Рішення № 83412504, 22.07.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1355/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Б.П. Топольницькій

за участю представників:

від позивача – Борисенко С.В.,

від відповідача – Косарева А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Одесаобленерго» до Комунального підприємства «Міські дороги» про стягнення заборгованості в загальній сумі 77133,44 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства “Міські дороги” про стягнення заборгованості в загальній сумі 354140,63 грн., у т.ч.: основного боргу за спожиту активну електричну енергію в сумі 67620,34 грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 277007,19 грн., пені в сумі 7534,12 грн., 3% річних – 626,57 грн. та інфляційних втрат – 1352,41 грн., посилаючись на наступне.

03.08.2011 р. між ПАТ “Одесаобленерго” та КП “Міські дороги” було укладено договір № 009300 про постачання електричної енергії, за умовами якого ПAT “Одесаобленерго” продає електричну енергію КП “Міські дороги” для забезпечення потреб електроустановок останнього з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а КП “Міські дороги” оплачує ПAT “Одесаобленерго” вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Так, відповідно до п. 9.4. вказаного договору останній набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2011 року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про припинення його або про перегляд його умов.

Наразі позивач посилається на положення п. 2.2.1., 2.2.3., якими встановлено обов`язки споживача виконувати умови цього договору; оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків “Порядок розрахунків” та “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.

Згідно п. 1 Додатку № 2 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” до договору, покази засобів обліку, відповідно до додатку “Перелік об`єктів Споживача”, фіксуються 26 числа кожного місяця.

Пунктом 2 Додатку № 2 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” до договору передбачено, що споживач зобов`язаний самостійно здійснити зняття показів розрахункових засобів обліку, оформити “Акт про обсяги спожитої електричної енергії” у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, і в перший день наступного розрахункового періоду надати нарочно постачальнику за адресою: АДРЕСА_1 70.

Відповідно до п. 4 Додатку № 5 “Порядок розрахунків” до договору, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за “Актом про обсяги спожитої електроенергії” за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів. Розмір коштів, які має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначається на підставі поданого споживачем “Акта про обсяги спожитої електроенергії” як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу, який діяв на кінець розрахункового періоду на обсяг спожитої в розрахунковому періоді електроенергії (п. 5 Додатку № 5 “Порядок розрахунків” до договору).

Так, позивач зазначає, що за розрахунковий період грудня 2018 року КП “Міські дороги” було спожито 29716 кВт.год електричної енергії на суму 78358,60 грн., що підтверджується показами електролічильника, які подавались відповідачем за грудень 2018р. та рахункам-фактурою за аналогічний період.

Як вказує позивач, за грудень 2018р. та по теперішній час відповідач сплатив за спожиту електричну енергію в рахунок погашення вищезазначеної заборгованості лише грошові кошти у розмірі 10738,26 грн. Таким чином, як стверджує позивач, неналежне виконання вказаних умов договору у частині своєчасного проведення розрахунків за договором про постачання електричної енергії призвело до виникнення у КП “Міські дороги” заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 67620,34 грн.

При цьому позивач зазначає, що відповідно до п. 2.3.2. договору споживач зобов`язаний дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору та режиму роботи електроустановки.

Згідно п. 5.1. договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії з помісячним розподілом (по формі додатку “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлені додатком до Договору “Обсяги постачання електричної енергії споживачу” є договірними величинами споживання електричної енергії.

Водночас, як вказує позивач, у додатку № 1 до договору сторони узгодили обсяг споживання електричної енергії на вересень 2018 р. у кількості 8000 кВт.год, проте у вересні 2018р. КП “Міські дороги” було спожито 133790 кВт.год., що підтверджується показами засобу обліку за вересень 2018 р. наданими відповідачем.

Згідно п. 5.5. договору споживач має право протягом поточного розрахункового періоду, зазначеного у додатку “Порядок розрахунків” до цього договору звернутись письмово до постачальника за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії та граничної величини електричної потужності.

