Рішення № 83436985, 01.08.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2019 р. Справа № 480/4289/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - Ломаки Ю.М.,

представників відповідача - Бахмута Е.А., Школьного В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумимостобуд" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2018 року № 0003761402 та від 01.11.2018 року № 0005641402.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Сумимостобуд», за наслідками якої складено Акт від 25.07.2018р. № 4677/18-28-14-02/21118361/61. На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було прийнято шість податкових повідомлень-рішень, зокрема, № 0003741402 та № 0003761402.

Рішенням про результати розгляду скарги позивача № 35181/6/99-99-11-01-01-25 від 29.10.2018р. ДФС України скасувала частково податкове повідомлення-рішення № 0003741402, в зв`язку з чим відповідач надіслав позивачу нове податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018р. № 0005641402, замість податкового повідомлення- рішення від 15.08.2018 року № 0003741402.

Позивач зазначає, що оскільки він надав під час документальної планової виїзної перевірки документальне підтвердження та обґрунтування (пояснення) щодо здійснених господарських операцій, сплати податків, складу витрат та їх розподіл за обліковою політикою підприємства, порядку здійснення обліку на підприємстві та інші пояснення та підтвердження, але посадові особи Головного управління ДФС у Сумській області, що здійснювали перевірку, не зазначили їх в акті перевірки, позивач не згоден з прийнятими повідомленнями-рішеннями.

Ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача подав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує з огляду на таке.

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд», встановлено наступні порушення.

До перевірки ТОВ «Сумимостобуд» були надані акти списання товарів, по яким списувались матеріали на загальновиробничі витрати у зв`язку з виконанням благоустрою території, бетонування території, облаштування площадок, ремонту основних засобів господарським способом на загальну суму 1305378,04 грн., а не на первісну вартість основних засобів. Відповідач зазначає, що до перевірки не були надані документи та пояснення, які саме роботи виконувалися та що було зроблено, але матеріали, їхня кількість відповідно до вищенаведених актів списання свідчить про те, що ТОВ «Сумимостобуд» здійснювались роботи з поліпшення, що спрямовані на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) основних засобів, що приведе в майбутньому до збільшення економічних вигод, а не для підтримання основних засобів в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання. Відтак відповідач вважає, що ТОВ «Сумимостобуд» в порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 14 П(С)БО 7 «Основні засоби», занизило фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 1305378 грн.

ТОВ «Сумимостобуд» в липні 2015 року на порушення п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України проводило реалізацію послуг за цінами які є нижчими за їх фактичну собівартість в результаті чого встановлено заниження суми податкового зобов`язання на суму 98 857 грн. Підприємство ТОВ «Сумимостобуд» у липні 2015 року реалізувало робіт (послуг) (поточні, дрібні ремонти мостів, аварійний ремонт мостів) (підписані форми КБ2) на загальну суму 133392,00 грн. в т ч ПДВ 22232,00 грн., тоді як за даними бухгалтерського обліку, собівартість реалізованої готової продукції (робіт, послуг) а саме, наданих робіт по поточному, дрібному ремонту мостів, аварійному ремонту мостів за липень 2015 року склала 605444,34 грн.

ТОВ «Сумимостобуд» в порушення п. 185.1 ст. 185 Податквого кодексу України було зменшено базу оподаткування з податку на додану вартість, за рахунок того, що були здійснені операції з безоплатної передачі послуг користування земельною ділянкою без нарахування податкових зобов`язань. Так відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна ТОВ «Сумимостобуд» передав у власність ТОВ «Романоф ЛТД» нерухоме майно 16/100 часток адмінбудівлі та складських приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, на якій розташоване вказане нерухоме майно, знаходиться в користуванні ТОВ «Сумимостобуд» на підставі договору оренди земельної ділянки з Сумською міською радою. Під час перевірки не було встановлено, що ТОВ «Романоф ЛТД» здійснює компенсацію ТОВ «Сумимостобуд» за землекористування території на якій розташовано куплене нерухоме майно. Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ «Сумимостобуд» надавав ТОВ «Романоф ЛТД» послуги з безоплатного користування землею, за яку щомісяця сплачував орендні платежі.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив на позов, в якому зазначив наступне.

