Ухвала суду № 83462498, 31.07.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

про закриття провадження у справі

31 липня 2019 рокум. Ужгород№ 260/336/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання - Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

за участі представника позивача - ОСОБА_2 ;

за участі прокурора - Романа Михайла Степановича;

відповідач: Ужгородська міська рада - представники - Майстренко Наталія Миколаївна та Пекар Віталій Іванович ;

відповідач: Виконавчий комітет Ужгородської міської ради - представник - Пекар Віталій Іванович ;

відповідач: Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради - представник - не з`явився,

розглянувши у підготовчому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Поштова, 3, код ЄДРПОУ 33868924), Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Поштова, 3, код ЄДРПОУ 04053699), Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Героїв Небесної Сотні, 4 код ЄДРПОУ 41284929), яким просив суд: "1. Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Ужгородської міської ради по невнесенню з метою подальшого затвердження Ужгородською міською радою змін до генерального плану міста Ужгорода, затвердженого рішенням XXIX сесії Ужгородської міської ради IV скликання № 313 від 04.06.2004р., щодо змін функціонального призначення території міста Ужгород в межах пров. Мостовий, позиція 1, з врахуванням існуючого права власності ОСОБА_1 , з "зеленої зони загального користування" на землі з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі"; 2. Визнати протиправним і скасувати Рішення І сесії VII скликання Ужгородської міської ради № 119 від 10.03.2016 р. в частині, що стосується мораторію на прийняття рішень по затвердженню містобудівної документації щодо Земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , за кадастровим номером НОМЕР_4 (п.17 Додатку до рішення "Перелік територій м. Ужгород щодо яких встановлено мораторій на прийняття рішень сесії міської ради до затвердження в установленому порядку містобудівної документації "Внесення змін до генерального плану" та плану зонування території міста"); 3. Визнати протиправним і скасувати Рішення XVII сесії VII скликання Ужгородської міської ради № 846 від 09.11.2017 р. "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради № 119 від 10.03.2016 р.", в частині, що стосується земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , за кадастровим номером НОМЕР_3 ; 4. Визнати протиправним і скасувати Рішення XXIV сесії VII скликання Ужгородської міської ради № 1141 від 26.06.2018р. "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради № 119 від 10.03.2016р." в частині, що стосується земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , за кадастровим номером НОМЕР_4 ."

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду 22 квітня 2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання було постановлено прийняти до розгляду клопотання позивача про збільшення позовних вимог в даній справі (Т. 1 а.с.а.с. 169, 170, 176, 177).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду 13 червня 2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання було постановлено прийняти до розгляду клопотання позивача про зменшення позовних вимог в даній справі (Т.1 а.с.а.с. 207, 208, 241, 242). Таким чином предметом позову є вимоги, що заявлені позивачем у позові, що надійшов до суду 12 березня 2019 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року було залучено до участі в даній справі Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, в якості співвідповідача.

Відповідно до статті 173 частини 1 КАС України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідач Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради у підготовче засідання не забезпечив явку свого представника, хоча судом вживалися заходи щодо виклику відповідача, що передбачені Главою 7 Розділу I КАС України.

Статтею 181 частиною 2 КАС України визначені причини відкладення судом підготовчого засідання. Зокрема, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку в випадках, визначених статтею 205 частиною 2 пунктами 1-3, 5 КАС України та в інших випадках, коли питання, визначені статтею 180 частиною 2 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні.

Згідно з статтею 205 частини 2 пункту 3 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, його неявка (представника) не перешкоджає проведенню такого засідання.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 2 абзацу 2 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно статті 4 частини 1 пункт 7 КАС України під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Так, згідно з статтею 19 частиною 1 пунктом 1 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Судом встановлено, що позивач звертаючись до Закарпатського окружного суду просив визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Ужгородської міської ради по невнесенню з метою подальшого затвердження Ужгородською міською радою змін до генерального плану міста Ужгорода, затвердженого рішенням XXIX сесії Ужгородської міської ради IV скликання № 313 від 04.06.2004р., щодо змін функціонального призначення території міста Ужгород в межах пров. Мостовий, позиція 1, з врахуванням існуючого права власності ОСОБА_1 , з "зеленої зони загального користування" на землі з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі"; визнати протиправними та скасувати рішення Ужгородської міської ради № 119 від 10 березня 2016 року в частині, що стосується мораторію на прийняття рішень по затвердженню містобудівної документації щодо земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , за кадастровим номером НОМЕР_4 ; рішення Ужгородської міської ради № 846 від 09 листопада 2017 року "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради № 119 від 10.03.2016 р.", в частині, в частині, що стосується земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , за кадастровим номером НОМЕР_4 та рішення XXIV сесії VII скликання Ужгородської міської ради № 1141 від 26 червня 2018 року "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради № 119 від 10.03.2016р." в частині, що стосується земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , за кадастровим номером НОМЕР_4 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що своїми рішеннями орган місцевого самоврядування посягає на власність фізичних осіб у протиправний спосіб. Прийняті рішення суперечать гарантіям щодо непорушності права власності передбачених Цивільним кодексом України.

Судом встановлено, що відповідно до копії Державного акту зареєстрованого в реєстрі за № 011023500282 та виданого на підставі Договору купівлі-продажу № 2597 від 26 жовтня 2009 року, ОСОБА_5 , є власником земельної ділянки площею 0,2000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення якої - для комерційної діяльності. Кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_4 (Т. 1 а.с. 86).