Відповідно до п. 2, 3 додатку № 1 до договору споживач має право протягом розрахункового періоду, але не пізніше, ніж за день до зазначеного у додатку “Порядок розрахунків” до договору розрахункового дня, звернутися до постачальника електричної енергії із заявою на коригування договірної величини споживання електричної енергії. Договірні величини споживання електричної енергії на кожен місяць, визначені цим додатком, можуть бути скориговані постачальником електричної енергії не вище максимально припустимого обсягу споживання електричної енергії (згідно з величиною дозволеної потужності та режимом роботи, зазначеним у додатку “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” до договору) при виконанні споживачем наступних умов: надання постачальнику письмового звернення; виконання оплати обсягу електричної енергії на розрахунковий період з урахуванням обсягу коригування, у відповідності до умов, визначених у додатку “Порядок розрахунків” до договору до дати звернення.

Проте, як вказує позивач, боржник не звертався до ПАТ “Одесаобленерго” із заявою про корегування договірної величини споживання електричної енергії у вересні 2018 р., тому, враховуючи, що КП “Міські дороги” не скористалось своїм правом щодо корегування договірної величини споживання електричної енергії у вересні 2018 р., договірна величина споживання електричної енергії не була скорегована та залишились без змін.

Згідно п. 4.2.2. договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Проте, як зазначає позивач, заборгованість за перевищення відповідачем договірної величини споживання електричної енергії у вересні 2018р. до теперішнього часу не сплачена.

Таким чином, позивач стверджує, що неналежне виконання вказаних умов договору у частині своєчасного проведення розрахунків за договором про постачання електричної енергії призвело до виникнення у КП “Міські дороги” заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вересні 2018 р. у розмірі 277007,19 грн.

Пунктом 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. цього договору (вартість електричної енергії, за перетікання реактивної електричної енергії), з порушенням термінів, визначених додатком “Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно п. 7 додатку № 5 “Порядок розрахунків” до договору у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені.

Так, позивач вказує, що оскільки КП “Міські дороги” належним чином не виконував договірні зобов`язання в частині своєчасної оплати вартості спожитої активної електричної енергії, відповідачу була нарахована пеня у розмірі 7534,12 грн.

Поряд з цим в п. 7 додатку № 5 “Порядок розрахунків” до договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, а сума боргу повинна бути сплачена з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.

Наразі позивач зазначає, що у зв`язку із тим, що КП “Міські дороги” належним чином не виконував договірні зобов`язання в частині своєчасної оплати вартості спожитої активної електричної енергії, відповідачу були нараховані 3% річних на суму 626,57 грн. та інфляційні втрати на суму 1352,41 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.05.2019 р. позовну заяву АТ “Одесаобленерго” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1355/19, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 10.06.2019 р.

10.06.2019 р. відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву (а.с. 58-61), згідно якого відповідач частково не погоджується з розміром позовних вимог. Зокрема, відповідач вказує, що на їх звернення до АТ “Одесаобленерго” 21.01.2019 р. на адресу КП “Міські дороги” надійшов лист АТ “Одесаобленерго” за № 101/19/03-8515 від 11.01.2019 р., в якому повідомлялося, що АТ “Одесаобленерго” погоджує відповідачу виключення з нарахувань суми підвищеної плати у розмірі 277007,19 грн., нарахованої за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за вересень 2018 року, відповідно до договору про постачання електричної енергії № 9300 від 03.08.2011 р. Як зазначає відповідач, після отримання вказаного листа від АТ “Одесаобленерго” відповідач виключив з нарахувань заборгованість нараховану санкцію в розмірі 277007,19 грн., однак не зрозумілим було отримати позовну заяву щодо стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 354140,63 грн., до складу якої була включена сума перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 277007,19 грн. Наразі відповідач вказує, що з метою порозуміння щодо розміру позовних вимог, з яким звернулося АТ “Одесаобленерго” до КП “Міські дороги”, відповідач підготував лист до АТ “Одесаобленерго” № 02-07/398 від 28.05.2019 р., яким просило пояснити та уточнити розмір позовних вимог та вказаний лист був отриманий АТ “Одесаобленерго” 29.05.2019 р., однак до часу підготовки відзиву на позовну заяву, відповідь від АТ “Одесаобленерго” не отримано. Крім того, відповідач додає, що обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 277007,19 грн. АТ “Одесаобленерго” посилається на п. 4.2.2.2. договору про постачання електричної енергії № 9300 від 03.08.2011 р., а саме: “п. 4.2.2. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягом фактичного споживання електроенергії 50000 кВт год і більше”. При цьому відповідач звертає увагу на те, що вказаний договір про постачання електричної енергії № 9300 був укладений ще 03.08.2011 р. та саме у той час діяв Закон України “Про електроенергетику” № 575/97-ВР від 16.10.1997 р. та Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКПРЕ від 31.07.1996 № 28, на підставі чого і був внесений в даний договір пункт нарахування двократної вартості різниці фактично спожитої електричної енергії і договірної величини. Наразі відповідач зауважив, що 11.06.2017 р. набрав чинності Закон України № 2019-VIII від 13.04.2017 р. “Про ринок електричної енергії” та втратив чинність Закон України “Про електроенергетику” № 575/97-ВР від 16.10.1997 р., зважаючи на що відповідач вважає вказані нарахування незаконними саме у зв`язку із набранням 11.06.2017 р. чинності Закону України від 13.04.2017 р. “Про ринок електричної енергії” та втратою чинності Закону України “Про електроенергетику”. Наразі відповідач додає, що у зв`язку з дією Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 втратили чинність також і Правила користування електричною енергією, затверджених постановою НКПРЕ від 31.07.1996 р. №28, які діяли під час укладання договору. Таким чином, як зазначає відповідач, чинне з 11.06.2017 р. законодавство не встановлює розміру відповідальності за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, а пункт договору, на який позивач посилається як на підставу нарахування подвійної вартості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії є відсильним на статтю 26 Закону України “Про електроенергетику”, яка в вересні 2018 року вже не була чинною, а тому у вересні 2018 року, коли відбулося перевищення договірної величини споживання електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі регулювалися вже Законом України “Про ринок електричної енергії” від 13.04.2017 р. № 2019-VIII. За таких обставин, відповідач вважає, що, починаючи з 11.06.2017 р., сторони повинні при виконанні договору враховувати положення саме чинного законодавства, яке не передбачає відповідальності за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та не встановляє її розміру. Доводи позивача щодо того, що відповідальність за понаддоговірне споживання електроенергії передбачена умовами договору, а саме п.4.2.2.договору про постачання електричної енергії № 009300 від 03.08.2011 року, який є обов`язковим до виконання, за ствердженнями відповідача, є неспроможними та не відповідають чинному законодавству. Щодо вимоги про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 67620,00 грн. відповідач зазначає, що КП “Міські дороги” погоджується, але має намір просити суд застосувати положення ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити пеню на цю суму на 90 %. При цьому відповідач звертає увагу суду на той факт, що КП “Міські дороги” є підприємством комунальної форми власності, здійснення господарської діяльності КП “Міські дороги”, яка передбачена статутом, не передбачає надходження доходів та отримання прибутку. Наразі відповідач вказує про наявність у підприємства інших грошових зобов`язань, у т.ч. по сплаті податків та різних обов`язкових платежів, розрахункам з контрагентами за виконання договірних відносин стосовно постачання деталей, запчастин, палива, мастил та інших матеріалів, тощо. Таким чином, відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги АТ “Одесаобленерго” частково та відмовити в задоволенні позову на суму 277007,19 грн. та вимогах про нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат на спірну суму.