Щодо заниження фінансового результату до оподаткування, в частині віднесення на поточні витрати вартості матеріалів для підтримання основних засобів в придатному для використання стані. Позивач вважає, що відповідачем не доведено збільшення очікуваних економічних вигод від проведених ремонтів, а отже товариством правомірно віднесено витрати щодо ремонтів приміщення до витратного рахунку " 93".

Позивач зазначає, що у відповідності до п. 15 П(С)БО 7 "Основні засоби» витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Отже при поточному ремонті збільшення первісної вартості об`єкту не відбувається, бо об`єкт лише підтримується в робочому стані.

Позивач стверджує, що виключно відновив виробничий (робочий) ресурс об`єктів до їх належного робочого стану та перешкоджав передчасному зносу цих об`єктів. Відповідно до припису п. 29 Методрекомендацій № 561 рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, приймається виключно керівником підприємства, а в доданих наказах виданих директором позивача обґрунтовано та чітко зазначено про проведення саме поточного ремонту. Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає, що правомірно відніс вартість використаних матеріалів на загальновиробничі витрати.

Також позивач вважає, що перевіркою необґрунтовано зазначено, що підприємство ТОВ «Сумимостобуд» в липні 2015 року на порушення п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України проводило реалізацію послуг за цінами які є нижчими за їх фактичну собівартість в результаті чого встановлено заниження суми податкового зобов`язання на суму 98 857 грн.

Позивач стверджує, що Податковий кодекс України не містить вимоги щодо визначення дати для розрахунку собівартості, у.ч. для виконаних робіт. Визначення звітний період міститься у ст.13 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Так, Позивач, керуючись чинним законодавством, здійснив визначення виробничої собівартості виконаних робіт за результатами звітного періоду - календарний рік. Чистий прибуток за 2015 рік склав 591,8 тисяч гривень, відтак доводи відповідача, на думку позивача, про реалізацію послуг за цінами, які є нижчими за їх фактичну собівартість є безпідставними.

Щодо встановленого заниження задекларованих ТОВ «Сумимостобуд» показників у рядку 4.1 Декларацій «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 ст. 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу за операціями, що оподатковуються за основною ставкою», позивач зазначає, що у відповідача відсутні докази, щодо безпідставного списання металевих виробів та інших ТМЦ на загальновиробничі витрати, тим паче використання у діяльності, що не є господарською. Надані для податкової перевірки Товариством первинні документи містять всі відомості, які є повні та чіткими за змістом, та містять всі необхідні реквізити.

В свою чергу представник відповідача подав суду заперечення на відповідь на відзив на позов, в якому зазначив, що ані під час проведення планової документальної передвіки так і до її закінчення, платником податків не надано та не надіслано у порядку визначеному податковим законодавством документи, що на думку ТОВ «Сумимостобуд» нібито не було враховано під час проведення перевірки.

Також відповідач зазначив, що крім іншого, перевіркою встановлено, що протягом 2017 року підприємством ТОВ «Сумимостобуд списано на загальновиробничі витрати на поточні господарські потреби підприємства значній кількості металеві вироби та інших ТМЦ, використання яких під час перевірки господарській діяльності не підтверджено.

До перевірки не були надані накладні на внутрішнє переміщення цих ТМЦ, щоб зв`язати їх використання з господарською діяльністю. Перевіркою не встановлено, що ці товарно матеріальні цінності використовувалися при виготовленні готової продукції, при надані послуг, при здійснені ремонтних робіт власними силами.

Ухвалою суду було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Сумській області проведено планову документальну перевірку ТОВ «Сумимостобуд» за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, за результатами якої складено акт від 25.07.2018 року №4677/18-28-14-02/21118361/61 (а.с. 82 - 117, т.1).

На підставі акту перевірки від 25.07.2018 року №4677/18-28-14-02/21118361/61, зокрема, були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.08.2018 №003741402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 519491,0 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 129872,75 грн. та №0003761402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 234694,0 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 58673,50 грн. (а.с. 8 - 9, 166 - 167, т.1), які позивачем були оскаржені в адміністративному порядку.

