Ухвала суду № 83434934, 31.07.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1139/18

Провадження № 1-кп/206/80/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2019року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Грицаюк Н.М.,

при секретарі Нор І.С.,

за участю прокурора Карпенко Р.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Міняйло В.Л.,

представник потерпілого Олешко О.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12016040030000807 від 05.10.2016 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

03.09.2018 року в провадження Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040030000807 від 05.10.2016 року, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою суду від 04.09.2018 року було призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Обвинувачений та його захисник-адвокат Міняйло В.Л. надали до суду заперечення щодо матеріалів обвинувального акту, згідно якого сторона захисту наголошує на не відповідність пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 та внесених відомостей до ЄРДР, не виконання прокуратурою ухвал Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26.05.2017 року та 03.10.2017 року щодо усунення недоліків в обвинувальному акті, порушення прокурором ст. 290 КПК України, а саме не відкриття всіх доказів, винесення процесуальних рішень після закінчення досудового розслідування. Також під час досудового розслідування було штучно виділено матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , чим не забезпечили право ОСОБА_2 у участі у даному провадженні, а ОСОБА_1 усунули від участі в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 , яке слухається в Кіровському районному судді м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки обидва є учасниками епізодів, які їм інкримінуються, ти самим обмежуючи обом доступ до правосуддя. Допущені порушення органом досудового слідства та прокуратури під час проведення досудового розслідування, суттєво вплинули на суть пред`явленого обвинувачення, реєстр матеріалів досудового розслідування вказує не в повній мірі обсяг проведених слідчим та прокурором процесуальних дій.

Представники потерпілого Раєвський М.В., Олешко О.М. зазначили, що вважають, що ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» не є потерпілим у справі, оскільки під час досудового розслідування не звертались з відповідною заявою до органу досудового розслідування про залучення в якості потерпілого даного підприємства та його представника, вказали, що діями ОСОБА_1 юридичній особі збитків завдано не було, про що неодноразово наголошувалось в численних зверненнях підприємства на адресу прокурорів різного рівня, аж до Генерального прокурора України, а тому вони не можуть висловити свою думку щодо можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду, покладались у вирішенні цього питання на розсуд суду.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, представників потерпілого, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 364, ч.ч.1 та 2 ст. 366 КК України, підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Так, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Однак, з обставин, викладених в обвинувальному акті, суду не зрозуміло чому автор обвинувального акту посилається на посадову інструкцію заступника начальника структурного підрозділу "Нижньодніпровська дистанція колії" (зі штучних споруд) Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого начальником Нижньодніпровської дистанції колії Одаричем С.В. від 24.02.2016 року, оскільки події кримінального правопорушення, які інкримінуються останньому, мали місце, як зазначено в обвинувальному акті, 17.09.2015 року.

Відповідно до ст. 293 КПК України одночасно з передачею до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо провадження здійснюється щодо юридичної особи, копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування надаються також представнику такої юридичної особи.

Однак, жодної розписки про отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування обвинуваченим ОСОБА_1 та його захисником Міняйло В.Л. суду надано не було, що позбавляє суд можливості встановити чи зрозуміло обвинуваченому ОСОБА_1 суть та обсяг пред`явленого йому обвинувачення.

Крім того, до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування, який згідно п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 109 КПК України має містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення, реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування та вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строки його застосування.

В порушення вищевказаних вимог ст. 109 КПК України реєстр не містить процесуальної дії, а саме: залучення потерпілого та його представника до участі в кримінальному провадженні, вручення обвинувального акту, що є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Також в реєстрі матеріалів досудового розслідування вказані процесуальні дії, а саме повідомлення про підозру особам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , участь в даному кримінальному провадженні яких обвинувальним актом не визначена. Також реєстр не містить процесуальної дії, а саме проведення експертизи, розмір витрат за яку прокурор зазначив в обвинувальному акті, та щодо встановлення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, яка зазначена в обвинувальному акті та має суттєве значення для пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації дій останнього.