21.06.2019 р. позивачем надано до господарського суду відповідь на відзив (а.с. 67-70). Так, позивач вказує, що у відзиві на позов відповідач визнав заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 67620,34 грн., однак не визнає заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 277007,19 грн., а також заявив про зменшення пені на 90 відсотків, обґрунтовуючи тим, що підприємство створене для задоволення міських суспільних потреб, є підприємством з комунальною формою власності та має інші грошові зобов`язання по сплаті податків та інших обов`язкових платежів по договорам з контрагентами. Водночас, як вказує позивач, усі доводи відповідача зводяться до того, що останній позбавлений можливості оплачувати вартість використаної електричної енергії у зв`язку із тяжким фінансовим станом, проте скрутне майнове становище відповідача не може бути підставою для звільнення від виконання взятих ним на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії № 009300. Наразі позивач зауважив, що АТ “Одесаобленерго” до 31.12.2018 р. здійснював постачання електричної енергії в Одеській області. Купівля електричної енергії енергопостачальною компанією здійснювалась у Оптового постачальника електричної енергії - Державного підприємства “Енергоринок”. Відповідно до ст. 15-1 Закону України “Про електроенергетику”, кошти за електроенергію зараховуються виключно на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання та спрямовуються за алгоритмом розподілу для розрахунків за куповану електроенергію до Державного підприємства “Енергоринок”. Зокрема, позивач вказує, що АТ “Одесаобленерго”, не маючи можливості припинити постачання електричної енергії відповідачу, вимушене купувати електричну енергію у оптового постачальника – ДП “Енергоринок” за власні кошти та шляхом залучення кредитних коштів, а також коштів, спрямованих на виконання інвестиційної програми з реконструкції та модернізації електричних мереж міста та області, а тому АТ “Одесаобленерго” несе збитки, розмір яких дорівнює вартості спожитої споживачем електричної енергії. Станом на 04.03.2019 р. заборгованість AT “Одесаобленерго” перед ДП “Енергоринок” складає 820004886,22 грн., що підтверджується актом звірки № 04/51-4-4181. Крім того, як стверджує позивач, Державне підприємство “Енергоринок” звернулось до господарського суду із позовною заявою до Акціонерного товариства “Одесаобленерго” про стягнення заборгованості у загальному розмірі 239581853,20 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 231845252,09 грн., пені у розмірі 7088747,99 грн., штрафу у розмірі 131845,25 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 686007,87 грн., та відкрито провадження у справі № 916/478/19. Тому, позивач зазначає, що при вирішенні питання щодо наявності або відсутності підстав для зменшення розміру нарахованої відповідачу пені, суд має враховувати не лише майновий стан відповідача, але і майновий стан позивача (що передбачено приписами п. 1 ст. 233 ГК України, яка передбачає, що судом має бути враховано майновий стан обох сторін). Також позивач зазначає, що відпуск електричної енергії є постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електроенергії, що можливо лише при умові повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергії, а тому функціонування енергетичної системи Одеської області повністю залежить від платоспроможності АТ “Одесаобленерго”. Наразі позивач зауважив, що внаслідок недоотримання коштів від боржників, АТ “Одесаобленерго” змушено погашати заборгованість перед ДП “Енергоринок” за рахунок коштів, що мали бути направленні на реалізацію інвестиційної програми 2019 року, а саме: будівництво, модернізація, реконструкція електричних мереж та обладнання; заходи зі зниження та/або недопущення понаднормативних витрат електроенергії; впровадження та розвиток АСДТК; впровадження та розвиток інформаційних технологій; впровадження та розвиток систем зв`язку і телекомунікацій; модернізація та закупівля транспортних засобів; інше. Все вищевикладене за ствердженнями позивача свідчить про важкий майновий стан саме позивача, який має бути врахований судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення нарахованої відповідачу пені.

Так, позивач зазначає, що на сьогоднішній день загальна заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію (основне зобов`язання за договором про постачання електричної енергії № 009300) відповідно до акту звірки складає 67620,34 грн., та поряд із цим АТ “Одесаобленерго” було заявлено вимоги про стягнення пені на загальну суму 7534,12 грн., розмір якої взагалі не перевищує розмір завданих позивачу збитків - 67620,34 грн. Таким чином, як зазначає позивач, прострочка виконання відповідачем зобов`язань по оплаті вартості спожитої електричної енергії носить регулярний характер, а не разовий, з чого вбачається, що відповідач є регулярним неплатником за спожиту електричну енергію, у зв`язку з чим з метою захисту порушених прав та стягнення заборгованості в примусовому порядку АТ “Одесаобленерго” змушено звертатись до господарського суду.

Також позивач не погоджується з доводами відповідача щодо невизнання заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 277007,19 грн. Адже із набуттям чинності з 11.06.2017 р. Закону України “Про ринок електричної енергії” та набуттям чинності Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 почав відбуватися поступовий процес реформування ринку, який між іншим супроводжувався зміною діючого законодавства та переукладанням діючих договорів про постачання електричної енергії на нові: договори про постачання електричної енергії та договори про її розподіл. Так, на виконання п.13 розділу XVII Закону “Про ринок електричної енергії” та п.2 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії”, шляхом підписання відповідної заяви-приєднання КП “Міські дороги” приєдналося з 01.01.2019 р. до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах раніше укладеного договору про постачання електричної енергії № 470. Так, позивач зазначає, що до 31.12.2018р. (включно) постачання та розподіл електричної КП “Міські дороги” здійснювалося на підставі договору про постачання електричної енергії № 009300, що відповідає положенням п. 6 постанови ПКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312. Як вказує позивач, після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо; в іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію.