29.10.2018 року за вих. №35181 Державною фіскальною службою України за результатами розгляду скарги прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 №0003741402 частково скасовано (а.с. 158-164, т.1). З урахуванням рішення Державної фіскальної служби України від 29.10.2018 року, замість податкового повідомлення-рішення від 15.08.2018 №0003741402, ГУ ДФС у Сумській області прийнято нове податкове повідомлення рішення від 01.11.2018 року №0005641402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 234969,0 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 31385,0 грн. (а.с. 10 - 11, т.1).

Збільшення позивачу грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість відбулося на підставі наступних висновків акту перевірки від 25.07.2018 року №4677/18-28-14-02/21118361/61:

- В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Сумимостобуд» було зменшено фінансовий результат, за рахунок того, що при проведенні благоустрію території, бетонування території, облаштування площадок, ремонту основних засобів відбулося списання вартості матеріалів на загальновиробничі витрати, а не на первісну вартість основних засобів на загальну суму 1305378,04 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 607938,12 грн., за 2016 рік на суму 674 976,19 грн., за 2017 рік на суму 22 463,73 грн. В акті перевірки зроблено висновок, що матеріали, їхня кількість відповідно до актів списання свідчить про те, що ТОВ «Сумимостобуд» здійснювались роботи з поліпшення, що спрямовані на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) основних засобів, що приведе в майбутньому до збільшення економічних вигод, а не для підтримання основних засобів в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання. Відтак ТОВ «Сумимостобуд» в порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 14 П(С)БО 7 «Основні засоби», занизило фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 1305378 грн„ в т.ч. за 2015 рік на суму 607938 грн., за 2016 рік на суму 674 976 грн., за 2017 рік на суму 22 464 грн.

- Перевіркою встановлено, що ТОВ «Сумимостобуд» в липні 2015 року на порушення п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в 2015 році) проводило реалізацію послуг за цінами які є нижчими за їх фактичну собівартість в результаті чого встановлено заниження суми податкового зобов`язання на суму 98 857 грн., в тому числі за липень 2015 року на суму 98857 грн. Фактична собівартості реалізованих робіт по поточному, дрібному ремонту мостів, аварійному ремонту мостів за липень 2015 року є більшою ніж дохід від реалізації цих робіт на суму 494284,34 грн.

- Також перевіркою встановлено, що TOB «Сумимостобуд» в порушення п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України було зменшено базу оподаткування з податку на додану вартість, за рахунок того, що були здійснені операції з безоплатної передачі послуг користування земельною ділянкою ТОВ «Романоф ЛТД» без нарахування податкових зобов`язань з ПДВ. Враховуючи вищевикладене, контролюючим органом зроблено висновок про заниження ТОВ «Сумимостобуд» податкового зобов`язання на загальну суму 36 585 грн.

- Перевіркою встановлено, що протягом 2017 року підприємством ТОВ «Сумимостобуд списано на загальновиробничі витрати на поточні господарські потреби підприємства в значній кількості металеві вироби та інших ТМЦ, використання яких під час перевірки господарській діяльності не підтверджено. До перевірки не були надані накладні на внутрішнє переміщення цих ТМЦ, щоб зв`язати їх використання з господарською діяльністю. Перевіркою не встановлено, що ці товарно матеріальні цінності використовувалися при виготовленні готової продукції, при надані послуг, при здійснені ремонтних робіт власними силами. В зв`язку з чим встановлено заниження декларованих ТОВ «Сумимостобуд» показників відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України.

Суд не погоджується із вищевикладеними висновками податкового органу та вважає їх такими що не підтверджені матеріалами справи.

Так з матеріалів справи суд вбачає, що протягом перевіреного періоду ТОВ «Сумимостобуд» здійснював благоустрій території, бетонування території, облаштування площадок та ремонт основних засобів. При цьому вартість матеріалів, що були використані при виконанні вказаних робіт в бухгалтерському обліку позивача була списана на загальновиробничі витрати, а не на первісну вартість основних засобів.

