Рішення № 83437183, 15.07.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 року справа № 705/4209/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: Медухи В.В. - за довіреністю,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Черкаській області про скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Держпраці у Черкаській області, в якому просить визнати неправомірною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.08.2018 №ЧК-611373/АВ/П/ПТ/ТД/-ФС 471.

Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.10.2018 відкрито провадження у даній справі.

14 лютого 2019 року ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області дану адміністративну справу передано за підсудністю до Черкаського окружного адміністративного суду.

12 березня 2019 року справу прийнято до провадження ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.08.2018 №ЧК-611/373/АВ/П/ПТ/ТД/-ФС 471 винесена за допуск до роботи з проведення презентацій та продажу парфумерної продукції без укладення трудових договорів, оформлення наказом чи розпорядженням та без повідомлення органу Державної фіскальної служби троьх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Із даними громадянами у встановленому законом порядку укладено цивільно - правові договори, відповідно до ст.ст. 11, 626 - 628, 638 - 654, 901 - 907 Цивільного кодексу України, всі дії за цими договорами здійснювались у передбачений Цивільним кодексом України спосіб.

При здійсненні перевірки відповідачем допущено ряд процедурних порушень, які тягнуть за собою неправомірність рішень за результатами перевірки.

Позивач стверджує, що державний контроль та нагляд за відносинами між позивачем як фізичною особою - підприємцем та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які склались на підставі цивільно - правових договорів чинним законодавством не передбачено.

Незважаючи на відсутність позивача, про що складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) №ЧК-611/375/НД, складений і вручений особі на те не уповноваженій, дані посадові особи почали здійснювати захід державного контролю.

Головні державні інспектори відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_5 , ОСОБА_6 перед початком контрольного заходу не пред`явили позивачу свого службового посвідчення, не вручили направлення на проведення інспекційного відвідування, не внесли запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю), тривалість інспекційного відвідування перевищувала терміни встановлені пунктом 10 Порядку 295, яким його тривалість для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва обмежена двома робочими днями.

За посиланням позивача, направленням на проведення інспекційного відвідування від 16.07.2018 №1427, копія якого додана до позовної заяви, передбачає проведення інспекційного відвідування дисконтних мереж роздрібних торгових відділів наливно парфумерії PARFUM BAR, за адресами вул. Небесної сотні, 30, магазин «Novus» бул. Шевченка, 399/2, магазин «Thrash» вул. Сергія Амброса, 46 м. Черкаси. Однак направлення не містять найменування суб`єкта господарювання - позивача, щодо якого буде здійснюватися захід.

Адреса, вказана у направленні, не є адресою, за якою позивач зареєстрований як суб`єкт господарювання.

З огляду на допущені процедурні порушення під час проведення перевірки позивач вважає, що прийнята відповідачем постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте 08.04.2019 подав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його повноважного представника.

У відзиві на адміністративний позов та в судовому засіданні представник відповідача просила у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідачем повністю дотримано вимоги законодавства, яке регулює порядок інспекційного відвідування суб`єктів господарювання.

Повноваження Державної служби України з питань та відповідно її територіальних органів на здійснення державного нагляду та контро додержанням суб`єктами господарювання законодавства про працю визначені законодавством, тому твердження представника позивача є безпідставними.

18.07.2018 інспекторами праці ОСОБА_5 та ОСОБА_6. розпочато проведення інспекційного відвідування позивача за місцем фактичного здійснення ним діяльності, тобто у відділах наливної парфумерії Perfums Ваr, що знаходяться в м. Черкаси у ТЦ «Пассаж», магазині «Novus», магазині «Thrash». Інспекторами встановлено, що ОСОБА_2 виконувала функціональні обов`язки професії продавця непродовольчих товарів у магазині «Thrash», ОСОБА_4 - у магазині «Novus», а ОСОБА_3 - у ТЦ «Пассаж».

У зв`язку з відсутністю 18.07.2018 ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності та відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ЧК-611/375/НД від 18.07.2018 та вимогу про надання документів №ЧК-611/375/ПД від 18.07.2018, інспекційне відвідування зупинено до 10:00 години 27.07.2018. Копію вимоги позивач отримав та додав її копію до позовної заяви.

На виконання вимоги №ЧК-611/375/ПД ФОП ОСОБА_1 надав інспекторам праці копії документів, що стосуються предмету контролюючого заходу, тому з 27.07.2018 інспекційне відвідування продовжено.

Перевіркою встановлено, що укладені з наведеними працівниками цивільно-правові договори мають ознаки трудового договору. При цьому трудові договори з вказаними працівниками підприємець не уклав та не повідомив ДФС про прийняття працівників на роботу, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України, вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

На думку представника відповідача, цивільно-правовий договір передбачає оплату не процесу праці, а її результатів, котрі визначаються після закінчення роботи і оформляються актами здавачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Представник відповідача звернула увагу, що реалізовуючи товари позивача, працівники здійснюють не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу по професії продавця, виконуючи визначену трудову функцію в діяльності підприємця. Здійснюючи продаж товарів в магазині, що функціонує за відповідним режимом роботи, працівники не мають можливості самостійно організовувати свою роботу.

