Рішення № 83435539, 21.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року Справа № 160/9566/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кадникової Г.В.

за участі секретаря судового засідання: Шимановській О.Є.

представника позивача: Круль С.О.

представника відповідача: Олійник В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України (далі - ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України, позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанов від 22.11.2018р., винесених першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М. (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, відповідач) за:

- №ДН 1834/247/АВ/МГ-ФС/732 про накладення штрафу у розмірі 3723грн.00коп.;

-№ДН 1834/247/АВ/МГ-ФС/733 про накладення штрафу у розмірі 2'717'790грн.00коп.;

- №ДН 1834/247/АВ/МГ-ФС/734 про накладення штрафу у розмірі 11'169грн.00коп.;

- №ДН 1834/247/АВ/МГ-ФС/735 про накладення штрафу у розмірі 223'380грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в період з 19.10.2018р по 01.11.2018р. інспектором ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Біланинець І.Д. здійснено інспекційне відвідування ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України з питань оформлення трудових відносин, повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати працівникам.

За результатами інспекційного відвідування складено акт №1834/247/АВ, в якому зафіксовано порушення виявлені під час перевірки підприємства.

Крім того, вищезазначений акт підписаний уповноваженими особами ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України із запереченнями на його зміст, які подані у письмовій формі на адресу відповідача.

За результатами перевірки 12.11.2018р. інспектором ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис №ДН1834/247/АВ/П про усунення виявлених порушень, зазначених в акті №1834/247/АВ від 01.11.2018р

20.11.2018р. позивачем надіслано на адресу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області лист №440 про виконання припису, в якому повідомлено, що станом на 02.11.2018р. згідно наказу №106 від 19.10.2018р., зроблені виправлення шляхом донарахування коштів працівникам, які мали право на індексацію в період червень-грудень 2017р. пропорційно відпрацьованому часу. Помилки при нарахуванні індексації виправлені, виплата працівникам здійсненна 31.10.2018р. та 01.11.2018р.

Однак, не врахувавши виконанні вимоги припису, першим заступником начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М. 22.11.2018р. прийнято чотири постанови про накладення штрафу на позивача, а саме:

- №ДН 1834/247/АВ/МГ-ФС/732 про накладення штрафу у розмірі 3'723грн. 00коп.;

- №ДН1834/247/АВ/МГ-ФС/733 про накладення штрафу у розмірі 2'717'790грн. 00коп.;

- №ДН1834/247/АВ/МГ-ФС/734 про накладення штрафу у розмірі 11'169грн. 00коп.;

- №ДН1834/247/АВ/МГ-ФС/735 про накладення штрафу у розмірі 223'380грн. 00коп.

З огляду на вищезазначене позивач вважає, що оскаржувані постанови про накладення штрафів від 22.11.2019р. винесені першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М. є протиправними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 20.12.2018р. позов прийнято до провадження, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у підготовчому провадженні.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 20.12.2018р. відмовлено позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 26.02.2019р. продовжено підготовче провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 20.03.2019р. за результатами підготовчого засідання постановлено закрити підготовче провадження, призначити справу до судового розгляду по суті та задоволено заяву представника позивача про виклик свідків.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що інспекційне відвідування ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України проведено з 19.10.2018р. по 01.11.2018р заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні ГУ Держпраці Біланинець І.Д. на підставі звернення працівника гр. ОСОБА_3 , наказу №897-I від 18.10.2018р., направлення від 19.10.2018р. №374.

Під час інспекційного відвідування інспектором праці ГУ Держпраці в Дніпропетровській області зафіксовано порушення позивачем норм законодавства про працю та за результатами перевірки складено акт від 01.11.2018р. №ДН1834/247/АВ.

08.11.2018р. винесено рішення про розгляд справи №ДН1834/247/АВ/ІП/МГ/ТД, яке засобами поштового зв`язку направлено на адресу ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України.

