Рішення № 83451505, 18.07.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1224/19

Справа №754/4437/18

РІШЕННЯ

Іменем України

18 липня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Дмитрієвої А.

за участі представника позивача - ОСОБА_1

відповідачки - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

представника третьої особи - ОСОБА_17.

розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_5 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 про визначення способу участі у вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, адвокат Незвійський Д.Я. звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_5 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 про визначення способу участі у вихованні дитини.

Вимоги позову обґрунтовано наступним.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 жовтня 2010 року по вересень 2017 року. Від шлюбу Позивач та Відповідач мають спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітня ОСОБА_5 від народження і по теперішній час зареєстрована в помешканні (квартира) за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає Позивач.

До часу фактичного припинення шлюбних відносин між Позивачем та Відповідачем, сім`я ОСОБА_6 проживала в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

22 вересня 2017 року, рішенням Деснянського районного суду міста Києва шлюб між Позивачем та Відповідачем припинено шляхом розірвання. Рішення суду набрало законної сили.

Після фактичного припинення шлюбних (сімейних) відносин, Відповідач змінила місце проживання на місце проживання своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначено, що змінюючи своє місце проживання, Відповідач самочинно, без згоди другого з батьків (Позивача), також змінила місце проживання малолітньої ОСОБА_5 в помешкання (квартиру) за аналогічною адресою.

Своєї згоди (вільного волевиявлення) на зміну місця проживання доньки - малолітньої ОСОБА_5 , Позивач не давав та не надавав такої їй у будь якій формі (письмово, усно, мовчазною згодою) Відповідачу.

Відповідач протиправно, в порушення вимог закону, в супереч волі іншого із батьків, самочинно (одноособово) вирішила важливе питання життя дитини, тим самим, фактично розлучивши батька з донькою.

Після протиправної зміни місця проживання малолітньої ОСОБА_7 , Відповідач повністю усунула батька (Позивача) від участі у вихованні доньки. Чинить протиправні перешкоди в спілкуванні (контакті) батька та доньки. На прохання Позивача допустити його до участі у вихованні дитини, зустрічі дитиною (контакт), спілкуванні з дитиною, Відповідач відповідає відмовою та чинить перешкоди.

З метою досудового (позасудового) врегулювання спору, Відповідачу направлено лист-пропозицію про досудове (позасудове) врегулювання спору та укладання нотаріального договору про участь у вихованні та утриманні дитини від 06.03.2018 року

26.03.2018 року отримано письмову відповідь від Відповідача. У своїй відповіді (листі) Відповідач підтвердила можливість врегулювати спір позасудовою (договірною) процедурою, однак справжні наміри та волевиявлення Відповідача не відповідають змісту її письмової відповіді.

В зв`язку з чим прийнято рішення захищати порушення, невизнані та оспорюванні права та інтереси Позивача в судовому порядку.

Відповідач своїми протиправними діями (бездіяльністю) неналежно виконує свої батьківські обов`язки щодо малолітньої дитини, самоусунулась від виховання дитини в дусі любові до своєї сім`ї та родини, а також обов`язку матері піклуватись про фізичний, духовний і моральний розвиток своєї дитини. Відповідач протиправно чинить перешкоди в спілкуванні батька зі своєю дитиною (перешкоджає контакту з дитиною), чим грубо порушує гарантоване законом батька на безперешкодне спілкування батька з дитиною, а також право на безперешкодне спілкування з батьком (контакт з дитиною).

Посилаючись на викладені обставини справи, представник позивача - адвокат Незвіський Дмитро Ярославович, просить суд:

1.Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 разом з батьком - ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , до досягнення нею чотирнадцяти років;

2.Визначити ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) наступні способи участі у вихованні його доньки - малолітньої ОСОБА_5 (контакт з дитиною):

?Почергове проживання, тобто проживання малолітньої ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_4 в помешканні (квартирі) за адресою: АДРЕСА_1 кожного парного місяця року;

?Необмежене спілкування засобами телефонного та Інтернет зв`язку;

?Особисті зустрічі (прямий контакт) кожної 2-ї та 4-ї суботи непарного місяця року з 9:00 ранку до 19:00 вечора, без присутності інших осіб;

?Особисті зустрічі (прямий контакт) кожної 1-і та 3-і неділі непарного місця року, з 9:00 години ранку до 19:00 вечора, без присутності інших осіб.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року відкрито провадження в справі. Призначено підготовче судове засідання (том №1, а.с.29).

В порядку ст. 178 ЦПК України відповідач ОСОБА_2 подала Відзив на позовну заяву (том №1, а.с.38-41), в якому зазначила про те, що викладене в позові не відповідає фактичним обставинам справи, не підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому такий позов є необґрунтованим, виходячи з наступного.

На підтвердження викладених в позові обставин позивачем не надано жодного доказу, що є порушенням п.5 ч.2 ст. 175 ЦПК України, відповідно до якої позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; значення доказів, що підтверджують вказані обставини. Позивач свідомо не зазначає про обставини, які мають суттєве значення для повного та всебічного розгляду даної справи, зокрема те, що наразі позивача по роботі переведено з 01 квітня 2018 року в ТОВ «Епіцентр К» в м. Черкаси, тому наразі його фактичним місцем проживання є м. Черкаси. А також ту обставину, що наразі Позивач немає ні юридичного, ні фактичного права власності квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , на вказану квартиру банком було звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитом, що виключає можливість задоволення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини, ОСОБА_5 , з Позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо посилання Позивача на самочинну зміну місця проживання дитини, зазначила, що спільне проживання не вбачалось можливим, у зв`язку з розірванням шлюбу, тим більше під час розірвання шлюбу позивач не заперечував проти проживання дитини з матір`ю. Крім того, позивач сам прохав повернути ключі від квартири та забрати всі речі протягом 3 днів, коли відповідач повідомила про зміну місця проживання її та дитини.

Зазначила, що Позивач був обізнаний про те, де проживає дитина, проте, протягом року ним не вчинено жодних дій спрямованих на дійсний намір та бажання брати участь у вихованні дитини. За цей час відповідач неодноразово зверталася до позивача з проханням взяти участь в оформленні дитини до логопеда, оскільки необхідна була присутність обох батьків, відвідування психолога для налагодження відносин позивача з дитиною, оскільки внаслідок того, що дитина була свідком сварок, погроз позивача на адресу відповідача вона стала замкнена, напружена, з`явився страх відносно батька, проте всі ці прохання були проігноровані позивачем.

Щодо зазначених в прохальній частині позовної заяви вимог, вважає за звернути необхідне звернути увагу, що викладені вимоги є такими, що суперечать та взаємовиключають одна одну, оскільки неможливо одночасно визначити місцем проживання дитини - місце позивача та почергове проживання кожного парного місяця року, тим більше що дитина повинна мати одне певне місце проживання.

З приводу позовної вимоги про особисті зустрічі з дитиною вважає за необхідне визначити їх за бажанням та згодою дитини в присутності матері протягом певного часу, а після спливу певного строку та за наявності дозволу спеціаліста щодо можливості дитини самостійно зустрічатися з батьком, без присутності інших осіб. Відповідач завжди звертала та звертає увагу позивача на необхідність брати участь в житті дитини, проте в розумний спосіб, щоб це мало позитивний вплив на дитину, а не з`являтися з метою з`ясування стосунків з відповідачем. Проте, враховуючи ту обставину, що позивач ніколи не забороняла позивачу бачитися з донькою, лише просила робити це з користю для дитини, не вбачається підстав для задоволення такої позовної вимоги, оскільки позивач має змогу в будь який час за домовленістю з позивачем та дитиною на зустріч з донькою, єдиний момент який необхідно врахувати це страх дитини перед батьком та внаслідок чого небажання спілкуватися, з метою виправлення чого відповідач вважає за необхідне вжити разом з позивачем відповідних заходів.

