Постанова № 8344315, 02.03.2010, Львівський окружний адміністративний суд

О

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2010 р. № 2а-298/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Лемеха Л.Я.

за участю:

представника позивача Шимчишина І.С.

представника відповідача Петровського Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом

ТзОВ "Виробничо-господарський центр "Піраміда" до ДПІ у м.Львові про про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-господарський центр “Піраміда” звернулось з адміністративним позовом до Львівського окружного адміністративного суду про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 25.02.2009 р. № 0000021511/0/3038.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом з порушенням норм діючого законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить його задоволити. Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у поданому до суду запереченні на позов.

Заслухавши думку представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Згідно матеріалів справи, ДПІ у м. Львові проведено невиїзну документальну перевірку Позивача щодо своєчасності сплати податку на прибуток за 9 місяців 2008р. По результатах перевірки складено акт від 16.02.2009р. № 1ш/15-1/13821804. На підставі даного акта перевірки, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2009р. № 0000021511/0/3038.

Актом перевірки встановлено, що по декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року Позивачем визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 1287461,00 грн. В порушення п. 16.4 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, платником податку на прибуток несвоєчасно сплачено податок на прибуток.

Згідно з нормами п. 16.4 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Виходячи з вищенаведених норм, граничним терміном сплати податкового зобовязання по податку на прибуток є 19.11.2008р.

Як свідчать матеріали справи, 24.11.2008р. Позивачем сплачено узгоджену суму податкового зобовязання, згідно з платіжним дорученням від 24.11.2008р. № 959 на суму 1289500,00 грн.

В свою чергу Позивач посилається на те, що при проведенні перевірки Відповідачем факти порушення викладено неповно, однобоко, без дослідження всіх обставин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 25.02.2009р. № 0000021511/0/3038 є наслідком застосування до Позивача адміністративних санкцій. Так, відповідно до ст. 216 ГК України, - учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В обгрунтування заявлених вимог, Позивач також посилається на норми ст. 218 цього ж кодексу, якими визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Межі господарсько-правової відповідальності визначено ст. 219 ГК України, якою передбачено, що у випадку коли правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобовязання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

24.06.2008р. Позивачем укладено Договір № 2785 про розміщення грошових коштів на строковому депозиті із наступними додатковими угодами. Предметом даного договору є внесення грошових коштів в сумі 10000000,00 грн. на депозитний рахунок.

Відповідно до пп. 2.1.3 Договору, Позивач має право достроково розірвати договір в порядку, передбаченому законодавством.

Діючим законодавством, зокрема ст. 1060 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Відповідно до п. 2 ст.1060 ЦК України, - за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Як свідчать матеріали справи, Позивач, керуючись умовами договору та вищезгаданими нормами ЦК України, звернувся до банку з відповідною заявою про дострокове повернення депозиту.

Проте, як свідчить виписка з банківського рахунку, кошти з депозитного рахунку Позивача, своєчасно повернені йому не були. Так, згідно даної виписки з банківського рахунку, кошти в сумі 10000000,00 грн. повернено на розрахунковий рахунок підприємства лише 24.11.2008р., що також підтверджується меморіальним ордером № 0003 від 24.11.2008р.

Позивач аргументує тим, що отримавши 24.11.2008р. кошти покладені на депозитний рахунок, в цей ж день, підприємством було сплачено податок на прибуток, згідно платіжного доручення № 959 від 24.11.2009р.

Відповідно до Постанови Правління НБУ № 319 від 11.10.2008р. “Про додаткові заходи щодо діяльності банків”, НБУ запроваджено додаткові заходи щодо діяльності банків з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи та забезпечення стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків.

Згідно з п. 2.5 даної Постанови, - у сфері проведення активно-пасивних операцій банки повинні проводити заходи з метою недопущення дострокового зняття коштів, проводити роз'яснювальну роботу зі своїми клієнтами. Активно проводити стимулюючу роботу із залучення готівки на депозити та пролонгації депозитних договорів. Виплати за умови настання строку згідно з договором здійснювати негайно.

Позивач вважає, що наведені обставини свідчать про те, що до підприємства застосовано відповідальність у вигляді фінансових санкцій через те, що банк виконував вимоги постанови НБУ, яка в свою чергу є також частиною національного законодавства. В свою чергу, Позивач вжив всіх можливих заходів щодо недопущення порушення строку сплати податкового зобовязання.

При розгляді даної справи та винесенні постанови по справі, суд виходив також з того, що згідно з положеннями Наказу ДПА України від 10.08.2005 № 327 “Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавств”із змінами та доповненнями (зареєстрованого в Мінюсті України від 25.08.2005 № 925/11205), податковий орган повинен дотримуватись положень Розділу 2 даного Порядку. Зокрема, в акті перевірки, по наслідках якого винесене оскаржуване податкове повідомлення рішення, не дотримано положення в частині місцезнаходження суб'єкта господарювання (місце розташування об'єкта власності, щодо якого проводиться перевірка); підстави для проведення перевірки відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”та інших законодавчих актів; дані про реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади (назва документа, назва органу, дата і реєстраційний номер), дата взяття на облік органом державної податкової служби (назва документа, назва органу державної податкової служби та дата взяття на облік), реєстраційні дані платника ПДВ (назва документа, дата, номер, індивідуальний податковий номер); дані про розмір статутного фонду, засновників, розмір їх внесків до статутного фонду, форма внесення (у разі необхідності), а також коди за ЄДРПОУ (для юридичних осіб) та ідентифікаційні номери (для фізичних осіб); інформація про види діяльності, які здійснював суб'єкт господарювання за період, що перевірявся, та види діяльності, що підлягають ліцензуванню (номер і дата видачі ліцензії, назва органу, що видав ліцензію, терміни початку і закінчення дії ліцензії), тощо.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про підставність та обгрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 25.02.2009 р. №0000021511/0/3038.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Брильовський Роман Михайлович

Повний текст постанови виготовлено 09.03.2010 р.