Рішення № 83431996, 20.05.2019, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/309/17

Провадження № 2/504/976/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2019 року смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря - Мельниковій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 4, смт. Доброслав, матеріали цивільної справи за уточненим позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ПАТ «Альфа-Банк» про зняття арешту з нерухомого майна, стягнення судового збору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області (ОСОБА_2) від 21.04.2017 року відкрито провадження у даній справі.

У зв`язку з відрахуванням судді ОСОБА_2 зі штату суду на підставі наказу № 19-ОС від 13.10.2017 року, 22.11.2017 року справу повторно було розподілено судді Барвенко В.К.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області (Барвенко В.К.) від 24.11.2017 року матеріали прийнято до свого провадження.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.02.2018 року призначено проведення підготовчого судового засідання по даній справі.

У підготовче судове засідання 22.05.2018 року, 02.10.2018 року не з`явились представник ПАТ «Альфа Банк», ОСОБА_1 , повідомлялись про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання у встановленому процесуальним законом порядку.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.10.2018 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у свою відсутність.

Представник органу ДВС подав клопотання про розгляд справи у свою відсутність, повідомив про відсутність відкритих виконавчих проваджень де боржником виступає ОСОБА_1 .

У судові засідання не з`явились представник ПАТ «Альфа Банк», ОСОБА_1 , повідомлялись про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання у встановленому процесуальним законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про можливість задоволення позову з наступних підстав:

Між ПАТ «Украгазбанк» та ОСОБА_1 06.06.2008 року укладено кредитний договір № 211-08/П-21.

06.06.2008 року між ПАТ «Украгазбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, який був посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Орзіх Ю.Г., зареєстрований у реєстрі за № 1085, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,08 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Фонтанська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , цільове призначення «для ведення садівництва».

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.09.2010 року у справі № 2-2101/2010 стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (поручитель) на користь ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 1 547 729,73 грн.

Разом із тим встановлено, що у межах процедури виконавчого провадження ВП № 37210803 від 13.05.2013 року Другим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції накладено арешт на все майно ОСОБА_1

Так само Другим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції накладено арешт на все майно боржника - ОСОБА_1 в межах процедури виконавчого провадження ВП № 43947471 від 19.12.2014 року, ВП № 46620267 від 14.04.205 року.

Виконавчі провадження в теперішній час завершені і не перебувають на виконанні в органах ДВС.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV та Законом України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

За правилом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно частини 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

При цьому у силу частини 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов`язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом частини 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини 7 статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Положеннями частини 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відтак, накладення арешту є елементом процедури стягнення на майно боржника, тому ДВС, накладаючи арешт на квартиру, повинен керуватися приписами частини 3 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» та положеннями Закону України «Про іпотеку».

Положеннями частини 2 статті 3 Закону України «Про іпотеку» закріплено, що взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Отже, право застави у даному випадку виникає з моменту реєстрації Іпотечних договорів.

Натомість накладений та не знятий арешт на майно відповідача виключає можливість добровільного врегулювання погашення заборгованості за рахунок реалізації іпотечного майна.

Враховуючи наведене, позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України «Про іпотеку», володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна, а тому накладення арешту на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці, обмежує забезпечене іпотекою ПАТ «Укргазбанк» на першочергове право задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки.

Правове регулювання відносин щодо зняття арешту з майна здійснюється у порядку, визначеному статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, частиною 2 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

У зв`язку з цим захист прав позивача можливий, зокрема, шляхом звернення до суду із позовом щодо зняття арешту з предмета іпотеки.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Отже, враховуючи вищевикладене, проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 81, 131. 141, 258-260, 353 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Зняти арешти з нерухомого майна, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,08 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Фонтанська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , цільове призначення «для ведення садівництва», що накладені постановами про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП № 37210803 від 13.05.2013 року, ВП № 43947471 від 19.12.2014 року, ВП № 46620267 від 14.04.2015 року Другим Київським відділом державної виконавчої служби.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» судові витрати в сумі 1600 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.К. Барвенко