної травми, глибоких переживань з приводу заподіяної шкоди, порушення нормального ритму життя, що змусило його та членів сім`ї тимчасово змінити свій спосіб життя, а саме він позбавлений був з сім`єю можливості повноцінно користуватися квартирою та окремими приміщеннями, зокрема кухнею. Зважаючи на викладене, моральну шкоду оцінює у 5000,00 грн., яку також просить стягнути солідарно з відповідачів.

Позивач ОСОБА_1 та в його інтересах представник, адвокат Савосюк Н.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, у вступному слові позивач посилався на обставини викладені в позовній заяві; просив позов задовольнити.

Позиція позивача повністю в засіданні підтримана в його інтересах представником.

Третя особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в її інтересах та в інтересах відповідача представника ОСОБА_4 - адвоката Крамар І.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та у вступному слові ОСОБА_2 , просила відмовити в задоволенні позову, заперечуючи в повному обсязі свою причетність і вину до залиття квартири, однак визнала, що залиття квартири ОСОБА_1 як у 2013 році, так і в 2015 р. мало місце, але з вини ОСОБА_6 , так як остання є жінкою похилого віку і забуває що робить і суто, через заливи квартири АДРЕСА_1 , у неї, її доньки ОСОБА_4 склалися неприязні відносини з ОСОБА_1 , на її думку останній у такий спосіб, а саме подачами в суд позовів, вважає заробляє собі на життя.

Позиція відповідача ОСОБА_2 в наданих поясненнях повністю підтримана в судовому засіданні її представником Крамар І.І .

Представник відповідача ОСОБА_9 - адвокат Крамар І.І. заперечувала позовні вимоги і в їх задоволенні просила відмовити.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання повторно, неодноразово не з`явилася, будучи повідомленою про день, яас і місце розгляду справи, відмовлялася від отримання матеріалів позову і судової повістки, інших причин, які б свідчили про поважність і неможливість її явки в суд не надала.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , доповнення до них їх відповідно представників та заслухавши свідків суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України", суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права… Договірних держав. У справі Bellet v. France, Суд зазначив, що"стаття 6 § 1 Конвенції, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом належними доказами наявними в матеріалах справи та дослідженими безпосередньо в судовому засіданні встановлено наступне:

Позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.1992 року, посвідченого державним нотаріусом Блауш Н.З. належить квартира АДРЕСА_1 на першому поверсі (а.с.7-8).

Згідно свідоцтва про шлюб, громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_10 зареєстрували 11.07.1970 року шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка та дружини « ОСОБА_11 » (а.с.9).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 з дружиною ОСОБА_12 , згідно довідки КЖРЕП 14 від 05.06.2018 року (а.с.10).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, співвласниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , яка померла (а.с.11-12).

У відповідності до акту обстеження приміщення, пошкодженого внаслідок аварійної ситуації на інженерних мережах КЖРЕП 14 від 17 травня 2013 року, 16.05.2013 року внаслідок аварійної ситуації на мережах холодного постачання пошкоджено конструктивні елементи приміщення квартири НОМЕР_4 , зокрема: стеля кухні, ознаки заливу, причиною аварійної ситуації стало протікання крана на кухні в квартирі НОМЕР_3 (а.с.13).

З акту обстеження приміщення, пошкодженого внаслідок аварійної ситуації на інженерних мережах КЖРЕП 14 від 29.07.2015 року, вбачається, що 29.07.2015 року внаслідок аварійної ситуації на мережах каналізаційні в квартирі НОМЕР_3 пошкоджено наступні конструктивні елементи приміщення АДРЕСА_1 , зокрема залив: стіна у коридорі 2 кв.м., стіна у кімнаті 1,4 кв.м., стеля у коридорі 0,06 кв.м., стеля у ванній 0,06 кв.м., причиною аварійної ситуації стало забитий каналізаційний стояк квартири НОМЕР_3 (а.с.14).