З огляду на вищезазначене відповідач вважає, що оскаржувані постанови ГУ Держпраці в Дніпропетровській області №ДН 1834/247/АВ/МГ-ФС/732, №ДН 1834/247/АВ/МГ-ФС/733, №ДН 1834/247/АВ/МГ-ФС/734, №ДН 1834/247/АВ/МГ-ФС/735 є законними, обґрунтованими, та такими, що винесені на підставі норм діючого законодавства, а вимоги позивача, викладені у позовній заяві, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи та долучені до неї документи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення при розгляді справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України (код ЄДРПОУ 14373220) є юридичною особою, перебуває на обліку в Лівобережній об`єднанні ДПІ м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області та є платником податків, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ (а.с. 65).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ Держпраці у Дніпропетровській області прийнято наказ №897-І від 18.10.2018р. про проведення інспекційного відвідування ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України на підставі звернення працівника гр. ОСОБА_3 , з метою встановлення можливого порушення законодавства про працю.

На підставі зазначеного наказу, видано направлення на проведення інспекційного відвідування №374 від 19.10.2018р.

За результатами інспекційного відвідування інспектором праці Біланинець І.Д. ГУ Держпраці у Дніпропетровській області складено акт №ДН1834/247/АВ від 01.11.2018р. зі змісту якого вбачається, що позивачем порушено законодавство про працю, а саме: неналежно оформлено трудові відносини, певні частини заробітної плати (суми індексації) нараховано та виплачено з порушенням строків виплати заробітної плати більш ніж на місяць, встановлено недостовірний облік виплат на оплату праці, заробітна плата працівникам не індексувалась або індексувалась не в повному обсязі протягом 2017р.

Не погоджуючись з порушеннями зазначеними в акті №ДН1834/247/АВ від 01.11.2018р., позивачем подано заперечення на його зміст №417 від 06.11.2018р.

На підставі акту №ДН1834/247/АВ, у відповідності до вимог ст.259 Кодексу законів про працю України, ч.3 ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування України», п.19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295 інспектором праці ГУ Держпраці в Дніпропетровській області Біланинець І.Д. винесено припис №ДН1834/247/АВ/П про усунення виявлених порушень (а.с. 51-52).

Вказаним приписом ДП «Комбінат «Cалют» Державного агентства резерву України зобов`язано у строк до 20.11.2018р. надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи об`єкта відвідування до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області.

На виконання вимог припису ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України надано письмові пояснення до акту перевірки №ДН1834/247/АВ від 01.11.2018р. із зазначенням порушень, які було усунуто та направлено на адресу відповідача (а.с. 53-61).

22.11.2018р. першим заступником начальника ГУ Держпраці в Дніпропетроваській області Осадчим І.М. прийнято ряд рішеннь про накладення на ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України штрафів за порушення законодавства про працю та складено відповідні постанови:

- №ДН 1834/247/АВ/МГ-ФС/732 про накладення штрафу у розмірі 3'723грн. 00коп. передбачений абз.8, ч.2 ст.265КЗпП України за порушення ч.2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці»;

- №ДН1834/247/АВ/МГ-ФС/733 про накладення штрафу у розмірі 2'717'790грн. 00коп. передбачений аб.4, ч.2 ст.265 КЗпП України за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а саме не здійснення працівника індексації заробітної плати в повному обсязі протягом 2017р. в порушення постанови КМУ від 17.06.2003 р. №1078, ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33«Про оплату праці»;

- №ДН1834/247/АВ/МГ-ФС/734 про накладення штрафу у розмірі 11'169грн. 00коп. передбачений абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України за порушення ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» № 108 та ч.1, ч.2 ст. 115 КЗпП України;

- №ДН1834/247/АВ/МГ-ФС/735 про накладення штрафу у розмірі 223'380грн. 00коп. передбачений абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України за порушення ч. 1 ч.3 ст.24 КЗпП України (а.с. 12-32).

Не погодившись з вищезазначеними постановами про накладення штрафів, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав, свобод та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1ст.259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким органом, згідно з Положенням про Державну інспекцію з питань праці України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 386/2011, є Державна інспекція з питань праці України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Пунктами 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці визначено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів Українивід 11.02.2015 року №100, утворені територіальні органи Держпраці, зокрема, і Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.

За приписами п.п.5, 8 п.4 вищенаведеного Положення передбачено, що Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю, здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Відповідно до п.п.5 п.6 Положення, Управління Держпраці має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірку виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління.

Постановою Кабінету Міністрів Українивід 26 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (далі - Порядок № 295).

