Рішення № 83423929, 31.07.2019, Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 714/250/19

Провадження № 2/714/112/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2019 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючий-судді: Козловська Л.Д.

при секретар: Гуменюк Д.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Герца цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищенаведеним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне. Між ним та відповідачем, в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір позики від 24.07.2015 року, згідно якого ОСОБА_3 під розписку зобов`язався повернути кошти ОСОБА_2 у розмірі 4500 дол. США строком до липня 2018 року, в рахунок зниклого автомобіля марки Mersedes-Bens Vito 1997 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що станом на 06.03.2019 року становить 120430,08 грн., що підтверджується відповідною розпискою. Факт передачі коштів підтверджується розпискою. Відповідач протягом тривалого часу не виконує взяті на себе зобов`язання та грошові кошти не повернув.

Просить суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму заборгованості за позикою у розмірі 208382,01 грн., яка складається з: 120430,08грн.-сума позики; 13075,73 грн. - три відсотка вічних від суми позики в порядку передбаченому ст. 625 ч.2 ЦК України; а також 74875,48 – пеня за не своєчасне виконання грошового зобов`язання у вигляді процентів згідно облікової ставки Національного банку у відповідності до ст. 1048 ЦК України.

У судовому засіданні від імені позивача діяв представник ОСОБА_1 , який дав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин та за відсутності заперечень представника позивача, відповідно до ст. 280, ч.4 ст. 223 ЦПК України суд ухвалив продовжити розгляд справи у заочному порядку та винести рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, даючи їм законну та правову оцінку, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з поданої позивачем розписки наданої відповідачем 24.07.2015 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , зобов`язався повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кошти у сумі 4500 дол. США до липня 2018 року. Дані кошти визнає як борг за автомобіль Мерседес Віто реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зобов`язався кошти виплачувати частинами щомісячно в сумі від 2000 грн. до 3000 грн. Розписка написана відповідачем добровільно без психічного тиску та погрози насильства у присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.9).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Так, відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого сам роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Частиною першою та другою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як убачається із положень вищевказаних норм матеріального права, договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

При цьому, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, частина 2 статті 1047 ЦК України допускає пред`явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Таким чином, документом, що підтверджує укладення саме договору позики і фіксуючим передачу грошових коштів може виступати розписка, яка повинна бути оформлена також у письмовій формі. Однак такий доказ повинен містити в собі визначені законом і сторонами істотні умови правочину.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Зокрема, у розписці повинно бути зазначено, що грошові кошти передаються саме в якості позики з обов`язком наступного повернення. Відсутність такої умови є підставою для відмови у позові до позичальника про стягнення отриманих коштів.

Така правова позиція сформована і Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи №6-79цс14, згідно якої відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Таким чином, з аналізу норм матеріального права, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником певної грошової суми саме в борг із зобов`язанням її повернення, та дату отримання коштів.

Суд звертає увагу на правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2015 року у справі N 6-1967цс15, з якої вбачається, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Враховуючи наведені правові позиції, умови отримання позичальником певної грошової суми чи речей визначені родовими ознаками в борг саме в якості позики, дата отримання коштів чи речей а також зобов`язання позичальника повернути ті самі речі у тій самій кількості та якості чи ту ж суму грошових коштів – це одні з істотних умова договору позики, за відсутності яких неможливо стверджувати про укладення відповідного договору.

Розписка, надана позивачем на підтвердження укладення договору позики, не містять таких істотних умов договору позики як дата отримання коштів, факт передачі коштів позичальником а також умови отримання позичальником певної грошової суми саме в борг, зобов`язання позивача позичальника повернути саме позичені кошти, а тому жодних обов`язків, які походять саме з правовідносин, які виникають з боргових зобов`язань внаслідок укладення договору позики, не вбачається.

Дійсно, відповідач згідно розписки від 24.07.2015 року, взяв на себе обов`язок повернути кошти у сумі 4500 дол. США, які визнаються як борг за автомобіль, однак сам факт передачі коштів у борг не мав місце, а визнання даної суми коштів у якості боргу не є достатньою підставою стверджувати про виникнення між сторонами саме позичальник правовідносин. Враховуючи наведене, дана розписка не є належним доказом на підтвердження укладення саме договору позики, у зв`язку з чим слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.207, 509, 521-526, 529, 530, 610, 615, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 81-89, 141, 229, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: