Рішення № 83463843, 05.08.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1762/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПАБУД" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення. Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПАБУД" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19.03.2019 №UA100110/2019/000054/2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного рішення з огляду на те, що ним було надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості автомобіля. Вказані в оскарженому рішенні про коригування митної вартості недоліки в документах не спростовують правильності обчислення митної вартості товару декларантом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

18.06.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Коригування митної вартості здійснено у зв`язку з тим, що виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість. Також у зв`язку зі спрацюванням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з можливим заниженням митної вартості, митним органом було здійснено контроль за правильністю визначення митної вартості та здійснено перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість.

В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість містять розбіжності, а саме: відповідно до наданого технічного паспорту даний автомобіль належав компанії Rhodius Mineralguellen u.Getranke GMBH&CO.KG, тоді як відповідно до наданого митного оформлення інвойсу від 08.03.2019 № RG 148029 продавцем автомобілю є компанія DICK Automobile e.K., але при цьому декларантом не надано договору із третіми особами. Крім того, митниці не подані страхові документи, а також транспортні документи. Також відповідач зазначає, що декларантом було подано усі документи без перекладу. Наявна у митного органу інформація щодо вартості оцінюваного транспортного засобу відповідно до електронного каталогу SchwackeNet призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

В судове засідання представники сторін явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або повідомлення причин неявки.

Частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Також на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного, суд визнав за можливе розглядати справу без участі сторін в письмовому провадженні без здійснення фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

07.03.2019 між ТОВ "Європабуд" та DICK Automobile e.K., м. Бебра, Німеччина було укладено контракт № 08/19, згідно п.п. 1 якого позивач придбав автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT Variant 2, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 2016 року випуску. Вартість автомобілю згідно умов договору склала 11200 євро.

На виконання умов контракту 11.03.2019 ТОВ "Європабуд" перерахувало 11 200 євро DICK Automobile e.K., м. Бебра, Німеччина платіжним дорученням № 10. Доставка автомобілю здійснювалася на умовах FCA Bebra, Німеччина власним ходом водієм ТОВ "Європабуд".

17.03.2019 декларантом ТОВ "РВВ" в інтересах ТОВ "Європабуд" подано електронну митну декларацію № UA 100110/2019/125789 до Київської міської митниці ДФС, у якій задекларовано автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT Variant 2, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 2016 року випуску вартістю 11 200 євро.

Митну вартість автомобілю позивачем задекларовано за основним методом (ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються).

Разом з декларацією позивачем подано до Київської міської митниці ДФС контракт № 08/09, специфікацію № 1, рахунок - фактуру (інвойс) RG 148029 від 08/03/2019, сертифікат відповідності виробника ЕР35124 від 04.12.2015, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 14.03.2019, платіжне доручення № 10 від 11.03.2019, довідку про вартість перевезення б/н від 16.03.2019, висновок про якісні характеристики товарів ZBI 170484795 від 13.01.2016, доручення б/н від 12.03.2019, розшифровку по він коду від 11.03.2019, митну декларацію країни походження від 11.03.2019.

З метою підтвердження числового значення митної вартості від декларанта було витребувано додаткові документи відповідно до частини 2, 3 статті 53, статті 54, статті 57 Митного кодексу України. Декларант додаткових документів на вимогу митного органу не надав.

Митним органом встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів, а саме: відповідно до наданого технічного паспорту даний автомобіль належав компанії Rhodius Mineralguellen u.Getranke GMBH&CO.KG, тоді як відповідно до наданого митного оформлення інвойсу від 08.03.2019 № RG 148029 продавцем автомобілю є компанія DICK Automobile e.K., але при цьому декларантом не надано договору із третіми особами. Крім того, митниці не подані страхові документи, а також транспортні документи.

У зв`язку із викладеним Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 19.03.2019 №UA100110/2019/000054/2 за шостим методом, яким вартість спірного автомобілю визначено у розмірі 17 900 євро.

Товар випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 1 Митного кодексу України (далі - МК) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

За приписами статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу..

Згідно статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною 3 цієї статті, зокрема, передбачено право декларанта або уповноваженої ним особи проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти та оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів.

Згідно статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Приписами частини 3 статті 53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно визначеного переліку.

Статтею 54 МК органи доходів і зборів уповноважено здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК визначені чіткі підстави для відмови у митному оформленні товарів, а саме: орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Підстави прийняття Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту визначено статтею 55 МК, згідно якої, рішення приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК описані методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 64 МК визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як вже зазначалося судом, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості стало те, що документи, подані позиваче не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів, а саме витрати понесені на страхування оцінюваного транспортного засобу. Крім того, відповідно до наданого технічного паспорту даний автомобіль належав компанії Rhodius Mineralguellen u.Getranke GMBH&CO.KG, тоді як відповідно до наданого митного оформлення інвойсу від 08.03.2019 № RG 148029 продавцем автомобілю є компанія DICK Automobile e.K., але при цьому декларантом не надано договору із третіми особами. Крім того, митниці не подані транспортні документи.

