Рішення № 83475397, 24.07.2019, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/18437/17

Провадження № 2/686/1784/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2019

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої - судді Логінової С.М.,

при секретарі судового засідання - Д`яковичу О.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача - ОСОБА_6,

за участю представника відповідача - ОСОБА_7,

за участю представника третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району за участю третьої особи без самостійних вимог - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району за участю третьої особи без самостійних вимог - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, видану та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 475.

Власником суміжної земельної ділянки АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 . Право власності на дану земельну ділянку ОСОБА_4 набула у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_5 у свою чергу набула право власності у результаті приватизації земельної ділянки, про що було видано відповідний державний акт на право приватної власності на землю.

Позивач посилається на те, що увесь час протягом якого він користується земельною ділянкою, межі земельної ділянки ніколи суміжними землекористувачами не порушувались, земельних спорів між ними не виникало.

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до приватного підприємства «Юридичної компанії «Земельні справи» з метою розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для присвоєння кадастрового номеру та реєстрації відомостей про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

Згідно акту обстеження спірних земельних ділянок по АДРЕСА_1 від 10 лютого 2017 року виявлено, що частина земельної ділянки АДРЕСА_1 накладається на земельну ділянку АДРЕСА_2 .

У ході розгляду Хмельницьким окружним адміністративним судом справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора, йому стало відомо, що у 2007-2008 роках ОСОБА_4 без погодження меж земельної ділянки розробила технічну документацію та виготовила державний акт на право власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

ОСОБА_4 замовила розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку, таку технічну документацію було розроблено без погодження з позивачем меж земельної ділянки.

На підставі виготовленої технічної документації із землеустрою Лісогринівецькою сільською радою Хмельницького району було видано ОСОБА_4 Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 кадастровий номер НОМЕР_2 розміром 0,096 га.

Після прийняття Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровим реєстратором на підставі обмінних файлів було внесено відомості до Держаного земельного кадастру.

Відомості наявні у технічній документації, які у подальшому були внесені до Держаного земельного кадастру не відповідають дійсності, оскільки суттєво змінюють межі земельної ділянки ОСОБА_4 у сторону збільшення за рахунок належної позивачу на праві власності земельної ділянки.

Позивач посилається на те, що державний акт про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку розміром 0,096 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер НОМЕР_2 , підлягає визнанню недійсним.

Згідно п. 1.16. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі затвердженої наказом Державного комітету України по земельним ресурсам N 43 від 04.05.99 р., технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає:виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди), рішення суду, заяву власника землі або землекористувача про складання державного акта, технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта, висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності); висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності); журнал польових вимірювань (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності), кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки, збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів, відомість обчислення площі земельної ділянки, відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки, експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Згідно акту погодження меж земельної ділянки вбачається, що при погодженні меж земельної ділянки підпис позивач не ставив, за нього розписалась стороння особа, межі земельної ділянки він не погоджував.

Погодження меж, які фактично на даний момент існують в натурі, було здійснено у 1995 році, згідно актів погодження суміжних меж від 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Позивач посилається на те, що земельна ділянка ОСОБА_4 збільшилась за рахунок його земельної ділянки, що фактично позбавляє його права власності на земельну ділянку та можливості розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на весь обсяг власної земельної ділянки.

Отже, державний акт про право власності ОСОБА_4 підлягає визнанню недійсним.

ОСОБА_1 просить визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 14 квітня 2008 року, кадастровий номер НОМЕР_2 розміром 0,096 га, виданий ОСОБА_4 , і знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду від 17 жовтня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 16 листопада 2017 року підготовка справи до судового розгляду закінчена та справи призначена до судового розгляду.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 16 листопада 2017 року витребувано докази зі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 26 квітня 2018 року призначено по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району за участю третьої особи без самостійних вимог - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки судову земельно-технічну експертизу.

Представник відповідача направив до суду відзив та просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач та її представник заявили просили задовольнити позов посилаючись на те, що згідно акту обстеження спірних земельних ділянок по АДРЕСА_1 від 10 лютого 2017 року виявлено, що частина земельної ділянки АДРЕСА_1 накладається на земельну ділянку АДРЕСА_2 , окрім цього позивач межі земельної ділянки не погоджував з відповідачем при виготовленні технічної документації.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що відсутні підстави для задоволення позовної заяви. ОСОБА_1 у порушення вимог законодавства не виготовив технічну документацію на земельну ділянку, яка знаходиться у його користуванні.

Представник відповідача - Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району у судове засідання не прибув, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи без самостійних вимог у судовому засіданні при вирішенні даного питання покладається на думку суду.

Заслухавши пояснення учасників справи та учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що згідно даних державного акту на право власності на землю серії ХМ від 9.11.1995 року ОСОБА_1 рішенням Лісогринівецької сільської ради №5 від 31.01.1995 року передана земельна ділянка для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , на території Лісогринівецької сільської ради.

Означений державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 475.

Власником суміжної земельної ділянки площею 0,090 га що розташована по АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 , про що було видано відповідний державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4 від 14.04.2008 року.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 26 квітня 2018 року призначено по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району за участю третьої особи без самостійних вимог - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки судову земельно-технічну експертизу на розгляд якої було поставлено питання чи є накладення земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2 .

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи за № 589/018 визначити накладення меж земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2 відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на означені земельні ділянки немає можливості, оскільки на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 не надана землевпорядна документація, а даних натурального огляду, а також інформації, яка міститься в наданих на дослідження матеріалах не достатньо для надання відповіді на поставлене питання.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топограф-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі затвердженої наказом Державного комітету України по земельним ресурсам N 43 від 04.05.99 р. межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами.

Суд приходить до висновку, що саме погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Погодження меж земельної ділянки є частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою технічної документації, необхідної для передачі громадянам земельних ділянок на праві власності.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що посилання позивача на те, що технічну документацію було розроблено без погодження з ним меж земельної ділянки і тому державний акт ОСОБА_4 слід скасувати, є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування і мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 21, 378 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси, а право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна маги необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району за участю третьої особи без самостійних вимог - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки відсутні, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо порушення його прав.

Керуючись ст.ст. 10, 265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 203 ,ч. ч. 1, 3, ст. 215, 21, 378 Цивільного кодексу України, ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 55 Закону України «Про землеустрій» суд

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району за участю третьої особи без самостійних вимог - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення виготовлено 2 серпня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Логінова С.М.