Рішення № 83412300, 31.07.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2019 Справа № 914/567/18

м. Львів

За позовом: Приватного підприємства Р.Е.Д., юридична адреса: Україна, 79026, Львівська область, м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 106; ідентифікаційний код 41538642;

до відповідача: ШОНГ ШІНГ ДА ТЕКНОЛОДЖІ КО., ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (ZHONG XING DA TECHNOLOGY CO. LIMITED), юридична адреса: кімната В07, поверх 23, промисловий корпус Hover, вул.Квай Чхонг №26-38, Гонконг, Китайська Народна Республіка (flat B07, Floor 23, Hover Industrial Bulding, No 26-38, Kwai Cheong Road, N.T., Hong Kong, Republic of China).

про стягнення грошових коштів. Ціна позову 14700 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ станом на дату подання позову становить 382405,48 грн.

Суддя: Кітаєва С. Б.

При секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від позивача: Пастушук В.В. представник (довіреність від 21.09.2018р.);

від відповідача: не з`явився

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Приватного підприємства Р.Е.Д. до ШОНГ ШІНГ ДА ТЕКНОЛОДЖІ КО., ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (ZHONG XING DA TECHNOLOGY CO. LIMITED), про стягнення грошових коштів у сумі 14700 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ становить 382405,48 грн., а також суми сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2018 року та до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про вручення відповідачу виклику до суду та інших документів, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 09.10.2018р. провадження у справі було поновлено для проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.10.2018 року закрито підготовче провадження у справі №914/567/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.18 р., зазначивши, що якщо документи не буде вручено своєчасно, суд враховуючи це, розгляне справу в день наступного судового засідання, що відбудеться 20.12.2018 р. о 14:30 год. Провадження у справі зупинено до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про вручення виклику до суду чи інших документів. Враховуючи те, що ухвалою суду від 10.10.2018р. визначено дату судового засідання, а саме 12.12.2018р., то ухвалою суду від 11.12.2018р. провадження у справі було поновлено.

02.11.2018р. супровідним листом за вих.№914/567/18/1/18 Головному управлінню юстиції направлено документи у справі для подальшого їх скерування до повноважних органів Китайської Народної Республіки.

12.11.2018р. за вх.№43280/18 в документообігу суду зареєстровано документи, що повернулися з Китайської Народної Республіки щодо вручення відповідачу судових документів, з яких вбачається, що документи не було вручено адресату через відсутність їх перекладу на китайську мову.

26.11.2018р. за вх.№45389/18 в документообігу суду зареєстровано документи суду (судове доручення), що повернулися при супровідному листі від Головного територіального управління юстиції у Львівській області, з яких вбачається, що судове доручення повертається у зв`язку з недостатністю визначеного судом терміну для здійснення процедури виконання судового доручення про вручення документів за кордоном.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.12.2018 року зупинено провадження у справі № 914/567/18 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про вручення виклику до суду чи інших документів, судове засідання призначено на 24.07.2019. Ухвалою суду від 24.07.2019 відкладено розгляд справи на 31.07.2019.

11.02.2019 за вх.№5857/19 від Головного територіального управління юстиції у Львівській області надійшов лист від 07.02.2019 №1585/0/1-19/07-05 у якому зазначено, що Головне територіальне управління юстиції у Львівській області на підставі Договору між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах 1992 року надіслало документи у справі №914/567/18 до Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України для подальшого скерування у компетентні органи Китайської Народної Республіки доручення Господарського суду Львівської області про вручення судових документів «ZHONG XING DA TECHNOLOGY CO. LIMITED» (flat B07, Floor 23, Hover Industrial Bulding, No 26-38, Kwai Cheong Road, N.T., Hong Kong, Republic of China).

Представник позивача в судовому засіданні 31.07.2019р. підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

В судове засідання 31.07.2019р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав.

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Частиною другою статті 15 Конвенції (Гаага, 15.11.1965) передбачено, що за заявою Договірної Держави суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документа (про виклик до суду нерезидента - сторони у справі) в разі, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній і який становить щонайменше шість місяців (Інформаційний лист ВГСУ від 29.09.2009 № 01-08/530 Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм ГПКУ).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив.

