Рішення № 83435540, 26.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2019 року Справа № 160/1844/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.11.2018 року №Ф-8703-53/12.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що тривалий час не здійснює підприємницьку діяльність та працює найманим працівником, а отже вимога про сплату єдиного внеску винесена безпідставно та протиправно.

До суду представником відповідача - ГУ ДФС в Дніпропетровській області надіслано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та пояснив, що відповідно до інформаційної бази даних ГУ ДФС у Дніпропетровській області в ІКПП ФОП ОСОБА_1 по платежу: «Єдиний внесок» (код бюджетної класифікації 71040000), 09.02.2018р. проведено нарахування єдиного соціального внеску за 2017 рік, як підприємцю на загальній системі оподаткування, але сплата відсутня. Також зазначає, що через внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 03.10.2017р., нарахування єдиного внеску за 2018 рік відбулось поквартально, а саме за 1-3 квартали 2018 року. Таким чином, саме через наявність у ФОП ОСОБА_1 станом на 31 жовтня 2018 року недоїмки зі сплати єдиного внеску в загальному розмірі 15819,54 грн., ГУ ДФС у Дніпропетровській області було сформовано та надіслано вимогу № Ф-8703-53/12 від 31.11.2018.

Позивачем до суду надіслано відповідь на відзив до адміністративного позову, в якому останній наполягає на обґрунтованості заявлених позовних вимога вказує, що з 2014 року є найманим працівником, а отже внески на соціальне страхування за нього сплачує роботодавець, що підтверджується відповідними довідками.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець і 2002 року взятий на податковий облік, як суб`єкт підприємницької діяльності, у т.ч. як платник єдиного внеску. В подальшому підприємницьку діяльність позивачем припинено.

З 2014 року та по теперішні час ОСОБА_1 працює водієм автотранспортних засобів в ПАТ «Українська залізниця».

За інформацією з бази даних ГУ ДФС у Дніпропетровської області в ІКПП ФОП ОСОБА_1 по платежу: «Єдиний внесок» (код бюджетної класифікації 71040000), 09.02.2018 року проведено нарахування єдиного соціального внеску за 2017 рік, як підприємцю на загальній системі оподаткування, але сплата відсутня. У 2018 році також відбулись нарахування ЄСВ за 1-3 квартали 2018 року.

31.11.2018 відповідачем сформовано спірну вимогу № Ф-8703-53/12, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити 15819,54 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спеціальним законодавчим актом, що регулює правові відноси нарахування і сплати єдиного внеску є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464) у відповідності до якого видана Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 та п.3 ч.1 II розділу Інструкції № 449, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464 - VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.3 р.3 Інструкції №449 для фізичних осіб-підприємців (на загальній системі оподаткування) єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.

У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника в силу припису ч.12 ст.9 Закону № 2464.

Фізичні особи - підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (абзац 3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI у редакції, що діяла до 10.10.2017 року.

Фізичні особи, підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 ч.8 ст.9 Закону №2464 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.12.2014 №77-VІІІ, у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148- VIII).

Згідно п.2 ст. 25 Закону № 2464, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до п.4 ст.25 Закону № 2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно ч.3 VI розділу Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до ч.4 VI розділу Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Так, згідно даних контролюючого органу за ФОП ОСОБА_1 рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску. Разом з тим, відповідачем не надано доказів наявності такого суб`єкта господарської діяльності як ФОП ОСОБА_1 на момент винесення податкової вимоги.

В свою чергу, матеріали справи містять витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.02.2019 року, відповідно до якого записи щодо ФОП ОСОБА_1 в реєстрі відсутні. Також, в матеріалах справа наявна довідка «Синельниківська дистанційна колія» ПАТ «Українська залізниця «Придніпровська залізниця» від 07.03.2019 року №25 відповідно до якої позивач з 2008 року працює водієм автотранспортної служби.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого законом покладено тягар доведення обґрунтованості винесеного рішення, в разі його судового оскарження, не надано належних доказів правомірності вимоги про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску.

Відповідач у ході судового розгляду справи не надав належних та достатніх доказів, що свідчили б про наявність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску у загальному розмірі 15819,54 грн, тобто, не довів правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.11.18р. № Ф-8703-53/12.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову .

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи наявні банківські квитанції, які свідчать про сплату позивачем судового збору у сумі 768,40 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 31.11.2018 року №Ф-8703-53/12.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 38394856) судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова