Рішення № 83435925, 05.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року Справа № 160/5412/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення, відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій просив:

- визнати неправомірним рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах у головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 13 від 06.05.2019 року, в частині що стосується розгляду питання зарахування пільгового стажу ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною відмову головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в призначені пільгової пенсії з 25.03.2019 року;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 25.03.2019 згідно поданої заяви та доданих документів із врахуванням періодів роботи з 08.07.1985 року по 20.01.2000 року, на посаді тракториста-машиніста, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по адміністративній справі.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 25.03.2018 р. про призначення пенсії згідно з ст.114 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На що головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 22.05.2018 р. №177/03-27-15 повідомило, що ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії. Позивач вважає такі дії та рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області протиправними, оскільки наявність у нього права на пенсію на пільгових умовах підтверджується записами в трудовій книжці.

16.07.2019 р. від повноважного представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно з довідкою Зайцівської сільської ради від 06.03.2019 року № К-61 в документах архівного фонду радгоспу «Дружба» Майської сільської ради Синельниківського району значиться ОСОБА_1 .

З 10.08.1981 (наказ від 10.08.1981 №400-к) призначений трактористом відділення №2 після закінчення СПТУ - 3.

З 18.05.1982 (25.05.1982 № 168 - к ) звільнений з посади тракториста відділення № 2 у зв`язку з призовом на строкову службу.

У відомостях нарахування заробітної плати вказані суми нарахувань з серпня 1981 року по червень 1982 року (довідка від 06.03.2019 3 к-62).

Відповідно до трудової книжки позивач працював у радгоспі «Дружба» , який реорганізовано у КСП «Дружба».

З 10.08.1981 по 18.05.1982 - трактористом, в радгоспі ім. 50 років Великого Жовтня, який реорганізовано у СВК «Нива» .

З 08.07.1985 по 20.01.2000 - трактористом відділення №2.

Відповідач у поданому відзиві зазначає, що в трудовій книжці позивача відсутні відомості , що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

На підставі наданих документів та згідно з розрахунком загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 35 років, із них пільговий стаж роботи на посаді тракториста-машиніста - 12 років 04 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до пп.3 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому відповідач просить суд в задоволенні пред`явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.03.2018 р. позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зі заявою про призначення пенсії згідно з ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області листом від 22.05.2019р. вих.№177/0327-15 повідомило позивача, що згідно з наданими останнім документів, загальний стаж роботи складає 35 років, із них пільговий стаж роботи на посаді тракториста-машиніста - 12 років 04 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до пп.3 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Зазначено, що відомості про те, що СВК «Мирне» є правонаступником СВК «Нива» відсутні.

На підставі викладено вище, у призначенні пенсії ОСОБА_1 було відмовлено.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. №254к/96-ВР, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону Україну «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014р. №13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846, тощо.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ст.24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ст.48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сімї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки після досягнення ними 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Згідно з вимогами ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до п.п.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року №22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 18.06.2014 року №10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Згідно з п.20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до абз.2 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота вязнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

б) творча діяльність осіб, передбаченихпунктом "в"статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але обєднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора;

в) військова служба та перебування в партизанських загонах і зєднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;

г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального звязку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи;

є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;

ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку;

з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у нійвстановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відтак, відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також зважаючи на п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 2.4 Інструкції №58 від 29 липня 1993 року передбачно, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 від 29 липня 1993 року у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до норм Постанови «Про трудові книжки колгоспників» трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члену колгоспу.

Трудові книжки відкриваються на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. В трудову книжку колгоспника вносяться такі дані: відомості про колгоспника: прізвище, імя, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: зарахування до членів колгоспу, припинення членства в колгості; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу; відомості про трудову участь: визначення річного мінімуму трудової участі в колективному господарстві та її виконання.

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Загальною Декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їйконституцієюабо законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України» (заява №10441/06) «оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може повязуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобовязана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами».

Крім того, у тексті наведеного вище рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, є цілком неприйнятним, оскільки користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п.22 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення.

Відповідно до п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

При цьому, у відповідності до п.26 наведеного вище рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст.86 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 рішення Європейського Суду з прав людини «Проніна проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд робить висновок про можливість винесення законного і обєктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище, вихлдячи з таких міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, підставою для відмови в призначені пенсії ОСОБА_1 , відповідно до норм ст.114 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», стало не включення до пільгового стажу період роботи з 08.07.1995 р. по 20.01.2000 р. трактористом- машиністом.

Відповідачем в порушення норм cт.114 Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування», якою визначено, що право на пенсію на пільгових умовах мають трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі. При цьому, за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першими цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з:1 квітня 2017 р. по 31 березня 2018 р. не менше 26 років 6 місяців у чоловіків. 1 квітня 2018 р. по 31 березня 2019 р не менше 27 років у чоловіків

Тому, головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було протиправно не враховано до пільгового стажу період роботи з 08.07.1995 р. по 20.01.2000 р. трактористом- машиністом , реорганізація підприємства за даний період підтверджується довідкою Новомосковського трудового архіву від 25.03.2019 № К -230.

Крім цього, суд зазначає, що відповідач відповідно ч.2 ст.2 КАС України, відмовляючи Позивачу в призначені пенсії за віком діяв не на підставі, не у межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом, не запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована така відмова.

Зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 27.02.2018р. у справі №172/178/17 (2-а/172/21/2017) (адміністративне провадження №К/9901/3499/17), в якій зазначається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної робот, то для підтвердження соціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду зробити висновок про обґрунтування позивачем належними доказами в розумінні ст.ст.73, 74 КАС України протиправності рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування заяви та доданих документів із врахуванням періодів роботи з 08.07.1985 року по 20.01.2000 року, на посаді тракториста-машиніста, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції №59 від 07.06.2019 р. на суму 768,40 грн. та відповідно до квитанції № 0617136405 від 21.06.2019 року на суму 1536,80 грн. за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2305,20 грн., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, суд вважає достатніми підстави для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме: судового збору у розмірі 2305,20 грн. (дві тисячі триста п`ять грн 20 коп).

Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення, відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити.

Визнати неправомірним рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах у головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 13 від 06.05.2019 року, в частині що стосується розгляду питання зарахування пільгового стажу ОСОБА_1 ;

Визнати протиправною відмову головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в призначені пільгової пенсії з 25.03.2019 року;

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 25.03.2019 згідно поданої заяви та доданих документів із врахуванням періодів роботи з 08.07.1985 року по 20.01.2000 року, на посаді тракториста-машиніста, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2305,20 грн. (дві тисячі триста п`ять грн 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук