Рішення № 83463256, 26.07.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2019 року м. Житомир справа №0670/2919/12

категорія 8.2.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Майстренко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Миськової О.В.,

та за участю: представника позивача Чепури І.В.,

представника відповідача Мазур О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" до Головного управління ДФС у Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування,

встановив:

У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, Головного управління Державної казначейської служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 №0009322330; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 761554,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог Товариство посилалось на те, що акт перевірки був складений перевіряючими без дотримання вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1003, оскільки в акті перевірки не наведено конкретних фактів порушень, немає посилань на конкретні первинні документи, які б доводили факти порушення Товариством податкового законодавства, не вказано та не доведено підтвердження формування наведених в акті перевірки сум податкового кредиту, на які йде посилання, та на підставі яких документів вони визначені; акт постачання ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" (постачальником) на користь позивача (споживача) газу згідно договору поставки природного газу від 07.12.2010 №001-11 підтверджений податковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі природного газ та тристороннім актом приймання-передачі природного газу у квітні 2011 року, складеним за участю газотранспортного підприємства; чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до складу податкового кредиту, з урахуванням того, що акт перевірки не містить посилань на те, що ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" не відобразило податкових зобов`язань по господарських операціях з позивачем, а також інформації щодо розбіжностей між показниками податкового кредиту ТОВ "Церасаніт Інвест" та податковими зобов`язаннями ТОВ "Аверс Плюс ЛТД".

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 позовні вимоги товариства задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 05.08.2011 №0009322330. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на користь товариства суму бюджетного відшкодування по ПДВ за травень 2011 року у розмірі 761554,00 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 постанова суду першої інстанції від 13.09.2012 залишена без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.03.2019 касаційну скаргу Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Житомирської області ДПС задоволено. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 прийнято справу до провадження за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

Підготовче засідання, призначене на 30.05.2019, не відбулось у зв`язку з неявкою сторін, наступне судове засідання призначене на 13.06.2019.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що контрагент позивача - ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" - немає трудових ресурсів, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, а саме ПП "Експерт-Логістік". Подані податкові декларації з податку на додану вартість ПП "Експерт-Логістік" за перевіряємий період мають нульові показники та відповідно до додатку 5 Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) платник не формував податкові зобов`язання з ТОВ "Аверс Плюс ЛТД". Зазначає, що фінансово-господарські відносини по ланцюгу постачання між ПП "Експерт-Логістік" та ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" до товариства мають ознаки нереальності здійснення господарських взаємовідносин, та штучно створено процес продажу товарів для формування останнім податкового кредиту. Вказує, що сформоване від`ємне значення ТОВ "Церсаніт Інвест" фактично не підтверджено, не сплачено до бюджету підприємством-постачальником в ланцюгу постачання.

У підготовчому засіданні, призначеному на 13.06.2019, протокольною ухвалою суду задоволено клопотання Головного управління ДФС у Житомирській області про заміну відповідача у справі №0670/2919/12 - Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Житомирської області ДПС на належного - Головне управління ДФС у Житомирській області, та оголошено перерву до 04.07.2019 для ознайомлення представника позивача із відзивом та отримання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 04.05.2019 закрито підготовче провадження і призначено адміністративну справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, на 23.07.2019.

У судовому засіданні 23.07.2019 представники позивача та відповідача - Головного управління ДФС у Житомирській області - надали пояснення щодо своєї правової позиції.

Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" подало до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року, у рядку 23.1 якої задекларувало суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку, у розмірі 731000,00 грн. Разом із декларацією Товариство подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2011 року, за результатами якої був складений акт від 29.07.2011 №1423/05-53/23-30/33529350, за висновками якого встановлено порушення Товариством вимог пункту 198.6 статті 198, підпункту "а" пункту 200.4 статті 200, пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2011 року на 761554,00 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за травень 2011 року.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту квітня 2011 року податок на додану вартість у сумі 781279,00 грн., сплачений у складі вартості природного газу, придбаного у ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" згідно договору поставки природного газу від 07.12.2010 №001-11, оскільки згідно відповіді ДПІ у Оболонському районі міста Києва від 22.06.2011 №23-47-36697963, наданої на запит податкової інспекції, неможливо провести перевірку ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" у зв`язку з тим, що вказаний суб`єкт господарювання має стан "10 - запит на встановлення місцезнаходження", згідно довідки 1ДФ кількість працюючих у ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" складає 1 особа - ОСОБА_1 (директор та головний бухгалтер), у ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання. ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" є підприємством-посередником у постачанні природного газу, по другій ланці постачальників підприємством-постачальником природного газу є ПП "Експерт-Логістік", яке має стан "7 - до ЄДР внесено запит про відсутність підтвердження відомостей". Відповідно до службової записки ВПМ ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 11.04.2011 №604/7/23-31-2 проведеними заходами було встановлено, що ПП "Експерт-Логістік" за адресою реєстрації не знаходиться та ніколи не знаходилось, договори оренди приміщенні ніколи не укладались, в ході аналізу податкової звітності ПП "Експерт-Логістік" було встановлено відсутність будь-якої інформації щодо наявних у підприємства будь-яких основних засобів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності. СУ ПМ ДПА України по ПП "Експерт-Логістік" (36366303) порушено кримінальну справу №69-116 за фактом здійснення фіктивного підприємництва невстановленими особами, тобто придбання ПП "Експерт-Логістік" з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України; Товариство завищило податковий кредит за квітень 2011 року на загальну суму 19359,97 грн. внаслідок заниження податкових зобов`язань його контрагентами, а саме - ВАТ "Дружівське рудоуправління", ТОВ "Рівнетранслогістик", ДП "Кам`янець-Подільського ПАТ "Гіпсовик" "Гіпс Плюс", ПП "АМТТ Трейд", ТОВ "ТПК "НАК", ТОВ "Тантал" згідно наданих документів на придбання товарно-матеріальних цінностей.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 05.08.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0009322330, яким зменшено Товариству суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2011 року на 761554,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1,00 грн.