Правова позиція позивача.

19 січня 2018 року між Компанією ZHONG XING DA TECHNOLOGY CO., LIMITED (надалі в тексті - Відповідач, Продавець) та Приватним підприємство «Р.Е.Д.» (Позивач, Покупець) укладено зовнішньоекономічний Контракт № int-17 (надалі в тексті - Контракт) за умовами якого Продавець продає, а Покупець приймає на умовах, визначених цим Контрактом і Специфікацією до нього та оплатити його вартість.

Так, ч.1 статті 205 ЦК України передбачена можливість укладення договорів в електронній формі, де електронна форма є підвидом письмової. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах в тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 статті 207). Укладення контрактів(договорів) в електронній формі підтверджується також судовою практикою.

Позивач зазначає, що відповідний Контракт був укладений шляхом обміну засобами електронного заявку (електронною поштою) сканованими копіями між Продавцем та Покупцем, а відтак у Покупця наявна сканована копія відповідного Контракту.

Пунктом 2.1. Контракту передбачено, що ціни на Товар встановлені в доларах США.

Найменування, одиниці виміру, кількість, номенклатура і ціна Товару визначається в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Контракту (пункт 2.3. Контракту).

На виконання вимог пунктів 1.1., 2.3. Контракту Сторони уклали та підписали Специфікацію №1 від 19.01.2018 року у якій передбачили, що предметом Товару є дисплеї з технічними характеристиками - 11.6 touch screen Bl 16 ХТТ01.0 в кількості 700 lut., загальною вартістю 14 700 доларів США.

В Контракті Сторони погодили, що Продавець зобов`язується поставляти Товар, визначений у відповідній Специфікації, в термін та на умовах, визначених Сторонами у відповідній Специфікації (пункт 3.1. Контракту)

Положеннями Специфікації встановлено, що поставка здійснюється на умовах - EXW China, а відповідний граничний строк для поставки закінчується на 31 календарний день з моменту здійснення Покупцем відповідного платежу.

Так, виходячи із вимог пункту 4.1. Контракту оплата в розмірі 100% загальної суми відповідної Специфікації проводиться Покупцем на банківський рахунок Продавця протягом 5(п`яти ) банківських днів з моменту підписання Сторонами відповідної Специфікації. На виконання вказаної вимоги Контракту, Покупець на підставі платіжного доручення від 24.01.2018 перерахував на розрахунковий рахунок Продавця грошову суму у розмірі 14 700 доларів США.

На підтвердження здійснено платежу у розмірі 14700 доларів США позивач додатково до платіжного доручення подав довідку АТ КБ «Приватбанк» від 22.10.2018 №20789367/13136550 на підтвердження здійсненого платежу.

Однак, як станом на момент подання позову так і станом на момент розгляду справи по суті, Позивач зазначає, що Продавець не здійснив поставки Товару, а тому прострочив виконання зобов`язання, на будь-які засоби зв`язку Продавець не реагує та не передає Покупцю оплаченого Товару.

Відтак Позивач вважає, що Відповідач (Продавець) не повернув Позивачу (Покупцю) суму отриманої передоплати, а відтак у Покупця виникає право вимагати повернення вказаної суми коштів в судовому порядку у розмірі у розмірі 14 700 доларів США.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Спірні правовідносини сторін виникли із укладеного ними договору № №int-17 від 19.01.2018 року (зовнішньоекономічного контракту), вимоги позивача витікають із прав і обов`язків сторін за цим договором, за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Відповідно до ст. 382 ГК України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Відповідно ст. 31 Закону України «Про міжнародне приватне право», якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором. Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України.

Статтею 43 Закону України «Про міжнародне приватне право», сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Згідно статті 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до пункту 8.2. Контракту встановлено, що якщо спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим Контрактом або у зв`язку з ним, у тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, неможливо вирішити шляхом переговорів, то вони підлягають розгляду (підсудність) в господарському суді Львівської області, рішення якого є обов`язковим для обох Сторін. При цьому використовується українське матеріальне і процесуальне право.