Крім того, суб`єктивна сторона службового зловживання, що інкримінується ОСОБА_1 , характеризується умисною чи змішаною формою вини, при цьому діяння вчинюється лише з прямим умислом, а щодо наслідків можливі як умисел, так і необережність, також обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони службового зловживання є мотив, який зазначено у обвинувальному акті, як діючи умисно з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем в інтересах службових осіб ТОВ «Реммосттонель», однак не зазначено чого прагнув обвинувачений чи то одержати незаконну матеріальну вигоду чи то позбутися матеріальних витрат, а якщо в інтересах третіх осіб, то який характер (матеріальний чи не матеріальний) носять дії обвинуваченого. Не конкретизоване обвинувачення порушує вимоги, зокрема, ст. 291 КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимоги ЄСПЛ, які згідно ч. 2 ст. 1 КПК України, є частиною національного кримінально-процесуального законодавства України.

Так, наприклад, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008 року, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

У рішенні від 25.07.2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

У рішенні від 09.10.2008 року, прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», вказано: «Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення пп.«а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Вказані недоліки обвинувального акту, його не конкретність, порушують право обвинуваченого, передбачене ст. 42 КПК України, знати у вчиненні якого кримінального правопорушення чи кримінальних правопорушень особа обвинувачується, що унеможливлює якісно і в повній мірі здійснити захист, чим істотно порушується право обвинуваченого ОСОБА_1 на захист.

Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Однак в судовому засіданні представники ПАТ «Укрзалізниця» (потерпілого) наголосили, що залучення потерпілого до кримінального провадження проведено з порушеннями норм кримінального процесуального закону, оскільки відповідних заяв про вчинення щодо Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укразалізниця» кримінального правопорушення або заяви про залучення після початку кримінального провадження даної юридичної особи як потерпілого до слідчих органів не подавалось, так як підприємству шкоди завдано не було, при цьому надавши в судовому засіданні докази звертання до органів прокуратури про примусове залучення Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укразалізниця» в якості потерпілого.

Вказані недоліки вже були зазначені Самарським районним судом м. Дніпропетровська під час винесення ухвал Самарським районним судом м. Дніпропетровська від 26.05.2017 року та 03.10.2017 року, однак до теперішнього часу вони не були усунуті, що унеможливлює призначення справи до судового розгляду, а тому обвинувальний акт з додатками підлягає поверненню прокурору для усунення зазначених недоліків.

Ухвалення судового рішення за таких обставин у будь-якому разі може бути визнане незаконним, у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Разом з цим вимогами ст.338 КПК України передбачена можливість зміни прокурором обвинувачення під час судового розгляду. Однак,оскільки вказане порушення законодавства виявлено при надходженні матеріалів до суду, то воно повинно бути усунутим прокурором безпосередньо при виявленні, а не приводити до затягування судового розгляду, тим самим порушуючи принцип загальних засад кримінального провадження, і зокрема п.21статті 7 КПК України щодо розумності строків.

Таким чином, на думку суду, допущені прокурором порушення призвели до неможливості призначення справи до судового розгляду та постановлення в подальшому законного, обґрунтованого і вмотивованого вироку, зміст якого б відповідав вимогам ст.374 КПК України, без усунення виявлених недоліків в обвинувальному акті, в зв`язку із чим обвинувальний акт слід повернути прокурору.

Щодо заявлених захисником Одарича С.В. - адвокатом Міняйло В.Л. клопотань про повернення тимчасово вилученого майна у зв`язку із діями та бездіяльністю слідчого та прокурора, про долучення матеріалів та документів, суд вважає їх такими, що передчасно подані, оскільки ч. 3 ст. 315 КПК визначено вичерпний перелік рішень, які суд може прийняти під час підготовчого судового засідання.

Стосовно заяв про забезпечення виконання ухвали суду, а саме вирішити питання, пов`язані з виконанням рішень у судовому провадження по справі № 203/6094/16-к та по справі № 203/2774/17, ухваленими Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, суд ввжає за необхідне вказані заяви залишити без розгляду, оскільки не можуть бути предметом розгляду під час підготовчого судового засідання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 291, 293, ч.3 п.3 ст. 314 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.1,2 ст.366, ч.2 ст.364 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040030000807 від 05.10.2016 року, повернути прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 для усунення виявлених недоліків, у розумний строк, відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, в термін, визначений п. 2 ч. 2 ст. 395 Кримінального процесуального Кодексу України.

Суддя Н.М. Грицаюк