Суд зазначає, що Правила обліку об`єктів основних засобів регулюють норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку П(С)Б0 7 «Основні засоби» (далі - П(С)БО 7), Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 (далі - Методрекомендації № 561) та МСБ0 16 «Основні засоби».

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджених Наказом Мінфіну від 30.11.1999 № 291, Рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об`єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об`єктів інвестиційної нерухомості. Так, до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Відповідно до відомостей з «Технічного паспорту» на виробничі будівлі адмінбудівлі та складські приміщення за адресою м. Суми , пр. Курський , 32 зробленого на замовлення позивача, на території за вищезазначеною адресою знаходяться: адмінбудівля; господ.побутовий корпус; склад; склад; гараж; виробничий корпус; склад-битовка; підземне сховище; бетонно-розчинний вузол; арматурний цех; пилорама; сторожка; блок пункт ПММ; блок пункт ПММ; блок пункт ПММ; пропарювальна камера; убиральня; камера стенду; сарай; убиральня; навіс; навіс; огорожа; дворове замощення; пожежний резервуар (а.с 195 - 211, т.1).

У відповідності до п. 15 П(С)БО 7 "Основні засоби» витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Документальне оформлення ремонту основних засобів у позивача здійснювалося наступним чином: складення відповідною комісією Акту обстеження щодо необхідності проведення ремонту (поліпшення) об`єкту основного засобу та передачі його на розгляд директору ТОВ «Сумимостобуд».

Позивачем надано до матеріалів справи дефектні акти, в яких зазначається перелік матеріалів, деталей, вузлів, агрегатів, тощо, які потрібно замінити або відремонтувати. Приймання робіт і відображення їх у обліку здійснювалося на підставі акту виконаних робіт форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та «Відомість ресурсів» форма № 5а (а.с. 219 - 250, т.1, а.с. 1 - 47, т.2).

Суд зазначає, що бухгалтерський облік витрат на ремонти/поліпшення основних фондів залежить від того, на що спрямовані ремонтні заходи: на підтримку об`єкта в робочому стані або поліпшення, тобто збільшення майбутніх економічних вигод від використання об`єкта. При капітальному ремонті збільшується первісна вартість об`єкта на суму витрат, пов`язаних із його поліпшенням. Витрати на поліпшення основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо) накопичуються на відповідному субрахунку рахунку 15 «Капітальні інвестиції» і після завершення ремонтів включаються до первісної вартості основних засобів (відображаються за дебетом відповідних субрахунків рахунку 10 «Основні засоби» з кредитом субрахунку 152). Підставою для відображення ремонтів у бухгалтерському обліку є Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів (ф. 03-2). Інформація про проведений капітальний ремонт вноситься до Інвентарної картки обліку основних засобів. Вона містить коротку характеристику об`єкта основного засобу, якісні показники, не наведені у технічній документації, дані про пристосування і приладдя, що належать до об`єкта. Її оформлюють після введення об`єкту в експлуатацію. Інвентарна картка обліку основних засобів відносяться до регістрів аналітичного обліку, систематизує інформацію про всі операції, що стосуються цього об`єкту. Для відображення змін в картці передбачений спеціальний розділ: «Зміни у вартості об`єкта». Цей розділ - окрема таблиця. У ній відображаються операції (дата і зміст), які приводять до змін.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивачем фактично був проведений капітальний ремонт (модернізація) Бетонно-розчинного узла (БРУ), що призвело до збільшення його вартості з 117743,34 грн. до 810592,11 грн. та об`єкту Арболітовий домік (адміністративна будівля), що призвело до збільшення його вартості з 99515,95 грн. до 448610,75 грн. Зазначене у бухгалтерському обліку позивача було відображено як поліпшення, а понесені витрати капіталізувались та були віднесені на первісну вартість основних засобів. При цьому відомості про ремонти/поліпшення вносились і до Інвентарної картки обліку основних засобів (форми № 03- 6) (а.с. 212 - 218, т.1). Щодо інших проведених позивачем робіт по ремонту основних засобів, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні достатні та допустимі докази, які б давали змогу віднести вказані роботи до робіт з капітального ремонту, поліпшення чи модернізації основних засобів позивача. З пояснень представників відповідача, судом встановлено, що відповідачем було зроблено висновок про проведення позивачем робіт саме з поліпшення, що спрямоване на підвищення техніко-економічних можливостей чи модернізації основних засобів, виходячи із кількості та вартості матеріалів використаних для ремонту, відповідно до актів списання. Разом з тим, суд зазначає, що жоден нормативний акт не містить такого критерію для розмежування виконаних робіт на поточний ремонт, проведений для підтриманні об`єкту в робочому стані чи капітальний ремонт, проведений з метою поліпшення, що спрямоване на підвищення техніко-економічних можливостей основних засобів.