Спірні договори не містять визначеного обсягу робіт очікуваного кінцевого результату, що підлягає якісним та кількісним характеристикам. Вказане не є властивим для цивільно-правових відносин при яких результат є чітко визначеним та обрахованим, характер виконуваної роботи притаманний саме для трудових відносин.

Наведені обставини, на думку представника відповідача, вказують на безпідставність вимог адміністративного позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до направлення на проведення перевірки від 16.07.2018 №1427, виданого на підставі наказу від 16.07.2018 №673-Н, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками у мережі роздрібних торгових відділів наливної парфумерії Perfums Ваr, що розміщені у магазинах «Thrash», «Novus» та у ТЦ «Пассаж» в м. Черкаси.

У зв`язку з відсутністю 18.07.2018 ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності та відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ЧК-611/375/НД від 18.07.2018 та вимогу про надання документів №ЧК-611/375/ПД від 18.07.2018, інспекційне відвідування зупинено до 10:00 години 27.07.2018.

На виконання вимоги №ЧК-611/375/ПД ФОН ОСОБА_1 надав інспекторам праці копії документів, що стосуються предмету контролюючого заходу, тому 27.07.2018 інспекційне відвідування продовжено та за його результатами складено акт від 27.07.2018 №ЧК-611/373/АВ, згідно якого виявлені під час інспекційного відвідування та зафіксовані наступні порушення вимог законодавства про працю, а саме: ОСОБА_2 виконувала функціональні обов`язки професії продавця непродовольчих товарів у магазині «Thrash», ОСОБА_4 - у магазині «Novus», а ОСОБА_3 - у ТІД «Пассаж», при цьому трудові договори з вказаними працівниками підприємець не уклав та не повідомив ДФС про прийняття працівників на роботу, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України, вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Як встановлено судом, на підставі акту перевірки та за результатами розгляду справи першим заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області Мащенко Віталієм Васильовичем, 23.08.2018 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-611/373/АВ/ШТТ7ТД-ФС-471, якою на позивача накладено штраф у розмірі 335070,00 грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу перелічених положень законодавства вбачається, що у разі фактичного допуску до роботи працівника без оформлення трудового договору юридичні та фізичні особи - підприємці притягаються до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 111 690 грн. за кожного працівника (мінімальна заробітна плата станом на момент складення акту перевірки 3723 грн.).

Суд погоджується з доводами відповідача, що в разі недотримання, на думку суб`єкта господарювання, контролюючим органом встановленого законом порядку проведення заходу контролю, законодавством передбачена можливість недопуску посадових осіб контролюючого органу до здійснення заходу контролю суб`єктом господарювання, стосовно якого такий захід контролю призначений.

В протилежному випадку, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, у зв`язку з чим за умови такого допуску підставою для скасування рішення може бути лише неправильність його прийняття по суті.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №804/5402/14.

В контексті наведеного суд також звертає увагу, що позивачем не оскаржується наказ про проведення перевірки та дії посадових осіб відповідача щодо її проведення, тому висловлені представником твердження щодо незаконності її проведення судом відхиляються.

Звертаючись до суті виявлених під час проведення перевірки порушень, суд виходить з того, що відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (ст. 901 ЦК України).

Отже, предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (надання послуг), їх кінцевий результат, що має кількісну і якісну визначеність.

Встановлюючи в судовому засіданні належне оформлення трудових відносин, суд виходить з того, що зі змісту цивільно-правових договорів укладених 16.07.2018, 01.07.2018 та 17.07.2018 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ОСОБА_2 вбачається, що їх предметом є виконання останніми послуг продавця.

Суд погоджується з доводами представника відповідачів, що у вказаних цивільно - правових договорах відсутні будь-які відомості про те, який саме результат роботи (послуг) повинен передати виконавець замовнику. Договір не містить жодних даних щодо обсягу виконуваної роботи (послуг) у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, їх якісних та кількісних характеристик. Тобто, предметом вказаного договору є процес праці, що не передбачає будь-якого кінцевого результату.

Натомість, предметом договору є виконання ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ОСОБА_2 трудових функцій за конкретною професією - продавець, що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Натомість, викладене вище відповідає природі трудового договору, за яким працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності позивача.

За вказаними цивільно-правовими договорами працівники виконували свої обов`язки у конкретному місці роботи, а саме: ОСОБА_2 виконувала функціональні обов`язки професії продавця непродовольчих товарів у магазині «Thrash», ОСОБА_4 - у магазині «Novus», а ОСОБА_3 - у ТІД «Пассаж».

Оплата праці в договорах є фіксованою та не залежить від обсягу виконаних робіт.

В контексті наведеного, на переконання суду, робота продавцем у магазині не може розцінюватись, як виконання обов`язків за договором цивільно-правового характеру.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).

Частиною 4 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо решти аргументів сторін суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимог статті 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудового договору у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу дотримано вимоги Порядку №509, а отже оскаржена постанова є правомірною, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Сплачену суму судових витрат залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 5 серпня 2019 року.

Суддя В.В. Гаращенко