Підпунктом 6 п.5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією, зокрема, ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстраціїу порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

Відповідно до п.6 Порядку № 295, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також, шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Пунктом 8 Порядку № 295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», яка ратифікована Законом України № 1985-IV(1985-15) від 08 вересня 2004 року, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і у будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке інспектується.

Згідно з ч.2 ст.12 Конвенції, у разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

За приписами п.10 Порядку №295, тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

У відповідності до вимог п.п.1, 2 п.11 Порядку № 295, інспектори праці за наявності службового посвідчення без перешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, а саме: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби, з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких, передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.

Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання (пункт 12 Порядку № 295).

Згідно з п.16-18 Порядку № 295, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (не надання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Копія акта, зазначеного у п.16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Постановою Кабінету Міністрів Українивід 17 липня 2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509).

Відповідно до п.2 Порядку № 509, штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, встановлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктами 3-6 Порядку №509 визначено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення що дорозгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, що доякого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більшеніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізнішеніж за п`ятьднів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограммою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Положеннями п.7 Порядку №509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, що до якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до п.6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п.3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (абз.2 п.8 Порядку №509).

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що предметом перевірки позивача було питання дотримання вимог законодавства про працю, в даному випадку оформлення трудових відносин з працівниками та порушення іншого законодавства про працю.

Разом з тим, суд зазначає, що чинним законодавством визначено фінансові санкції для роботодавців за порушення в оформлені трудових відносин з працівниками. Метою винесення постанов про накладення штрафів, є усунення конкретного виявленого порушення вимог трудового законодавства, які мають на меті забезпечення виконання вимог законів про працю та оплату праці, сплати до бюджету відповідних платежів.

Щодо постанови №ДН1834/247/АВ/ІП-ФС/732 від 22.11.2018р. винесеної відповідачем за недостовірний облік витрат на оплату праці.

Частиною 2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» визначено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 (надалі - Порядок №1078).

Згідно з вимогами п.1 Порядку №1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до п.11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Відповідно до п.2 Порядку №1078 індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до п.5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно п.1 ч.2 ст.127 Кодексу законів про працю України, зокрема зайво нарахована сума заробітної плати в результаті лічільної помилки може бути повернутою за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Так, в ході судового розгляду справи представником позивача надано пояснення стосовно недостовірно обліку витрат на оплату праці, в якому останій зазначив, що індексація заробітної плати проведена була, однак, у зв`язку із системним збоєм бухгалтерської програми виникли технічні помилки та розбіжності у нарахуванні та виплаті суми індексації деяким працівникам підприємства у 2017р.

Крім того, вищезазначені порушення підприємством виявлено у жовтні 2018р., а відтак, видання наказу та утримання із заробітної плати працівників неможливо, оскільки такі виплати можуть бути повернуті не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Разом з тим, інпектор праці у акті інспекційного відвідування зазначає, що порушення виявненні в порядку нарахування індексації, а не самої суми.

Проаналізувавши наведені норми законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, ч.6 ст.95 Кодексу законів про працю України, ст.33 Закону україни «Про оплату праці» викладені в акті інспекційного відвідування не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо постанови №ДН1834/247/АВ/МГ-ФС/733 та постанови № ДН1834/247/АВ/МГ-ФС/734, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (далі - Закон № 2017-ІІІ) Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, у тому числі індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з ч.2 ст.19 Закону №2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Статтею 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95- ВР, зі змінами та доповненням (далі - Закон № 108/95 ВР), передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівника підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.

Відповідно до вимог ч.5 ст.95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Закон України від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживних товарів і послуг (ст.1 Закону № 1282).

Згідно зі ст.2 вищевказаного закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Статтею 6 Закону №1282 визначено державні гарантії підвищення грошових доходів населення у зв`язку із зростанням цін.

Так, у разі виникнення обставин, передбачених ст.4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078 (надалі - Порядок №1078).

Згідно з вимогами п.1 Порядку №1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до п.11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до п.2 Порядку №1078 індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до п.5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

З матеріалів справи вбачається, що працівникам ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України проведено донарахування індексації в період червень-грудень 2017р. пропорційно відпрацьованому часу. Виплати здійсненні 31.10.2018р. та 01.11.2018р.