Відповідно до перелічених вище норм, при поточному ремонті збільшення первісної вартості об`єкту не відбувається, бо об`єкт лише підтримується в робочому стані, оскільки фактично відбулося лише відновлено робочий ресурс об`єкта до належного робочого стану та перешкоджанню передчасному зносу об`єкту.

Отже, суд доходить висновку, що відповідач не довів проведення позивачем саме робот з поліпшення основних засобів, що спрямоване на підвищення їх техніко-економічних можливостей, такі докази відсутні в матеріалах справи. Відтак суд погоджується із твердженням позивача щодо проведення ним відновлення виробничого (робочий) ресурс об`єктів до їх належного робочого стану та перешкоджав передчасному зносу цих об`єктів. Також суд враховує, що відповідно до припису п. 29 Методрекомендацій № 561 рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, приймається керівником підприємства, а в доданих наказах виданих директором позивача зазначено про проведення саме поточного ремонту, іншого відповідач не довів. Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позивач правомірно відніс вартість використаних матеріалів на виконання перелічених вище робіт на загальновиробничі витрати.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в 2015 році) внаслідок реалізації послуг за цінами які є нижчими за їх фактичну собівартість в результаті чого встановлено заниження суми податкового зобов`язання на суму 98 857 грн., судом встановлено наступне.

ТОВ «Сумимостобуд» у липні 2015 року реалізувало робіт (послуг) (поточні, дрібні ремонти мостів, аварійний ремонт мостів) (підписані форми КБ2) на загальну суму 133392,00 грн. в т ч ПДВ 22232,00 грн. в т ч:

- Акт №7-1-17Пд-ДД2281 від 30.07.2015 року. (Договір №17Пд-ДД/2281 від 08.05.2015 року «Поточний дрібний ремонт мосту через суходіл в с.Самотоївка а\д Р-45 Суми-Краснопілля- Богодухів км 30+693) на суму 31711,20 грн. в т ч ПДВ 5285,20 грн.;

- Акт №7-1-15Пд-ДД2281 від 30.07.2015 року. (Договір №15Пд-ДД/2281 від 23.04.2015 року «Поточний дрібний ремонт мосту через суходіл в с. Голубці а/д Н-07 Київ - Суми - Юнаківка км.254+697») на суму 23959,20 грн. в т ч ПДВ 3993,20 грн.;

- Акт №7-1-16Пд-ДД2281 від 30.07.2015 року. (Договір №16Пд-ДД/2281 від 08.05.2015 року «Поточний дрібний ремонт мосту через струмок в с.Віхове а/д Н-07 Київ-Суми-Юнаківка км 266+346) на суму 30238,80 грн. в т ч ПДВ 5039,80 грн.;

- Акт №7-1-24А-ДД2281 від 30.07.2015 року. (Договір №24А-ДД/2281 від 06.07.2015 року «Аварійний ремонт мосту через р. Ташань в с.Чупахівка на а/д державного значення Т 19-06 КПП «Рижівка» -Білопілля-Жовтневе-Лебедин-Лантратівка км 134+041) на суму - 23704,80 грн. в т ч ПДВ 3950,80 грн.;