Вирішуючи даний спір по суті, судом враховується, що приймаючи податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 №0009322330 про зменшення суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року на 761554,00 грн., Новоград-Волинська ОДПІ виходила з тих порушень, які зафіксовані в акті документальної позапланової перевірки від 29.07.2011 за № 1423/05-53/23-30/33529350, а саме:

1) завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту за квітень 2011 року на 785614,00 грн. у зв`язку з тим, що:

- у квітні 2011 року товариством безпідставно до складу податкового кредиту включено суму ПДВ в розмірі 4335,00 грн., сплачену митним органам по тимчасовій декларації;

- у квітні 2011 року товариством безпідставно до складу податкового кредиту включено суму ПДВ в розмірі 781279,00 грн. по поставці природного газу, товарність операції якої не підтверджено;

2) до складу податкового кредиту у травні 2011 року безпідставно включено суму ПДВ в розмірі 181866,00 грн., сплачену митним органам, щодо придбання товарів по імпорту по тимчасовим деклараціям та 41802,00 грн. щодо отримання транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Перевіряючи правильність визначення Товариством суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за травень 2011 року, судом було встановлено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року позивачем була задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 731000,00 грн. При цьому, залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду задекларований у сумі 731165,00 грн., а залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - у сумі 1640053,00 грн.

Після подання у червні 2011 року уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року, Товариство заявило до бюджетного відшкодування суму у розмірі 2371054,00 грн., відповідно збільшивши залишки від`ємного значення податкового кредиту попереднього звітного періоду.

На вимогу суду надати розрахунок суми у розмірі 761554,00 грн., на яку було зменшено бюджетне відшкодування за травень 2011 року, відповідачем його надано не було, а лише продубльовано зміст акту перевірки, що позбавляє суд можливості встановити хоча б арифметичний вплив сум, про які йдеться в акті перевірки, на суму зменшення бюджетного відшкодування (принаймні, з огляду на той факт, що за наслідками господарської операції позивача з ТОВ "Аверс Плюс" контролюючим органом не визнано право на включення до складу податкового кредиту у квітні 2011 року ПДВ у сумі 781279,00 грн., що перевищує суму, на яку зменшено бюджетне відшкодування).

Відтак, з врахуванням суті заперечень відповідача щодо позову, які зводяться виключно до невизнання права позивача на включення до складу податкового кредиту у квітні 2011 року ПДВ у сумі 781279,00 грн., а також приймаючи до уваги суми залишків від`ємного значення податкового кредиту попередніх звітних періодів, суд надає правову оцінку оскаржуваному рішенню в межах доводів сторін.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

У відповідності до абзаців 1, 2 підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (абзаци 1, 2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Що стосується наявності первинних документів у ТОВ "Церсаніт Інвест", складених за наслідками господарської операції з ТОВ "Аверс Плюс ЛТД", то факт їх наявності не заперечується контролюючим органом. Так, ТОВ "Церсаніт Інвест" було укладено з ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" договір поставки природного газу від 7 грудня 2010 року №001-11, яким передбачено, що ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" (постачальник) зобов`язується постачати ТОВ "Церсаніт Інвест" (споживач) у 2011 році природний газ в обсязі, визначеному у заявках споживача.

На виконання умов договору постачальником було поставлено споживачу у квітні 2011 року природний газ в обсязі 1500 тис.куб.м. на загальну суму 4 687 675,20 грн. На суму поставленого газу ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" була виписана ТОВ "Церсаніт Інвест" податкова накладна від 01.04.2011 року №1 на 2094876,00 грн., в т.ч. ПДВ 349146,00 грн., та податкова накладна від 15.04.2011 року № 56 на 2592799,00 грн., в т.ч. ПДВ 432133,20 грн.

Факт постачання ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" природного газу товариству у квітні 2011 року підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2011 року, тристороннім актом приймання-передачі природного газу від 04.05.2011 року за підписом газотранспортного підприємства - Рівненського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", платіжними дорученнями про оплату отриманого природного газу.

