Рішення № 83437440, 18.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2019 року №640/850/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.12.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.12.2017 він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на яку він має право відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до Списку №1. Стверджує, що для цього наявність усі визначені законодавством підстави. Додатково повідомив відповідача, що має статус внутрішньо переміщеної особи та раніше працював на підприємствах, які залишились на тимчасово окупованій території України, що унеможливлює подання будь-яких уточнюючих довідок чи архівних документів щодо його роботи на цих підприємствах. Проте, відповідач відмовив у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю довідок, що підтверджують особливий характер роботи та атестацію робочих місць.

Рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах позивач оскаржив до суду, який частково задовольнив його позовні позов та визнав протиправним і скасував розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про відмову позивачу в призначенні пенсії та зобов`язав повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах.

За результатами повторного розгляду заяви про призначення пенсії на пільгових умовах відповідач знову відмовив позивачу. При цьому відповідач безпідставно не взяв до уваги обставини, встановлені рішенням суду стосовно роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Позивач стверджує, що його пільговий стаж підтверджується трудовою книжкою, а відмова відповідача є незаконною та порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

Ухвалою суду від 18.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві на позову заяву щодо позову заперечив, стверджуючи про його необґрунтованість, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на відсутність документів, що підтверджують пільговий стаж відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 та від 05.07.2006 №920.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації від 30.10.2014 № 3004001376.

26.12.2017 позивач звернувся до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення з 24.12.2017 пенсії за віком на пільгових умовах. До заяви позивачем додані такі документи: трудову книжку, копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, копію диплома, копію військового квитка, копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Розпорядженням від 05.02.2018 №77 Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідних документів, які підтверджують особливий характер роботи, а також довідки відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 №920 щодо атестації робочих місць.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі №826/5295/18 частково задоволено позов ОСОБА_1 та визнано протиправним і скасовано розпорядження Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 05.02.2018 №77 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням періодів роботи на шахті «Хрустальська» ДПО «Донбасантрацит», а саме: з19.12.1986 по 30.04.1987, з 15.06.1987 по 30.06.1987, з 19.06.1989 по 01.02.1994, з 01.02.1994 по 02.01.1998, з 01.01.1999 по 02.02.2000, з 02.01.2000 по 01.01.2001.

Вказане рішення сторонами не оскаржувалось, а тому набрало законної сили.

Так, відповідач повторно розглянув заяву позивача щодо призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах та прийняв рішення від 12.11.2018 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким відмовив позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують пільговий стаж відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 та від 05.07.2006 №920.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Спірні відносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з частиною першою статті 114 Закону України 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок.

Таким чином, для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах необхідним є досягнення ним станом на час звернення із заявою про призначення пенсії 50-річного віку, не менше 21 року 6 місяців стажу, з них не менше 10 років на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1.

Матеріалами справи підтверджується досягнення позивачем станом на час звернення із заявою про призначення пенсії 50-річного віку та наявності у нього понад 21 рік 6 місяців стажу.

Стосовно наявності 10 років стажу на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 необхідно зазначити про наступне.

Як вбачається з пункту 1 розділу І «Гірничі роботи. Видобування корисних копалин. Геологорозвідувальні роботи. Будівництво, реконструкція, технічне переозброєння і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд» Списку виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, до Списку №1 віднесено працівників, які зайняті повний робочий день на підземних роботах та які обслуговують працівників, зайнятих на підземних роботах (медперсонал підземних пунктів охорони здоров`я, працівники підземного телефонного зв`язку тощо) (Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на

дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень).

Відповідач, відмовляючи позивачу у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначив про відсутність документів, які підтверджують його пільговий стаж, тобто роботу позивача упродовж повного дня на підземних роботах в шахті.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Таким чином, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Якщо ж у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці надається трудова книжка із оформленими належним чином записами про займану посаду, період виконуваної роботи, виписку із наказу про призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (із змінами, внесеними згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 №920).

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці.

Як встановлено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі №826/5295/18, яке має преюдиціальне значення у даній справі, та вбачається із трудової книжки позивача, ОСОБА_1 у період з 19.12.1986 по 30.04.1987 працював повний робочий день підземним гірником на шахті «Хрустальська» ДПО «Донбасантрацит»; з 15.06.1987 по 30.06.1987 - повний робочий день підземним гірським майстром на шахті «Хрустальська»; з 19.06.1989 по 01.02.1994 - повний робочий день підземним гірським майстром на шахті «Хрустальська»; з 01.02.1994 по 02.01.1998 - повний робочий день під землею заступником начальника ділянки на шахті «Хрустальська»; з 01.01.1999 по 02.01.2000 - повний робочий день під землею заступником начальника ділянки на шахті «Хрустальська»; з 02.01.2000 по 01.01.2001 - начальником зміни, пов`язаний з підземними роботами на шахті «Хрустальська».