Крім того, АТ “Одесаобленерго” наголошує на тому, що 19.04.2018 р. набув чинності Кодекс системи розподілу, який було затверджено постановою НКРЕКП № 310 від 14.03.2018 р., пунктом 3 якої передбачено, що укладення договорів про надання послуг з розподілу здійснюється після отримання операторами систем розподілу ліцензій на діяльність з розподілу електричної енергії. До початку діяльності з розподілу електричної енергії операторами систем розподілу діють договори, укладені на виконання вимог Закону України “Про електроенергетику”. Таким чином, як стверджує позивач, договір про постачання електричної енергії № 009300 був чинним на період виникнення спірних правовідносин щодо допущення позивачем перевищення договірних величин споживання електричної енергії в вересні 2018 р. та застосування до позивача санкції, передбаченої умовами договору, за вказане перевищення. Крім того, позивач додає, що положення вказаного договору щодо заборгованості за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю, продовжують діяти і до цього часу. Вказана обставина, за ствердженнями позивача, визнається та не заперечується сторонами та відповідно до положень ч. 1 ст. 77 ГПК України не підлягає доказуванню. Наразі позивач зазначає, що неналежне виконання вказаних умов договору у частині своєчасного проведення розрахунків за договором про постачання електричної енергії призвело до виникнення у КП “Міські дороги” заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вересні 2018р. у розмірі 277007,19 грн., інших домовленостей, ані ж ті, які передбачені договором про постачання електричної енергії № 009300 від 03.08.2011 р. сторонам не досягалося, а як наслідок договірні зобов`язання мають виконуватися сторонами. При цьому позивач додає, що АТ “Одесаобленерго” помилково було направлено відповідачу листа № 101/19/03-8515 від 11.01.2019р. про виключення з нарахувань суми підвищеної оплати, про що свідчить лист № № 101/19/03-8515/1 від 11.01.2019 р., в якому було зазначено про анулювання листа № 101/19/03-8515 від 11.01.2019 р.

У підготовчому засіданні 15.07.2019 р. представник позивача звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі в частині стягнення боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 277007,19 грн., вказуючи про відсутність спору у вказаній частині позову. Наразі у вказаній заяві позивач просить стягнути суму основного боргу за спожиту активну електричну енергію в розмірі 67620,34 грн., пеню в сумі 7534,12 грн., 3% річних – 626,57 грн. та інфляційні втрати – 1352,41 грн.

Так, в ході підготовчого провадження судом було з`ясовано, що на засіданні комісії АТ “Одесаобленерго” з питань застосування санкцій до споживачів (протокол від 04.07.2019 р. № 596) було погоджено виключення з нарахувань КП “Міські дороги” суми підвищеної плати у розмірі 277007,19 грн., яка нарахована за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у вересні 2018 року, про що свідчить лист позивача від 05.07.2019 р. № 101/19/03-3359 на адресу відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що предмет спору між сторонами у вказаній частині позову відсутній.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.07.2019 р. провадження у справі № 916/1355/19 в частині позовних вимог Акціонерного товариства “Одесаобленерго” до Комунального підприємства “Міські дороги” про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 277007,19 грн. закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору. Також вказаною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі № 916/1355/19 за позовом Акціонерного товариства “Одесаобленерго” до Комунального підприємства “Міські дороги” про стягнення заборгованості в загальній сумі 77133,44 грн. та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 22 липня 2019 р.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

03.08.2011 р. між Відкритим акціонерним товариством “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” (постачальник) та Комунальним підприємством “Міські дороги” (споживач) було укладено договір № 009300 про постачання електричної енергії, відповідно до розділу 1 якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін” між постачальником та споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до договору.

В п. 2.1 договору № 009300 від 03.08.2011 р. сторони передбачили, що під час виконання умов цього договору з питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі – ПКЕЕ).