Посилаючись на викладені у Відзиві обставини справи, ОСОБА_2 просить суд: в задоволенні позову відмовити повністю.

Крім того, 23 травня 2018 року ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської РДА про визначення місця проживання дитини, визначення способу участі у вихованні дитини. Питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним судом не вирішувалось, оскільки ОСОБА_2 не підтримала подання зустрічної позовної заяви.

Протягом підготовчого розгляду позивач, представник позивача вимоги позову підтримали в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечувала.

27 листопада 2018 року Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією до суду було подано висновок щодо визначення місця проживання дитини та висновок про участь батька у вихованні дитини (том №2, а.с.9-11, а.с.12-13).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_5 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини до досягнення нею 14- річного віку та визначення способу участі у вихованні з дитиною. Призначено справу до судового розгляду по суті, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі (том №2, а.с.22-23).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 липня 2019 року прийнято відмову позивача ОСОБА_4 від вимоги до ОСОБА_2 , треті особи: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_5 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини. Закрито провадження в частині вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_5 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини.

В судовому засіданні сторона позивача підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_1 додатково зазначив, що з урахуванням психоемоційного стану малолітньої ОСОБА_5 , Позивач не заперечує на зустрічах з донькою в присутності матері, ОСОБА_2 та в подальшому після налагодження стосунків між батьком та донькою, встановити стабільний графік зустрічей батька з ОСОБА_8 із завчасно обумовленим місцем та часом зустрічей, який враховуватиме її бажання, інтереси та вікові потреби.

В судовому засіданні Відповідач зазначила, що не заперечує щодо участі батька у виховані дитини, не чинить перешкод у спілкуванні, оскільки розуміє необхідність спілкування доньки з батьком, лише наголошувала, що наразі спілкування батька з донькою можливе лише в її присутності, так як донька його боїться.

Представник відповідача - ОСОБА_9 О .О. в судовому засіданні наголошував, що позовні вимоги є необґрунтованими. Зазначив, що перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_2 не чинить. Наголосив на необхідності періоду для відновлення контакту дитини з батьком, оскільки дитина його боїться та не довіряє.

Представник третьої особи - Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації підтримала Висновок органу опіки та піклування №102/03/31-10711 від 26.11.2018 року, просила врахувати перш за все інтереси малолітньої дитини.

Суд, вислухавши Вступне слово сторін, повно та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Згідно ст. 3 СК України визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Оскільки батьки не можуть прийти до обопільної згоди в порядку участі у вихованні дитини, то дане питання може бути вирішене в судовому порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 09 жовтня 2010 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис №3055.

Від спільного подружнього життя сторони мають дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1881, де в графі батьки записано: батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_2 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано.

Позивач ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що малолітня дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .

В матеріалах справи міститься Висновок №122 від 18 червня 2018 року психологічного обстеження дитини, виконаний Міським центром дитини Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації). Запит на проведення психологічного обстеження малолітньої ОСОБА_7 надійшов від матері ОСОБА_2 №120 від 08.05.2018 з метою визначення психоемоційного стану дитини, її особистісних характеристик, особливостей дитячо-батьківських відносин та емоційної прив`язаності дівчинки до батьків, у зв`язку з розглядом справи щодо визначення місця проживання та участі батька у вихованні дитини

За результатами психологічної роботи з`ясовано наступне:

Варвара - комунікабельна, доброзичлива дівчинка, яка має прагнення до спокою, розуміння з боку оточуючих, ніжності і комфорту («Кольорова соціометрія»).

