Рішення № 83417165, 31.07.2019, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1672/19

Номер провадження 2/585/645/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Машини І.М.,

секретаря – Шемчук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни цивільну справу за позовом першого заступника керівника Роменської місцевої прокуратури Гриценко А. в інтересах держави в особі: Фінансового управління виконавчого комітету Роменської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат за лікування потерпілого від злочину, -

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Роменської місцевої прокуратури Гриценко А. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Фінансового управління виконавчого комітету Роменської міської ради 2115,72 грн. у рахунок відшкодування витрат Роменської центральної районної лікарні, які були понесені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 . Позов мотивовано тим, що ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 березня 2018 року кримінальне провадження від 03.08.2017 за № 12017200100000801 відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, закрито у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення. Цивільний позов прокурора про стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого в сумі 2115,72 грн. залишений без розгляду. Вказана ухвала суду набрала законної сили 04.04.2018. У зв`язку з вчиненням вищевказаного кримінального правопорушення, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні Роменської ЦРЛ з 27.07.2017 по 02.08.2017, тобто 6 ліжко-днів, витрати на його лікування склали 2115,72 грн. Оскільки витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_1 добровільно не відшкодував, вважає, що їх слід стягнути з відповідача у судовому порядку.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі в якій зазначив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлялася про час, дату і місце проведення судових засідань, про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд дійшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п.3 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", у разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Судом встановлено, що ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 березня 2018 року кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР під № 12017200100000801, відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, закрито у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення. Цивільний позов прокурора про стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого в сумі 2115,72 грн. залишений без розгляду. Вказана ухвала суду набрала законної сили 04.04.2018.

У зв`язку з вчиненням вищевказаного кримінального правопорушення, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні Роменської ЦРЛ з 27.07.2017 по 02.08.2017, всього 6 ліжко-днів, витрати на його лікування склали 2115,72 грн., що підтверджується довідкою головного лікаря Роменської ЦРЛ № 01-20/3923 від 12.10.2017.

Понесені Роменською центральною районною лікарнею витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення у сумі 2115,72 грн. ОСОБА_1 добровільно не відшкодовані, а тому позивач просить їх стягнути з відповідача у судовому порядку.

Як вбачається з п.6 постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої постановлено ухвалу, лише в питаннях, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи, що між злочинними діями відповідача ОСОБА_1 , який спричинив легкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 , та перебуванням останнього на стаціонарному лікуванні існує причинний зв`язок, а також те, що кримінальне провадження закрито знереабілітуючих підстав, суд прийшов до переконання, що відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Відповідно п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Оскільки розрахунок витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 у сумі 2115,72 грн. проведено позивачем у відповідності до «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх виконання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, суд приймає його до уваги.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

На підставі положень ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовом першого заступника керівника Роменської місцевої прокуратури Гриценко А. в інтересах держави в особі: Фінансового управління виконавчого комітету Роменської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат за лікування потерпілого від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фінансового управління виконавчого комітету Роменської міської ради (розрахунковий рахунок 31415544018011 МФО 899998, ідентифікаційний код 37929744, код платежу бюджету 24060300 Казначейство України ЕАП) 2115,72 грн. у рахунок відшкодування витрат Роменської центральної районної лікарні, які були понесені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: підпис…

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ І. М. Машина