Разом з тим, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 оосбі, яка працює за сумісництвом, видається на її вимогу довідка з основного місця роботи про розмір доходу. що підлягає індексації, та проіндексованого доходу. На підставі цієї довідки проводиться індексація доходів від роботи за сумісництвом у межах суми, що не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, з урахуванням отриманої заробітної плати за основним місцем роботи.

На підставі вищезазначеного, суд не може погодитись з висновками відповідача, що працівники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 мали право на індексацію в 2017р., оскільки вони працювали в ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України за сумісництвом та довідку з основного місця роботи не надавали.

Відповідно до п.27 Постанови Кабінету Міністрів України №295 зазначено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Здідно приписів п.28 Постанови Кабінету Міністрів України №295 визначено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Так, в судовому засіданні в якості свідка було допитано головного бухгалтера ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України ОСОБА_6 , яка повідомила, що індексація заробітної плати починаючи з червеня 2017р. і до кінця року була проведена, однак з помилками, у зв`язку із системним збоєм бухгалтерської програми. Також, свідок зазначила, що всі порушення стосовно індексації заробітної плати усунуті, шляхом перевірки нарахування індексації по кожному працівнику підприємства, про що було повідомлено інспектора праці, ще до винесення акту №ДН1834/247/АВ від 01.11.2018р.

Крім того, свідок пояснила, що документи за перевіряємий період надавались вибірково, на вимогу перевіряючого.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем усунуто всі недоліки визначені в п.2 розд.3 акту інспекційного відвідування №ДН1834/247/АВ від 01.11.2018р.

Щодо постанови №ДН1834/247/АВ/ТД-ФС/735 за неналежне оформлення трудових відносин.

Згідно до встановлених обставин справи вбачається, що оскаржувана постанова №ХК4023/297/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 07.02.2019р. винесена відповідачем за неналежне оформлення трудових відносин позивача з фізичними особами гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_8

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Частиною 1ст.1 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Щодо доводів відповідача з приводу відносин між позивачем та фізичними особами гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_8 , суд не може погодитися з вищевикладеними висновками та обґрунтуваннями відповідача, які стосуються виявлених порушень з наступних підстав.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що між:

- ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України та гр. ОСОБА_4 укладено Цивільно-правову угоду №1 від 03.01.2018р. терміном дії з 03.01.2018р. по 31.12.2018р., згідно умов якої, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з монтажу, випробуванню, налагодженню технічного обслуговування та ремонту контрольно-вимірювальних приладів і автоматики холодильних установок, за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 2'393грн. 00коп.;

- ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України та гр. ОСОБА_7 укладено Цивільно-правову угоду №2 від 02.05.2018р. терміном дії з 02.05.2018р. по 31.12.2018р., згідно умов якої, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з прибирання приміщень, за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 5'284грн. 00коп.;

- ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України та гр. ОСОБА_8 укладено Цивільно-правову угоду №3 від 02.05.2018р. терміном дії з 02.05.2018р. по 31.12.2018р., згідно умов якої, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з прибирання приміщень адміністративної будівлі, за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 3'116грн. 12коп. (а.с. 55-60).

Зі змісту вищезазначених договорів вбачається, що підтвердженням виконаних робіт та підставою їх оплати є підписаний сторонами акт приймання виконаних робіт на об`єкті.

Разом з тим, судом встановлено, що відносно зазначених осіб не велись табелі обліку робочого часу, оскільки ними виконувались роботи у зручний для них час.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст.6 цього кодексу сторонимають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актівцивільного законодавства і врегулювати своївідносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можутьвідступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1ст.21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься уст.626 ЦК України, згідно частини 1 договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦКУ).

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві за значену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст.902 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за таку плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст.905 ЦК України).

Відтак, цивільно-правовийдоговір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (в данному випадку договір про виконання робіт та послуг), предметом якого є надання певного результату праці, але з цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для замовника індивідуально визначену роботу та послуги. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процесс трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процесс організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільно-правовим договором оплачується не процесс праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до п. «а» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійнезабезпечення» робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, щодає право на трудову пенсію.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процесс трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процесс організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між замовником та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконанняробіт, мінімальної плати за договором, тоді вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власнийризик.