- Акт №7-1-14Пд-ДД2281 від 30.07.2015 року. (Договір №14Пд-ДД/2281 від 17.04.2015 року «Поточний дрібний ремонт мосту через суходіл в с.Голубці а/д Н-07 Київ-Суми-Юнаківка км 256+270) на суму 23778,00 грн. в т ч ПДВ 3963,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що враховуючи основний вид діяльності підприємства, витрати основної діяльності накопичуються на рахунку 231 "Основне виробництво". Згідно наданих до перевірки оборотів рахунку 231, виробнича собівартість реалізованих робіт (послуг) по будівництву мостів, по капітальному, поточному, дрібному ремонту мостів, аварійному ремонту мостів накопичується по номенклатурній групі «Мости». Формування собівартості реалізованих робіт (послуг) основної діяльності проводиться шляхом списання витрат накопичених по дебету рах. 231 "Основне виробництво ", таке списання проводиться в момент визнання доходів від реалізації робіт (послуг) по кредиту рахунка 231 " Основне виробництво " в кореспонденції з дебетом рахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції". За даними бухгалтерського обліку, згідно оборотів рахунку 231 "Основне виробництво " за червень - липень 2015 року та Головної книги за 2015 рік, собівартість реалізованої готової продукції (робіт, послуг) а саме, наданих робіт по поточному, дрібному ремонту мостів, аварійному ремонту мостів за липень 2015 року склала 605444,34 грн. Тобто відповідач фактична собівартості реалізованих робіт по поточному, дрібному ремонту мостів, аварійному ремонту мостів за липень 2015 року є більшою ніж дохід від реалізації цих робіт на суму 494284,34 грн.

Відповідно до п. 188.1, ст. 188 Податкового Кодексу України (у редакції, що була чинна в 2015 р.), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості.

Згідно п.5 П(С)БО 16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів чи збільшенням зобов`язань. Згідно п.7 П(С)БО 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Разом з тим, п.5 П(С)БО 15 «Дохід» визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. При цьому цим же пунктом П(С)БО 15 визначено, що критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Отже виходячи із аналізу вказаних норм бухгалтерського обліку суд доходить висновку, що оцінюватись повинні окремі господарські операції щодо того послуги за ними реалізовані вони нижче собівартості чи ні.

Разом з тим, з матеріалів перевірки судом встановлено, що податковим органом взагалі не було досліджено чи перевищує собівартість робіт з ремонту мостів вартість їх реалізації по кожному акту приймання виконаних робіт окремо. Тобто фактично не було встановлено, які ж із перелічених в акті перевірки господарських операцій були збитковими. Податковим органом для розрахунку було лише загальну суму собівартості наданих робіт по ремонту мостів за липень 2015 року - 605444,34 грн.

Також податковим органом не було враховано, що в перелічених актах прийняття виконаних будівельних робіт зазначена лише частина робіт, що повинна бути виконана згідно договорів.

Так, відповідно до Договору №17Пд-ДД/2281 від 08.05.2015, на замовлення Служби автомобільних доріг у Сумській області, позивач повинен виконати поточний дрібний ремонт мосту через суходіл в с.Самотоївка а\д Р-45 Суми-Краснопілля- Богодухів км 30+693, ціна договору 119 984,40 грн. (з ПДВ). Згідно Акту №7-1-17Пд-ДД2281 від 30.07.2015 року. було виконано лише частину робіт на суму 31711,20 грн. в т ч ПДВ 5285,20 грн. Отже висновки про збитковість для позивача вказаного договору на момент підписання зазначеного акту приймання будівельних робіт є передчасними (а.с. 24-29, 36-39, т. 3).

Відповідно до Договору №15Пд-ДД/2281 від 23.04.2015 року на замовлення Служби автомобільних доріг у Сумській області, позивач повинен виконати поточний дрібний ремонт мосту через суходіл в с. Голубці а/д Н-07 Київ - Суми - Юнаківка км.254+697, ціна договору 119 976,60 грн. (з ПДВ). Згідно Акту №7-1-15Пд-ДД2281 від 30.07.2015 р. було виконано лише частину робіт на суму 23959,20 грн. в т ч ПДВ 3993,20 грн. Отже висновки про збитковість для позивача вказаного договору на момент підписання зазначеного акту приймання будівельних робіт є передчасними (а.с. 40-45, 52-55, т. 3).