Згідно п. 2.2 договору № 009300 від 03.08.2011 р. постачальник зобов`язується виконувати умови цього договору; постачати споживачу електричну енергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умову розділу 6 до цього договору (додаток “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної з площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”; повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію письмово або через засоби масової інформації за п`ять днів до введення їх у дію.

Відповідно до п. 2.3 п.п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 договору № 009300 від 03.08.2011 р. споживач зобов`язується виконувати умови цього договору; дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки; оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії згідно з умовами додатків “Порядок розрахунків” та “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.

Пунктом 4.2.1. договору № 009300 від 03.08.2011 р. передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком “Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремими рядком.

Відповідно до абз. 1 п. 5.1 договору № 009300 від 03.08.2011 р. для визначення договірних величин споживання електричної енергії на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року подає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (по формі додатку “Обсяги постачання електричної енергії та потужності”).

Пунктом 5.5 договору № 009300 від 03.08.2011 р. сторони погодили, що споживач має право протягом поточного розрахункового періоду, зазначеного у додатку “Порядок розрахунків” до цього договору, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до його закінчення, звернутись письмово до постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії та договірної (граничної) величини електричної потужності. Датою надходження звернення є дата реєстрації письмового звернення у постачальника електричної енергії.

Згідно п. 9.1 договору № 009300 від 03.08.2011 р. додатки 1, 2, 2а, 3, 3.1, 5, 7, 7.1, 8, 9, 10, 11, 13 до цього договору є невід`ємними частинами цього договору.

За положеннями п. 9.4 договору № 009300 від 03.08.2011 р. цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2011 р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному договором та іншим цивільним законодавством України. Сторони зобов`язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше, ніж через 10 днів після настання таких змін.

Як з`ясовано судом, жодна із сторін не зверталась з відповідною заявою про відмову від договору № 009300 від 03.08.2011 р. після закінчення строку його дії, у зв`язку з чим вказаний договір був пролонгований та діяв у спірний період.

За ствердженнями позивача, останній сумлінно виконував свої обов`язки за договором, тоді як відповідач неналежно виконував умови договору про постачання електричної енергії № 009300 від 03.08.2011 р. щодо здійснення оплати за спожиту активну електричну енергію, у зв`язку з чим у відповідача існує заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 67620,34 грн., що є предметом спору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснює постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як випливає зі змісту вищевказаного договору № 009300 від 03.08.2011 р., позивач взяв на себе зобов`язання постачати споживачеві електроенергію в обсягах та з врахуванням визначених договором умов, натомість відповідач як споживач згідно з договором зобов`язався здійснювати платежі на наступний розрахунковий період у сумі 100% заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії, оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та здійснювати розрахунки за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності згідно з умовами додатків до договору.

Також сторонами на виконання умов договору про постачання електричної енергії № 009300 від 03.08.2011 р. було складено та підписано додаток №1 до договору про постачання електричної енергії 009300 від 03.08.2011 р. “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, за яким сторони погодили обсяги постачання електричної енергії на 2018 рік.

Між тим відповідно до п. 1 додатку № 5 “Порядок розрахунків” до договору № 009300 від 03.08.2011 р. розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 17 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття “розрахунковий період“ їв “календарний місяць“ вважати прирівняними. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електроенергії або дата внесення споживачем готівки в касу постачальника. Примітка: платіжні доручення або/чи інші платіжні (розрахункові) документи повинні обов`язково містити наступні реквізити: назву товару (активна, реактивна електроенергія) або вид іншого платежу (пеня, індекс інфляції, 3% річних та інші нарахування), номер і дату договору за яким здійснюються платежі.

Згідно п. 2 додатку № 5 “Порядок розрахунків” до договору № 009300 від 03.08.2011 р. споживач здійснює оплату за електроенергію плановим платежем до 17 числа розрахункового місяця у розмірі 100 % вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, або вартості величини очікуваного споживання при відхиленні в сторону збільшення понад договірну величину споживання електроенергії в розрахунковому періоді. Розмір суми платежу розраховується як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу на обсяг споживання електричної енергії, визначених на поточний розрахунковий період. Остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за перетікання реактивної енергії пеня, індекс інфляції, 3% річних та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Примітка: у разі відсутності інформації про рівень тарифів на наступний розрахунковий період до дня здійснення попередньої оплати, споживач розраховує суму платежу за тарифами, що діють у поточному розрахунковому періоді.