Під час нового розгляду справи судом додатково був направлений запит для підтвердження факту транспортування газу у квітні 2011 року у зазначеному об`ємі за участю представника газотранспортного підприємства, на який від Рівненського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів було отримано відповідь від 27.06.2019, що у квітні 2011 року фактично протранспортовано ТОВ "Церсаніт Інвест" 2560226 куб.м газу. Таким чином, факт реальності постачання газу відповідачем спростований не був.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

У відповідності до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (42 Господарського кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як зазначив представник позивача, газ - це необхідний ресурс для забезпечення технологічного циклу виробництва продукції ТОВ "Церсаніт Інвест" і місячний об`єм його споживання становить близько 2500 тис.куб.м. Об`єм придбаного у квітні газу у постачальників, одним з яких і було ТОВ "Аверс Плюс", становить саме таку цифру.

З урахуванням цих доводів, у суду немає підстав ставити під сумнів наявність у позивача розумної ділової мети при укладенні договору на постачання газу з ТОВ "Аверс Плюс ЛТД".

При цьому, судом враховується, що ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" постачало газ ТОВ "Церсаніт Інвест", починаючи з жовтня 2010 року по грудень 2011 року включно, в підтвердження чого до матеріалів справи долучено відповідні докази (а.с. 7-66, т. 2). У інших періодах контролюючим органом не виникало заперечень щодо права позивача на включення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного у ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" газу, до складу податкового кредиту відповідних періодів. Чому таке невизнання мало місце у квітні 2011 року, відповідачем пояснено не було.

Втім, заперечуючи проти такого права, при новому розгляді справи, який фактично відбувається майже через вісім років після спірної господарської операції, відповідачем не було надано жодних нових доказів в підтвердження правомірності свого рішення, тому суд надає оцінку тим запереченням, які були висловлені відповідачем при первинному розгляді справи.

Так, стосовно безпосереднього постачальника позивача - ТОВ "Аверс Плюс", відповідач зазначив, що дане товариство немає трудових ресурсів, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди.

На вимогу суду надати докази того, яких саме трудових ресурсів та виробничих потужностей не мало ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" для того, аби мати змогу здійснити операцію з постачання газу, представники відповідача у судовому засіданні вказували на відсутність автомобілів, які мають змогу перевозити газ, та приміщення для здійснення господарської діяльності.

У суду немає протилежних доказів цим обставинам, однак доводи відповідача вказують на нерозуміння сутності спірної господарської операції та технічних особливостей її здійснення, оскільки відбувається вона не з використанням автомобілів та приміщення, а є можливою лише у випадку наявності підтвердженого об`єму газу у постачальника у газотранспортній мережі, який у даному випадку мав місце. Податкові зобов`язання ТОВ "Аверс Плюс" задекларовані цим товариством. Відтак, суд критично ставиться до наведених аргументів відповідача і констатує, що невизнання господарської операції позивача з ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" у квітні 2011 року мало місце лише на підставі обставин, зафіксованих документально, без ґрунтовної оцінки реальних обставин постачання газу.

Що стосується ланцюга постачання товару, в якому постачальником ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" значиться ПП "Експерт-Логістік", яке є вірогідно "податковою ямою" та по якому порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, то адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Так, положення ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлюють, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. За обставин, які склались у даній справі, посилання відповідача на порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства визнаються судом безпідставними, оскільки за дане порушення передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагентів, а не для позивача, адже ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Більше того, судом враховується доктрина "презумпції добросовісності платника податків", яка означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального застосування презумпції добросовісності платника податків їй відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого ним рішення у судовому порядку.

Таким чином, платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, оскільки платник податку не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Відтак, за умови невстановлення та недоведення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні у позивача первинні документи та встановлені фактичні обставини справи у своїй сукупності підтверджують факт реального придбання позивачем газу у ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" у квітні 2011 року на загальну суму 4687675,20 грн., в т.ч. ПДВ 781279,00 грн., та право на включення суми сплаченого податку до складу податкового кредиту цього звітного періоду.

З урахуванням цього висновку, суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 №0009322330, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 761554,00 грн.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення цієї суми на користь позивача в якості бюджетного відшкодування, то слід зазначити, що на момент виникнення спірних правовідносин надання інспекцією висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39.

Законами України від 24.12.2015 №909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21.12.2016 №1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін до Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 визнано таким, що втратив чинність Порядок №39.

Згідно з підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

У відповідності до підпункту 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

У разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про звернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

Вказані норми статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 (далі - Порядок № 26).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України до 01.02.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Станом на час розгляду даної справи у суді Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює. На сьогодні чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру, тому, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

У відповідності до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05.01.2000) (Веуеlег V. Іtаlу, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (Sukhапоу аnd Ilсhеnко v. Uкгаіnе, заяви №68385/10 та №71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Іntersplav v. Uкгаіnе, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про звернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Житомирській області на користь товариства суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 761554,00 грн. за травень 2011 року.

Аналогічну правову позицію сформувала Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України не спростовано правомірність податкового повідомлення-рішення від 05.08.2011 №0009322330, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" (11708, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Чижівка, вул. Чижівська, 4, код ЄДРПОУ 33529350) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції від 05.08.2011 №0009322330, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 761554,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 761554,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Майстренко

Повне судове рішення складене 05 серпня 2019 року