Постанова № 8344311, 24.02.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-292/09/1370

24 лютого 2010 року Львівський окружний адміністративний суд

в складі:

головуючої судді Потабенко В.А.

при секретарі Білас Ю.Ю.,

з участю представників:

від позивача Марченко Р.В., згідно довіреності,

від відповідача Ортинська Н.М., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Електротехізоляція" Міжнародної компанії "Віолі Комершел Інк" ( надалі ДП "Електротехізоляція") до Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова (надалі ДПІ в Сихівському районі м. Львова) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ДП "Електротехізоляція" звернулося до суду із позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ДПІ в Сихівському районі м. Львова № 0001732321/0 від 14.07.2008 року, № 0001732321/1 від 26.09.2008 року, №0001732321/2 від 05.12.2008 року, №0001732321/3 від 19.02.209 року та №0001732321/4 від 16.04.2009 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 101205,00 грн., з яких: основний платіж 71919,00 грн., штрафні (фінансові санкції) 29286,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі акту про результати виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства № 167/23-209/31357555 від 07.07.2008 року та за наслідками адміністративного оскарження, ДПІ в Сихівському районі м. Львова прийняла вказані спірні податкові повідомлення-рішення. Підставою для прийняття таких стало порушення, на думку ДПІ, п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - заниження податку на прибуток у 2007 році на суму 71919,00 грн., а саме: підприємство безпідставно включило до складу валових витрат у 2007 році суму в розмірі 287675,00, яка була сплачена на користь ЗАТ "Південно-східна страхова компанія" за послуги по страхуванню фінансових ризиків на підставі генерального договору №ЕТИ/ФР/012/2912/2006 від 29.12.2006 року. Позивач вважає такі висновки ДПІ необґрунтованими, оскільки п.п. 5.4.6 п. 5.4. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначає, що до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб. У 2007 році ДП "Електротехізоляція" здійснювало реалізацію товару за укладеними з ТОВ "Львівська ізоляторна компанія" договорами комісії, де останнє виступало комітентом. Оскільки позивач поручався перед комітентом за виконання покупцем своїх зобов'язань відповідно до зазначених договорів комісії, він застрахував саме свої фінансові ризики і вважає, що правомірно відніс суму страхових платежів на валові витрати. Відтак, вважає спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними та просить їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, наведених у запереченні на позовну заяву від 22.06.2009 року, суть якого зводиться до наступного. Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно п. 1.31 ст. 1 вказаного Закону, не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Оскільки договір комісії не передбачає переходу права власності на відчужувані товари до комісіонера (ДП "Електротехізоляція"), то комісіонер не придбаває таких товарів, а операція не вважається продажем. Отже, у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку можуть бути використані (направлені) на отримання доходу, тобто будь-які операції, що стосуються продажу товарів, які передбачають передачу прав власності на такі товари. Зазначає, що позивач відніс на валові витрати суми страхових платежів зі страхування не своїх фінансових ризиків, а фінансових ризиків комітента, що не дозволяється чинним законодавством. Відтак, вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте у відповідності до норм чинного законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

В ході розгляду справи судом було досліджено докази, наявні в матеріалах справи.

Відповідно до укладених з ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" договорів комісії № 27 від 23.01.2006 року та № 28 від 04.12.2006 року, ДП "Електротехізоляція" зобов'язувалось укладати від свого імені зовнішньоекономічні контракти купівлі-продажу товару з контрагентом на продаж товарів комітента за межами митної території України за його рахунок. Найменування, ціна та кількість товарів визначалася сторонами в додатках, що є невід'ємною частиною до цих договорів. Відповідно до внесених змін до додатків, підписаних обома сторонами, комісіонер поручається перед комітентом за виконання покупцем своїх зобов'язань. Зазначені зміни були внесені до кожного додатку в частині пункту 3.

Вказані обставини визнані сторонами та доведенню не підлягають.

29.12.2006 року між позивачем та ЗАТ "Південно-східна страхова компанія" було укладено генеральний договір добровільного страхування фінансових (комерційних) ризиків № ЕТИ/ФР/012/2912/2006, згідно з яким страховик зобов'язується при настанні страхового випадку виплатити страхувальнику страхове відшкодування, а страхувальник зобов'язується оплатити страховику страхову премію. Об'єктом страхування є майновий інтерес страхувальника, пов'язаний з його збитками при проведенні підприємницької діяльності, а саме: з невиконанням (повністю або частково) контрагентом страхувальника своїх договірних зобов'язань по укладених між ними цивільно-правових угодах.

Проведеною ДПІ в Сихівському районі м. Львова виїзною плановою документальною перевіркою ДП "Електротехізоляція" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 21.12.2007 року, оформленою актом № 167/23-209/31357555 від 07.07.2008 року, встановлено, що позивач сплатив на користь ЗАТ "Південно-східна страхова компанія" в якості страхової премії 287675,00 грн. і відніс цю суму на валові витрати у 2007 році.

На підставі вказаного акту та за наслідками адміністративного оскарження, ДПІ в Сихівському районі м. Львова прийняла податкові повідомлення-рішення № 0001732321/0 від 14.07.2008 року, № 0001732321/1 від 26.09.2008 року, №0001732321/2 від 05.12.2008 року, №0001732321/319.02.209 року та №0001732321/4 від 16.04.2009 року, якими визначила ДП "Електротехізоляція" податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 101205,00 грн., з яких: основний платіж 71919,00 грн., штрафні (фінансові санкції) 29286,00 грн.

Відповідно до п.п. 5.4.6. п. 5.4. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон № 283), до складу валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону № 283, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283 зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ч. 3 ст. 1016 Цивільного кодексу України, комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Статтею 4 Закону України "Про страхування" від 7 березня 1996 року N 85/96-ВР передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Пунктом 18 ч. 4 ст. 7 цього Закону визначено, що одним з видів добровільного страхування є страхування фінансових ризиків.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно включив до валових витрат суми страхових премій, сплачених на користь ЗАТ "Південно-східна страхова компанія", оскільки представником позивача в судовому засіданні було доведено зв'язок страхування фінансових ризиків із власною господарською діяльністю і підтверджено документально понесені витрати на таке страхування (а.с. 157-159).

Відтак, твердження представника відповідача про те, що позивачем було здійснено страхування комісійного товару, отриманого від ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія", спростовуються в ході розгляду справи.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачем було правомірно включено до складу валових витрат в 2007 році суму сплаченої на користь ЗАТ "Південно-східна страхова компанія" страхової премії в розмірі 287675,00 грн., позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0001732321/0 від 14.07.2008 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0001732321/1 від 26.09.2008 року, №0001732321/2 від 05.12.2008 року, №0001732321/3 від 19.02.209 року та №0001732321/4 від 16.04.2009 року позивачу слід відмовити відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затв. наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253, з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001732321/0 від 14.07.2008 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Дочірнього підприємства "Електротехізоляція" Міжнародної компанії "Віолі Комершел Інк" 3 (три) гривні 40 коп. сплачених судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 01.03.2010 року.

Суддя Потабенко В.А.