Пунктом 4 додатку № 5 “Порядок розрахунків” до договору № 009300 від 03.08.2011 р. встановлено, що обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж визначається за “Актом про обсяги спожитої електроенергії” за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів. Акт про обсяги переданої субспоживачу електричної енергії узгоджується з Основним споживачем. При відсутності представника постачальника на обумовлену “Графіком зняття показів засобів обліку” дату, споживач самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів обліку, оформлює “Акт про обсяги спожитої електричної енергії” та надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня. Якщо постачальник електричної енергії не отримав у зазначений термін даних про обсяги спожитої електричної енергії, визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. Період розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати один місяць, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється Постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. Відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Відповідно до п. 5 додатку № 5 “Порядок розрахунків” до договору № 009300 від 03.08.2011 р. розмір коштів, які має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначається на підставі поданого споживачем “Акту про обсяги спожитої електроенергії” як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу, який діяв на кінець розрахункового періоду на обсяг спожитої в розрахунковому періоді електроенергії. За результатами розрахункового періоду між постачальником електричної енергії та споживачем підписується Акт прийняття-передавання товарної продукції та Акт прийняття-передавання наданих послуг (у разі здійснення споживачем розрахунків за перетікання реактивної енергії) із зазначенням вартості обсягу переданої та поставленої споживачу електричної енергії. Акт прийняття-передавання товарної продукції та Акт прийняття-передавання наданих послуг оформлюється сторонами щомісячно останнього дня календарного місяця, в якому проведено розрахунок за використану електричну енергію, скріплюється підписами та печатками обох сторін. Примітка: з врахуванням належним чином оформленого та підписаного сторонами Акту прийняття-передавання товарної продукції та Акту прийняття-передавання наданих послуг споживачу видається у встановленому законом порядку податкова накладна.

Положеннями п. 6 додатку № 5 “Порядок розрахунків” до договору № 009300 від 03.08.2011 р. визначено, що у разі наявності у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію (активну, реактивну), та при відсутності у платіжному документі споживача у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата, або у разі зазначення у призначені платежу періоду суми оплати, що не відповідає стану розрахунків між сторонами, або перевищення суми платежу необхідної для цього періоду, також у разі здійснення споживачем переплати на наступний період (и) за умови наявності заборгованості за попередній період (и), ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію (активну, реактивну), зараховуються постачальником на погашення існуючої заборгованості споживача із найдавнішим терміном її виникнення.

Згідно п. 7 додатку № 5 “Порядок розрахунків” до договору № 009300 від 03.08.2011 р. у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, а сума боргу повинна бути сплачена з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних. Пеня, інфляційні нарахування, річні сплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках.

З наявного в матеріалах справи акту про обсяги спожитої електроенергії КП “Міські дороги”, який підписаний представником відповідача та скріплений печаткою підприємства, вбачається кількість спожитої відповідачем активна електричної енергії у спірний розрахунковий період.

Як з`ясовано судом, позивачем був виставлений відповідачу рахунок за спожиту активну електричну енергію, який був отриманий з боку відповідача, а саме: рахунок № 9300/1 від 17.12.2018 р. за спожиту активну електричну енергію за грудень 2018 р. на суму 78358,60 грн. (в т.ч. ПДВ 13059,77 грн.), який отримано споживачем 17.12.2018 р. нарочно, про що свідчить відмітка та підпис уповноваженої особи відповідача про отримання.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за електроенергію плановим платежем до 17 числа розрахункового місяця у розмірі 100 % вартості договірної величини споживання електричної енергії та згідно виставленого рахунку на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копія якого разом з актом про обсяги спожитої електроенергії наявні в матеріалах справи.

Як з`ясовано судом та не спростовано відповідачем за спожиту електричну енергію у грудні 2018 р. було сплачено лише суму в розмірі 10738,26 грн.

