Постанова № 8344608, 24.02.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-7768/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2010 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Новосад В.М.

з участю представників

від позивача Довгань В.І. ;

від відповідача Білоус А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «СОУЛТЕКС» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Стрийському районі Львівсьої області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «СОУЛТЕКС» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Стрийському районі Львівсьої області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2009 року за №0000062304/0 та за №0000072304/0.

Підставою позовних вимог, на думку позивача, є те, що чинне законодавство не містить норми, яка визначає період, в якому платник податку зобовязаний декларувати до відшкодування відємне значення між сумою податкових зобовязань і податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити з вищенаведених підстав.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву вважає, що він діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні дав аналогічні пояснення. Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень, липень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.10.2008 року по 30.06.2009 року ДПІ у Стрийському районі Львівської області складено акт за №2072/23-4/33650452 від 23.09.2009 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.10.2009 року:

за №0000072304/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі за червень 2009 року у розмірі 61850 грн. 00 коп. і за липень 2009 року 62154 грн. 00 коп.;

за №0000062304/0, яким платнику податків збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі за квітень 2009 року у розмірі 124004 грн. 00 коп., яка підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до підп.7.7.11 , підп.7.7.3, підп.7.7.2, підп.7.7.4, абзацу «а» підп.7.7.7 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, платник податків не мав права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціях за червень 2009 року в сумі 61850 грн. 00 коп. та за липень 2009 року 62154 грн. 00 коп.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що на порушення підп.7.7.11 , підп.7.7.3, підп.7.7.2, абзацу «а» підп.7.7.7 п.7.7. ст.7 згаданого Закону, товариством занижено суму бюджетного відшкодування (р.25) по декларації за квітень 2009 року на суму 124004 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається з поданої ТзОВ «СОУЛТЕКС» податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року та довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до згаданої декларації) у згаданого товариства виникло право на відшкодування податку на додану вартість у сумі 151262 грн. 00 коп.

У відповідності до вимог підп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як передбачено підп.7.7.3 п.7.7 ст.7 цього ж Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

При цьому, позивач у квітні 2009 року не приймав рішення щодо бюджетного відшкодування згаданої суми та рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, що підтверджується рядком 25 Податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року.

Зазначена сума була включена у згадану податкову декларацію рядок 26 Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 рядок 25) (значення цього рядка переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду).

У рядок 23 включається залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з Податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року платник податків теж не прийняв жодного із зазначених вище рішень та включив суму бюджетного відшкодування в рядок 26 даної декларації.

В подальшому платник податків прийняв рішення про відшкодування суми бюджетного відшкодування на рахунок в банку в сумі 61850 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи Податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2009 року, розрахунком суми бюджетного відшкодування, заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та в сумі 62154 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи Податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2009 року, розрахунком суми бюджетного відшкодування, заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.

Органом державної податкової служби не заперечується правомірність формування сум бюджетного відшкодування, що також підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а заперечується лише право позивача на бюджетне відшкодування на рахунок в банку у червні та липні 2009 року.

Як передбачено п.1.7 ст.1 згаданого Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 1.8 цієї ж статті, передбачено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до вимог підп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Слід зазначити, що при здійсненні такого розрахунку беруться до уваги суми зазначені у рядку 23 податкової декларації з податку на додану вартість, в який також включається рядок 26.

З врахуванням наведених норм суд вважає, що чинне законодавство жодним чином не обмежує у часі реалізацію право платника податків на бюджетне відшкодування на рахунок у банку. З цих самих міркувань не беруться до уваги посилання відповідача на лист Державної податкової адміністрації України від 19.09.2007 року за №18727/7/16-1517.

Єдиним обмеженням, що передбачено законодавцем є положення підп.7.7.4 п.7.7 ст.7 згаданого Закону, згідно якого, при прийнятті рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Такого рішення, як зазначалось вище платником податків не приймалось щодо спірних сум бюджетного відшкодування.

Не можуть братись до уваги і посилання органу державної податкової служби на абзац «а» підп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки однією з умов застосування даної норми мають бути обставини заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування (дія), а такого, в даному випадку, не було, оскільки платником податків не приймалось рішення про бюджетне відшкодування у квітні 2009 року (бездіяльність).

З огляду на викладене, вимоги позивача є підставні та обґрунтовані, а тому підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Стрийському районі Львівської області, податкові повідомлення-рішення від 05.10.2009 року за №0000072304/0 та за №0000062304/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОУЛТЕКС», що знаходиться за адресою Львівська область, Стрийський район, с.Довголука, вул.Перемоги,9 (код ЄДРПОУ 33650452) 6 грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 лютого 2010 року.

Суддя В.Я.Мартинюк