Дівчинка розвинена, має достатній рівень самоконтролю та саморегуляції .у спілкуванні та взаємодії з дорослим, має позитивну спрямованість. Емоційно вольова сфера, на даний час, характеризується стабільністю, сформованою емоційною саморегуляцією, відсутністю невротизації. Однак, визначається наявність завищеного рівня агресії та низького рівня тривожності, що пов`язано з віковими особливостями розвитку та пережитим травматичним досвідом (розлученням батьків, наявністю конфліктів та непорозумінь між ними).

Виявлено надійну форму прив`язаності до матері, бабусі ОСОБА_11 , дідуся ОСОБА_12 , для ОСОБА_13 вони є сім`єю, яка задовольняє її потребу в любові, визнанні та турботі (проективна методика «Моя сім`я»).

До батька ОСОБА_14 у дитини визначається уникаюча форма прив`язаності, що проявляється в емоціях злості, образи, незадоволення за нереалізованість в минулому потреби у спілкуванні.

Враховуючи малолітній вік дівчинки та її нездатність повністю усвідомлювати ситуацію що склалася між батьками, дитина спирається на ставлення матері та її слова по відношенню до батька, так як мама є значимою та авторитетною людиною для ОСОБА_13 .

Отже, враховуючи стабільний, на даний час, психоемоційний стан ОСОБА_13 та необхідність й потребу у постійних взаємостосунках з обома батьками, для повноцінного психічного розвитку її особистості, рекомендовано:

?батькам гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_4 скористатися сімейною медіацією з метою налагодження конструктивної комунікації між собою для вирішення питань щодо визначення способів участі батьків у вихованні доньки;

?поступове налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності доньки до батька шляхом їхніх зустрічей на нейтральній території, які мають відбуватися у присутності третьої сторони (напр. психолога), яка є безпечною для дитини; зустрічі мають відбуватися в спокійній і безпечній атмосфері;

?після налагодження стосунків між батьком та донькою, встановити стабільний графік зустрічей батька з ОСОБА_8 , із завчасно обумовленим місцем та часом зустрічей, який враховуватиме її бажання, інтереси та вікові потреби.

Згідно Характеристики вихованця Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №555 Деснянського району м. Києва - ОСОБА_5 2012 року народження, ОСОБА_15 відвідує ДНЗ №555 з 2016 року і по теперішній час. Адаптація до дитячого садка пройшла в середній формі. Кілька разів на рік дитина хворіє на ОРВІ. Дитячий заклад відвідує систематично, охоче. ОСОБА_15 протягом останнього року проживає разом з мамою, ОСОБА_2 . Більше прив`язана до мами, яка проводить з донькою весь вільний час, займається її вихованням та розвитком, цікавиться успіхами дитини, прислуховується до рекомендацій та зауважень вихователя, адекватно на них реагує, приймає активну участь в житті групи, відвідує дитячі ранки, групові батьківські збори. Мама разом з дитиною приймає активну участь у підготовці до дитячих свят, творчих робіт на тематичні виставки в навчальному складі. За рекомендацією вихователя для покращення вимови дитина з мамою відвідала курс, занять у логопеда при дитячій поліклініці. Дитину до саду приводить та забирає мама або дідусь. Батько, ОСОБА_4 , на початку відвідування дитиною дошкільного зкладу іноді приводив та забирав дитину разом з мамою. Навесні приходив до навчального закладу поспілкуватися з дитиною, проте ОСОБА_15 відмовилася від спілкування. В питаннях відносно батька закривається в собі. ОСОБА_15 має відповідний віку фізичний розвиток. Дівчинка виявляє інтерес до начальних занять, уміє концентрувати увагу на поставленому завданні, відволікається рідко, розуміє інструкції вихователя, володіє достатнім словниковим запасом, вміє висловлювати свої думки, будувати речення. До занять в дитячому саду ставиться позитивно, займається охоче, допитлива, на заняттях здатна зосереджено діяти протягом 20-25 хвилин. Виявляє стійкий інтерес до різних видів діяльності. Навички самообслуговування сформовані відповідно до її віку: вміє самостійно одягатися, роздягатися, користуватися носовою хусткою, гребінцем, столовими приборами застібати ґудзики. Під час їжі акуратна. Дотримується елементарних правил гігієни, правил поведінки в дитячому саду. В ігровій діяльності вибирає ігри побутового та соціального характеру, наприклад «Магазин», «Салон краси». Вміє малювати, ліпити з пластиліну, приймає активну участь у виставках творчих робіт, святах. ОСОБА_15 адекватно реагує на похвалу і критику. Вміє ділитися з дітьми, розуміє, що таке «погано», намагається втішити іншу сумну дитину, любить тварин. Вдома має свої обов`язки: полив квітів і годування кішки.

Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією, на яку покладені повноваження Органу опіки та піклування, надано Висновок № 102/03/31-10711 від 26 листопада 2018 року про участь батька у вихованні малолітньої дитини, відповідно до якого Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне встановити наступний графік спілкування батька, ОСОБА_4 , з малолітньою донькою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

?другої та четвертої суботи кожного місяця з 12-00 год. до 15-00 год., у присутності матері;

?першої та третьої неділі кожного місяці з 12-00 год. до 15-00 год., у присутності матері.

Рішення комісії з питань захисту прав дитини прийнято одноголосно (протокол від 18.10.2018 року №21).

На час розгляду зазначеного питання, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_16 повідомила, що вона не бажає зустрічатись із батьком, оскільки вона його боїться. Має дуже негативні спогади щодо життя з ним.

Суд вважає, що вищевказаний висновок органу опіки та піклування підтверджує наявність спору між батьками щодо їх участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, але вказаний висновок не вирішує виникнення конфліктів та спірних ситуацій.

Позивач, будучи батьком дитини прагне спілкування із нею, оскільки участь у вихованні та розвитку дитини є його правом та обов`язком.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною - це позов негаторний, тобто позов про заперечення поведінки особи, яка чинить перешкоди іншому у здійсненні ним свого права.

При вирішення цього спору слід враховувати в сукупності, як факт ухилення матері дітей від виконання рішення органу опіки та піклування щодо способів участі батька у вихованні дітей, так і інші обставини, а саме інтереси дітей, їх вік, стан здоров`я, прихильність до кожного з батьків тощо.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вирішуючи спірне питання, суд виходить з того, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Одним із завдань Сімейного Кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст.1). Виховання у колі сім`ї, як раз передбачає у повній сім`ї, тобто при участі усіх членів родини, як молодших, так і старших, і баби з дідом у тому числі.

Згідно зі ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Крім того, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст.2,8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

В силу ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

У відповідності до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них.

Згідно ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Згідно ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Таким чином законодавчо закріплено право на спілкування з дітьми та участі у їх вихованні того з батьків, хто не проживає спільно з дітьми та відповідно обов`язок того з батьків, з ким проживають діти, не чинити перешкод у здійсненні такого права.

Позивач, будучи батьком дитини прагне спілкування із нею, оскільки участь у вихованні та розвитку дитини є його правом та обов`язком.

Окрім наведеного, суд вважає, що реалізація одним із батьків свого права на спілкування з дитиною у будь-якому разі не повинна перешкоджати нормальному розвиткові дитини.

При цьому таке право повинно реалізовуватись саме в прямих контактах з дітьми, тобто на побаченні з ними, що є основною формою особистого спілкування.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно із ст. 141 СК України, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав щодо дитини. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 2 ст.155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, інші члени сім`ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов`язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р., дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.) , ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Отже, згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Згідно з ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини «Хант проти України» та «Олссон проти Швеції» між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які у залежності від природи та важливості можуть переважати над інтересами батьків. Для батьків та дітей бути разом - це основа сімейного життя. Тобто те, що сторони по даній справі, проживають окремо, не повинно перешкоджати дитині спілкуватись з батьком, який виявляє бажання проводити більше часу з дитиною.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 18.12.2008 року в справі "Савіни проти України" повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 ( 995_004 ) (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ст. ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом роз`яснювалось сторонам їх обов`язок подати докази на обґрунтування вимог та заперечень, наслідки не вчинення тієї чи іншої процесуальної дії.

