Рішення № 83464114, 05.08.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року справа № 580/1818/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Салабай М.В.,

представника позивача - ОСОБА_2 (згідно з довіреністю),

представника відповідача в режимі відеоконференції - Федченка О.О. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

05.06.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) про визнання протиправними та скасування рішення Рівненської митниці ДФС (33028, м. Рівне, вул. Соборна, буд.104; код ЄДРПОУ 39420640) (далі - відповідач) від 21.02.2019 №UA204000/2019/00363/2 про коригування митної вартості та картки відмови у митному оформленні товарів UA204000/2019/00363.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення прийняте за відсутності обґрунтованих та законних підстав. Позивач стверджує, що ним подані усі визначені законом документи для митного оформлення товару, які оформлені належним чином та дають змогу встановити митну вартість придбаного транспортного засобу. Спірним рішенням відповідач не обґрунтував наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів. Тому застосування резервного методу для визначення вартості є необґрунтованим. Позивач просив врахувати правову позицію Верховного Суду у справах №820/140/18, №82625605/15. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 10.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу відповідач отримав 18.06.2019, а позивач - 14.06.2019.

Ухвалою від 26.06.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

01.07.2019 позивач надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що під час розгляду поданих позивачем документів для митного оформлення транспортного засобу спрацювала автоматизована система управління ризиками щодо заявленої його вартості, що є підставою для запиту додаткових документів, яких у подальшому позивачем не надано. Тому вартість автомобіля визначено на підставі електронного довідника Super SCHWACKE щодо вартості подібного транспортного засобу. Відповідач з посиланням на рішення Верховного Суду України від 10.04.2012 №21-52а12 вказує на наявність у нього повноважень витребувати додаткові документи для перевірки зазначеної митної вартості у разі наявності сумнівів в правильності митної оцінки товару.

05.07.2019 від позивача суду надійшла відповідь на відзив з приводу невідповідності тверджень у відзиві дійсним обставинам справи. Акцентовано, що спірне рішення не містить викладених у відзиві підстав його прийняття, зокрема, спрацювання автоматизованої системи ризиків. Зазначає, що виключні підстави витребування додаткових документів зазначені у законі і не передбачають вказаної підстави. Відтак вимога про надання додаткових документів є безпідставною.

Ухвалою від 08.07.2019 за клопотанням представника позивача суд призначив судове засідання для розгляду справи у спрощеному провадженні.

Ухвалою від 18.07.2019 суд задовольнив клопотання представника відповідача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Заслухавши пояснення учасників спору, оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими з огляду на таке.

Суд встановив, що 21.02.2019 представником позивача - ТОВ "Пелікан-Про" подано відповідачу митну декларацію (далі - МД) №204010/2019/206984 з метою митного оформлення транспортного засобу - легкового автомобіля Peugeot 3008, 2014 року випуску (номер кузова НОМЕР_2 ). Відповідно до цієї МД митна вартість автомобіля становить 5850,00 євро.

До МД додані:

рахунок фактура від 08.02.2019 на суму 5850,00 євро;

декларація походження товару від 08.02.2019;

акт проведення огляду товару від 13.02.2019 №UA20903/2019/12258;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 05.05.2014 №2014BZ29305;

банківський платіжний документ від 08.02.2019 №0802219/0029/00036 на суму 5850,00 євро;

висновок про якісні характеристики товару від 18.02.2019 №190218/020;

внутрішній договір доручення (контракт) від 07.02.2019 №ННО 439933;

договір про надання послуг митного брокера від 06.02.2019;

банківська квитанція від 08.02.2019 №0.0.1262165246.1 про сплату митних платежів на суму 66500,00 грн.;

копія митної декларації каїни відправлення від 11.02.2019 №19PL402010Е0163099;

сертифікат відповідності транспортного засобу від 14.02.2019 №UA.005.28569-19;

копія паспорта.

21.02.2019 відповідач прийняв спірні рішення: № UA90210/18/109521 про коригування митної вартості, яким визначено митну вартість автомобіля 9000,00 євро, та картку відмови у прийнятті МД №UA204000/2019/00363.

За наслідками розгляду заяви позивача від 28.02.2019 про скасування цих рішень відповідач листом від 05.03.2019 №2199/19/17-70-19 повідомив, що на електронне повідомлення митниці стосовно надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано лист від 21.02.2019 №98, що додаткові документи подані не будуть, у зв`язку з чим прийняті спірні рішення. Також цим листом роз`яснено порядок їх оскарження.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями позивач звернувся в суд.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.

Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У ч.2 цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, якими є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.11 ст.264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.12 ст.264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Ч.3 ст.53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.4 ст.53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.4 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у подібних правовідносинах, що обов`язкова для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Дослідивши вказані вище докази суд встановив, що задекларована позивачем вартість автомобіля (5850,00 євро) відповідала даним щодо дати операції, її розміру та вартості, виду товару наданим до митної декларації та доданим до матеріалів справи рахунком-фактурою від 08.02.2019, довідками банківської установи про перерахування коштів та відповідною квитанцією про сплату коштів, підтвердженням продавця, що датовані також 08.02.2019 на відповідну суму (а.с.28-36). Достовірність вказаних документів обґрунтованих сумнівів не викликає.

Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування обставин, що надані до МД та під час консультацій з декларантом документи позивача є підробленими або містили неправдиву чи неповну інформацію.

Спрацювання автоматизованої системи управління ризиками є підставою для посадової особи відповідача детальніше перевірити наданий пакет документів для митного оформлення товару. Однак не визначена законом підставою для прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товару.

Отже, обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості з поданих позивачем документів відповідач не довів, а суд не встановив.

Згідно з ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 2-8 вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач не довів жодним доказом неможливості застосування у спірних правовідносинах інших, аніж шостий - резервний метод визначення митної вартості. Вид товару, що придбавався позивачем, не є унікальним, а відповідач не довів обставини, що подібний товар не був оформлений митницею на території України для неможливості застосування, наприклад, другого методу.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Суд встановив, що за основу для коригування митної вартості придбаного позивачем автомобіля за резервним методом митним органом взято дані електронного довідника Super SCHWACKE щодо вартості подібного транспортного засобу. Однак спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Відповідач не довів, що вартість транспортного засобу, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак (стан вжитку, комплектація транспортного засобу тощо).

Тому суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності спірних рішень.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, що рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Суд врахував, що під час митного оформлення позивач надав усі визначені ч.2 ст.53 МК України документи.

Спрацювання системи управління ризиками, на що посилається відповідач може лише обґрунтовувати необхідність посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не є безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такого ж підходу дотримується Верховний Суд, зокрема в постанові від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати товар та містять достатні відомості про складові митної вартості. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Відповідач не довів, що поданий позивачем пакет документів був не повний.

Оскільки відповідач не довів правомірності коригування митної вартості автомобіля позивача, суд дійшов висновку, що спірні рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог відповідно до ст.139 КАС України наявні підстави стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору згідно з квитанцією від 05.06.2019 №0.0.1372900176.1 - у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 про визнання протиправними і скасування рішень.

Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці ДФС від 21.02.2019 №UA204000/2019/00363/2 про коригування митної вартості та картку відмови у митному оформленні товарів №UA204000/2019/0036.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці ДФС (33028, м.Рівне, вул.Соборна, буд.104; код ЄДРПОУ 39420640) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана через Черкаський окружний адміністративний суд до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 06.08.2019.