Рішення № 83463006, 31.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року Справа № 160/3418/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування вимог,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії щодо виставлення ОСОБА_1 вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-2415-50/67 від 12.11.2018 р. на суму 15819,54 грн. та №Ф-2415-50/67 від 08.02.2019 р. на суму - 18276,72 грн. та скасувати вказані вимоги.

В обґрунтування позову зазначено, що у позивача не могли виникнути зобов`язання стосовно сплати будь-яких податків, пов`язаних з веденням підприємницької діяльності, у тому числі єдиного соціального внеску, оскільки позивач ніколи не здійснював підприємницьку/господарську діяльність, як фізична особа-підприємець.

23.04.2019р.ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст.ст.160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

У зв`язку з виправленням позивачем вказаних в ухвалі суду від 23.04.2019 р.недоліків позовної заяви, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 р. відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

На виконання вимог вказаної ухвали суду 14.05.2019 р. на адресу суду 30.05.2019р. надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області під час винесення податкових вимог діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України, у зв`язку з чим, податкові вимоги є обґрунтованими та законними.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що 04.01.2019р. позивачем було отримано поштою від Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкову вимогу про сплату боргу (недоїмка) № Ф-2415-50/67 від 12.11.2018 р. зі сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 15819, 54 грн. та 08.04.2019 р. вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2415-50/67 від 08.02.2019 р. зі сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 18276,72 грн.

Позивач у позові зазначає, що про те, що він є фізичною особою - підприємцем вперше дізнався з моменту отримання вищевказаних податкових вимог, у зв`язку з чим, 04 березня 2019 року звернувся Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпровській області щодо з`ясування даного питання. В результаті чого, позивачу було надано інформацію, що він зареєстрований та перебуває на податковому обліку, як фізична особа - підприємець з 14.08.2003 р., та є платником податків на загальній системі оподаткування. Проте, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості щодо позивача, як підприємця відсутні.

Не погоджуючись з вищезазначеними вимогами, 06.03.2019 р. позивач звернувся до Державного реєстратора та подав одразу йому відповідні заяви, а саме: заяву на реєстрацію фізичною особи - підприємця та на припинення діяльності. На підставі чого, 06.03.2019 р. державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради було внесено до Єдиного державною реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис № 22240170000132755 про проведення державної реєстрації та запис № 22240060002132755 про припинення підприємницької діяльності.

Позивач вважає вищезазначені податкові вимоги протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований 14.08.2003 р. як фізична особа-підприємець. Дата взяття на податковий облік - 18.08.2003р., номер взяття на облік - 11935, основний вид діяльності позивача - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (код КВЕД 47.89), що підтверджується нформацією, яка знаходиться на офіційному сайті Міністерства юстиції України згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

06.03.2019р.до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про взяття на облік та зняття з обліку. Отже, 06.03.2019р. було припинено підприємницьку діяльность позивача.

Таким чином, оскільки позивач припинив свою підприємницьку діяльність лише 06.03.2019р., Суд вважає, що у спірний період позивач офіційно мав статус платника єдиного внеску як фізична особа-підприємець.

Щодо тверджень позивача стосовно відсутності щодо нього відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, суд зазначає, що інформація про включення юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованих до 01.07.2004р. та не включених до цього реєстру отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація.

Нормою частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до змісту п. 2 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 р. № 449 ( в редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 р. № 469 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за № 508/26953 ) ( далі Інструкція № 449 ) вбачається, що уразі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки) та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах визначених розділом 7 цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом є недоїмкою.

Згідно з ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI,строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Судом встановлено, що податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, а отже, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, мінімальний страховий внесок це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-III розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року встановлено на рівні 3200,00 грн. Оскільки для фізичних осіб-підприємців сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, то щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб у 2017 році складала 704 грн (3200х22%).

Крім того, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 встановлено на рівні 3723,00 грн. Отже, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців у 2018 році становила 819,06 грн (3723х22%).

В силу положень частин 2-5 статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 № 449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953) (далі Інструкція № 449).

Так, відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції(для платника юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника фізичної особи). При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина порядковий номер, 3 частина літера "У" (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Судом встановлено, що згідно з даними інформаційної системи контролюючого органу позивачу був нарахований єдиний соціальний внесок за 2017 та 2018 роки на загальна суму недоїмки 18276,72 грн. Відповідно до Інструкції №449 саме на цю суму було винесено вимогу, адже на кінець календарного місяця була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що оскільки контролюючим органом не проведено перевірку та не складено відповідний акт, вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята протиправно, з огляду на те, що спірні вимоги прийняті на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів відповідно до вимог Інструкції №449.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно достатті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем підтверджено належними доказами правомірність винесення ним спірних податкових вимог, а отже позоні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства У країни,суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання дій протиправними та скасування вимог- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) М.В. Дєєв

Рішення не набрало законної сили 31.07.2019р.

Помічник судді І.В. Калита

Згідно з оригіналом

Помічник судді І.В. Калита