Зазначені обставини митний орган розцінив як подання декларнтом неповних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, що в силу статті 54 МК є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартість, з чим суд не погоджується враховуючи наступне.

Як вже зазначалося судом, разом з декларацією позивачем подано до Київської міської митниці ДФС контракт № 08/09 від 07.03.2019, специфікацію № 1, рахунок - фактуру (інвойс) RG 148029 від 08/03/2019, сертифікат відповідності виробника ЕР35124 від 04.12.2015, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 14.03.2019, платіжне доручення № 10 від 11.03.2019, довідку про вартість перевезення б/н від 16.03.2019, висновок про якісні характеристики товарів ZBI 170484795 від 13.01.2016, доручення б/н від 12.03.2019, розшифровка по він коду від 11.03.2019, митну декларацію країни походження від 11.03.2019, що підтверджується карткою відмови в митному оформленні №UA100110/2019/00476.

Зазначені документи, на думку суду, в повній мірі підтверджують задекларовану позивачем митну вартість автомобілю VOLKSWAGEN PASSAT Variant 2, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 2016 року випуску - 11 200 євро.

Доказів недостовірності цих документів відповідачем не надано, як і не доведено свого твердження про те, що декларант не надав перекладу цих документів.

Посилання відповідача на те, що надана позивачем довідка про вартість перевезення б/н від 16.03.2019 не відповідає вимогам наказу Міністерства Фінансів України від 24.05.2012 № 599 суд відхиляє, оскільки зазначений наказ не встановлює вичерпного переліку документів, що підтверджують понесення транспортних витрат, як і не виключає можливості надання такого документу, який був поданий позивачем.

Посилання митного органу на те, що декларантом не було надано документів на підтвердження понесених витрат страхування є також недоведеним припущенням митного органу.

При цьому суд враховує, що витрати на транспортування і страхування та інші складові у складі митної вартості не заявлялися, а митна вартість визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості.

Якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, а інших договорів із третіми особами, пов`язаних з контрактом на поставку товару, митна вартість якого визначається, не укладалось, то декларант повинен підтвердити тільки ті витрати, які пов`язані з витратами, які фактично увійшли до митної вартості, адже відповідно до статті 49 МК митною вартістю є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант має підтвердити тільки ті витрати, які фактично понесені у відповідності до умов контракту та увійшли до митної вартості.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду від 23.04.2019 по справі № 814/3790/14.

За викладених обставин суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд в постанові від 23.04.2019 по справі №810/1479/16.

Стосовно застосування митним органом інформації щодо вартості оцінюваного транспортного засобу відповідно до електронного каталогу SchwackeNet, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості позивачем, суд зазначає наступне.

Інформація щодо вартості оцінюваного транспортного засобу, використана митним органом відповідно до електронного каталогу SchwackeNet не може бути належним доказом підтвердження митної вартості, оскільки, відповідачем не надано доказів, яка саме митна декларація взята ним до уваги при коригуванні митної вартості, які характеристики транспортного засобу заявлені у декларації для порівняння (рік випуску, пробіг, якість, фізичні характеристики, країна виробництва тощо), що викликає сумніви у правильності обрання митним органом транспортного засобу для порівняння. При цьому, відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 27.05.2019 щодо надання витягу з електронного довідника Schwacke, на підставі якого прийняте оскаржене рішення.

Разом з цим, з висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 59 від 18.03.2019 вбачається, що вартість VOLKSWAGEN PASSAT Variant 2, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 2016 року випуску складає 10 936,88 Євро, тобто менше ніж митна вартість задекларована позивачем.

У зв`язку з викладеним, суд констатує факт порушення відповідачем вимог статті 77 КАС України, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, відповідач, не спростувавши аргументів позивача щодо визначення митної вартості за першим методом, не довів суду і правильності самостійного визначення митної вартості цього товару у розмірі 17 900 Євро.

З огляду на викладене, відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

За приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Надаючи оцінку мотивам та обґрунтуванням сторін у справі суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що: "п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень."

Також згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів Комітету Міністрів ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 6 - 10, 72 - 77, 90, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПАБУД" (вул. Леонова, 2/27, м. Кременчук, Полтавська область, 39612, код ЄДРПОУ 34987714) до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (бульвар Вацлава Гавела, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 39422888) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 19.03.2019 №UA100110/2019/000054/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби (бульвар Вацлава Гавела, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 39422888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПАБУД" (вул. Леонова, 2/27, м. Кременчук, Полтавська область, 39612, код ЄДРПОУ 34987714) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя К.І. Клочко