18 серпня 2016 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області видано ОСОБА_5 Декларацію про початок виконання будівельних робіт "Будівництво офісних приміщень з підземним паркінгом на 40 машиномісць" (Т.1 а.с.а.с. 58-62).

Відповідно до договору Дарування № 3692 від 27 березня 2017 року ОСОБА_5 передав безоплатно ОСОБА_1 у дар земельну ділянку площею 0,2000 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_4 (Т. 1 а.с. 23-26).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27 березня 2017 року щодо вказаної земельної ділянки було внесено запис про право приватної власності номер 19660359 за власником ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 87).

Згідно із приписами статті 373 частин 2 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

У відповідності до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,2000 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 - позивачеві у даній справі.

Рішенням І сесії VII скликання Ужгородської міської ради № 119 від 10 березня 2016 року в частині, що стосується земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , за кадастровим номером НОМЕР_3 ухвалено встановити мораторій на прийняття рішень сесією Ужгородською міською радою щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою згідно Переліку територій м. Ужгород щодо яких встановлено мораторій на прийняття рішень сесії міської ради до затвердження в установленому порядку містобудівної документації "Внесення змін до генерального плану" та плану зонування території міста (Т. 2 а.с.а.с. 13-15).

Рішенням XVII сесії VII скликання Ужгородської міської ради № 846 від 09 листопада 2017 року "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради № 119 від 10 березня 2016 року", було внесено зміни, що стосується земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , за кадастровим номером НОМЕР_3 , шляхом припинення відділом Державного архітектурно-будівельного контролю згідно з додатком реєстрацію повідомлення про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт та інші дії, що відповідно стосується, зокрема вказаної земельної ділянки (Т. 2 а.с. 16).

Рішенням XXIV сесії VII скликання Ужгородської міської ради № 1141 від 26 червня 2018 року "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради № 119 від 10 березня 2016 року", яким ухвалено тимчасово припинити видавати містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок на об`єкти та на земельні ділянки вказані в додатку в частині, що стосується земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , за кадастровим номером НОМЕР_4 (Т. 2 а.с. 17).

Відповідно до статті 24 частини 3 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до норм статті 59 частин 1, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Отже, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно із статті 2 частиною 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до статей 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, як вже зазначалося, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За правилами статті 19 частини 1 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 21 частини 1 ЦК України суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У відповідності до статті 20 частини 1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Кодекс адміністративного судочинства України містить визначення терміну "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з`ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, судом встановлено, що спірні правовідносини між учасниками справи, безпосередньо пов`язані із реалізацією права власності та користування земельною ділянкою. Із змісту позовної заяви видно, що предметом позову є, зокрема визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Ужгородської міської ради по невнесенню з метою подальшого затвердження Ужгородською міською радою змін до генерального плану міста Ужгорода, затвердженого рішенням XXIX сесії Ужгородської міської ради IV скликання № 313 від 04.06.2004р., щодо змін функціонального призначення території міста Ужгород в межах пров. Мостовий, позиція 1, з врахуванням існуючого права власності ОСОБА_1 , з "зеленої зони загального користування" на землі з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі"; рішення Ужгородської міської ради № 119 від 10 березня 2016 року, рішення Ужгородської міської ради № 846 від 09 листопада 2017 року "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради № 119 від 10 березня 2016 року" та рішення Ужгородської міської ради № 1141 від 26 червня 2018 року "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради № 119 від 10 березня 2016 року" в частині, зокрема, що стосується мораторію на прийняття рішень по затвердженню містобудівної документації щодо земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , за кадастровим номером НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з бездіяльністю та обмеженням оскаржуваними рішеннями права позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою, яка належить останньому на праві власності.

Отже, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею чи вирішення інших питань щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС України.

Спірними рішеннями було обмежено права позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою у розумінні Цивільного (Господарського) кодексу України та відповідно, яке є об`єктом цивільних (господарських) правовідносин.

Таким чином, оскільки порушення прав вбачається у наслідках, які спричинені бездіяльністю, рішеннями суб`єкта владних повноважень, які позивач вважає протиправними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень (бездіяльності) є способом захисту цивільних прав та інтересів.

А відтак, оскаржені позивачем рішення суб`єкта владних повноважень та, з точки зору позивача, допущена бездіяльність не відноситься до юрисдикції адміністративного суду, оскільки існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Те, що суб`єкт владних повноважень, у даному спорі таким є орган місцевого самоврядування (його органи), приймав участь у спірних правовідносинах шляхом прийняття рішень, допущення бездіяльності, те що вказаний орган є стороною у справі - автоматично не означає, що спір є публічно-правовим і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Визначальним є той фактор, яким саме чином впливає на права, свободи та інтереси (якими є наслідки) протиправної поведінки, прийнятих рішень для позивача.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно статті 183 частини 1 КАС України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 183 частини 2 пункту 2 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття провадження у справі.

З огляду на викладене, з врахуванням суті спірних правовідносин, суд вважає що даний позов не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства та у відповідності до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України необхідно закрити провадження у справі та роз`яснити позивачу, що за захистом своїх прав йому слід звертатися до суду цивільної (господарської юрисдикції) юрисдикції.

Керуючись статтями 183, 238, 239, 248 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі № 260/336/19 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та визнання протиправними та скасування рішень - закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 31 липня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі було складено 05 серпня 2019 року.

СуддяС.Є. Гаврилко