Рішення № 83464014, 06.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06.08.19 Справа № 520/6416/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1361 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, військової частини А1361, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини А1361 щодо розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за три календарних роки замість тринадцяти календарних років;

- зобов`язати військову частину А1361 розрахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за тринадцять календарних років з урахуванням розрахунку та виплати за три календарних роки;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з військової частини А1361 моральну шкоду у розмірі 30 000, 00 (тридцять тисяч) гривень;

- стягнути з військової частини А1361 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 (три тисяч гривень 00 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу у Збройних силах України та при звільненні у квітні 2019 року відповідач всупереч вимогам ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", розрахував розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та виплатив йому таку грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби тільки за 3 календарних роки. Проте, на думку позивача, відповідач мав розрахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні виходячи з вислуги повних 13 календарних років.

Ухвалою суду від 01.07.2019 року відкрито спрощене провадження по справі за вищевказаним адміністративним позовом.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем направлено відзив на позов, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними з огляду на наступне: відповідач зазначає, що календарна вислуга років у Збройних Силах позивача, звільненого з військової служби в запас у квітні 2019 року, становить 13 років 05 місяців. Згідно послужного списку ОСОБА_1 при попередньому звільненні з військової служби після призову у зв`язку з мобілізацією, на дату звільнення 31.03.2016 року позивач мав загальну вислугу років - 10 років 4 місяці 22 дні. Тобто позивач на даному етапі звільнення набув право на отримання одноразової грошової допомоги по звільненню, яка йому мала бути виплачена військовою частиною польова пошта В2830.

З цього слідує, що у разі, якщо військовослужбовець при попередньому звільненні набув право на отримання такої грошової допомоги, то згідно з абзацом 6 частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога за період його служби до моменту попереднього звільнення йому не виплачується, оскільки така одноразова грошова допомога мала бути виплачена військовослужбовцю при попередньому звільненні. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що в нього були відсутні правові підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги при його звільненні у 2019 році за тринадцять календарних років.

Відповідно до положень ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.1 ст.262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України.

Під час проходження військової служби, він перебував на фінансовому забезпеченні у військовій частині А 1361, м. Харків, вул. Переможців, 6а, та отримував у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду.

Позивача було звільнено 24.04.2019 року з військової служби у Збройних Силах України.

Наказом командира військової частини А1361 (по строєвій частині) від 22.05.2019 року №139 позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 22 травня 2019 року.

Військовою частиною А1361 розраховано розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 за 3 календарних роки.

Вважаючи неправомірними дії військової частини А1361 щодо розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за три календарних роки замість тринадцяти календарних років, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з даним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону, його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Згідно пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання згідно з абзацом 4 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Абзацом 7 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день демобілізації таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, визначаються Кабінетом Міністрів України.

В абзаці 6 частини 2 статті 15 даного Закону зазначено у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Аналогічні приписи містяться у пункті 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393.

З аналізу статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 слідує, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.

При цьому, обов`язковою умовою для такої виплати є наявність у військовослужбовця вислуги 10 років і більше з дня його останнього зарахування на службу, оскільки саме від наявності вислуги у зазначеній кількості років та підстав звільнення військовослужбовця залежить розмір одноразової грошової допомоги, яка підлягає до виплати при повторному звільненні зі служби.

Отже, положеннями статті 15 Закону № 2011 та пункту 10 Постанови №393 встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій з військової служби особі виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, як-то не набуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно послужного списку ОСОБА_1 (копія додається), він проходив:

строкову військову службу (10.05.2002 - 04.08.2003; строк служби - 1 рік 2 місяці 24 дні);

військову службу за контрактом (04.08.2003 - 01.04.2004; строк служби - 7 міс. 28 днів; звільнений за скороченням штату);

військову службу за контрактом (30.04.2004 - 21.11.2006; строк служби - 2 роки 6 місяців 22 дні; звільнений за власним бажанням)

військову службу за контрактом (11.02.2019 - 31.01.2014; строк служби - 4 роки 11 міс. 30 днів; звільнений за закінченням строку контракту);

військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією (15.03.2015 - 31.03.2016; строк служби - 1 рік 0 міс. 15 днів).

Отже, на етапі звільнення 31.03.2016 року з військової служби після призову у зв`язку з мобілізацією позивач мав загальну вислугу років - 10 років 4 місяці 22 дні.

Тобто позивач на даному етапі звільнення набув право на отримання одноразової грошової допомоги по звільненню, яка йому мала бути виплачена військовою частиною.

Таким чином, у даному випадку, враховуючи, що позивач станом на момент попереднього звільнення набув право на отримання такої грошової допомоги, то згідно з абзацом 6 частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога за період його служби до моменту попереднього звільнення йому не виплачується, оскільки така одноразова грошова допомога мала бути виплачена військовослужбовцю при попередньому звільненні.

Враховуючи наведене, суд в межах спірних правовідносинах наголошує, що факт набуття позивачем права на отримання грошової допомоги при попередньому звільненні не може надавати останньому право на виплату одноразової грошової допомоги при повторному звільненні зі служби з врахуванням наявної за попередні роки вислуги років.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими висновки військової частини А1361 щодо відсутності правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги при його звільненні у 2019 році з урахуванням усього календарного періоду його служби, а саме - за тринадцять календарних років.

Доводи позивача не знайшли свого законодавчого підтвердження.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1. ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а відтак - задоволенню не підлягають.

У зв`язку із тим, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги та зобов`язання останнього розрахувати і виплатити таку грошову допомогу є такими, що не підлягають задоволенню, за таких обставин вимоги позивача щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з військової частини А1361 моральної шкоди у розмірі 30000, 00 (тридцять тисяч) гривень - також задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд не присуджує з відповідача відшкодування за рахунок коштів суб`єкта владних повноважень понесених по справі витрат по сплаті судового збору ( на правничу допомогу).

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини А1361 (вул. Переможців, 6а, м.Харків, 61098) про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2019 року.

Суддя Шляхова О.М.