Рішення № 83441895, 05.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2019 року № 826/7552/18

\Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульваро-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 10.11.2017.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.11.2017 він звернувся до територіального органу пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Натомість, листом від 17.04.2018 № 3209/17 Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві відмовило позивачу у призначені пенсії.

Як зазначає позивач у позовній заяві, підставою для відмови є сумніви відповідача щодо правомірності видачі уповноваженим органом позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Таку відмову позивач вважає безпідставною та наголошує, що право на пенсію за роботу в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначається відповідно до сг. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено що громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на пенсію із зменшенням пенсійного віку на 10 років мають особи, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів.

Зазначає, що він у травні 1986 року виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою про підвищену оплату праці за роботу у зоні відчуження, видану Печерським управлінням тресту «Південтехноенергомонтаж».

Пояснює, що документом, який підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення, серії НОМЕР_2 учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорії 2), правомірність видачі якого підтверджується витягом з протоколу від 03.02.1997 № 57 Тимчасової комісії для перевірки правильності видачі посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при КМДА.

Як зазначено у позовній заяві, позивач надав відповідачу перелік всіх необхідних документів для визначення права на пенсію та призначення йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, які вимагаються чинним законодавством, однак пенсію позивачу призначено так і не було.

Підсумовуючи викладене позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовним вимог, зазначивши, що основним документом, що визначає час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження є довідка форми 122, яка видається на підставі первинних документів лише тими підприємствами, установами, організаціями, в складі яких працівник безпосередньо виконував роботи по ліквідації наслідків аварії.

Представник відповідача додає, що 10.11.2017 позивач звернувся до управління у відділ звернень з заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначає, що для розгляду до управління позивачем були надані наступні копії документів: копія паспорту, копія ідентифікаційного номера, копія трудової книжки, копія диплома, копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (2 категорії). Натомість управління листом від 17.04.18 № 3209/17 повідомлено позивача про відмову у призначені пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.

Пояснює, що відмова мотивована тим, що основним документом, що визначає час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження та є обов`язковим для оформлення пенсії є довідка ф. 122.

В той же час, як стверджує представник відповідача, довідка від 30.08.1990 № 107, яку позивач подавав до управління та міститься в матеріалах судової справи не відповідає затвердженій постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питання від 09.03.1988 № 122 формі довідки ф. 122,

Наголошує, що у довідці № 107 від 30.08.1990 виданій «Печерським монтажним управлінням» тресту «Південтеплоенергомонтаж» не проглядається населений пункт зони ЧАЕС в якому проводилась робота по ліквідації наслідків Чорнобильської; катастрофи». довідка не підтверджена первинними документами, а відтак, основний документ позивача, що визначає право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку не відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що первинними документами, що підтверджують періоди перебування в зоні відчуження можуть бути довідки про період роботи в зоні, із зазначенням населеного пункту в якому проводились відповідні роботи, табелі обліку робочого часу за періоди роботи в зоні, подорожні листи водіїв, копії відомостей щодо виплати заробітної плати тощо.

Додає, що із наданих до управління документів не можливо встановити факт роботи позивача саме в зоні відчуження у 1987 році, оскільки зазначених документів не достатньо для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.

З урахуванням викладене представник відповідача наголошує на безпідставності позовних вимог.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи ( у порядку письмового провадження).

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані матеріали, пояснення та заперечення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є учасником наслідків ліквідації на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_2 (категорія 2), яке видане 14.11.1994 та перереєстроване 09.12.1997 Київською міською державною адміністрацією.

Судом встановлено, що також не заперечується учасниками справи, що 10.11.2017 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якій просив призначити йому пенсію за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи». До заяви позивачем було надано копію паспорту, копію ідентифікаційного номера, копію трудової книжки, копію диплома, копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році 2 категорії та довідку від 30.08.1990 № 107.

Листом від 17.04.2018 № 3209/17 Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві відмовило позивачу.

Відмовляючи у призначені пенсії на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», орган пенсійного фонду зазначив, що в наданій ОСОБА_1 довідці форми № 122 від 30.08.1990 № 107, виданій Печерським монтажним управлінням тресту «Південтеплоелектромонтаж» не проглядається населений пункт зони ЧАЕС, в якому проводилась робота по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Період зазначений в довідці, а саме: з 08.05.1986 по 12.05.1986 співпадає з періодом навчання в Київському енергетичному технікумі. Згідно диплома виданого Київським енергетичним технікумом ОСОБА_1 навчався з 01.09.1982 по 03.06.1986. Інших документів, які підтвердили перебування в зоні ЧАЕС не надано.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо відмови позивачу у призначені пенсії протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я врегульовано Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 55 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 10 років.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п/п 5 п. 2.1 якого до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

В силу вимог ч. 3 ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

При цьому, згідно з ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок № 51) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А . При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998 р. зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" і "Постраждалий від Чорнобильської катастрофи" (категорії 1, 2, 3 серії А) без відмітки про перереєстрацію, передбачену у абзаці першому пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. N 135 (Офіційний вісник України, 1997 р., число 6, с. 68, число 34, с. 7; 1998 р., N 19, ст. 681), з тимчасовими вкладками затвердженого цією постановою зразка для осіб, які станом на 1 жовтня 1998 р. не отримали відповідної довідки у Державному галузевому архіві Міністерства оборони, вважаються чинними до 1 травня 1999 року.