Таким чином, на момент розгляду справи сума боргу відповідача за спожиту активну електричну енергію складає 67620,34 грн. (78358,60 грн. – 10738,26 грн.), наявність якої відповідачем підтверджена. Доказів вчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію в грудні 2018 р. Комунальним підприємством “Міські дороги” матеріали справи не містять. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (в редакції, діючій на момент виникнення заборгованості) споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов`язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Пунктом 1.1. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р. (в редакції, діючій на момент виникнення заборгованості) передбачено, що електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару. Електрична енергія (реактивна) - технологічно шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок.

Відповідно до п.п. 1, 2 п. 8.1. Правил постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України; на всі види забезпечення виконання зобов`язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.

Згідно п. 10.2. Правил споживач зобов`язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; здійснювати компенсацію перетікань реактивної електричної енергії з метою енергозбереження та дотримання показників якості електричної енергії; у встановлені договором терміни надавати постачальнику електричної енергії графіки споживання електричної енергії та величини потужності.

Відтак, в п. 2 додатку № 5 “Порядок розрахунків” до договору № 009300 від 03.08.2011 р. сторони передбачили, що остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 днів після дати виписки рахунку.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано належних доказів оплати за спожиту активну електричну енергію в грудні 2018 р. за договором про постачання електричної енергії № 009300 від 03.08.2011 р. на спірну суму коштів, а також підтверджено наявність вказаної заборгованості, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

Наразі несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за спожиту активну електроенергію за договором № 009300 від 03.08.2011 р. відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 67620,34 грн.

Так, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В ч. 4 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” зазначено, що споживач енергії несе відповідальність, зокрема, за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання, незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, п. 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 “Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремими рядком.

Зі змісту п. 7 додатку № 5 “Порядок розрахунків” до договору 03.08.2011 р. у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, а сума боргу повинна бути сплачена з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних. Пеня та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов`язання за договором № 009300 щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості спожитої активної електроенергії в грудні 2018 р., а також те, що сторонами у договорі погоджено нарахування пені за несвоєчасну оплату платежів, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії. Дослідивши та перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми пені в розмірі 7534,12 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок пені був здійснений позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорювався. Доводи позивача про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованої пені суд до уваги не приймає, оскільки відповідне клопотання у встановленій законом формі відповідача не заявлялось до суду та не розглядалось судом. Так, відповідач у відзиві на позов вказав лише про наявність наміру таке клопотання заявити. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня, нарахована за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії в розмірі 7534,12 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В свою чергу згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості спожитої активної електроенергії за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 626,57 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 626,57 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електроенергії в розмірі 1352,41 грн., наразі встановлено, що розрахунки інфляційних втрат були здійснені позивачем невірно у зв`язку обранням невірного сукупного індексу інфляції. У зв`язку з цим судом здійснено перерахунок нарахованих інфляційних втрат з урахуванням встановленого судом сукупного індексу інфляції.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 01.01.2019 - 31.03.201967620.341.0241622.89Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за зобов`язаннями грудня 2018 р. по рахунку № 9300/1 від 17.12.2018 р. за обраний позивачем період складає 1622,89 грн. В свою чергу оскільки заявлена до стягнення сума інфляційних втрат за вказаним рахунком є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 1352,41 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 77133,44 грн. (67620,34 заборгованості за активну електричну енергію в сумі + 7534,12 грн. пені + 626,57 грн. 3% річних + 1352,41 грн. інфляційних втрат).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства “Одесаобленерго” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов Акціонерного товариства «Одесаобленерго» до Комунального підприємства «Міські дороги» про стягнення заборгованості в загальній сумі 77133,44 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Комунального підприємства «Міські дороги (65010, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 2-Б; код ЄДРПОУ 32642110) на користь Акціонерного товариства «Одесаобленерго» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, б. 28„Б”; код ЄДРПОУ 00131713) основний борг за спожиту активну електричну енергію в сумі 67620/шістдесят сім тисяч шістсот двадцять/грн. 34 коп., пеню в сумі 7534/сім тисяч п`ятсот тридцять чотири/грн. 12 коп., 3% річних в сумі 626/шістсот двадцять шість/грн. 57 коп., інфляційні втрати в сумі 1352/одна тисяча триста п`ятдесят дві/грн. 41 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1921/одна тисяча дев`ятсот двадцять/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 серпня 2019 р.

Суддя В.С. Петров