Відповідно до Договору №16Пд-ДД/2281 від 08.05.2015 року на замовлення Служби автомобільних доріг у Сумській області, позивач повинен виконати поточний дрібний ремонт мосту через струмок в с.Віхове а/д Н-07 Київ-Суми-Юнаківка км 266+346, ціна договору 119 533,60 грн. (з ПДВ). Згідно Акту №7-1-16Пд-ДД2281 від 30.07.2015 р. було виконано лише частину робіт на суму 30238,80 грн. в т ч ПДВ 5039,80 грн. Отже висновки про збитковість для позивача вказаного договору на момент підписання зазначеного акту приймання будівельних робіт є передчасними (а.с. 56-61, 68-71, т. 3).

Відповідно Договору №24А-ДД/2281 від 06.07.2015 року на замовлення Служби автомобільних доріг у Сумській області, позивач повинен виконати аварійний ремонт мосту через р. Ташань в с.Чупахівка на а/д державного значення Т 19-06 КПП «Рижівка» -Білопілля-Жовтневе-Лебедин-Лантратівка км 134+041, ціна договору 23 704,80 грн. (з ПДВ). Згідно Акту №7-1-24А-ДД2281 від 30.07.2015 року. виконано робіт на суму - 23704,80 грн. в т ч ПДВ 3950,80 грн. При цьому, суд зазначає, що собівартість робіт виконання яких відображено в Акті №7-1-24А-ДД2281 відповідачем при здійсненні перевірки не досліджувалася (а.с. 72-81, т. 3).

Відповідно до Договору №14Пд-ДД/2281 від 17.04.2015 року на замовлення Служби автомобільних доріг у Сумській області, позивач повинен виконати поточний дрібний ремонт мосту через суходіл в с.Голубці а/д Н-07 Київ-Суми-Юнаківка км 256+270, ціна договору 119 980,80 грн. (з ПДВ). Згідно Акту №7-1-14Пд-ДД2281 від 30.07.2015 року було виконано лише частину робіт на суму 23778,00 грн. в т ч ПДВ 3963,00 грн. Отже висновки про збитковість для позивача вказаного договору на момент підписання зазначеного акту приймання будівельних робіт є передчасними (а.с. 82-87, 94-97, т. 3).

Крім того, судом встановлено, що при збільшенні грошового зобов`язання з ПДВ за вказаними операціями, податковим органом взагалі не було враховано норми ст. 187 та п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Так відповідно до 187.1. ст..187 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), за операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.266 п.14.1. ст..14 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Також згідно п.187.7. ст.187 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

Суд зазначає, що питання оплати за вказаними договорами взагалі в акті перевірки не описано та податковим органом під час перевірки не з`ясовувалося. Враховуючи описані вище норми Податкового кодексу України, суд вважає, що висновки відповідача щодо необхідності збільшення суми ПДВ, виходячи із дати реалізації підрядних робіт виконаних за бюджетні кошти є такими, що суперечать законодавству.

Відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо висновків податкового органу про порушення TOB «Сумимостобуд» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України внаслідок зменшення бази оподаткування з податку на додану вартість, за рахунок того, що були здійснені операції з безоплатної передачі послуг користування земельною ділянкою ТОВ «Романоф ЛТД» без нарахування податкових зобов`язань, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи суд вбачає, що ТОВ «Сумимостобуд» орендує на підставі договору оренди від 25.12.2000 у Сумської міської ради під виробничі приміщення земельну ділянку площею 29 502 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1 ) (а.с.173 - 177, т.1).

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.03.2016 ТОВ «Сумимостобуд» передав у власність ТОВ «Романоф ЛТД» нерухоме майно 16/100 часток адмінбудівлі та складських приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 168 - 172, т.1).

В зв`язку із реалізацією частини нерухомого майна ТОВ «Романоф ЛТД», відповідні зміни до договору оренди земельної ділянки від 25.12.2000 внесені не були, також на час перевірки не було встановлено, що ТОВ «Романоф ЛТД» здійснює компенсацію ТОВ «Сумимостобуд» за землекористування території на якій розташовано куплене нерухоме майно внаслідок чого відповідачем і було зроблено висновок про безоплатну передачу позивачем послуг користування земельною ділянкою ТОВ «Романоф ЛТД».