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС або потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17 та від 22.03.2018 у справі № 588/538/16-а.

Як вже встановлено судом, позивач має посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_2 (категорія 2), виданого 14.11.1994 та перереєстрованого 09.12.1997 Київською міською державною адміністрацією (том 1 а.с. 12).

Також в матеріалах справи міститься довідка від 30.08.1990 № 107 про період перебування позивача на роботі в зоні ЧАЕС.

Зі змісту довідки від 30.08.1990 № 107 видно, що ОСОБА_1 у період з 08.05.1986 по 12.05.1986; з 25.08.1986 по 01.09.1986; з 08.09.1986 по 15.09.1986; з 29.09.1986 по 14.10.1986; з 30.10.1986 по 31.10.1986 та з 01.11.1986 по 15.11.1986 перебував на роботі в населених пунктах ПУСО село Розсоха ЧАЕС.

Тобто, з наявної в матеріалах справи довідки від 30.08.1990 № 107 вбачається, що ОСОБА_1 у вищевказані періоди перебував селі Розсоха та виконував роботи по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи..

В той же час, п. 1 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, згідно з додатком № 1.

Відповідно до № 39 додатку № 1 розділу І «Зона відчуження» Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України РСР від 23.07.1991 № 106 зоною відчуження, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, є село Розсоха Чорнобильського району Київської області.

Таким чином, проаналізувавши вказані обставини, суд зазначає, що доводи відповідача відносно того, що з довідки від 30.08.1990 № 107 (том 1 а.с. 10), виданої Печерським монтажним управлінням тресту «Південтеплоелектромонтаж» не проглядається населений пункт зони ЧАЕС, в якому проводилась робота по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи є безпідставним та необґрунтованим, оскільки, по-перше, у довідці від 30.08.1990 № 107 наявна назва населеного пункту зони ЧАЕС, в якому проводилась робота по ліквідації наслідків аварії, - село Розсоха, по-друге, зазначений пункт у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України РСР від 23.07.1991 № 106, є зоною відчуження.

Щодо доводів відповідача у відзиві на позовну заяву відносно того, що надана позивачем довідка від 30.08.1990 № 107 не відповідає формі довідки № 122, затвердженої постановою Державного комітету СРСР по праці і соціальних питань від 09.03.1988 № 122, то суд зазначає, що підставою для відмови у призначені пенсії слугувало те, що з довідки від 30.08.1990 № 107 не проглядається населений пункт зони ЧАЕС, в якому проводилась робота по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та те, що період перебування позивача в ЧАЕС співпадає з періодом навчання у технікумі, натомість Лівобережним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві у відповіді-відмові від 17.04.2018 № 3209/17 не зазначено жодного слова про те, що вказана довідка не відповідає формі № 122, затвердженої постановою Державного комітету СРСР по праці і соціальних питань від 09.03.1988 № 122, а навпаки територіальний орган пенсійного фонду у наданій відмові зазначає про те, що: «В наданій Вами, ОСОБА_1 , довідці форми № 122 від 30.08.1990 № 107…».

Тобто, у відповіді-відмові від 17.04.2018 № 3209/17 Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві підтвердило надання ОСОБА_1 , довідки форми № 122.

Більш того, аналізуючи зміст довідки від 30.08.1990 № 107, наданої позивачем для призначення пенсії, то суд зазначає, що така довідка відповідає формі, затвердженої постановою Державного комітету СРСР по праці і соціальних питань від 09.03.1988 № 122, яка підписана керівником підприємства та головним бухгалтером, а також скріплена печаткою.

Суд вказує, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що довідка від 30.08.1990 № 107 визнана недійсною або скасована, з огляду на що така довідка є належним документом, який підтверджує період перебування позивача на роботі в зоні відчуження.

Отже, зважаючи на те, що відповідно до довідки від 30.08.1990 № 107 позивач перебував на роботах в зоні відчуження та має посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_2 (категорія 2), виданого 14.11.1994 та перереєстрованого 09.12.1997 Київською міською державною адміністрацією, суд приходить до висновку, що наведені документи свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Посвідчення позивача недійсним також не визнавалось, його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.