Відмінність між цивільно-правовим та трудовим договорами полягає в тому, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства і не може змінюватися сторонами трудового договору, а відповідальність у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чиним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постановівід 18 січня 2018 року у справі № 350/403/16-ц.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуваннінорми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, в судовому засіданні в якості свідків було допитано гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що працювала за цивільно-правовою угодою з травня 2018р. по листопад 2018р прибиральницею, оскіль їй так було зручно та такі умови праці її повністю влаштовували. Заробітну плату отримувала після складання акту приймання виконаних робіт у повному обсязі, вважає, що позивач не порушував її права та соціальні гарантії.

Окремо зазначила, що позивачем в листопаді 2018р. їй було запропоновано оформити трудову угоду з графіком повного робочого дня. З 15.11.2018р. і по сьогоднішній день далі працює на підприємстві за трудовим договором. Інша прибиральниця від такої пропозиції відмовилась та не працює на підприємстві ані за трудовим договором, ані за цівильно-правовою угодою.

Свідок ОСОБА_10 повідомила суду, що працює на підприємстві за трудовим договором на посаді провідного інженера будівельника. На прохання директора підприємства інколи перевіряє якість прибирання приміщень та за результатами роботи прибиральниць в кінці місяця складає акти виконанних робіт, однак їх не підписує.

Окремо зазначила, що із гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_8 , складені акти приймання передачі виконанних робіт і послуг, нарахована сума винагороди, проведені відповідні розрахунки та сплачені відповідні суми податків та обов`язкових платежів.

З огляду на вищенаведене вбачається, що позивачем у своїй діяльності дотримано всіх законодавчо визначених критеріїв для укладання цивільно-правових договорів з працівниками гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_8 , а відповідачем не спростовано та не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вище зазначених договорів.

Щодо цивільно-правової угоди укладеної з гр. ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

З матеріалів справи бачається, що ОСОБА_4 виконує роботи із забезпечення на підприємстві безпечної експлуатації аміачно-холодильних установок згідно п.7.6 «Правил будови і безпечної експлуатації аміачно-холодильних установок» налагоджувальник КВПтаА. Згідно зазначених правил повинен перевіряти справність автоматичних приладів захисту компресорів холодильних установ 1 раз на місяць, справність захисних реле рівня на апаратах (посудин) 1 раз на 10 діб. Самостійно організовує регламентні роботи по обслуговуванню систем безпеки аміачно-холодильних установок за допомогою власного обладнання (вимірювальний стенд) після 18год 00хв. незалежно від дня тижня. Винагорода за виконану роботу йому виплачується щомісяця на підставі акту приймання виконанних робіт.

Разом з тим, відповідач усвоїх доводах зазначених у відзиві посилається на те, що згідно актів приймання виконаних робіт відсутній результат праці, всі виконанні роботи свідчать лише про процес праці, оскільки роботи повинні виконуватися щоденно.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки акти приймання передачі виконанних робіт підтверджують факт надання послуг та їх об`єм.

Згідно ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи без діяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем платіжним дорученням №640 від 17.12.2018р. судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 44'340грн. 93коп. підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 2, 9,12, 47, 72-77, 90, 94, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови від 22.11.2018р., винесені першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М. за :

- №ДН 1834/247/АВ/МГ-ФС/732 про накладення штрафу у розмірі 3723грн.00коп.;

-№ДН 1834/247/АВ/МГ-ФС/733 про накладення штрафу у розмірі 2' 717' 790грн.00коп.;

- №ДН 1834/247/АВ/МГ-ФС/734 про накладення штрафу у розмірі 11'169грн.00коп.;

- №ДН 1834/247/АВ/МГ-ФС/735 про накладення штрафу у розмірі 223' 380грн.00коп.

Стягнути на користь Державного підприємства «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України (код ЄДРПОУ 14373220) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766) судовий збір у розмірі 44'340грн. 93коп. (сорок чотири тисячі триста сорок грн. 93коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогст.255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржено в строки, передбаченіст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п.15.5 п.15 РозділуVIIПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст рішення у повному обсязі складено 05.06.2019р. з урахуванням відпустки головуючого.

Суддя Г. В.Кадникова