Також цим рішенням суду встановлено, що в трудовій книжці позивача містяться записи, що згідно з наказами від 30.06.1994 №427, від 12.11.1999 №575, від 02.01.2000 №2 о/п за результатами атестації робочих місць по умовам праці підтверджено право останнього на пенсію на пільгових умовах по Списку №1. Вказані записи засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають, відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відомостями трудової книжки, внесеними до неї відповідно до законодавства, жодних дефектів записів трудова книжка не містить.

Зазначені вище обставини, встановлені рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі №826/5295, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню під час судового розгляду даної справи.

Крім того, зазначеним судовим рішенням встановлено, що займана позивачем посада майстра виробничої дільниці віднесена до списку виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, що відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, якою до Списку №1 віднесено посаду: « 1010100г-23398 Мастера производственных участков». При цьому суд в указаному рішенні зазначив, що не приймає до уваги доводи відповідача про те, що атестація робочих місць на шахті «Хрустальська» проведена 08.10.1998, позаяк ці доводи суперечать відомостям трудової книжки позивача, в якій зафіксовано, що згідно з наказами від 30.06.1994 № 427, від 12.11.1999 № 575, від 02.01.2000 № 2 о/п за результатами атестації робочих місць по умовам праці підтверджено право позивача на пенсію на пільгових умовах по списку № 1.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що у вищевказані періоди позивач працював повний робочий день на відповідних роботах, що дає право на зарахування йому цього періоду до пільгового стажу для призначення пенсії на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно пільговий стаж позивача становить понад 10 років.

Отже, для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №1 наявні усі необхідні підстави:

- позивач досягнув 50-річного віку;

- загальний стаж його роботи - понад 21 рік 6 місяців;

- пільговий стаж за Списком №1 - понад 10 років.

При цьому суд звертає увагу, що відповідач вказуючи в оскаржуваному рішенні на відсутність документів, які підтверджують пільговий стаж позивача відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 та від 05.07.2006 №920, не зазначив, які саме конкретно документи відповідно до вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України не надані позивачем для підтвердження такого стажу.

Не зазначено про це відповідачем і у відзиві на позовну заяву, який містить виклад змісту норм законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, та загальний висновок відповідача про те, що відсутність підтвердження обставин щодо наявності пільгового стажу не породжують у позивача виникнення у нього права на зарахування стажу його роботи до пільгового стажу.

Водночас доцільно зауважити, що приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах, відповідач жодним чином не обґрунтував неможливість зарахування до пільгового стажу періодів його роботи, зазначених в трудовій книжці.

Частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Наведеними правовими нормами передбачено право органів Пенсійного фонду вимагати додаткові документи, при цьому, неможливість проведення перевірки правомірності видачі довідки не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті рішення про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 безпідставно не враховано наведених положень чинного законодавства та відомостей, що містяться у трудовій книжці позивача, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 12.11.2018 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах є протиправним.

У позовній заяві відсутня позовна вимога позивача про визнання протиправним і скасування цього рішення відповідача. Однак, без вирішення цього питання суд позбавлений можливості вирішити заявлену позивачем вимогу про зобов`язання відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.12.2017.

Враховуючи викладене та керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним і скасувати вищевказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Водночас суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про зобов`язання відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.12.2017.

При цьому суд не вважає, що задоволення цієї позовної вимоги є втручанням у дискреційні повноваження відповідача- суб`єкта владних повноважень, що обґрунтовується наступним.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватись від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватись від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Надане органу право діяти саме таким чином у теорії адміністративного права прийнято називати дискреційними повноваженнями (дискреційним правом, дискреційною владою).

Дискреційні повноваження, як встановлене право вибору варіанта поведінки (рішення) або наслідку правової норми, найбільш яскраво проявляються через так званий вільний, або адміністративний, розсуд.

В процесі застосування норми права до конкретної ситуації на остаточне прийняття рішення значний вплив справляє орган, який цю норму застосовує. Встановлення й оцінка факту, з яким норма пов`язує виникнення певних відносин, залежить від низки чинників як об`єктивного, так і суб`єктивного характеру. Окрім того, в нормі права заздалегідь не можна передбачити всіх життєвих ситуацій, випадків та обставин, про що також наголошував Європейський Суд з прав людини.

Тому норма права залишає певний простір, що повинен заповнити орган, який застосовує норму. При цьому він повинен брати до уваги загальний погляд на значення певних понять, мету, якої він повинен досягти, і, зрештою, на засади здорового глузду.

Виходячи з відсутності законодавчого визначення наведеного поняття, а також з урахуванням вищезазначеного можна дійти висновку, що дискреційні повноваження - це сукупність прав і обов`язків державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або обрати один з кількох варіантів рішень, передбачених проектом акта з урахуванням норм національного законодавства та принципу верховенства права.

Разом з тим, приймаючи рішення про повторну відмову позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, правомірність якого перевірялася судом, суб`єкт владних повноважень вже використав своє право на дискреційне рішення.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень, відтак, суд вважає за доцільне, задовольняючи позов викласти зміст резолютивної частини, з урахуванням специфіки позовних вимог, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 11.01.2019, і який у зв`язку із задоволенням позовних вимог підлягає йому поверненню на підставі приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 12.11.2018 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.12.2017.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко