Рішення № 83462777, 05.08.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2019 р. Справа № 400/1228/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Державної установи «Арбузинська виправна колонія (№ 83)», вул. Володимирська, 1, с. Костянтинівка, Арбузинський район, Миколаївська область, 55340 про:стягнення грошового забезпечення,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з Державної установи «Арбузинська виправна колонія (№ 83)» (далі - відповідач) на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки виплати грошового забезпечення за період його тимчасової непрацездатності (лікарняного з 09.08.2016 року по 21.08.2016 року) з 16.06.2017 року по 04.12.2018 року в розмірі 41746,25 грн.

Ухвалою від 25.04.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 30.05.2019 року суд ухвалив розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог в наступній редакції: стягнути з Державної установи «Арбузинська виправна колонія (№ 83)» на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки виплати грошового забезпечення за період його тимчасової непрацездатності (лікарняного з 09.08.2016 року по 21.08.2016 року) з 16.06.2017 року по 04.12.2018 року та грошової допомоги при звільненні в частині оплати лікарняного з 09.08.2016 року по 21.08.2016 року за період з 16.06.2017 року по 19.04.2019 року в розмірі 52666,25 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року у справі № 814/398/18 було нараховано та перераховано недоотримане грошове забезпечення за період знаходження на лікарняному з 09.08.2016 року по 21.08.2016 року. При цьому позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню на його користь і середній розмір грошового забезпечення за період затримки з виплатою грошового забезпечення за період його тимчасової непрацездатності.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому в задоволенні позовних вимог просив відмовити. В своєму відзиві відповідач зазначив, що на день звернення до суду з даним позовом відповідно до п. 1.14 Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 року № 222 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» позивачу виплачено недоотримане грошове забезпечення за період знаходження на лікарняному з 09.08.2016 року по 21.08.2016 року в розмірі 834,09 грн. за весь період, протягом якого позивач мав на нього право, що підтверджується платіжним дорученням № 1449 від 04.12.2018 року.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 проходив службу в Державній установі «Арбузинська виправна колонія (№ 83)». На підставі наказу начальника Державної установи «Арбузинська виправна колонія (№ 83)» від 10.05.2017 року позивача було звільнено зі служби через хворобу, відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» та п «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року у справі № 814/398/18 Державну установу «Арбузинська виправна колонія (№ 83)» зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільнені в частині оплати позивачу лікарняного за період з 09.08.2016 року по 21.08.2016 року. Також зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення з 10.05.2017 року по 15.06.2017 року в сумі 3981,25 грн.

Як зазначає позивач, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року у справі № 814/398/18 Державною установою «Арбузинська виправна колонія (№ 83)» йому було нараховано та перераховано платіжним дорученням № 1449 від 04.12.2018 року, зокрема, недотримане грошове забезпечення за період знаходження на лікарняному з 09.08.2016 року по 21.08.2016 року в розмірі 834,09 грн.

В свою чергу, позивач, вважаючи, що він має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (з 16.06.2017 року по 19.04.2018 року) у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу", правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Між тим, згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що у разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч. 2 ст. 117 КЗпП України).

Позивач вважає, що він має право на отримання середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби по день фактичного розрахунку, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України.

При цьому, як не заперечується сторонами у справі, ОСОБА_1 на виконання рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року у справі № 814/398/18 нараховано та виплачено грошову допомогу при звільненні в частині оплати позивачу лікарняного за період з 09.08.2016 року по 21.08.2016 року.

В свою чергу, остаточну виплату за рішення суду проведено 04.12.2018 року.

З аналізу вищевикладених положень КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

В даному випадку, суд вважає, що нормами спеціального законодавства не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців з військової служби.

В свою чергу, надаючи правову оцінку спірним правовідносин необхідно зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

При цьому, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, а тому суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положень ст. 116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на всіх працівників.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.05.2019 року (справа №П/811/276/16), від 07.02.2019 року справа (справа № 804/5067/16), від 14.03.2019 року (справа № 820/660/17).

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо наявності у позивача права на отримання спірних коштів, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

З матеріалів справи вбачається, що позивач, вважаючи проведений з ним розрахунок при звільненні неправильним, звертався до суду з позовом щодо стягнення належних йому сум індексації грошового забезпечення.

При цьому, як вже зазначалось вище, з аналізу положень ст. 117 КЗпП України вбачається, що обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

В свою чергу, ст. 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

В даному випадку така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Меньшакова проти України» від 08.04.2010 року, яким встановлено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Отже, суд вважає, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, в розумінні ст. 117 КЗпП України, є безпідставним.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року (справа № 810/1543/17).

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 77, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Державної установи «Арбузинська виправна колонія (№ 83)» (вул. Володимирська, 1, с. Костянтинівка, Арбузинський район, Миколаївської області, 55340, код ЄДРПОУ 08564038) про стягнення на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки виплати грошового забезпечення за період його тимчасової непрацездатності (лікарняного з 09.08.2016 року по 21.08.2016 року) з 16.06.2017 року по 04.12.2018 року та грошової допомоги при звільненні в частині оплати лікарняного з 09.08.2016 року по 21.08.2016 року за період з 16.06.2017 року по 19.04.2019 року в розмірі 52666,25 грн. - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.08.2019 року.

Суддя О.В. Малих