Відтак, вказаний спір підсудний Господарському суду Львівської області.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусового виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу (ГК) України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Отже, умовою застосування зазначеної статті є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із викладених обставин справи вбачається, що на виконання укладеного з відповідачем договору № int-17 від 19.01.2018 року позивач, як покупець, здійснив попередню оплату товару в сумі 14700,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням від 24.01.2018 та довідкою банку від 22.10.2018 №20789367/13136550, а відповідач в свою чергу, поставку товару у встановлені договором строки не здійснив, кошти попередньої оплати не повернув.

Згідно з ст.192 Цивільного кодексу законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За розрахунком позивача, з урахуванням положень п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», еквівалентною сумою (для визначення ціни позову) стягнення грошових коштів в іноземній валюті з відповідача, а саме 14700,00 доларів США, є 382405,48 грн.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 8 лютого 2017 р. у справі N 6-1905цс16, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України). Про такі випадки йдеться у ст. ст. 193, 524 та 533 ЦК України, Законі України від 16 квітня 1991 року N 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законі України від 23 вересня 1994 р. N 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Якщо у договорі передбачено інший порядок, суду слід з`ясувати сутність такого визначення.

Відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд вбачає, що договір поставки укладений сторонами з дотриманням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, ними виконувався. Наявність і розмір спірної заборгованості у сумі 14700 доларів США, що еквівалентно 382405,48 грн. позивачем доведено належними і допустимими доказами, тому вимога позивача підлягає задоволенню у судовому порядку.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин справи, умов договору та наведених норм законодавства суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і з зазначених у ньому підстав задовольняє повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 5736,08 грн. по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Судом встановлено, що позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 6000,00 грн. (платіжним дорученням від 19.03.2018р. №275), виходячи із ціни позову 14700 доларів США, що еквівалентно 382405,48 грн. Проте, при перерахунку суми судового збору у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору повинен був становити 5736,08 грн. (382405,48х1,5%, розраховано на підставі п.п. 1 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Відтак, наявна переплата позивачем судового збору у розмірі 263,92 грн.

У відповідності до положень с.7 Закону України «Про судовий збір» позивач вправі звернутися із заявою про повернення зайво сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 96, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з «ШОНГ ШІНГ ДА ТЕКНОЛОДЖІ KO., ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОДАЛЬНІСТЮ (адреса: кімната В07, поверх 23, промисловий корпус Hover, вулиця Квай Чхонг № 26-38, Гонконг) (англійською мовою: ZHONG XING DA TECHNOLOGY CO., LIMITED, адреса англійською мовою - FLAT В07 , FLOOR 23, HOVER INDUSTRIAL BULDING, NO 26-38 KWAI CHEONG ROAD, N.T, HONG KONG) рахунок: № 053-446845-838; банк: HSBS Hong Kong; SWIFT CODE: HSBCHKHHHKH; реєстраційний код 1930174) на користь Приватного Підприємства «Р.Е.Д.» (юридична адреса - 79026, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 106, код ЄДРПОУ 1930174) грошові кошти в сумі 14700,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті гривні до долара США згідно з офіційним курсом НБУ станом на дату подання позову становить 382 405,48 грн.

3. Стягнути з «ШОНГ ШІНГ ДА ТЕКНОЛОДЖІ KO., ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОДАЛЬНІСТЮ (адреса: кімната В07, поверх 23, промисловий корпус Hover, вулиця Квай Чхонг № 26-38, Гонконг) (англійською мовою: ZHONG XING DA TECHNOLOGY CO., LIMITED, адреса англійською мовою - FLAT В07 , FLOOR 23, HOVER INDUSTRIAL BULDING, NO 26-38 KWAI CHEONG ROAD, N.T, HONG KONG) рахунок: № 053-446845-838; банк: HSBS Hong Kong; SWIFT CODE: HSBCHKHHHKH; реєстраційний код 1930174) на користь Приватного Підприємства «Р.Е.Д.» (юридична адреса - 79026, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 106, код ЄДРПОУ 1930174) 5736,08 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 02.08.2019.

Суддя Кітаєва С.Б.