Отже справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Суд виходить з того, що дитина тривалий час проживає з матір`ю, яка забезпечує належні умови проживання, виховання, розвиток дитини, а також те, що інтересам дитини приділяється першочергова увага, а саме дитина повинна мати певний час для відпочинку та сталий режим дня за місцем свого постійного проживання.

Відповідач під час розгляду справи в суді не заперечувала щодо побачень батька з дитиною, їх спілкування, проте виказала своє побажання щодо визначення способу участі батька у вихованні доньки та спілкуванні з нею.

Суд вважає, що батько дитини має право на спілкування з нею, однак це не повинно заважати нормальному розвитку дитини. Тому слід створити умови для одночасного спілкування з дитиною обох з батьків. При цьому враховуючи вік дитини, її психоемоційний стан, та виходячи з перш за все з інтересів малолітньої дитини, суд погоджується з доводами відповідача про необхідність присутності матері при зустрічах батька з донькою.

Таким чином, враховуючи вік дитини, її психоемоційний стан, виходячи з її інтересів, з урахуванням поведінки батьків, а також приймаючи до уваги думку відповідача, яка фактично не заперечувала щодо участі позивача у вихованні та спілкуванні з донькою та враховуючи висновок Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування про участь батька у виховані доньки, суд вважає, що спілкування батька з дитиною доцільно обумовити присутністю матері дитини, і вважає необхідним встановити позивачу наступний спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з його дитиною в наступний спосіб:

?другої та четвертої суботи кожного місяця з 12 години до 15 години в присутності матері ОСОБА_2 ; та першої та третьої неділі кожного місяця з 12 години до 15 години в присутності матері ОСОБА_2 .

оскільки вважає, що саме такий порядок буде відповідати інтересам дитини. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У подальшому, в разі зміни обставин, пов`язаних із віком та станом здоров`я дитини, сторони не позбавлені можливості встановлення іншого способу участі у вихованні дитини, зокрема щодо збільшення/зменшення часу і днів побачень, зміни місця зустрічей та спільного відпочинку з дитиною тощо.

Встановлений порядок спілкування буде достатнім і відповідати принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дитини, підтримку зв`язків з родичами, сприяти батькові брати участь у вихованні дитини.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з вимогами ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Ухвалюючи саме таке рішення по справі, суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

На думку суду таке рішення відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини і в той же час не буде істотно порушувати права позивача на спілкування з дочкою, оскільки при регулярних зустрічах з батьком та за сприяння матері, малолітня дитина подолає емоційне відчуження до батька.

Водночас, дане рішення не є перешкодою в подальшому визначити участь у вихованні дитини у інший спосіб, враховуючи її вік, а також, якщо зростання прихильності дитини до батька та належне виконання останнім своїх батьківських обов`язків обумовить це. До того ж рішення не є перешкодою визначення батьками в добровільному порядку додаткових днів для побачень позивача з дитиною, в тому числі й у присутності матері.

На підставі ст.51 Конституції України, Декларації прав дитини, ст.ст. 9,18 Конвенції про права дитини, ст.ст.12, 15 Закону України «Про охорону дитинства»,ст. ст. 19, 153, 157, 158, 159 257, 263 Сімейного кодексу України та керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України суд , -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_5 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 про визначення способу участі у вихованні дитини задовольнити частково.

Визначити порядок участі ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) - батька у вихованні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - доньки шляхом встановлення графіку спілкування, а саме : другої та четвертої суботи кожного місяця з 12 години до 15 години в присутності матері ОСОБА_2 ; та першої та третьої неділі кожного місяця з 12 години до 15 години в присутності матері ОСОБА_2 .

В задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: