Вирок № 83472699, 05.08.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/7855/17

Номер провадження 1-кп/404/255/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючої судді: Загреби І.В.,

при секретарі: Гасюк О.О.,

за участю прокурора: Положенцевої О.В.,

захисника - адвоката: Бойко О.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький кримінальне провадження №12017120020004775 від 25.04.2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 вчинив розтрату чужого майна, яке було ввірено особі, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 згідно наказу по особовому складу №85 від 20.09.2016 року прийнятті на посаду менеджера (управителя) із збуту ТОВ «Агроресурс-А», та діючи відповідно до посадової інструкції менеджера із збуту регіонального представництва, в межах своєї компетенції забезпечував продаж товарів існуючим клієнтам, ведення пошуку нових клієнтів, моніторинг клієнтів та ринків збуту сільськогосподарської техніки, збутову діяльність згідно з замовленнями та укладеними договорами, поставку продукції у встановлені строки в повному обсязі, а також несе відповідальність за збереження матеріальних цінностей, що належать підприємству та повну індивідуальну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей та п.1 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 21.09.2016 року менеджер (управитель) із збуту приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому від ТОВ «Агроресурс-А» матеріальних цінностей, відповідно до якого ОСОБА_1 являвся особою, якій ввірені та перебували у її віддані матеріальні цінності ТОВ «Агроресурс-А».

Так, 10.03.2017 року точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи на посаді менеджера (управителя) із збуту ТОВ «Агроресурс-А», ОСОБА_1 будучи матеріально відповідальною особою, маючи умисел на розтрату товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Агроресурс-А», діючи умисно, використовуючи займану посаду, що надавала йому право на отримання від ТОВ «Агроресурс-А» товарно-матеріальних цінностей для подальшого перевезення до клієнтів, отримав від ТОВ «Агроресурс-А» насіння соняшнику «Лімагрейн» Тунка в кількості 25 мішків, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №417 від 30.10.2017 року складає 86 125 грн., але до клієнта СФГ «Шанс» так і не поставив.

В подальшому ввіреним майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, тим самим завдавши ТОВ «Агроресурс-А» матеріального збитку на суму 86 125 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.1 КК України визнав повністю. Показав, що обставини викладені у його обвинуваченні, та встановлені органами досудового розслідування ним визнаються та не оспорюються, погоджується з кваліфікацією вчиненого діяння, розкаюється у вчиненому.

Враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою вину у скоєні кримінального правопорушення, не оспорює фактичні обставини справи, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також заслухавши думку інших учасників судового розгляду, які не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, роз`яснивши їм наслідки ст.ст.349 ч.3, 394 ч.2 КПК України та з їх згоди, обмежившись дослідженням доказів по справі лише дослідженням характеризуючих даних щодо обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, які ним не оспорюються, та роз`яснив усім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Що цілком узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції», якою встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Таким чином, обвинувачення, висунуте ОСОБА_1 відповідно до обвинувального акта визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється.

У зв`язку з цим суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_1 за ст.191 ч.1 КК України, як розтрата чужого майна, яке було ввірено особі.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, умисне та закінчене.

Вивчивши відомості про особу обвинуваченого, суд встановив.

ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, не одружений, проте має малолітню дитину доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, осудний, раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення та наслідки суспільно-небезпечного діяння.

Беручи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_1 кримінального правопорушення, його особу, який характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, розкаявся у вчиненому, враховуючи відсутність обставин, які його обтяжують, думку прокурора щодо міри покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід обрати міру покарання в межах санкції ст.191 ч.1 КК України, у виді штрафу, та підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України при призначенні покарання не вбачає.

Обраний обвинуваченому такий вид покарання, за глибоким переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам провадження, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде необхідним і достатнім для його можливого виправлення, перевиховання та профілактики злочинів.

Водночас, в судовому засіданні захисник, адвокат Бойко О.В. та обвинувачений ОСОБА_1 заявили клопотання про застосування до ОСОБА_1 амністії, звільнивши останнього від відбування покарання, оскільки ОСОБА_1 на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив кримінальне правопорушення середньої тяжкості, розкаявся у вчиненому та повністю визнав свою вину, з наслідками застосування амністії ознайомлений.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст.1 п.«в» Закону України «Про амністію у 2016 році».

07 вересня 2017 року набрав чинності Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року №1810-VIIІ і відповідно до ч.1 п.«в» зазначеного Закону ОСОБА_1 є суб`єктом застосування амністії, як такий, що не позбавлений батьківських прав, і яка на день набрання чинності цим Законом має дитину, якій не виповнилося 18 років, обмежень, передбачених ст.4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст.9 Закону України "Про амністію у 2016 році", щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування призначеного покарання.

Суд роз`яснює обвинуваченому ОСОБА_1 наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років до нього не може бути застосовано.

Підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, судом також не встановлено.

Цивільний позов потерпілою стороною не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373-374, 376 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.1 КК України, та призначити йому покарання за ст.191 ч.1 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ст.1 п.«в» Закону України «Про амністію у 2016 році» обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити повністю від відбування призначеного покарання за цим вироком.

На вирок може бути подано апеляцію до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Кіровський районний суд м. Кіровограда.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя Кіровського районного суду

м. Кіровограда І.В. Загреба