Згідно повідомлення КЖРЕП 14 від 26.09.2018 року, будинок АДРЕСА_1 згідно рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради за №660/21 від 10.12.2013 року знятий з балансу житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Чернівці (а.с. 71)

У відповідності до інформації наданої Першої Чернівецької державної нотаріальної контори, єдиним спадкоємцем ОСОБА_7 що прийняв спадщину за законом є мати померлої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_2 (а.с. 97, 102).

Відповідно до висновку експерта №В-1820 від 04.09.2015 року, за заявою позивача ОСОБА_1 , вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідно провести в приміщеннях квартири АДРЕСА_1 та будівельних матеріалів необхідних для усунення пошкоджень спричинених внаслідок залиття, в загальному становить 9644,00 грн. (а.с.15-17).

Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.07.2004 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково, стягнуто на користь позивачів кошти в розмірі 3996,00 грн. (а.с.29), яке ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області залишено без змін (а.с.31).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29.03.2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково, стягнуто на користь позивачів кошти в розмірі 4364,96 грн. (а.с.29), яке ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 16.06.2010 року скасовано, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто на користь позивачів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3650,00 грн. солідарно, в частині відшкодування моральної шкоди відмовлено (а.с.35).

Згідно ст.1166 ч.1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 надав комісійний акт, складеного за участю представників обслуговуючої організації, яким би було зафіксовано сам факт затоплення, а також причини затоплення та завдані пошкодження.

На думку суду, наданий позивачем акт за формою та змістом відповідає встановленій формі, не суперечить іншим доказам у справі, а наведені в ньому дані відповідачами не спростовані, натомість підтверджуються показаннями, крім наведених вище доказами, свідків.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що є сином позивача, проживає в квартирі АДРЕСА_1 . В день заливу 29.07. 2015 року він був вдома і бачив як стався залив їх квартири, особито збирав воду, яка протікала зі стелі в кухні, в коридорі, а саме з другого поверху квартири 2 в цьому ж будинку. Батько піднімався на другий поверх до квартири 2 і 2а однак там ніхто дверей не відчинив, після чого було прийнято рішення викликати працівників поліції і працівників КЖРЕП для складання комісійного акту. Пояснив, що між перегородками на другому поверсі є каналізаційна труба (стояк) він дуже старий і з нього текла вода. Він особисто був присутній при тому в квартирі, коли приїхали працівники КЖРЕПу, експерт, була зібрана комісія все заміряли, встановлювали причини заливу.

Саме про причини затоплення в судовому засідання надали і свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , зокрема, свідок ОСОБА_17 пояснив, що станом на 2015 рік він працював електриком і був присутній при виявленні мешканцями АДРЕСА_1 факти затоплення їх квартири. Ним було встановлено причину залиття квартири - забиття каналізаційного стоку і ще не справної сантехніки в квартирі 2 в цьому ж будинку; пояснив, що ванна квартир НОМЕР_5 і НОМЕР_6 є спільною, в квартирі АДРЕСА_2 проживає жінка похилого віку ОСОБА_18 , а в іншій квартирі хто проживає пояснити не зміг.

Свідок ОСОБА_16 під присягою надала показання про те, що являється знайомою ОСОБА_1 і його дружини, вони часто спілкуються і приходять один до одного в гості. У 2015 році числа в кінці липня, було тепло, точної дати не пам`ятала, вона прийшла до ОСОБА_19 і побачила замокші стіни в кухні, коридорі і в інших місцях квартири від заливу. Пояснила, що оскільки обізнана з будівельними роботами і дослідженнями в силу багаторічної роботи, вона одразу встановила, які з плям на стелі в кухні були багаторічні, сірі, а які свіжі. Нею було запропоновано Гогіним викликати працівників відповідних служб і скласти акт про залиття квартири. Причиною заливу були каналізаційні виливи з каналізаційного стоку, який проходить повз квартири 2 поверхом вище.