Суд не погоджується із вказаними висновками відповідача виходячи із наступного.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. При цьому з метою оподаткування ПДВ постачанням послуг, зокрема є: постачання послуг іншій особі на безоплатній основі)підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПКУ безоплатно надані товари, роботи, послуги:

- товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

- роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

- товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Пунктом 188.1 статті 188 ПКУ визначено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

- товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

- газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Отже, операція з безоплатної передачі товарів/послуг платником ПДВ згідно зі статтею 185 ПКУ є об`єктом оподаткування ПДВ, база оподаткування ПДВ при здійсненні якої визначається за правилами, встановленими пунктом 188.1 статті 188 ПКУ.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 25.12.2000, він був укладений на виконання рішень Сумської міської ради від 12.10.1995, від 27.09.2000, від 22.11.2000, оскільки дана земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності

Відповідно до ч.2 ст 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Отже, орендодавцем спірної земельної ділянки відповідно до норм законодавства може бути тільки Сумська міська рада, а не позивач, відтак позивач не може надавати платні чи безоплатні послуги з користування (оренди) зазначеної земельної ділянки.

Крім того, ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Також відповідачем не було встановлено факту укладення договору суборенди вказаної земельної ділянки між позивачем та ТОВ «Романоф ЛТД».

Таким чином, суд вважає висновки відповідача про порушення TOB «Сумимостобуд» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України за рахунок того, що були здійснені операції з безоплатної передачі послуг користування земельною ділянкою ТОВ «Романоф ЛТД» без нарахування податкових зобов`язань, безпідставними.

Щодо висновків відповідача про заниження декларованих ТОВ «Сумимостобуд» показників відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України внаслідок того, що протягом 2017 року на підприємстві списано на загальновиробничі витрати та на поточні господарські потреби підприємства в значній кількості металеві вироби та інших ТМЦ, використання яких під час перевірки господарській діяльності не підтверджено, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.г п.198.5. Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/ послугами, необоротними активами у разі якщо такі товари/ послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За п.14.1.36. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати передбачені зазначеним Законом обов`язкові реквізити, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону № 852, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 05.06.95 р. № 88 (далі- Положення № 88) первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, (п. 2.1 Положення 88).

З 11.04.2017р. редакція Положення «2.1. первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.»

З матеріалів справи суд вбачає, що основною діяльністю ТОВ «Сумимостобуд» - є виконання робіт з будівництва мостів, шляхопроводів, їх реконструкції та капітального ремонту, будівництва та ремонту інших штучних споруд на автомобільних дорогах. Суд зазначає, що надані для податкової перевірки позивачем первинні документи містять всі визначені законодавством реквізити. Так, в Актах списання зазначено: назва документу, дата складання, номер документу, вказана назва позивача та його реквізити, зазначена підстава «списання матеріалу на поточні господарські потреби підприємства», вказаний перелік матеріалів, їх кількість та вартість, зазначені посади та прізвища відповідальних осіб (членів відповідної комісії) (а.с. 32, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 79, 91, 101, 102, 112).

Відповідно до п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року (надалі - П(С)БУ 16), до складу загальновиробничих витрат, зокрема, включаються:

15.4. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

15.9. Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади: нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що позивачем правомірно було включено до загальновиробничих витрат вартість матеріалів, які використані для заміни пошкоджених металевих конструкцій, пошкоджених елементів огорож, виробів, обладнання, даху, воріт та інших елементів споруд та приміщень, призначених для обслуговування діяльності позивача, що є витратами операційної діяльності.

Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів на користь використання матеріалів у негосподарській діяльності позивача.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, під час розгляду справи відповідач не довів правомірності оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумимостобуд" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням ДФС у Сумській області, на підставі акту перевірки від 25.07.2018 № 4677/18-28-14-02/21118361/61, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 року № 0003761402;

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 року № 0005641402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумимостобуд" (проспект Курський, 32, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 21118361) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 39456414) суму судового збору в розмірі 8 395,82 грн. (вісім тисяч триста дев`яносто п`ять гривень 82 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.08.2019 року.

Суддя В.О. Павлічек