Щодо періоду перебування позивача в ЧАЕС з 08.05.1986 по 12.05.1986, який співпадає з періодом навчання у технікумі з 01.09.1982 по 03.06.1986, то суд зазначає про наступне.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до загальновідомої інформації, аварія на Чорнобильській АЕС сталася 26.04.1986. Тобто на момент виникнення аварії ОСОБА_1 виповнилось 18 років.

При цьому, відповідно до ст. 187 Кодексу законів про працю Української РСР (у редакції від 27.02.1985) неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Згідно з ст. 188 Кодексу законів про працю Української РСР (у редакції від 27.02.1985) не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.

Відповідно до ст. 190 Кодексу законів про працю Української РСР забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до перенесення і пересування важких речей, що перевищують встановлені для них граничні норми.

Тобто, зважаючи на те, що на момент виникнення аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) ОСОБА_1 був повнолітнім, останній міг бути задіяним у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

При цьому, суд зазначає, що зважаючи на масштаб аварії, що сталася на Чорнобильській АЕС 26.04.1986, особи, які на момент такої аварії досягли вісімнадцятирічного віку могли бути задіяні на ліквідації наслідків аварії, зокрема, у тому числі і у період навчання у технікумі, університеті, інституті тощо.

Відтак, період навчання позивача у технікумі з 01.09.1982 по 03.06.1986 жодним чином не може ставити під сумнів перебування ОСОБА_1 у період з 08.05.1986 по 12.05.1986 у зоні відчуження по виконанню робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Більш того, у період навчання у технікумі, позивач перебував у зоні відчуження лише 4 дні.

Більш того, у період з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року, будучи вже працевлаштованим на роботі у Печерському монтажному управлінні тресті «Південтеплоенергомонтаж», позивач перебував у зоні відчуження у сукупності 49 днів (по періодах: з 25.08.1986 по 01.09.1986 - 8 днів; з 08.09.1986 по 15.09.1986 - 8 днів; 29.09.1986 по 14.10.1986 - 16 днів; 30.10.1986 по 31.10.1986 - 2 дні та з 01.11.1986 по 15.11.1986 - 15 днів).

Таким чином, підсумовуючи викладені обставини у сукупності, а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 , працював у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року 5 днів, а також з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - у сукупності 49 днів, суд дійшов висновку, що позивач має право на зменшення пенсійного віку на 10 років, передбаченого ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з огляду на що дії ГУ ПФУ у м. Києві, як правонаступника Лівобережного об`єднаного управління ПФУ в м. Києві щодо відмови позивачу у призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправними, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 10.11.2017, то суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 55 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 10 років.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачені критерії призначення особам пенсії за віком.

Так, відповідно до абз. 1 ч .1 вказаної статті особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Тобто, для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно також враховувати критерії визначені ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, щодо наявності у особи страхового стажу, який повинен складати не менше 15 років станом до 31.12.2017, а відтак передумовою прийняття рішення відносно поданої позивачем заяви від 10.11.2017 про призначення пенсії є не лише встановлення досягнення позивачем пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії, а й наявності страхового стажу, який повинен складати не менше 15 років станом до 31.12.2017, що в даному випадку знаходиться поза межами компетенції суду, тоді як встановлення наявності страхового стажу для призначення пенсії входить до повноважень органів пенсійного фонду.

Відтак, суд зазначає, що на даний час відсутні правові підстави для зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві призначити позивачу пенсію, оскільки крім власне підтвердженого судом права на зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за встановлених вище обставин, пенсійним органом мають бути розглянуті сукупність матеріалів та обставин, необхідних для призначення пенсії.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з положень п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У даному випадку, дотримуючись принципів верховенства права, законності, поділу влади, в межах компетенції, визначеної Конституцією та законами України, а також виходячи з повноважень суду, визначених ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушених прав позивача, який є ефективним відповідно до встановлених обставин та правового регулювання спірних відносин, а саме: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2017, а також додані до неї документи щодо призначення позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 10.11.2017, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

В той же час суд звертає увагу позивача на те, що його доводи відносно того, що підставою для відмови у призначені пенсії слугував сумнів щодо правомірності видачі уповноваженим органом позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії є помилковими, оскільки, як вже було зазначено судом відмовляючи у призначені позивачу пенсії територіальний орган пенсійного фонду виходив з того, що в наданій ОСОБА_1 довідці форми № 122 від 30.08.1990 № 107, виданій Печерським монтажним управлінням тресту «Південтеплоелектромонтаж» не проглядається населений пункт зони ЧАЕС, в якому проводилась робота по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також період зазначений в довідці від 30.08.1990 № 107 щодо виконання робіт в зоні відчуження, а саме: з 08.05.1986 по 12.05.1986 співпадає з періодом навчання в Київському енергетичному технікумі з 01.09.1982 по 03.06.1986.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульваро-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368) щодо відмови позивачу у призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульваро-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) від 10.11.2017, а також додані до неї документи щодо призначення ОСОБА_1 пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 10.11.2017, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.А. Кармазін