Отже, аргументи відповідача ОСОБА_2 , в її інтересах, а також в інтересах ОСОБА_4 представника Крамар І.І. про недоведеність факту залиття належної позивачу квартири АДРЕСА_1 , є безпідставними, оскільки цей факт зафіксовано у вищевказаному акті.

Також, суд вважає неспроможними доводи відповідача ОСОБА_2 , в її інтересах представника, про недоведеність вини ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у заподіянні ОСОБА_1 шкоди внаслідок залиття квартири № АДРЕСА_1 , оскільки у деліктних зобов`язаннях діє презумпція вини, а відповідачі не довели свою невинуватість.

Відповідачі ОСОБА_2 , представник ОСОБА_4 - Крамар І.І. , відмовилися заявляти клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи з метою з`ясування питання щодо причин залиття квартири та розміру заподіяної позивачу майнової шкоди, хоча судом таке право їм роз`яснювалося.

На думку суду і інші наведені в судовому засіданні доводи відповідача ОСОБА_2 , в її інтересах представника та представника відповідача ОСОБА_4 - Крамар І.І. зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, які були раніше прийняті і вищенаведені та які, відповідно містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. Отже, суд згідно вимог ЦПК України, не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази, яким вже була надана оцінка у 2010р.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Сторонам у справі було роз`яснено обов`язок надання доказів та наслідки їх ненадання.

Відповідно до ст.ст. 322, 360 ЦК України власник (співвласник - відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності) зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, брати участь у витратах на утримання та збереження спільного майна. Суд виходить із наявності вини відповідачів в спричиненні такої шкоди, оскільки залиття квартири позивача сталося через неналежний догляд відповідачів за технічним станом устаткування у своїй квартирі.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України). Під час вирішення спору про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири, суд повинен з`ясувати: що стало причиною залиття, хто в цьому винен, тобто в результаті чиїх дій (бездіяльності) це сталося, причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) та спричиненою шкодою, розмір збитків. Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Отже, в силу наведеного, вище, з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

І такою є правова позиції ВС (в справі справа № 759/4781/16-ц; провадження № 61-9338св18).

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відповідно до презумпції завдавача шкоди не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини.

Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В абзаці 2 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», з наступними змінами та доповненнями зазначено, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Згідно висновку експерта № В -1820 від 04.09. 2015 року (а.с. 15 - 17) вартість ремонтно відновлюваних робіт, які необхідно провести в приміщеннях квартири АДРЕСА_1 та будівельних матеріалів, необхідних для усунення пошкоджень спричинених внаслідок залиття вказаної квартири в загальному розмірі становлять 9644 грн.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Задовольняючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди, суд виходить того, що згідно з положеннями статті 1166 ЦК України, саме відповідачі мали довести відсутність своєї вини у залитті квартири позивачів.

Дане обумовлено і принципом презумпції вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК), а саме, що відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки, в ході судового розгляду відповідачами не доведено та не надано суду доказів того, що шкода завдана майну позивачу шляхом залиття його квартири не з їх вини, то суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди відповідачами в солідарному порядку.

Що стосується заявлених вимог про стягнення моральної шкоди, суд зважає на наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.п. 4, 5 Постанови Пленуму верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, з врахуванням наведеної норми закону, встановлених по справі обставин, суд вважає, що позивач у своєму позові не навів, з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди; при цьому відсутнє посилання на доказ, розрахунок розміру даної шкоди, а тому відмовляє у цій частині в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові витрати у справі, відповідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд покладає пропорційно на рахунок відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 (місце проживання АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (місце проживання АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), в рахунок відшкодування заподіяної залиттям квартири матеріальної шкоди в розмірі 9644.00 грн. солідарно.

Стягнути з ОСОБА_6 (місце проживання АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (місце проживання АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору, документально підтвердженого квитанцією № 7 від 02.07. 2018 року, в сумі 469,60 грн. з кожної.

В іншій частині позовних вимог - про відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 5000 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через суд першої інстанції, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 25.07.2019 року.

Суддя Слободян Г.М.